Розділ 2

Біблія: боротьба за існування

Існує ціла низка доказів того, що Біблія — Боже Слово. Кожен з них є вагомим сам по собі, а всі разом вони просто незаперечні. У цьому і в наступному розділах ми розглянемо докази, пов’язані лише з історією Біблії. Те, що ця унікальна книга збереглась до наших днів,— справжнє чудо. Переконайтеся в цьому самі.

1. Що нам відомо про Біблію?

БІБЛІЯ не є звичайною книжкою. Це свого роду бібліотека, яка складається з 66 великих і маленьких книг. У них містяться закони, пророцтва, описи історичних подій, вірші, поради та багато іншого. Перші 39 книг були написані вірними євреями, або ізраїльтянами, задовго до народження Христа. Вони писалися переважно єврейською мовою. Цю частину Біблії часто називають Старим Завітом. Інші 27 книг написали грецькою мовою християни; ця частина Біблії широко відома як Новий Завіт. Як видно з самої Біблії, а також згідно з найдавнішою традицією, всі 66 біблійних книг писалися близько 1600 років.  Цей період розпочався за часів панування Єгипту і закінчився тоді, коли владу у світі посідав Рим.

Збереглася тільки Біблія

2. а) Що можна сказати про Ізраїль за часів, коли почали писати Біблію? б) Які інші писемні пам’ятки були створені в той самий період?

² Коли понад 3000 років тому почали писати Біблію, Ізраїль був лише маленьким народом, одним з багатьох на Близькому Сході. Їхнім Богом був Єгова, а довколишні народи поклонялися незліченній кількості богів і богинь. У ті часи літературу релігійного змісту створювали не лише ізраїльтяни. Інші народи також викладали на письмі свої релігійні вірування і культурні традиції. Наприклад, дуже популярним був аккадський епос про Гільгамеша, а також епічні твори з Рас-Шамри, написані угаритською (цієї мовою розмовляли на території, яку сьогодні займає північна частина Сирії). Серед численних літературних творів можна виділити «Повчання Іпувера» і «Пророцтво Неферті» єгипетською мовою, гімни різним божествам шумерською і пророцтва аккадською ¹.

3. Завдяки чому Біблія вирізняється серед іншої літератури релігійного змісту, створеної на Близькому Сході в один і той самий період?

 ³ Проте всі ці літературні твори Близького Сходу спіткала однакова доля. Про них забули. Зникли навіть мови, якими вони були написані. Лише недавно археологи й філологи довідалися про існування цих творів і змогли їх прочитати. А щодо Біблії, то її перші книги, написані єврейською мовою, збереглися аж до наших днів, і багато людей читають їх. Деякі вчені заявляють, що біблійні книги, написані єврейською мовою, певною мірою ґрунтуються на тих стародавніх літературних творах. Але той факт, що стільки літературних творів було забуто, а біблійні книги єврейською мовою збереглися, суттєво вирізняє Біблію серед інших книг.

Охоронці Слова

4. Які серйозні труднощі, що з ними стикалися ізраїльтяни, могли загрожувати збереженню Біблії?

⁴ Без сумніву, з людського погляду не було жодних гарантій, що Біблія дійде до наших днів. Справді дивує, що Біблія збереглась, адже громади, членами яких вона була написана, зазнавали дуже важких випробувань і жорстоких переслідувань. У часи до Христа євреї, які створили Єврейські Писання (Старий Завіт), були відносно  малим народом. Вони жили у ворожому середовищі, в оточенні могутніх царств, які змагалися між собою за верховенство. Ізраїльтянам доводилось боротися за своє існування з філістимлянами, моавітянами, аммонітянами, едомлянами та іншими народами. За часів, коли євреї поділилися на два царства, жорстока Ассирійська імперія буквально стерла з лиця землі північне царство. Пізніше вавилоняни знищили південне царство, а народ забрали в неволю, з якої через 70 років повернулася лише невелика кількість євреїв.

5, 6. Які робилися спроби знищити євреїв як народ?

⁵ Збереглися навіть відомості про спроби винищити ізраїльтян. За днів Мойсея фараон наказав убивати всіх новонароджених хлопчиків. Якщо б його наказ виконали, єврейський народ припинив би своє існування (Вихід 1:15—22). Значно пізніше, коли євреї опинилися під перським пануванням, вороги задумали знищити євреїв і домоглися, щоб цар видав відповідний закон (Естер 3:1—15). Їхній підступний план провалився. На згадку про це євреї досі відзначають свято Пурим.

⁶ Ще пізніше, коли єврейський народ перебував під владою Сирії, цар Антіох IV з усіх сил намагався нав’язати євреям еллінізм, змушуючи їх дотримуватися грецьких традицій і поклонятися грецьким богам. Йому це не вдалося. Тимчасом як більшість довколишніх народів один за одним зникали зі світової арени, євреї не зникли й навіть не асимілювалися. А разом з ними збереглись і Єврейські Писання Біблії.

