У біблійній книзі Рут розповідається про чоловіка, який відмовився виконати свої обов’язки, передбачені Мойсеєвим законом. Його просто названо «такий-то» (Рут 4:1—12, переклад Р. Турконяка). Чи правильно робити висновок, що всі персонажі, імена яких не згадані в Біблії, мали недоліки, як цей чоловік, або були зовсім незначними?

Ні. Розгляньмо інший приклад. Напередодні своєї останньої пасхальної вечері Ісус наказав учням піти у місто в дім «такого-то чоловіка» і зробити необхідні приготування (Матвія 26:18). Чи ім’я цього чоловіка не записане в Біблії, тому що він був поганою людиною або вважався зовсім незначним? Аж ніяк. Згаданий в цьому вірші «такий-то чоловік», безсумнівно, належав до Ісусових учнів. Його ім’я не вказано, оскільки воно не мало суттєвого значення для розповіді.

До того ж у Біблії згадуються імена багатьох поганих людей, і водночас немає імен багатьох вірних служителів Бога. Наприклад, усім відомо, що першу жінку звали Єва. А втім, вона, виявляючи егоїзм і неслухняність, підштовхнула Адама до гріха, за який кожен з нас тепер мусить розплачуватися (Римлян 5:12). На противагу цьому Святе Письмо не називає імені Ноєвої дружини. Вона саможертовно і слухняно допомагала своєму чоловікові виконувати надзвичайно важливе завдання, за що ми всі в боргу перед нею. Отже, хоча Біблія не згадує її імені, це не означає, що вона була якоюсь другорядною особою або не отримала Божого схвалення.

Іноді Біблія не називає імен тих людей, які відігравали велику, навіть визначну роль у намірі Єгови. Подумаймо про маленьку ізраїльтянку, яка служила в домі сирійського воєначальника Наамана. Вона сміливо розповіла своїй пані, Наамановій дружині, що в Ізраїлі живе пророк Єгови. Завдяки її вчинку сталося велике чудо (2 Царів 5:1—14). Надзвичайний приклад віри залишила і донька ізраїльського судді Їфтаха. Щоб виконати обітницю свого батька, вона охоче відмовилася від можливості вийти заміж і народжувати дітей (Суддів 11:30—40). Також ми не знаємо ні імен укладачів понад 40 псалмів, ні імен пророків, які вірно виконували важливі доручення (1 Царів 20:37—43).

Однак ще більше вражає приклад вірних ангелів. Їх сотні мільйонів, проте лише двоє з них названі в Біблії по імені — Гавриїл і Михаїл (Даниїла 7:10; Луки 1:19; Юди 9). Усі інші залишаються в біблійних оповідях безіменними. Приміром, Маной, батько Самсона, запитав одного ангела: «Яке ім’я твоє? Коли сповниться твоє слово, то ми вшануємо тебе». Що ж відповів ангел? Він сказав: «Чому ти питаєшся про моє ім’я?» Ангел скромно відмовився приймати шану, яка належить виключно Богові (Суддів 13:17, 18).

Біблія не пояснює, чому одних персонажів названо по імені, а інших — ні. Але ми можемо багато чого навчитися від вірних людей і ангелів, які служили Богу не задля слави чи видатного становища.