Боже ім’я й перекладачі Біблії

СПОЧАТКУ другого століття, по смерті останнього апостола, почалось відступництво від християнської віри, передсказане Ісусом та Його послідовниками. Язичеські філософії й доктрини почали закрадатись у збір, появились секти та розділення, і ці почали перекручувати оригінальну чистість віри. Перестали вживати Божого ім’я.

Як це відступницьке християнство поширювалось, то треба було перекладати Біблію з оригінальних єврейської й грецької мов на інші. Як же перекладачі перекладали Боже ім’я в їхніх перекладах? Переважно вони заміщали його словом „Господь”. Дуже впливовий переклад того часу був Вульгата, Латинський переклад Біблії Ієроніма на звичайну латинську мову. Ієронім переклав Тетраграмат ЙГВГ (YHWH, Єгова) словом Домінус, „Господь”.

Згодом, в Європі почали виникати нові мови — французька, англійська та іспанська. Проте, Католицька Церква знеохочувала перекладання Біблії на ці нові мови. Отже, коли євреї, читаючі Біблію в оригінальній єврейській мові, перестали вимовляти Боже ім’я, то більшість „християн” слухали читання Біблії латинською мовою в яких не вживалось того ім’я.

З часом, знову почали вживати Боже ім’я. У 1278 р., воно появилось у латинському творі Пуджіо фідеї (Кинджал віри), через Раймунда Мартінія, іспанського монаха. Раймунд Мартіні за правописом писав те ім’я так: Ієгова. * Згодом у 1303 р., Поркет де Салватічі докінчив твір Вікторія Поркеті адверсус імпіос гебраос (Поркетова перемога над безбожними євреями). У цьому творі він теж згадує Боже ім’я, і за правописом пише його в різних формах Іогоуаг, Ієгова і Єогуаг. Потім, у 1518 р., Петрус Галатін видав твір Де арканіс католіка верітатіс (Відносно таємниць всесвітньої правди) в якому по буквах він писав Боже ім’я так: Ієгоуа.

 Боже ім’я перший раз появилось в англійській Біблії в 1530 р., коли Вільям Тиндейл видав переклад перших п’ятьох книг Біблії. У цьому перекладі він помістив Боже ім’я, пишучи його по буквах Ієгоуа, в кількох віршах *, і в примітці до цього перекладу він написав: „Ієгова є Боже ім’я... Крім того, коли бачите слово ГОСПОДЬ виписане великими літерами (хіба буде якась друкарська помилка), то по-єврейськи це є Ієгова”. З цього почали вживати ім’я Єгова тільки в кількох віршах, а слова „ГОСПОДЬ” або „БОГ” в більшості віршів де знаходиться Тетраграмат в єврейському тексті.

У 1611 р., вийшов найбільш широко вживаний англійський переклад, Авторизований переклад. У цьому перекладі Боже ім’я знаходилось чотири рази в головному тексті. (2 Мойсеєва 6:​3; Псалом 83:​18 [82 (83):​19, Переклад Огієнка]; Ісаї 12:​2; 26:​4) „Яг”, поетичне скорочення Божого ім’я, знаходиться в Псалмі 68:​4 [67 (68):​5, Переклад Огієнка]. І того цілковитого ім’я вживається в назвах таких місць, як „Єгова-Ніссі”. (2 Мойсеєва 17:​15; Суддів 6:​24) Проте, за прикладом Тиндейла, перекладачі в більшості випадків заміщали Боже ім’я словами „ГОСПОДЬ” або „БОГ”. Але, якщо Боже ім’я вживається в чотирьох віршах, то чому ж його не писати в усіх тих тисячох віршах в яких воно знаходиться в оригінальній єврейській мові?

Щось подібного ставалось у німецькій мові. У 1534 р., Мартін Лютер видав його закінчену Біблію перекладену з оригінальних мов. З якоїсь причини він не вживав Божого ім’я, але заміщав його такими словами, як ГЕРР („ГОСПОДЬ”) Проте, він знав Боже ім’я, тому що в його проповіді грунтовані на Єремії 23:1-8, яку він виголосив у 1526 р., він сказав: „Це ім’я Єгова, Господь, це виключно є ім’я правдивого Бога”.

У 1543 р. Лютер написав відверто: „Що коли [Євреї] тепер твердять, що ім’я Єгова неможливо вимовляти, то не знають про що говорять... Якщо його можна писати письмовим приладдям, то як це що його не можна вимовляти, що є багато краще від писання якимсь приладдям?  Чому ж вони не кажуть, що його неможливо писати, неможливо читати, неможливо думати про нього? Беручи все це до уваги, то тут є щось нечесного”. Все-таки, Лютер не виправив цієї справи в його перекладі Біблії. Інші німецькі Біблії в наступних роках зберігали те ім’я в 2 Мойсеєвій 6:​3.

