НОЙ потягується і розминає свої втомлені м’язи. Уявіть, як він сідає на широку дерев’яну балку, щоб трохи відпочити, і дивиться на величезний ковчег. Повітря насичене різким запахом гарячої смоли, чути стукіт теслярських інструментів. Ной бачить своїх синів, які тяжко працюють у різних частинах гігантського дерев’яного каркаса. Не одне десятиліття він разом з дружиною, синами та невістками працює на цій будові. Вони витратили вже багато сил, але до закінчення будівництва ще далеко.

Усі люди вважають, що Ной і його сім’я зійшли з глузду. Чим чіткіше вимальовується форма ковчега, тим більше люди глузують над застереженням про потоп, який має прийти на всю землю. Слова Ноя про знищення здаються їм дивиною і нісенітницею! Вони не можуть зрозуміти, чому людина витрачає усе своє життя і життя членів своєї сім’ї на здійснення такого безглуздого задуму. Однак Бог Єгова зовсім інакше дивиться на свого служителя Ноя.

У Божому Слові говориться: «Ной з Богом ходив» (Буття 6:9). Чи це означає, що Бог ходив по землі або що Ной був на небі? Ні. Скоріш за все, ці слова означають, що Ной був настільки слухняним своєму Богу і так сильно його любив, що здавалось, ніби він і Єгова ходили разом, як друзі. Пройшли тисячі років, і в Біблії було сказано про Ноя: «Вірою він засудив світ» (Євреїв 11:7). Як саме Ной засудив світ? Чого ми вчимося з прикладу його віри?

Ной виростав у часи, коли світ ставав чимраз гіршим. Світ був злим також за днів його прадіда Еноха, іншого праведного чоловіка, який ходив з Богом. Енох передрікав, що незабаром на безбожний світ має прийти день суду. Тепер же, за днів Ноя, моральний занепад став ще більшим. Тому з погляду Єгови земля зіпсувалася, оскільки наповнилась насильством (Буття 5:22; 6:11; Юди 14, 15). Чому світ змінився на гірше?

Серед Божих духовних синів, ангелів, відбулася жахлива трагедія. Один з них збунтувався проти Єгови і став Сатаною Дияволом, коли звів наклеп на Бога і підбурив Адама та Єву до гріха. А за днів Ноя інші ангели почали бунтуватися проти справедливого правління Єгови. Залишивши своє місце на небі, яке дав їм Бог, вони сходили на землю, брали людські тіла та одружувалися з гарними жінками. Ті горді, самолюбні, бунтівливі ангели вкрай згубно впливали на людей (Буття 3:1—5; 6:1, 2; Юди 6, 7).

Крім того, внаслідок цих неприродних стосунків між жінками і матеріалізованими ангелами народжувалися гібридні сини, які мали надзвичайні розміри та силу. У Біблії цих синів названо нефілімами, що буквально означає «ті, хто змушує інших падати». Через злісну поведінку таких брутальних істот, нефілімів, світ дедалі більше наповнювався духом насильства і безбожності. Тож не дивно, що з погляду Творця було «велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її — тільки зло повсякденно». Єгова вирішив  знищити злих людей через 120 років (Буття 6:3—5).

Тільки уявіть, наскільки важко було виховувати дітей у такому світі! Проте Ною вдавалося дбати про свою сім’ю. Він мав добру дружину. Коли йому було за 500 років, вона народила йому трьох синів — Сима, Хама та Яфета *. Батьки повинні були захищати своїх дітей від жахливого впливу того суспільства. Зазвичай хлопчики захоплюються чоловіками, які є «силачами... [та] славними», а саме такими були нефіліми. Ной та його дружина не могли оберегти своїх дітей від усього, що люди говорили про подвиги тих велетнів, але вони могли навчити синів чудових істин про Бога Єгову, який ненавидить усіляке зло. Їм треба було допомогти своїм хлопчикам зрозуміти, що Єгову засмучує насилля і бунтарський дух, які на той час панували у світі (Буття 6:6).