7, 8. Як лиха, котрих зазнавали християни, загрожували збереженню Біблії?

 ⁷ Гнобили також і християн, які писали другу частину Біблії (Новий Завіт). Їхнього провідника, Ісуса, вбили як звичайного злочинця. Невдовзі після цього юдейська влада в Палестині спробувала придушити діяльність його послідовників. Коли християнство поширилося по інших краях, юдеї цькували християн, намагаючись покласти кінець їхній місіонерській праці (Дії 5:27, 28; 7:58—60; 11:19—21; 13:45; 14:19; 18:5, 6).

⁸ За часів Нерона римська влада, яка спочатку була толерантною до християн, змінила своє ставлення до них. Таціт з гордістю писав про «добірні тортури», на які віддавав християн цей безжалісний імператор. Відтоді приналежність до християн вважалася найтяжчим злочином ². У 303 році н. е. імператор Діоклетіан виступив проти самої Біблії. Намагаючись викоренити християнство, він наказав спалювати всі Біблії, які знаходили в християн ³.

9. Що сталося б, якби спроби винищити євреїв і християн були успішними?

⁹ Такі переслідування й геноцид по-справжньому загрожували збереженню Біблії. Якби євреїв спіткала доля філістимлян і моавітян або якщо б юдейська й римська влада змогла викоренити  християнство, то хто б написав і зберіг Біблію? На щастя, охоронців Біблії — спочатку євреїв, а потім християн — нікому не вдалося знищити, і Біблія збереглась. Однак була ще одна серйозна небезпека, котра загрожувала якщо не збереженню Біблії, то принаймні її точності.

Помилки переписувачів

10. Що на початку робилося для збереження Біблії?

¹⁰ Чимало з вищезгаданих писемних пам’яток, які з часом пішли в забуття, були викарбувані на камені або на відносно тривких глиняних табличках. З Біблією все було інакше. Її писали спочатку на папірусі або на пергаменті — матеріалах, які нищаться набагато швидше. Тому оригінали біблійних рукописів зникли давним-давно. Як же тоді вдалося зберегти Біблію? Завдяки копіткій праці переписувачів з’явилися тисячі рукописних копій. До того як винайшли друк, переписування було звичайним методом розмноження книг.

11. Чого неможливо уникнути в процесі переписування від руки?

¹¹ Однак переписування від руки криє в собі певну небезпеку. Фредерік Кеньйон, відомий археолог і завідувач бібліотеки Британського музею, сказав: «Ще не створено такої людської руки і такого мозку, які могли б переписати велику працю без жодної помилки... Помилок неможливо було уникнути»⁴. Якщо в якийсь рукопис вкрадалася помилка, то вона повторювалась при виготовленні копій з цього рукопису. А оскільки з часом копій  ставало чимраз більше, то в них вкрадалося й чимало помилок.

12, 13. Хто дбав про збереження тексту Єврейських Писань?

¹² Було створено багато тисяч копій Біблії, тож чи можна бути впевненими, що її зміст не змінився до невпізнання? Візьмімо, для прикладу, Єврейські Писання (Старий Завіт). У другій половині VI століття до н. е., коли євреї повернулися з вавилонської неволі, охоронцями єврейського тексту Біблії стали соферими, тобто «переписувачі». В їхні обов’язки входило виготовлення копій Писань, якими могли користуватися в поклонінні як окремі особи, так і групи людей. Соферими були справжніми фахівцями, які дуже якісно і з запопадливістю виконували свою працю.

¹³ У VII—X століттях нашої ери переписуванням біблійного тексту займалися наступники соферимів, масорети. Їхня назва походить від єврейського слова, яке означає «традиція». Вони також були переписувачами і дбали про збереження традиційного єврейського тексту Біблії. Масорети дуже скрупульозно виконували свою працю. Наприклад, для виготовлення копій переписувач мав користуватися належно завіреним рукописом, і йому не дозволялося писати з пам’яті. Перш ніж написати кожну літеру, він мусив звірити її з основним текстом ⁵. Професор Норман Готтвальд говорить: «Певне уявлення про старанність, з якою вони виконували свою працю, дає нам рабинська вимога про те, щоб усі нові рукописи ретельно  перевірялись і копії з виявленими помилками знищувалися»⁶.

14. Яке відкриття дало можливість переконатися, наскільки точно соферими і масорети передавали біблійний текст?

