Біблія змінює життя

ЯК ЧОЛОВІК, котрий виріс у сім’ї щирих католиків і зробив успішну кар’єру судді, став Свідком Єгови? Що спонукало терориста стати мирним служителем Бога? Прочитайте їхні розповіді.

«Я зрозумів різницю між правильним і неправильним» (СЕБАСТЬЯУ АЛВЕС ЖУНКЕЙРА)

РІК НАРОДЖЕННЯ: 1946

ДЕ НАРОДИВСЯ: БРАЗИЛІЯ

ФАКТИ З ЖИТТЯ: БУВ ЩИРИМ КАТОЛИКОМ

МОЄ МИНУЛЕ. Ми мешкали в селі, що за шість кілометрів від міста Пікеті. Батьки мали невелике господарство, і ми жили з плодів землі. Школа була у Пікеті, тому я купив старенький велосипед, аби швидше туди добиратися. Люди в нашій місцевості жили бідно, але загалом містечко було охайним і спокійним. Більшість чоловіків працювала на заводі, де виготовляли зброю.

Я добре вчився, тож поступив до військової авіаційної школи, що в сусідньому місті. Її я закінчив 1966 року у званні сержанта. Після цього пішов учитись на юриста. Закінчивши навчання, я подав заяву на посаду начальника поліції. У 1976, успішно склавши державні іспити, я отримав роботу. Інколи доводилось виконувати обов’язки начальника в’язниці. Власне туди часто приходили Свідки Єгови та просили дозволу проповідувати в’язням. Свідки завжди ділилися біблійною правдою також зі мною. Я був побожною людиною. Особливо мене вразило те, що Бог має ім’я — Єгова — і що ми можемо розвинути з ним дружбу.

Я непогано просувався по кар’єрній драбині й 1981 року здав ще один державний іспит і отримав посаду судді штату. А 2005 року мене призначили суддею апеляційного суду міста Сан-Паулу.

ЯК БІБЛІЯ ЗМІНИЛА МОЄ ЖИТТЯ. Невдовзі після закінчення юридичного факультету я почав читати Біблію. Це докорінно змінило мій погляд на життя. Я був щирим католиком. У нашій родині були священики та єпископ, і я допомагав священикові під час літургії. Перед тим як він виголошував проповідь, я зачитував уривок з молитовника. Серед католиків зазвичай не прийнято читати Біблію. Мама дуже засмутилась почувши, що я читаю цю книгу. Вона відмовляла мене, кажучи, що через це можна з’їхати з глузду. Все ж я далі читав і не бачив у цьому нічого поганого.

 Допитливість спонукувала мене продовжувати читати Біблію. Хотілося знати більше про священиків та їхню роль у церкві. Я теж почав читати про рух за назвою «теологія визволення». Але пояснення прихильників цього руху були настільки туманними, що я не бачив там жодної логіки.

Одного разу мій стоматолог, котрий був буддистом, запропонував мені книжку, яку йому хтось дав. Вона називалась «Чи людина постала за допомогою еволюції, чи творення?» * Я вирішив порівняти її з працею Чарлза Дарвіна «Походження видів». Факти, викладені у книжці «Чи людина постала за допомогою еволюції, чи творення?», були дуже чіткими, логічними та переконливими. У мене не залишилося сумніву, що теорія еволюції є безпідставною.

Книжка про творення підсилила мою допитливість. Хотілось мати більше книжок Свідків. Я довідався, що колишній механік з авіаційної школи є Свідком Єгови, тому попросив його принести мені деякі книжки. Тоді я ще не погоджувався, щоб Свідки вивчали зі мною Біблію, бо вважав, що можу робити це самотужки.

На той час я вже мав сім’ю, тому подумав, що Біблію варто читати разом з домашніми. Щотижня ми проводили сімейне вивчення і спільно читали Біблію. Ми були католиками, тож наше родинне життя було тісно пов’язане зі священиками та єпископами. Мене особливо зацікавили слова з Євангелія від Івана 14:6, де Ісус каже про себе: «Я — дорога, і правда, і життя. Ніхто не приходить до Батька, якщо не через мене». Ретельно дослідивши цю істину, я зрозумів, що спасіння можна отримати лише від Єгови через Ісуса. А в церкві вчили, що наше спасіння залежить від священиків.

