«Невдовзі після смерті мого батька чоловік сказав, що має іншу жінку,— пригадує Джанет.— І через трохи, нікого не попередивши і навіть не попрощавшись, він забрав свої речі й пішов. Я залишилась одна з двома дітьми». Джанет знайшла роботу, але її заробітку було недостатньо, щоб платити за житло. Втім вона зіткнулася не тільки з фінансовими труднощами. «Мене постійно гнітила тривога через нові обов’язки, які лягли на мої плечі,— каже Джанет.— Я відчувала вину, бо, на відміну від інших батьків, не могла дати своїм дітям того, що хотіла. І досі мене хвилює, що люди думають про мене та моїх дітей. Може, вони вважають, що я зробила не все для того, аби зберегти сім’ю?»

Молитва допомагає Джанет вгамовувати почуття і зміцнювати стосунки з Богом. «Найважче пережити ніч,— зізнається вона.— Коли навкруги западає тиша, тривожні думки починають просто кричати. Молитва та читання Біблії заспокоюють мене, і я засинаю. Моїм улюбленим біблійним уривком є Філіппійців 4:6, 7: “Ні про що не тривожтесь, але завжди з будь-якими проханнями звертайтесь у молитвах і благаннях до Бога, висловлюючи йому також вдячність. Тоді Божий мир, який неможливо збагнути розумом, берегтиме... ваші серця та вашу здатність мислити”. Не одну ніч я провела в молитвах до Єгови і відчула, що його мир несе справжню розраду».

Хоч би з якими тривогами ми зіткнулися, варто пам’ятати Ісусові слова з Нагірної проповіді: «Ваш Батько, знає, що́ вам потрібно, ще навіть до того, як ви попросите в нього» (Матвія 6:8). І нам треба просити. Молитися вкрай важливо, адже так ми наближаємось до Бога. А він, у свою чергу, наблизиться до нас (Якова 4:8).

Молитва дає нам значно більше, ніж тільки полегшення від тягаря тривог. Єгова, який «молитви вислуховує», допомагає тим, хто з вірою  шукає його (Псалом 65:2). Ось чому Ісус учив своїх послідовників «завжди молитися і не падати духом» (Луки 18:1). Нам потрібно постійно просити в Бога керівництва й допомоги та мати впевненість у тому, що він винагородить нас за віру. Ніколи не сумніваймося, що він хоче і може підтримати нас. Якщо ми будемо «безперестанку молитись», то покажемо, що маємо справжню віру (1 Фессалонікійців 5:17).

Мати віру означає «добре знати» Бога (Івана 17:3). Ми здобуваємо знання про нього, коли досліджуємо його думки, записані в Біблії. Ми дізнаємося, що він цікавиться кожним з нас і прагне нам допомогти. А втім, самих лише знань про Бога недостатньо. Справжня віра неможлива без шанобливих дружніх стосунків з ним. Звичайно, дружба з Богом, як і дружба між людьми, не з’являється в одну мить. Наша «віра зростатиме» в міру того, як ми будемо поглиблювати знання про нього, «робити те, що йому до вподоби» і відчувати його підтримку (2 Коринфян 10:15; Івана 8:29). Саме така віра допомагає Джанет давати собі раду з тривогами.

Вона каже: «Я бачу руку Єгови на кожному кроці, і завдяки цьому моя віра стала міцнішою. Нерідко ми стикалися з несправедливістю, через яку відчували себе безпорадними. Ми ревно молилися, і Єгова щоразу показував такий вихід із ситуації, якого самотужки ми б ніколи не знайшли. Коли я дякую Богу, то ще раз пригадую, скільки він для мене зробив. Він постійно допомагав нам і часто саме в той момент, коли ми цього найбільше потребували. А ще він подарував мені справжніх друзів, які є щирими християнами. Я завжди можу розраховувати на них, і вони є хорошим прикладом для моїх дітей» *.

«Я добре розумію,— продовжує Джанет,— чому, як записано в Малахії 2:16, Єгова каже: “Я ненавиджу розлучення”. Для невинного подружнього партнера це найстрашніша зрада. Відтоді як чоловік залишив мене, пройшли роки, а я досі інколи почуваюся самотньою та нікому непотрібною. У такі моменти я намагаюся зробити для когось щось добре, і мені стає краще». Слухаючись біблійної поради не відокремлюватися від інших, Джанет тамує свої тривоги * (Прислів’я 18:1).

«Найбільше мене потішає те, що Бог — “батько... для сиріт і захисник для вдів”,— ділиться Джанет.— Він ніколи нас не залишить, як це зробив мій чоловік» (Псалом 68:5). Джанет знає, що Бог не стане «випробовувати злом». Натомість він щедро дає мудрість і наділяє «силою, яка перевершує людську», аби ми могли долати свої тривоги (Якова 1:5, 13; 2 Коринфян 4:7).

А як зменшити тривогу, коли нашому життю загрожує небезпека?