Більшість сучасних батьків чудово розуміє, з чим стикалися Ной і його дружина. Сьогоднішній світ також потерпає від жорстокості і бунтарства. Ними просякнуті навіть розваги для дітей. Мудрі батьки з усіх сил стараються звести до мінімуму такий згубний вплив. Для цього вони навчають своїх дітей про Єгову, Бога миру, який у визначений час покладе край усякому насиллю (Псалом 11:5; 37:10, 11). Добре виховати дітей можливо! Це вдалося Ною та його дружині. Їхні хлопчики виросли і стали хорошими людьми. Вони взяли собі дружин, які, подібно до них, ставили служіння правдивому Богу, Єгові, на перше місце в своєму житті.

Настав день, коли життя Ноя змінилося назавжди. Єгова звернувся до свого дорогого служителя і повідомив його про намір знищити тогочасний світ. Бог звелів Ною: «Зроби собі ковчега з дерева ґофер» (Буття 6:14).

Ковчег не був кораблем, як дехто вважає. Він не мав ні корми, ні носа, ні кіля, ні стерна і не був обтічної форми. Насправді ковчег нагадував величезну скриню. Єгова дав Ною точні розміри ковчега і деякі вказівки щодо його конструкції, а також наказав покрити смолою цю споруду зсередини і ззовні. Потім він пояснив, чому потрібно було це зробити: «Я ось наведу потоп, воду на землю... Помре все, що на землі!» Єгова наказав Ною: «Ввійдеш до ковчегу ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки твоїх синів із тобою». Крім того, Ной мав узяти із собою в ковчег тварин різних видів. Врятуватися під час Потопу можна було тільки в ковчезі! (Буття 6:17—20).

Перед Ноєм стояло грандіозне завдання — побудувати велетенський ковчег. Він мав бути приблизно таких розмірів: довжина — 133 метри, ширина — 22 метри, а висота — 13 метрів. Жодне дерев’яне мореплавне судно, збудоване навіть у наші часи, не мало таких розмірів. Чи Ной відмовився від цього завдання і чи скаржився на те, що воно дуже складне? Чи полегшував собі роботу, нехтуючи деякими детальними вказівками? Біблія  відповідає: «Зробив Ной усе,— як звелів йому Бог, так зробив він» (Буття 6:22).

Робота тривала десятиріччями, можливо, 40—50 років. Потрібно було рубати дерева, перетягувати та обтісувати колоди, витісувати і з’єднувати балки. У ковчезі мало бути три поверхи, або палуби, кілька відсіків і вхід збоку. Очевидно, дах був з двома схилами під невеликим кутом, аби могла стікати вода, і під ним з усіх боків були вікна (Буття 6:14—16).

Минали роки, і ковчег набував своєї форми. Як же радів Ной, відчуваючи підтримку рідних! Але було ще й інше завдання, мабуть, набагато складніше, ніж побудова ковчега. У Біблії говориться, що Ной був «проповідником праведності» (2 Петра 2:5). Він мужньо брав провід у тому, щоб попереджати злих, безбожних людей про майбутнє знищення. Як вони реагували на попередження Ноя? Пізніше Ісус Христос, згадуючи про той час, сказав, що люди «не звертали уваги». За його словами, вони були поглинуті щоденними справами — їли, пили, женилися й виходили заміж — і тому не слухали Ноя (Матвія 24:37—39). Безсумнівно, багато хто глузував над ним і над членами його родини; можливо, декотрі залякували його і чинили йому лютий опір.

Однак Ной та його сім’я ніколи не опускали рук. Вони й далі настійно займалися головною справою свого життя — побудовою ковчега. Їх не знеохочувало, що всі люди вважали це будівництво чимось пустим, марним і безглуздим. Сьогодні християнські сім’ї можуть багато чого навчитися з прикладу віри Ноя та його рідних. Зрештою ми живемо в часи, які Біблія називає «останніми днями» цієї світової системи (2 Тимофія 3:1). Ісус передрікав, що наші дні будуть нагадувати той період, коли Ной будував ковчег. Християнам варто пам’ятати про Ноя, коли вони відчувають байдуже, глузливе або навіть вороже ставлення людей до звістки про Боже Царство. Вони не перші, хто стикається з такими труднощами.

