«Чи вам добре живеться без Бога? Мільйонам людей — добре». Нещодавно такі слова з’явилися на білборді, який замовила група атеїстів. Очевидно, ці люди вважають, що не потребують Бога.

З іншого боку, чимало осіб стверджують, що вірять у Бога, але їхні рішення показують зовсім протилежне. Католицький архієпископ Сальваторе Фізікелла сказав про членів своєї церкви: «Дивлячись на нас, напевно, ніхто не скаже, що ми християни, бо наш спосіб життя не відрізняється від способу життя невіруючих».

А деякі люди просто надто зайняті, щоб думати про Бога. Вони вважають, що Бог не відіграє в їхньому житті ніякої ролі, оскільки він дуже далекий і неприступний. У найліпшому випадку вони звертаються до нього лише тоді, коли опиняються в скруті або чогось потребують. Ці люди очікують, що Бог, наче слуга, буде виконувати кожнісіньке їхнє бажання.

Інші ж дотримуються думки, що релігійні вчення відірвані від життя, і тому взагалі не живуть за канонами своєї церкви. Наведімо один приклад. У Німеччині 76 відсотків католиків думає, що немає нічого поганого в тому, що чоловік і жінка живуть разом до одруження. Однак цей погляд суперечить як вченням їхньої церкви, так і Біблії (1 Коринфян 6:18; Євреїв 13:4). Звичайно, не тільки католики розуміють, що між їхньою релігією і способом життя, який вони ведуть, існує велика розбіжність. Священнослужителі різних конфесій скаржаться на те, що члени їхніх релігійних громад поводяться як атеїсти.

З огляду на ці факти виникає запитання: «Чи ми дійсно потребуємо Бога?» Воно зовсім не нове. Про нього йдеться вже на перших сторінках Біблії. Щоб знайти відповідь, звернімо увагу на кілька інших важливих питань, піднятих у біблійній книзі Буття.