Допомога, щоб триматись стійко під час страждання
Розділ 8
Допомога, щоб триматись стійко під час страждання
1, 2. Чому учні Ісуса Христа не можуть уникати страждань?
ДЕКОЛИ у житті, нам потрібно допомоги з проблемами, навіть розпачливо. Коли б нам випала серія великих нещасть одно зараз за другим, то ми могли б легко впасти в безнадійну розпач. І тягар міг би здаватись більший ніж ми є спроможні витримати. Як добре одержати допомогу у такому часі!
2 Тому що ми є учнями Сина Бога Єгови, то це не значить, що нам уже не потрібно допомоги. Ми не є звільнені від страждань. Загальна доля людства ще досі є хвороби, аварії, потопи, землетруси, бурі, злочин, несправедливість і пригнічення. Ми не повинні сподіватись, щоб Всевишній Суверен Своєю силою керував спадковими факторами та оточенням, щоб ми, як Його слуги, були винятково вільні від якого-небудь страждання. Божий, час щоб розв’язати всі шкідливі наслідки людського гріха ще не прийшов. Коли б Він тепер дав Своїм людям ,очароване життя’, то безсумнівно дуже багато людей збиралися б до Нього, щоб служити Йому — через чисто самолюбні причини, а не тому що люблять Його й вірять у Нього.— Порівняйте з Єв. Івана 6:10-15, 26, 27.
3, 4. Яке страждання ще може трапитись правдивим християнам, якого інші не зносять, і які запитання можуть виникати через це?
3 Ми не тільки будемо неминучо переносити страждання від неприємних обставин, але бувши Божими слугами, ми також можемо зносити переслідування — можливо від родичів, від сусідів, знайомих, або від урядової влади. Ісус Христос навіть сказав: „На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє”. (Матвія 24:9) Факти показують, що так вже діється, саме у 20-му столітті.
4 Чому ж Всемогутній Бог дозволяє Своїм слугам зносити різні випробування? Через те, що їхнє життя не запевняє свободу від загального лиха й тому, що проживати таке життя навіть може зробити їх „предметами ненависті”, то хтось можливо буде цікавий знати як такий спосіб життя може бути найкращим. Чи є які користі, що винагороджують за це, так, навіть перевищують горя? Чи дійсно може бути більше щастя в терпінні якогось випробовування замість уникати його? Що допоможе нам успішно зносити важкі тиски? Відповіді до цих питань можуть дуже допомогти й зміцнити нас.
ХТО ДІЙСНО Є ВІДПОВІДАЛЬНИЙ?
5. Що нам потрібно признати про джерело страждання?
5 Дуже важливим є, щоб ми завжди пам’ятали, що наш небесний Отець не є джерелом страждання. Він не ввів гріх у світ. Один духовний син Божий збунтувався проти свого Творця, і таким чином зробив себе Сатаною, почав чинити опір Всевишньому. Через його вплив, перша людська пара, Адам і Єва, навмисно порушили божественний закон, стягнувши на себе засуд смерті. (1 Мойсеєва 3:1-19; Івана 8:44) Тому що Адам зруйнував свою досконалість, то всі його нащадки народились грішними, підкорені хворобами, недугами, старим віком та смертю. (Римлян 5:12) Народившись грішниками, ми не є такими особами, якими хотіли б і дійсно повинні бути. Нашими словами й вчинками, ми ненавмисно можемо ображати інших, збільшуючи їхнє горе. Отже, ми мусимо пам’ятати, що Бог не є винуватий за труднощі, яких витворює наша власна недосконалість або недосконалість інших людей. Коли б не порушилось Його закону, то у світі ніколи не було б хвороб, недуг, старіння й багато інших причин на страждання.
6. Який є погляд Єгови відносно жорстокості людини до людини?
6 Також, наш небесний Отець не схвалює нелюдяності людини до людини. Біблія каже: „Щоб топтати під своїми ногами всіх в’язнів землі, щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути, щоб гнобити людину у справі судовій його,— оцього не має на оці Господь!” (Плач Єремії 3:34-36) Ті, які знущаються над людьми, на порушення Божого закону, будуть мусили відповісти перед Ним. „Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь [Єгова, НС]”. (Римлян 12:19) Отже, ми мусимо берегтись, щоб не ставати жовчними на нашого небесного Отця через страждання, які приходять через те, що люди добровільно й бунтівно зневажають божественні закони.
7. Тому що Бог Єгова дозволив розвиток обставин через які ми страждаємо, то який висновок ми повинні робити відносно Його причини на це?
7 Звичайно, Бог Єгова може стримати Сатану, демонів, злих людей та людську гріховність, щоб вони не спричиняли усякого роду випробовування. Проте, тому що Він дозволяє тяжким обставинам облягати навіть Його слуг, то на це мусять бути добрі причини.
ЗАРАДИ „ПОСУДИН МИЛОСЕРДЯ”
8. Які причини подано в Римлян 9:14-24, щоб показати чому Бог Єгова відразу не виступає проти відповідальних за страждання?
