Чи ви знаєте?

Як розуміти Ісусове заохочення пройти другу милю?

▪ Ісус у своїй відомій Нагірній проповіді радив: «Якщо хтось, наділений владою, змусить тебе пройти з ним милю, пройди з ним дві» (Матвія 5:41). Ісусові слухачі, напевне, розуміли ці слова, адже вони стосувалися виконання повинності, яку влада могла вимагати від громадян.

У I сторіччі н. е. Ізраїль перебував під владою Римської імперії. Римляни мали право залучати людей чи тварин до виконання певних повинностей або використовувати щось для здійснення державних справ. Наприклад, римські воїни змусили киренянина Симона нести стовп мук на місце Ісусової страти (Матвія 27:32). Євреї дуже обурювались через обтяжливі та принизливі повинності, які накладали на них римляни.

Точно невідомо, на яку відстань громадяни були зобов’язані носити вантажі. Напевне, ніхто не бажав робити цього більше за встановлену норму. Тому, коли Ісус радив своїм слухачам іти другу милю, він заохочував їх без нарікань виконувати повинності, які влада законно вимагала від громадян (Марка 12:17).

Ким був Анна, згаданий у розповіді про суд над Ісусом?

▪ У розповіді про суд над Ісусом Анну (Анану) названо «старшим священиком» (Луки 3:2; Івана 18:13; Дії 4:6). Він був тестем ізраїльського первосвященика Кайяфи і сам служив первосвящеником від 6 чи 7 року н. е. приблизно до 15 року н. е., коли римський прокуратор Валерій Ґрат усунув його від влади. Попри це Анна як колишній первосвященик далі мав велику владу в Ізраїлі. П’ятеро його синів і зять також були первосвящениками.

За часу, коли Ізраїль був незалежною державою, первосвященики перебували на своїй посаді впродовж усього життя (Числа 35:25). Але під владою римлян первосвященики призначалися чи знімалися з волі римських намісників та місцевих царів — ставлеників Риму. Історик Йосиф Флавій повідомляв, що Квіриній, римський намісник Сирії, у 6 чи 7 році н. е. усунув з посади первосвященика Йоазара, а поставив на його місце Анну. Все ж ті язичницькі правителі, здається, старались призначати на цю посаду лише представників священицького класу.

Родина Анни була відома своєю пожадливістю та величезними статками. Вона збагатилась, очевидно, від того, що на території храму контролювала торгівлю всім необхідним для жертвоприношень, як-от голубами, вівцями, олією та вином. Йосиф Флавій писав, що Анан (Ананій), син Анни, мав «слуг, які були зухвалими негідниками й силоміць здирали десятину для священиків; вони теж могли побити тих, хто не хотів її сплачувати».