Життя у біблійні часи. Риболовля

«Проходячи узбережжям Галілейського моря, він [Ісус] побачив двох братів — Симона, названого Петром, і його брата Андрія. Вони закидали в море сіті, оскільки були рибалками. Тож він сказав їм: “Ходіть за мною, і я зроблю вас ловцями людей”» (МАТВІЯ 4:18, 19).

У ЄВАНГЕЛІЯХ згадуються слова: риба, рибалити, рибалка. Ісус у своєму навчанні не раз використовував приклади про риболовлю. Чому? Бо він часто навчав людей на березі Галілейського моря або поблизу нього (Матвія 4:13; 13:1, 2; Марка 3:7, 8). Це мальовниче озеро є завдовжки 21 кілометр і завширшки 13 кілометрів. Семеро Ісусових апостолів — Петро, Андрій, Яків, Іван, Пилип, Хома й Натанаїл — мабуть, були рибалками (Івана 21:2, 3).

Розгляньмо, яким було життя рибалки за днів Ісуса. Це допоможе нам ближче познайомитися з апостолами й поглибить розуміння Ісусових учинків та його навчання. Спершу побачмо, як ловили рибу в Галілейському морі.

«Море сильно розбушувалось»

Галілейське море лежить у чашоподібній улоговині, близько 210 метрів нижче рівня моря. Береги обрамлені скелястими схилами, а на півночі від нього здіймається велична гора Гермон. Взимку холодними вітрами  інколи піднімаються на озері шалені хвилі. А влітку над його водами висить гаряче повітря. Час від часу з поблизьких гір налітають люті вітри і, здіймаючи шторм, з усією силою накидаються на човни, що пливуть озером. Власне в такий шторм якось потрапив зі своїми учнями Ісус (Матвія 8:23—27).

Рибалки плавали на дерев’яних човнах, які мали близько 8 метрів завдовжки і майже 2,5 метра завширшки. Такі човни зазвичай мали щоглу та невеличку каюту в кормовій частині (Марка 4:35—41). Рибальський човен був повільним, але міцним. Йому доводилось зносили натиск вітрів, які, напинаючи вітрила, штовхали його вперед, тимчасом як важкі сіті у воді не давали розігнатися.

Чоловіки керували човнами за допомогою весел, прикріплених з лівого і правого борту. Команда рибалок складалася з шести або більше осіб (Марка 1:20). Крім того, човни мали таке оснащення й необхідні речі: 1) лляне вітрило; 2) канат; 3) весла; 4) кам’яний якір; 5) теплий сухий одяг; 6) запас їжі (Марка 8:14); 7) кошики; 8) подушку (Марка 4:38); 9) сіті. Там також могли бути 10) запасні поплавки; 11) грузила; 12) різний інструмент і 13) смолоскипи.

«Впіймали стільки риби»

За нашого часу, так само як і в першому сторіччі, найбагатшими на рибу частинами Галілейського моря є пригирлові ділянки потічків і річок, які впадають у це море. В таких місцях рослинні залишки виносяться в озеро, що й приваблює рибу. Щоб упіймати здобич, рибалки за Ісусових часів часто працювали вночі при світлі смолоскипів. Одного разу декотрі з учнів Ісуса рибалили цілу ніч та нічого не зловили. Наступного дня, за вказівкою Ісуса, вони знову закинули сіті й впіймали стільки риби, що їхній човен мало не затонув (Луки 5:6, 7).

Інколи рибалки запливали на глибину. Вони ловили рибу двома човнами. До човнів чіпляли сіть за різні кінці, а тоді рибалки в кожному човні починали енергійно веслувати один від одного, розтягуючи сіті, і поступово утворювали велике коло. Коли воно замикалось, риба опинялася в пастці, оточена сіткою з усіх боків. Відтак шнурами, прив’язаними за всі кути сіті, рибалки витягували улов у човен. Сіть могла мати 30 метрів завдовжки і майже 2,5 метри завширшки. Цього було достатньо, щоб зловити зразу великий косяк риби. Верхню частину сіті тримали на плаву поплавки,  а до нижньої частини були прикріплені грузила. Рибалки довгими годинами знову й знову закидали та витягували свої сіті.

На мілководді рибалки використовували інший метод ловлі риби. Один кінець бредня (ще один вид сіті) чіпляли до човна, а інший натягували з берега, і човен, описуючи дугу, поволі плив до берега й захоплював у бредень рибу. Чоловіки витягували на берег сіті та звалювали на купу всю рибу і відсортовували її. Придатну кидали в кошики. Деяку свіжу рибу продавали тут же на березі. Проте більшість риби сушили і засолювали. Її клали у глиняні амфори, які відправляли в Єрусалим та інші краї. Те, що не мало луски чи плавців, як-от вугрі, вважалося нечистим і викидалося геть (Левит 11:9—12). Ісус мав на думці саме таку рибну ловлю, коли прирівняв «небесне царство» до невода, а різну рибу до добрих або поганих людей (Матвія 13:47—50).

Коли хтось ловив рибу сам, то використовував волосінь з бронзовими гачками та наживкою або рибалив за допомогою невеликої сіті. Щоб її закинути, він мусив скласти її на руку, зайти у воду і жбурнути подалі від себе. Котлоподібна сіть розправлялася, падала на воду і тонула. Якщо рибалці поталанило, сіть захоплювала кілька рибин, коли він тягнув її до себе за шнур, що проходив через середину сіті.

Сіті були недешевими і, щоб їх полагодити, треба було чимало терпіння й часу. Тому ними користувалися дуже обережно. Після кожної риболовлі рибалка витрачав багато часу, щоб латати, полоскати й сушити сіті (Луки 5:2). Коли Ісус запросив апостола Якова та його брата Івана іти за ним, вони сиділи у своєму човні й лагодили сіті (Марка 1:19).

Рибалки першого сторіччя найбільше хотіли ловити тиляпію, якої тоді було багато. Чимало рибних страв у Галілеї готували саме з цієї риби. Ісус їв, напевне, цю смачну рибу. Крім того, він, мабуть, використав дві засушені та засолені тиляпії, коли чудом нагодував тисячі людей (Матвія 14:16, 17; Луки 24:41—43). Дорослі особини цього виду часто плавають зі своїми мальками в роті. А втім, коли доросла риба не носить мальків, вона може брати в рот камінчик або підібрати з дна блискучу монетку (Матвія 17:27).

У першому сторіччі досвідчені рибалки були терпеливими, працьовитими та готовими зносити труднощі заради хорошого улову. Люди, які нині приймають Ісусове запрошення виконувати працю проповідування і хочуть бути успішними «ловцями людей», також потребують цих рис (Матвія 28:19, 20).

[Ілюстрація на сторінці 19]

(Дивіться публікацію)