Пройшли десятиріччя, і поступово будівництво ковчега наближалося до свого завершення. Ною було майже 600 років, і він пережив чимало втрат. Помер його батько Ламех *. А через п’ять років помер його дідусь Метушалах, батько Ламеха. Серед людей, згаданих у Біблії, він прожив найдовше — 969 років (Буття 5:27). Як Метушалах, так і Ламех були сучасниками першого чоловіка Адама.

Того ж року патріарх Ной отримав новий наказ від Бога Єгови: «Увійди ти й увесь дім твій до ковчегу». Бог також наказав Ною взяти до ковчега різні види тварин — по семеро з кожного роду чистих тварин, придатних для жертвоприношень, і по двоє з кожного роду нечистих тварин (Буття 7:1—3).

Мабуть, це було незабутнє видовище: тварини сотнями сходилися звідусюди до ковчега — одні йшли, інші летіли, повзли, незграбно тупцювали чи шкандибали, перевалюючись з боку на бік. Розмаїття їхніх розмірів, форм і поведінки просто приголомшувало! Лише уявіть, як бідолашний Ной намагається загнати, затягнути чи якось заманити всіх цих диких тварин з привілля в обмежений простір ковчега. В біблійній розповіді сказано, що вони «ввійшли до Ноя до ковчегу» (Буття 7:9).

Деякі скептики запитують: «Хіба могло таке статися? А як могли усі ті тварини мирно співіснувати  в одному приміщенні?» Поміркуйте: невже Творцеві всесвіту не під силу контролювати живих істот, яких він створив, або в разі потреби навіть їх приборкати і зробити слухняними? Пам’ятайте, що Єгова — це Бог, який розділив Червоне море і змусив сонце стояти непорушно. Чи не міг він зробити все, про що йдеться в оповіді про Ноя? Звичайно, що міг і зробив!

Безумовно, Бог міг би врятувати тваринний світ зовсім інакше. Однак він мудро вибрав такий спосіб, який нагадує нам про завдання, котре він із самого початку доручив людям,— дбати про все живе на землі (Буття 1:28). Тому в наш час багато батьків розповідає своїм дітям історію про Ноя, щоб навчити їх важливої істини: Єгова високо цінує свої створіння — людей і тварин.

Єгова сказав Ноєві, що Потоп почнеться через тиждень. Скільки всього треба було зробити за цей час! Потрібно було розмістити всіх тварин і запаси їжі, а також занести в ковчег усі свої речі. Дружина Ноя і три її невістки докладали неабияких зусиль, щоб створити добрі умови для перебування в ковчезі.

А що сказати про інших людей? Вони все ще «не звертали уваги» на попередження про Потоп, хоча всі докази свідчили, що Єгова благословляв Ноя і його старання. Люди залишилися байдужими незважаючи на те, що добре бачили, як тварини заходять у ковчег. А втім, їхня байдужість не має нас дивувати. Сьогодні люди так само не звертають уваги на численні докази того, що ми живемо в останні дні цієї світової системи. Як передрік апостол Петро, мають прийти насмішники зі своїми насмішками, глузуючи з тих, хто зважає на Божі застереження (2 Петра 3:3—6). Безсумнівно, люди перед Потопом теж глузували над Ноєм і його сім’єю.

Коли ж припинилися насмішки? Згідно з біблійною оповіддю, як тільки Ной увів до ковчега свою сім’ю і тварин, «замкнув Господь за ним ковчега». Таке Боже втручання, безперечно, змусило замовкнути насмішників, котрі були поруч. А інші глузії замовкли, коли почав падати дощ. Він все падав, падав і падав, затоплюючи світ. Сталося саме так, як сказав Єгова (Буття 7:16—21).

Чи Бог прагнув, щоб загинули ті злі люди? Ні! (Єзекіїля 33:11). Навпаки, він давав їм багато нагод змінити своє життя і чинити те, що правильне. Чи їм це було під силу? Життя Ноя дало відповідь на це питання. Ходячи з Єговою і слухаючи його в усьому, Ной довів, що кожен мав можливість пережити Потоп. Так вірою він засудив тогочасний світ і зробив явними злі діла своїх сучасників. Віра допомогла Ною та його сім’ї залишитися живими. Наслідуючи віру Ноя, ви теж врятуєте себе і дорогих вам людей. Так само як Ной, ви можете ходити з Богом Єговою і бути його другом. Ваша дружба може тривати вічно!