У наступних століттях, перекладачі Біблії розділювались на один або другий напрям. Декотрі не зберігали Божого ім’я, тоді як інші широко вживали його в Єврейському Письмі пишучи його в формі Єгова або в формі Ягве. Давайте переглянемо два переклади в яких не зберігається те ім’я і побачимо чому, згідно з їхніми перекладачами, вони не зберегли його.

Чому вони не зберегли того ім’я

Коли Й. М. Повіс Сміт і Едгар Г. Гудспід видали сучасний переклад Біблії в 1935 р., то в більшості віршах заміщали Боже ім’я словами ГОСПОДЬ і БОГ. У передмові вони пояснили причину на це: „У цьому перекладі ми тримались правовірної єврейської традиції й заміщали ім’я ,Ягве’ словом ,Господь’ а фразу ,Господь Ягве’ фразою ,Господь Бог’. У всіх тих віршах де слова ,Господь’ або ,Бог’ представляють оригінальне ,Ягве’, то ці слова пишуться великими літерами”.

Потім, незвичайним зміненням напряму до традиції євреїв, які читають ЙГВГ (YHWH [анг.], Єгова), але вимовляють те слово „Господь”, у  примітці каже: „Але, коли хтось хоче зберегти присмак оригінального тексту, то тільки мусить читати ,Ягве’ де бачить слова ГОСПОДЬ або БОГ”!

Читаючи це, то на думку зараз спадає запитання: Якщо читати „Ягве” замість „ГОСПОДЬ” зберігає „присмак оригінального тексту”, то чому ж перекладачі не вживали „Ягве” в їхніх перекладах? Чому вони, по їхніх власних словах, ,замістили’ слово „ГОСПОДЬ” на Боже ім’я і таким чином замаскували присмак оригінального тексту?

Перекладачі кажуть, що вони тримались правовірної єврейської традиції. Однак, чи так робити є правильно для християнина? Пам’ятайте, що фарисеї, зберігаючі правовірну єврейську традицію, відкинули Ісуса, Який був сказав їм: „Ви ради передання вашого знівечили Боже Слово”. (Матвія 15:6) Справді, такі заміщення ослаблюють Боже Слово.

У 1952 р. Виправлений стандард переклад Єврейського Письма вийшов в англійській мові, і в цій Біблії також заміщали Боже ім’я. Це є варте нашої уваги тому, що в оригінальному Американському стандард перекладі, якого то перекладу це було виправлене видання, зберігалось ім’я Єгова в цілому Єврейському Письмі. Отже, не вживати того ім’я було видатним відхиленням. Чому вони зробили це?

У передмові до Виправленого стандард перекладу, читаємо: „З двох причин комітет повернувся до знайомого вживання в перекладі Короля Якова [тобто, витіснути Боже ім’я]: (1) слово ,Єгова’ не представляє точної форми того Ім’я, якого вживалось в єврейській мові; і (2) вживати власного ім’я для одного й єдиного Бога, неначе були якісь інші боги від яких Його мусимо відрізняти, було скасоване в Іудаїзмі ще до християнської ери й поміщати те ім’я зовсім не є відповідно для всесвітньої віри християнської церкви”.

Чи ж це є переконливі доводи? Так як ми вже були згадали, Ісусове ім’я не є оригінальною формою імені Божого Сина, якого Його послідовники вживали. Однак, це не переконало комітету, щоб не вживати те ім’я й заміщати його такими титулами як „Посередник” або „Христос”. Правда, ці титули вживаються, але в додатку до Ісусового ім’я, а не щоб ними заміщати Його ім’я.

Казати, що немає інших богів від яких правдивого Бога потрібно відрізняти, то просто це не є правда. Є мільйони богів, яким люди поклоняються. Апостол Павло сказав: „Існує багато ,богів’ ” (1 Коринтян 8:5; Филип’ян 3:​19) Як звичайно, є тільки один правдивий Бог, так як Павло далі каже. Отже, одна велика перевага вживати ім’я правдивого Бога є, що воно відрізняє Його від усіх фальшивих богів. Крім того, якщо це „зовсім не є відповідно”, вживати Божого ім’я, то чому воно знаходиться майже 7.000 разів в оригінальному Єврейському Письмі.