Інші два біблійні уривки змінили моє ставлення до католицької церкви та її вчень. Перший уривок: «Страх Господній — початок премудрости,— нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням» (Приповістей 1:7). Другий: «Якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай безупинно просить у Бога, котрий усім дає щедро та без дорікання, і тоді отримає її» (Якова 1:5). Я жадав знань і мудрості, яких не давала церква. Тож я перестав туди ходити.

У 1980 році Свідки почали вивчати Біблію з моєю дружиною. Якщо я був удома, то приєднувався до вивчення. З часом погодився, щоб зі мною теж вивчали. А втім, пройшло чимало років, перш ніж ми вирішили охреститися і стати Свідками Єгови. Дружина охрестилась 1994 року, а я — 1998-го.

ЯКИЙ ПОЖИТОК Я ОТРИМАВ. Ми виховали чотирьох наших дітей згідно з принципами Бога Єгови (Ефесян 6:4). Двоє синів сумлінно дбають про духовні потреби Свідків у своїх зборах. Дочки ревно проповідують біблійну правду іншим людям. Дружина присвячує багато часу, допомагаючи людям вивчати Біблію, а я служу старійшиною в місцевому зборі.

Ставши Свідком Єгови, я зрозумів різницю між правильним і неправильним. Розглядаючи різні справи, я як суддя намагаюсь наслідувати Єгову: беру до уваги всі обставини, виявляю поміркованість, а коли є обставини, що пом’якшують покарання, стараюсь бути співчутливим.

 Мені доводилось розглядати чимало справ, пов’язаних з насиллям, тяжкими злочинами і статевим розбещенням неповнолітніх. Попри це я не став байдужим до людських проблем. Досі не можу спокійно дивитись, коли в новинах показують, як швидко занепадає мораль і росте зіпсуття у світі. Я вдячний Єгові, що розумію, хто винен у рості злочинності. Також вдячний йому за чудову надію на майбутнє.

«Мене в’язниця не виправила» (КЕЙТ ВУДС)

РІК НАРОДЖЕННЯ: 1961

ДЕ НАРОДИВСЯ: ПІВНІЧНА ІРЛАНДІЯ

ФАКТИ З ЖИТТЯ: БУВ ТЕРОРИСТОМ

МОЄ МИНУЛЕ. Я народився 1961 року в Портадавні, метушливому північноірландському місті, у протестантській родині. Нашими сусідами були і протестанти, і католики. Більшість жила незаможно. Попри це сусіди підтримували між собою добрі стосунки.

Моє життя тоді було далеким від зразкового. У 1974 році я почав брати участь у політичній боротьбі, яку називають «Конфлікт у Північній Ірландії». Приблизно за того часу в нашому місті ситуація погіршилася. Наприклад, якось мій батько, котрий працював начальником на фабриці килимів в Ольстері, навчав фаху двох юнаків. Вони були католиками і жили по сусідству. Тим часом хтось жбурнув гранату у вікно їхнього дому. Від вибуху загинули їхній батько, мати і брат.

Напруження посилювалося і переросло у відкритий збройний конфлікт. Доми протестантів у католицьких районах спалювали, змушуючи їхніх мешканців утікати. Те саме коїлося у протестантських районах. З часом наш район перетворився у суто протестантський. Невдовзі мене заарештували і засудили на три роки за участь у терактах.

У в’язниці я подружився з чоловіком, який був визначним діячем лоялістів — противників відділення Північної Ірландії від Великої Британії. Ми стали немов брати, і пізніше я був найближчим другом на його весіллі. Ні його, ні мене в’язниця не виправила. Коли нас звільнили, ми відразу взялися за політичну боротьбу, але цього разу з більшим розмахом. Через це мій друг знову потрапив до в’язниці, і там його вбили.

