ПАНАЙОТА виростала на одному з середземноморських островів. Ще підлітком вона почала цікавитись політикою. Пізніше Панайота працювала у своєму селі секретарем партії. Жінка навіть ходила від дому до дому, щоб збирати гроші на підтримку цієї політичної організації. Але згодом вона дуже розчарувалася. Між членами партії процвітало кумівство, амбіції, незгоди й заздрість, хоча вони і називали одні одних товаришами.

Деніел з Ірландії виховувався в дуже релігійній сім’ї. А втім, як не прикро, йому досі спливає в пам’яті лицемірство священиків. Вони навчали Деніела, що він горітиме в пеклі, якщо згрішить, а самі напивалися, грали в азартні ігри та крали гроші зі скриньки для пожертв.

Джеффрі набув майже весь свій трудовий стаж, займаючись маркетингом у міжнародній компанії судновласників, яка має свої офіси у Великобританії та США. Він може пригадати безліч ситуацій, коли клієнти й конкуренти вдавалися до обману під час переговорів з чиновниками. Вони, повні лицемірства, були готові сказати все що завгодно, лиш би отримати контракт.

На жаль, такі випадки не поодинокі. Лицемірством просякнуті чи не всі сфери людської діяльності, в тому числі політика, релігія та комерція. Доречно зауважити, що в деяких мовах слово «лицемір» походить від кореня грецького слова, яке вказує на промовця чи актора, котрий нерідко одягав маску. З часом так почали називати кожного, хто прикидався, щоб ошукувати інших або просувати власні егоїстичні інтереси.

Лицемірство породжує сильні негативні почуття у тих, кого воно торкається, зокрема гіркоту, гнів та образу. В обуренні дехто може казати: «Лицемірство! Скільки ще його терпіти?» На щастя, Боже Слово дає нам усі підстави сподіватися, що йому буде покладено край.

Як показує Біблія, лицемірство зародилося не в людях, а в невидимому духовному створінні. На зорі людської історії Сатана Диявол використав змія як маску і вдав із себе добродійника, аби звести першу жінку, Єву (Буття 3:1—5). Відтоді чимало людей також прикидаються тими, ким насправді не є, щоб обманювати інших і досягати самолюбних цілей.

 Коли стародавній ізраїльський народ став на шлях фальшивого поклоніння й духовного лицемірства, Бог неодноразово застерігав його про наслідки. Через пророка Ісаю Єгова Бог промовив: «Ці люди наближаються до мене лише на словах і шанують мене своїми устами, але серце їхнє далеко від мене» (Ісаї 29:13). Ізраїльтяни не виправили своєї поведінки, тому Бог дозволив іншим народам знищити центр їхнього релігійного життя — Єрусалим та його храм. Спершу це зробили вавилоняни у 607 році до н. е. і зрештою римляни в 70 році н. е. Тож цілком очевидно, що Бог терпить лицемірство до певного часу.

З іншого боку, Бог та його Син, Ісус, дуже цінують чесних та щирих людей. Наприклад, одного разу на початку Ісусового служіння до нього підійшов чоловік, на ім’я Натанаїл. Побачивши його, Ісус сказав: «Дійсно, це ізраїльтянин, в якому немає обману» (Івана 1:47). Натанаїл, також відомий як Варфоломій, став одним із 12 Ісусових апостолів (Луки 6:13—16).

Ісус проводив багато часу зі своїми учнями, навчаючи їх переймати Божий спосіб мислення. Серед них не мало бути місця лицемірству. Застереженням для учнів було те, як суворо Ісус засуджував лицемірні діла тогочасних релігійних провідників. Розгляньмо кілька прикладів.

Вони виставляли свою «праведність» напоказ. Ісус промовив до своїх слухачів: «Будьте обережні: не виставляйте своєї праведності напоказ, бажаючи привернути увагу людей... як це роблять лицеміри». Він також сказав учням давати дари милосердя скромно, аби вони «були непомітні для сторонніх очей». Крім того, молитися вони мали на самоті, а не так, щоб бачили інші. Лише тоді їхнє поклоніння було б щирим і приємним для їхнього Батька (Матвія 6:1—6).

Вони поспішно засуджували інших. Ісус сказав: «Лицеміре! Спочатку вийми зі свого ока колоду, і тоді чітко побачиш, як вийняти з братового ока скалку» (Матвія 7:5). Людина, котра звертає увагу на помилки інших, роблячи при цьому набагато більші, вдає з себе того, ким у дійсності не є. Адже «усі люди згрішили й не можуть віддзеркалювати Божу славу» (Римлян 3:23).