Правда є, що багато перекладачів не вірили, що те ім’я, так як його сучасно вимовляється, не є на місці в Біблії. Вони вживали його в своїх перекладах, і наслідком цього такі переклади завжди віддають більшу честь Авторові Біблії й вірніше погоджуються з оригінальним текстом. Декотрі широковживані переклади, в яких зберігається Боже ім’я є переклад Валера (іспанський переклад, виданий в 1602 р.), Алмейда  (португальський, виданий в 1681 р.), оригінальний переклад Ельберфельдера (німецький, виданий в 1871 р.), як також Американський стандард переклад (англійський, виданий в 1901 р.). Декотрі переклади, значно, Єрусалимська Біблія, також послідовно зберігають Боже ім’я, але по буквах пишуть його Ягве.

Прочитайте тепер вислови тих перекладачів, які вживають Боже ім’я в їхніх перекладах і порівняйте їхній розсудок з розсудком тих, які не зберігали того ім’я.

Чому інші зберігають те ім’я

Ось маємо вислів перекладачів Американського стандард перекладу з 1901 р.: „[Перекладачі] одностайно переконались, що єврейський забобон, вважаючий Божественне Ім’я бути занадто святим, щоб його вимовляти, вже не повинен панувати в англійському, або в якому-небудь іншому перекладі Старого Заповіту... Це Пам’ятне Ім’я, пояснене в 2 Мойсеєвій 3:​14, 15, і якого повторно підкреслюється в оригінальному тексті Старого Заповіту, визначає Бога бути особистим Богом, Богом заповіту, Богом відкриття, Визволителем, другом Своїх людей... Це особисте ім’я з його ряснотою святих зв’язків тепер повертається назад до його місця в Святому Письмі в якому воно безперечно належить бути”.

Подібно, в передмові до оригінального німецького перекладу Ельберфельдера Бібел читаємо: „Єгова. Ми зберегли це ім’я ізраїлевого Бога Заповіту тому, що на протязі років читач уже привик до нього”.

Степан Т. Байінгтон, перекладач Біблії в живій англійській мові, пояснює чому він зберігає Боже ім’я: „Правопис і вимова того ім’я не є дуже важливим. Дуже важливим є те, щоб усі люди знали, що це є особисте ім’я. Є кілька текстів, яких неможливо зрозуміти коли б ми перекладали те ім’я таким загальним іменником як ,Господь’, або, і ще гірше, субстантивним [що вживається як іменник] прикметником [як, наприклад, Вічний]”.

Також цікавим є вислів ще одного перекладача, Й. В. Ротергама. Він уживав Боже ім’я в своєму перекладі, але в формі Ягве. Проте, у пізнішому творі, Дослідження Псалмів, виданому в 1911 р., він знову почав зберігати форму Єгова. Чому? Він пояснює: „ЄГОВА.— Уживання цієї української форми на пам’ятне ім’я (2 Мойсеєва 3:​18) у теперішньому перекладі Псалмів не виникає з якогось передчуття лиха, що вимовляти Ягве є правильнішим; але виключно з практичного доказу його вживається, щоб тримати контакт з публічним вухом та оком, в якій то справі головна, наперед задумана річ є, щоб читачеві було легко пізнати Божественне ім’я”.

У Псалмі 33 (34):​3 НС поклонників Єгови заохочується: „Зі мною звеличуйте Єгову, ви народи, і разом вихваляймо Його ім’я”. Як же читачам перекладу Біблії, в якій не зберігається Боже ім’я, зовсім віднестись до такого заохочення? Християни тішаться, що принаймні декотрі перекладачі були досить відважні зберегти Боже ім’я в їхніх перекладах Єврейського Письма, і таким чином зберегти те, що Сміт і Гудспід кажуть є „присмак оригінального тексту”.

Проте, більшість перекладів, тоді як зберігають Боже ім’я в Єврейському Письмі, не вживають його в Християнському Грецькому Письмі, у „Новому Заповіті”. Яка ж є причина на це? Чи зберігання Божого ім’я в цій останній частині Біблії можна виправдувати?

[Примітки]

[Вставка на сторінці 17]

Перекладачі Авторизованого перекладу зберегли Боже ім’я, Єгова, тільки в чотирьох віршах, а всюди інше заміщали його словами БОГ і ГОСПОДЬ

[Вставка на сторінці 22]

Якщо вживати Боже ім’я є „зовсім невідповідно”, то чому воно знаходиться майже 7.000 разів у оригінальному єврейському тексті?

[Рамка/Ілюстрації на сторінках 20, 21]

Ворожість до Божого ім’я?

