БІБЛІЙНИЙ ПРИНЦИП. «Продовжуйте... з готовністю прощати одне одного, навіть якщо маєте підстави на когось поскаржитись. Оскільки Єгова з готовністю простив вас, робіть так і ви» (Колоссян 3:13).

Що він означає? У Біблії гріх прирівнюється до боргу, а прощення — до скасування боргу (Луки 11:4). В одному довіднику зазначається, що грецьке слово, перекладене в Біблії як «прощати», означає «відпустити борг, не вимагати його сплати». Тож якщо ми вирішили пробачити своєму кривднику, то не будемо вимагати, аби він загладжував свою провину. Коли ми охоче прощаємо, це не означає, що ми схвалюємо вчинок кривдника чи дивимося на нього крізь пальці. Ми просто вирішуємо відпустити образу, навіть незважаючи на те, що маємо «підстави... поскаржитись».

Чи він зберіг свою цінність донині? Через недосконалість ми всі грішимо (Римлян 3:23). Усе ж ми виявляємо мудрість, якщо прощаємо іншим, оскільки рано чи пізно теж потребуватимемо прощення. Більш того, пробачаючи іншим, ми самі отримуємо пожиток. Чому так можна сказати?

Якщо ми затаюємо злість та образу й не прощаємо, то завдаємо собі шкоди. Негативні почуття гнітять, руйнують щастя і позбавляють радості в житті. Вони також можуть завдати серйозної шкоди нашому здоров’ю. У своєму звіті, опублікованому в «Журналі Американського коледжу кардіології», доктор Йоіті Чіда і професор психології Ендрю Степто підсумовують: «Нещодавні відкриття вказують на прямий зв’язок між почуттями гніву і ненависті та ІХС [ішемічною хворобою серця]».

З іншого боку, коли ми пробачаємо інших, то це приносить нам пожиток. Ми зберігаємо мир і єдність та оберігаємо наші стосунки. А найважливіше, ми наслідуємо Бога, який охоче прощає розкаяних грішників і сподівається, що ми робитимемо так само (Марка 11:25; Ефесян 4:32; 5:1).