¹⁴ Наскільки точно передавали текст соферими і масорети? До 1947 року відповісти на це запитання було нелегко, оскільки найстаріші повні рукописи єврейських біблійних книг датувалися X століттям нашої ери. Проте 1947 року в печерах біля Мертвого моря знайшли фрагменти дуже старих рукописів, у тому числі уривки біблійних книг. Деякі фрагменти належали до часу перед Христом. Вчені порівняли їх з наявними єврейськими рукописами, щоб переконатися, наскільки точно передавався текст. Що з’ясувалось у результаті такого порівняння?

15. а) Що з’ясувалось, коли порівняли рукопис книги Ісаї, знайдений біля Мертвого моря, з масоретським текстом? б) Якого висновку можна дійти з огляду на те, що деякі рукописи Мертвого моря містять певні розбіжності у тексті? (Дивіться примітку).

¹⁵ Одним з найстаріших знайдених рукописів була повна книга Ісаї. Узгодженість текстів цього рукопису і наявної сьогодні масоретської Біблії просто вражає. Професор Міллар Берроуз пише: «Багато розбіжностей між [нещодавно знайденим] рукописом книги Ісаї з монастиря св. Марка та масоретським текстом можна пояснити помилками при переписуванні. Якщо не враховувати цього, то в загальному рукопис чудово узгоджується з текстами середньовічних манускриптів. Така узгодженість між рукописами, один з яких є набагато старішим, дає переконливий доказ точності традиційного тексту в цілому». Берроуз додає: «Це справді дивовижна  річ, що приблизно за 1000 років текст зазнав таких незначних змін» *.

16, 17. а) Чому можна бути впевненими у точності тексту Християнських Грецьких Писань? б) Що Фредерік Кеньйон заявив стосовно тексту Грецьких Писань?

¹⁶ Якщо говорити про частину Біблії, яку написали християни грецькою мовою (так званий Новий Завіт), то її переписувачі, на відміну від висококваліфікованих фахівців-соферимів, були скоріше обдарованими аматорами. Але вони серйозно ставилися до своєї праці, хоча їм могло загрожувати покарання з боку влади. Текст, котрий ми маємо сьогодні, в цілому  не відрізняється від оригіналу. У цьому можна бути впевненими з двох причин. По-перше, існують рукописи, датовані часом, набагато ближчим до часу написання оригіналу, ніж у випадку з Єврейськими Писаннями. Наприклад, один фрагмент Євангелія від Івана датується першою половиною II століття, а це менш ніж 50 років від часу, коли Іван, імовірно, написав своє Євангеліє. По-друге, велика кількість рукописів, які збереглися до наших днів, яскраво свідчить про точність тексту.

¹⁷ Щодо цього Фредерік Кеньйон заявив: «Не буде перебільшенням сказати, що в цілому біблійний текст є достовірним. Особливо це стосується Нового Завіту. Кількість рукописів Нового Завіту, його ранніх перекладів, а також цитат з нього в працях стародавніх письменників Церкви є настільки великою, що можна бути впевненими, що точний варіант кожного сумнівного уривка зберігся в тому чи іншому з цих стародавніх джерел. Такого не скажеш про жодну іншу стародавню книгу у світі»¹⁰.

Люди та їхні мови

18, 19. Завдяки чому Біблія стала доступною не лише тими мовами, якими писалася?

¹⁸ Мови, якими була написана Біблія, також могли перешкодити її збереженню. Перші 39 біблійних книг писалися здебільшого єврейською мовою — мовою ізраїльтян. Але вона ніколи не була поширеною. Якби Біблія була доступна лише цією мовою, ніхто, крім євреїв і небагатьох іноземців, які знали єврейську мову, ніколи  не відчув би на собі її впливу. Однак у III столітті до н. е. заради євреїв, котрі жили в Александрії (Єгипет), Єврейські Писання почали перекладати на грецьку мову. У ті часи грецька була міжнародною мовою. Таким чином Єврейські Писання стали доступними і для людей з інших народів.

¹⁹ Коли прийшов час для написання другої частини Біблії, грецька все ще була дуже поширеною, тож останні 27 книг Біблії писалися цією мовою. Але грецьку розуміли не всі. Тому невдовзі переклади біблійних книг, написаних як єврейською, так і грецькою, почали з’являтися й іншими поширеними в той час мовами — сирійською, коптською, вірменською, грузинською, готською та ефіопською. Державною мовою Римської імперії була латинська. Цією мовою створили стільки перекладів Біблії, що виникла потреба в офіційному перекладі. Роботу над ним завершили в 405 році н. е., і він отримав назву Вульгата (що означає «загальноприйнятий» або «народний»).

20, 21. Що могло перешкодити збереженню Біблії і чому ці перешкоди вдалося подолати?

²⁰ Отже, Біблія збереглася до перших століть нашої ери всупереч багатьом перепонам. Люди, котрі писали її, належали до зневажених  і переслідуваних меншостей, що жили в тяжких умовах у ворожому світі. У процесі переписування зміст Біблії міг дуже змінитись, але цього не трапилося. Крім того, вона стала доступною не лише для людей, які володіли певними мовами, хоча така небезпека й існувала.