 Тепер, немає перекладу Біблії в сучасній африкаанській мові (якою говорять мешканці Південної Африки з голландського походження) в якому зберігається Боже ім’я. Це дивно, тому що багато перекладів у племінних мовах тієї країни вживають те ім’я. Давайте побачимо як це сталось.

24-го серпня, 1878 р. на зібранні Товариства правдивих африканер (ГРА) дуже просили перекладу Біблії на африкаанську мову. Шість років пізніше, про цю справу знову дискутували, і зрештою вирішили перекласти Біблію з оригінальних мов. Працю перекладання вручилось С. Й. дю Туа, керівникові освіти в Трансваалії.

На керівництво дю Туа написали наступного листа: „Власне ім’я Господа, Єгова або Ягве, слід залишити неперекладеним [тобто, не заміщати його словами Господь, або Бог] у цілому перекладі”. С. Й. дю Туа переклав сім книг Біблії на африкаанську мову, і зберіг у них ім’я Єгова.

Інші видання Південної Африки, теж, поміщали Боже ім’я. Наприклад, у Де Корте Катехісмус (Короткий катехізис), через Й. А. Малгерба, 1914 р., появилось наступне: „Яке є Боже видатне ім’я?” А відповідь? „Єгова, якого пишеться ГОСПОДЬ великими літерами в наших Бібліях. Це [ім’я] ніколи не далось іншому творінню”.

У Дій Каткісасібук (Катехізис, виданий федеративною комісією Голландської реформатської церкви Південної Африки) появилось наступне запитання: „Чи ж нам ніколи не вживати ім’я Єгова або ГОСПОДЬ? Євреї не вживають його... Це не є те, що Заповідь каже... Ми можемо вживати Його ім’я, але ніколи не в даремний спосіб”. До недавня, у нових незмінних виданнях Дій галлелуя (збірник гімнів) зберігалось ім’я Єгова в декотрих гімнах.

Проте, переклад дю Туа — непопулярний, і в 1916 р. призначили комісію для перекладання Біблії наглядати над виданням африкаанської Біблії. Ця комісія вирішила викреслити з Біблії ім’я Єгова. У 1971 р. Біблійне товариство Південної Африки видало „пропонований переклад” кількох біблійних книг в африкаанській мові. Тоді як згадали Боже ім’я в передмові, то його не вживалось у тексті перекладу. Подібно цьому, в 1979 р. зробили новий переклад „Нового Заповіту” і Псалмів і в цьому теж не зберегли Божого ім’я.

Крім того, від 1970 р. в Дій галлелуя вже не згадується ім’я Єгови. І шосте друкування виправленого Дій Каткісасібук, виданого Голландською реформатською церквою Південної Африки, також уже не поміщає того ім’я.

По суті, це не тільки з книжок усувають ім’я Єгова. Колись на наріжному камені Голландської реформатської церкви в Парлі були вирізьблені слова ЄГОВА ЇРЕГ („Єгова буде постачати”). Картину цієї церкви поміщалось у журналі Пробудись! з 22-го жовтня, 1974 р., в африкаанській мові. З того часу, той наріжний камінь замістили іншим із вирізьбленими на ньому словами ДІЙ НЕРЕ САЛ ВОРСІН („ГОСПОДЬ буде постачати”). Вірш і дату на тому наріжному камені не замістилось. Вони тільки замістили ім’я Єгови.

Отже, багато африканер сьогодні не знають Божого ім’я. Церковні члени, ознайомлені з тим ім’ям відмовляються вживати його. Декотрі навіть сперечаються, щоб його не вживалось, кажучи що Боже ім’я є ГОСПОДЬ і обвинувачують Свідків Єгови, кажучи, що вони вигадали те ім’я Єгова.

[Ілюстрації]

Голландська реформатська церква в Парлі, Південній Африці. Колись, на наріжному камені було вирізьблене ім’я Єгови (вгорі на право). Пізніше, його замістили (вгорі на ліво)

[Ілюстрація на сторінці 18]

Боже ім’я в формі Єгова появилось у творі Пуджіо фідеї (1278 р.) так як бачимо в цьому рукописі (з 13-го або 14-го) століття з святої Женеві бібліотеки, Парижі, Франції (фоліо 162б)

[Ілюстрація на сторінці 19]

В його перекладі перших п’ятьох книг Біблії, надрукованому в 1530 р., Вільям Тиндейл зберіг Боже ім’я в 2 Мойсеєвій 6:​3. Він пояснив причину через яку зберіг те ім’я в примітці до перекладу

[Відомості про джерело]

(Фото через ласку Бібліотеки Американського біблійного товариства, Нью-Йорк)