Емоційна милиця — це вид самообману, який спонукує людину заперечувати дійсність і заважає їй логічно мислити. Приміром, для декого такою милицею є алкоголь. Спочатку спиртне додає впевненості і допомагає долати життєві негаразди, але в кінцевому підсумку ті, хто спирається на таку милицю, лише шкодять собі. Чи можна щось подібне сказати про віру в Бога?

Для деяких людей віра — це синонім легковірності. Вони кажуть, що в Бога вірять ті, хто не хоче думати самостійно чи не бажає ґрунтувати свої погляди на фактах. Такі скептики вважають, що релігійні люди заперечують дійсність.

Біблія дуже багато говорить про віру. Однак вона ніколи не спонукує до легковірності чи наївності і не схвалює тих, хто уникає глибоких роздумів. Навпаки, Біблія називає людей, які вірять кожнісінькому слову, безглуздими і нерозумними (Приповістей 14:15, 18). Дійсно, наскільки безглуздо погоджуватися з чимось, не перевіривши фактів! Це подібно до того, як людина зав’язує собі очі і переходить вулицю зі жвавим рухом тільки тому, що хтось сказав їй це зробити.

Біблія не заохочує до сліпої віри, а радить «вважати» — образно кажучи, широко відкрити свої очі, щоб нас ніхто не ввів в оману (Матвія 16:6). Ми широко відкриваємо очі, коли «служимо [Богу] своїм розумом» (Римлян 12:1). Біблія вчить нас розмірковувати над доказами і робити логічні висновки, які спираються на факти. Розгляньмо кілька прикладів цього з листів апостола Павла.

У своєму листі до збору в Римі Павло написав, що не хоче, аби християни вірили в Бога лише тому, що він їм це сказав. Натомість апостол заохотив їх розглянути докази існування Бога. Він написав: «[Божі] невидимі риси — віковічну силу й божественність — чітко видно ще від створення світу, оскільки вони помітні у творінні, тому таким людям [які заперечують владу Бога] немає виправдання» (Римлян 1:20). Подібні аргументи Павло використав у своєму листі до євреїв. «Кожен дім хтось збудував,— сказав він,— а той, хто збудував усе,— це Бог» (Євреїв 3:4). У своєму листі Павло спонукував християн з міста Фессалоніки бути розбірливими стосовно того, у що вони вірять. Апостол хотів, щоб вони все «перевіряли, чи воно правильне» (1 Фессалонікійців 5:21).

Віра в Бога, яка не ґрунтується на логічних доводах, може стати милицею, ввести людину в оману і завдати їй шкоди. Ось що сказав Павло про деяких релігійних людей свого часу: «Свідчу їм, що вони намагаються ревно служити Богу, але їхня ревність не узгоджується з точним знанням про нього» (Римлян 10:2). Отже, дуже важливо прислухатись до поради, яку Павло дав християнам римського збору: «Перемінюйтеся — обновлюйте свій розум, щоб особисто переконатися, в чому полягає добра, приємна й досконала Божа воля» (Римлян 12:2). Віра, яка ґрунтується на точному знанні про Бога,— не милиця, а «великий щит», який захищає нас емоційно і духовно (Ефесян 6:16).