Вони мали нечисті спонуки. Якось учні фарисеїв разом з прибічниками Ірода запитали Ісуса про податок. Вони улесливо сказали: «Учителю, ми знаємо, що ти завжди говориш правду, навчаєш Божої дороги згідно з правдою». А тоді поставили підступне запитання: «Чи дозволено... платити кесарю подушний податок?» На це Ісус відказав: «Лицеміри, чому ви мене випробовуєте?» Він недарма назвав їх лицемірами, бо насправді вони не хотіли знати відповідь, а намагалися «зловити його на слові» (Матвія 22:15—22).

Християнський збір, заснований у день П’ятидесятниці 33 року н. е., став середовищем, в якому процвітала правда і щирість. Правдиві християни наполегливо викорінювали схильність до лицемірства. Наприклад, Петро, один із дванадцятьох апостолів, заохочував одновірців слухатися правди й мати «нелицемірну братерську любов» (1 Петра 1:22). Апостол Павло закликав своїх співслужителів «любити з чистого серця, керуючись чистим сумлінням і нелицемірною вірою» (1 Тимофія 1:5).

Навчання Ісуса та апостолів, записане в Біблії, сьогодні має таку ж силу, як і в першому столітті. Апостол Павло написав: «Слово Бога живе і справляє могутній вплив, воно гостріше від усякого обосічного меча та проникає настільки глибоко, що розділяє душу й дух, суглоби й кістковий мозок, і спроможне розпізнавати думки та наміри серця» (Євреїв 4:12). Багато хто, набувши знань з Біблії та  узгодивши з ними своє життя, зміг позбутися лицемірства і став щирою та чесною людиною. Розгляньмо приклади трьох осіб, про яких ми згадували на початку статті.

Панайота відгукнулась на запрошення відвідати зібрання, яке проходило в Залі Царства Свідків Єгови. Це стало поворотним пунктом у її житті. Ніхто з присутніх на зібранні не виставляв напоказ свою праведність, аби когось вразити. Ця жінка каже: «Там я побачила справжню любов і щире зацікавлення іншими, те, чого я не бачила за всі роки моєї політичної діяльності».

Тож Панайота погодилась вивчати Біблію, зросла духовно й охрестилась. Це було 30 років тому. Вона ділиться: «Я знайшла справжній зміст у житті не тоді, коли ходила від дому до дому, просуваючи інтереси партії, а тоді, коли почала проповідувати про Боже Царство — єдину запоруку справедливого світу».

Деніел зробив хороший духовний поступ, і йому доручили певні обов’язки у християнському зборі. Через кілька років він допустився помилки, за яку його мучило сумління. «Добре пам’ятаючи лицемірство, яке колись бачив у церкві,— розповідає Деніел,— я зрозумів, що мушу відмовитися від доручених обов’язків. Мені не хотілося, аби одновірці вважали мене таким, яким я насправді не був».

На щастя, через деякий час Деніел відчув, що знову з чистим сумлінням може виконувати обов’язки у зборі, тому ще раз охоче на них погодився. Така неудавана чесність притаманна всім, хто служить Богові нелицемірно. Вони навчились «виймати зі свого ока колоду» перед тим, як пропонувати «вийняти з братового ока скалку».

Джеффрі, котрий майже все своє життя провів у світі бізнесу, каже: «Набуваючи знань про Бога, я зрозумів, що не можу бути хитрим та нав’язливим торговцем, який готовий сказати будь-що заради контракту. Моє сумління заговорило, коли я прочитав Прислів’я 11:1, де говориться, що “терези обманливі — гидота для Єгови”». На відміну від тих, хто запитував Ісуса про сплату податку, Джеффрі навчився не таїти задніх думок у стосунках як з одновірцями, так і з іншими людьми.

Мільйони Свідків Єгови по цілому світі намагаються жити відповідно до того, чого навчилися з Біблії. Вони невтомно докладають зусиль, аби «одягнутися в нову особистість, що створена за Божою волею та віддзеркалює справжню праведність і відданість» (Ефесян 4:24). Ми запрошуємо вас ближче познайомитися зі Свідками Єгови і дізнатись, у що вони вірять. Свідки охоче розкажуть вам про новий світ, який обіцяє Бог. У тому світі «перебуватиме праведність», а від лицемірства не залишиться і сліду (2 Петра 3:13).