На мене теж полювали й одного разу навіть підірвали моє авто. Але все це лише посилювало мою рішучість і  далі боротися заради досягнення нашої мети.

За того часу я допомагав у створенні документальної стрічки про конфлікт у Північній Ірландії, яку транслювало британське телебачення. Через це в мене з’явилося ще більше проблем. Ось приклад: повернувшись увечері додому, я побачив, що дружина пішла від мене. Ще через якийсь час від мене забрали сина. Пригадую, як, дивлячись у дзеркало, я сказав: «Боже, якщо ти є, допоможи мені».

Наступної суботи я зустрів знайомого, на ім’я Пол, який був Свідком Єгови. Він почав розповідати про Біблію. Через два дні Пол прислав мені журнал «Вартова башта». В одній зі статей цитувалися Ісусові слова, записані в Івана 18:36: «Моє царство не належить цьому світу. Якби моє царство належало світу, мої слуги воювали б, щоб я не був виданий юдеям. Та моє царство не звідси». Ці слова дуже мене вразили. Власне того дня почало змінюватися моє життя.

ЯК БІБЛІЯ ЗМІНИЛА МОЄ ЖИТТЯ. Пол почав вивчати зі мною Біблію. Пізніше він попросив іншого Свідка, Білла, навчати мене. Мушу визнати: зі мною було нелегко, бо я ставив багато запитань. Також я запрошував до свого дому різних релігійних проповідників, щоб вони сперечалися з Біллом. Але правда з Божого Слова перемагала.

Якось я сказав Біллові не приїжджати до мене на вивчення, бо в нашому районі виставили багато контрольно-пропускних пунктів і в нього могли відібрати машину та спалити. Проте Білл і далі приїжджав. Він просто залишав машину вдома, а до мене добирався на велосипеді. Кому потрібен був той велосипед? Іншого разу ми з Біллом вивчали Біблію в моєму помешканні, аж тут прийшли поліцейські зі солдатами, щоб заарештувати мене. Коли вони виводили мене з дому, Білл навздогін крикнув, щоб я покладався на Єгову. Це справило на мене незабутнє враження.

Коли я вперше прийшов на зібрання Свідків Єгови до Залу Царства, це, мабуть, шокувало декого з них. У мене було довге волосся, кульчики у вухах і специфічна шкіряна куртка. А втім, я не сподівався, що Свідки так добре мене приймуть. Їхня люб’язність вражала.

Я вивчав Біблію, але продовжував спілкуватися з давніми друзями. Зрештою біблійні істини почали торкатися мого серця. Я зрозумів: якщо хочу служити Єгові, то мушу порвати з політикою і друзями. Це було нелегко. Все ж біблійні знання й сила, яку давав Єгова, допомогли зробити необхідні зміни. Я підстриг волосся, зняв кульчики і купив собі костюм. Біблія допомагала мені змінювати своє ставлення до інших.

ЯКИЙ ПОЖИТОК Я ОТРИМАВ. Я був злочинцем і терористом. Місцеві правоохоронці добре знали мене в обличчя. Тепер усе змінилось. Приміром, коли я вперше вирушив на конгрес Свідків Єгови, який проходив у місті Наван, правоохоронці їхали за мною по території Ірландії та Північної Ірландії. Але тепер вони вже більше не супроводжують мене. Крім того, я вільно проповідую біблійну правду з Полом, Біллом та іншим Свідками мого збору.

Змінивши своє життя, я став активним членом збору Свідків. Там я зустрів Луїзу, з якою ми згодом побралися. А ще до мене повернувся син.

Роздумуючи про своє минуле, я шкодую, що завдав іншим болю та страждань. З власного досвіду можу сказати, що Біблія дійсно має силу змінювати навіть таких людей, як я. Вона звільняє від фальшивих сподівань і дає надію та справжню мету в житті.

[Примітка]

[Вставка на сторінці 12]

Мама дуже засмутилась, почувши, що я читаю Біблію