²¹ Чому ж було так важко зберегти Біблію? Відповідь дає сама Біблія: «Весь світ лежить у владі Злого» (1 Івана 5:19). З огляду на це слід було сподіватися, що світ протидіятиме поширенню правди, викладеної на письмі. Тож чому Біблія збереглася, тимчасом як багато інших літературних творів були забуті, хоч їм і не загрожувало стільки небезпек? Біблія відповідає й на це запитання. У ній сказано: «Слово Єгови триває вічно» (1 Петра 1:25). Якщо Біблія — це насправді Боже Слово, то людина не в силі її знищити. Історія неодноразово підтверджувала цей факт, в тому числі й у наш час.

22. Яка зміна відбулася на початку IV століття нашої ери?

²² Однак в IV столітті нашої ери сталося те, що спричинило нові напади на Біблію і радикально вплинуло на хід європейської історії. Уже через десять років після того, як Діоклетіан спробував знищити всі примірники Біблії, політика імперії змінилась і «християнство» легалізували. Ще через 12 років, у 325 році н. е., на «християнському» Нікейському соборі головував римський імператор. Чому такі на перший погляд позитивні зміни загрожували Біблії? Відповідь на це запитання міститься в наступному розділі.

[Примітки]

Інший коментатор зазначив: «Незважаючи на сумніви, незмінним залишається факт, що текст, котрий дійшов до нас, здебільшого правильно передає слова авторів, дехто з яких жив близько трьох тисяч років тому. І попри зміни в тексті немає серйозних підстав сумніватися, що зміст Старого Завіту є цінним для нас»⁹.

[Запитання для вивчення]

 [Рамка на сторінці 19]

Достовірність тексту Біблії підтверджено

Щоб зрозуміти, наскільки добре підтверджено достовірність біблійного тексту, достатньо порівняти його з іншими літературними творами, які дійшли до нас з давнини — з класичною літературою Греції та Риму. Більшість цих творів була написана після завершення Єврейських Писань. Історія не згадує про жодні спроби геноциду проти греків чи римлян або про намагання знищити їхню літературу. Однак зверніть увагу на коментарі професора Фредеріка Брюса:

«До наших днів збереглася деяка кількість рукописів праці «Записки про галльську війну» Цезаря (58—50 рр. до н. е.), проте тільки дев’ять чи десять з них у доброму стані, а найстаріший був створений приблизно через 900 років після часів Цезаря.

Зі 142 книжок «Історії Риму від заснування міста» Лівія (59 р. до н. е.—17 р. н. е.) збереглося лише 35; про них нам відомо не більш ніж з двадцяти рукописів, гідних хоча б якоїсь уваги, і тільки один з них, що містить фрагменти книг III—VI, датується IV століттям.

З чотирнадцяти книжок «Історії» Таціта (бл. 100 р. н. е.) збереглося лише чотири з половиною; з шістнадцяти книжок його «Анналів» десять збереглося повністю, а дві частково. Наявні частини цих двох визначних історичних праць ґрунтуються на двох рукописах, один з яких датується дев’ятим століттям, а другий — одинадцятим. (...)

«Історія» Фукідіда (бл. 460—​400 рр. до н. е.) збереглась у восьми рукописах, найстаріший з яких датується прибл. 900 роком н. е., а також на кількох клаптиках папірусу, датованих початком християнської ери.

Те саме можна сказати й про «Історію» Геродота (бл. 488​—​428 рр. до н. е.). Проте жоден фахівець з античної філології не сприйняв би серйозно твердження, що праці Геродота і Фукідіда не достовірні лише тому, що найстаріші наявні рукописи цих праць були створені через більш як 1300 років після оригіналів» («The Books and the Parchments», сторінка 180).

Порівняйте цю інформацію з фактом, що існують тисячі рукописів різних частин Біблії. А деякі рукописи Християнських Грецьких Писань були створені не пізніше ніж через сто років після написання оригіналу.

[Ілюстрація на сторінці 13]

Євреї були невеликим народом, якому постійно загрожували сильніші народи. На цьому стародавньому рельєфі зображено, як ассирійці ведуть євреїв у неволю.

[Ілюстрація на сторінці 14]

До винайдення друку Біблію переписували від руки.

[Ілюстрація на сторінці 16]

За Нерона приналежність до християн вважалася найтяжчим злочином.

[Ілюстрація на сторінці 21]

Вивчення знайденого біля Мертвого моря рукопису книги Ісаї показало, що приблизно за 1000 років вона практично не змінилася.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Імператору Діоклетіану не вдалося знищити Біблію.