8 Біблія пояснює, що Божий намір не виступати негайно проти тих, які спричиняють іншим велике страждання, виходить на більшу користь праведним людям. У своєму посланні до Римлян, християнський апостол Павло писав:
„Може в Бога неправда? Зовсім ні! Бо Він каже Мойсеєві: ,Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись’. Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує. Бо Писання говорить фараонові: ,Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення’. Отож, кого хоче — Він милує, і кого хоче — ожорсточує.
„А ти скажеш мені: ,Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?’ Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так? Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть? Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль, і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу, на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган”.— Римлян 9:14-24.
9. Як фараон виявив себе бути ,посудиною гніву’?
9 Те, що Бог Єгова може спричинити або дозволити розвинутись у житті людей може виявити якими „посудинами” вони дійсно є. Фараон, якому Єгова, через Мойсея та Аарона був наказав відпустити поневолених ізраїльтян затверджувався на Всевишнього. Як одна кара за другою несподівано находили на єгиптян, то цей фараон ставав ще більше впертим і не хотів відпустити ізраїльтян із Єгипту, як вільного народу. Таким чином він виявив себе бути ,посудиною гніву’, заслуговуючи на знищення за те, що бунтівно не слухався влади Всевишнього Суверена, Бога Єгови. Все-таки, жорстоке, несправедливе гноблення ізраїльтян добре показало, що по заслузі вони потребували милосердя, жалості або співчуття.
10. Дозволяючи фараонові зоставатись зухвалим на якийсь час, то як Єгова дуже прославив Своє ім’я?
10 Також зауважте, що апостол Павло звернув увагу на те, що коли Єгова дозволив фараонові не слухатись Його, то в цьому було втягнене Боже ім’я. Коли б Єгова був зараз знищив того гордовитого провідника, то не було б нагоди виявити Божої сили у такий дуже широкий і різноманітний спосіб, принижуючи різних єгипетських богів і чарівницьких священиків. Десять кар, які завершились знищенням фараона й його війська в Червоному морі, так дуже виявили божественну силу, що багато років пізніше сусідні народи ще говорили про це. Таким чином ім’я Єгови проголосилось по цілому світі, приносячи Йому славу та честь, і спонукало людей чесного серця признавати Його Всевишню позицію.— Ісуса Навина 2:10, 11; 1 Самуїлова 4:8.
11. Як ізраїльтяни скористали з їхнього досвіду з фараоном?
11 Безсумнівно, ізраїльтяни, як „посудини милосердя”, скористали з того, що Всевишній був зробив. Те, що Він дозволив, а потім закінчив пригноблення такою чудовою виставою Своєї могутності, допомогло їм краще пізнати Його й дало їм проблиск Його величності, якої не було б можливо набути в жодний інший спосіб. Хоч досвід ізраїльтян в Єгипті був важкий, то певно, з цього вони повинні були навчитись про важливість вірити в Його спасаючу силу, а також мати здоровий страх Бога. Це було дуже важливим, якщо вони бажали розвинути спосіб життя, який доведе їх до щастя, безпечності, миру й доброго здоров’я.— 5 Мойсеєва 6:1-24; 28:1-68.
12. Так як показує Йовове становище, то що те, що Єгова дозволяє страждання допомагає нам робити?
12 Так як у той час, виявився напрям людських сердець, то так само випробовування і проби, яких Бог ще може дозволити на нас, можуть виявити чи наше служіння Йому є правильно спонукане. Божий ворог, Сатана, твердить, що виконавці божественної волі основно є самолюбні. Відносно вірного Йова, цей противник сказав: „Все, що хто має, віддасть він за душу свою. Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до костей його, та до тіла його,— чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм”. (Йова 2:4, 5) Вірним терпінням під час страждання ми доказуємо Сатану бути брехуном і оправдуємо добре ім’я нашого небесного Отця, Який довіряє Своїм вірним слугам. А що коли б Єгова дозволив Сатані, через його агентів, дуже жорстоко гнобити правдивих християн, яке то гноблення може закінчитись смертю або покаліченням? Що коли б декотрих навіть згвалтували або зловживали ними в якийсь інший огидний спосіб? Такі вчинки є дуже жахливі. Однак, нема ж нічого поза силою нашого небесного Отця, щоб Він не міг зовсім виправити в Його власному часі. Отже, у декотрих випадках, Він може вважати потрібним допустити випробовування до самої крайності. Їхньою вірністю, навіть до самої смерті, Божим слугам дано нагоду доказати, поза всякі заперечення, вірність їхньої відданості.
13. Що Петрові слова в 1 Петра 1:5-7 показують про страждання християн?
13 Хоч це може дивувати декотрих, то випробовування, яких ми ще можемо переносити, чи з природних причин або через переслідування, все-таки можуть поліпшити нас в особистий спосіб. Апостол Петро звернув увагу на це. Показавши, що християни є „бережені Божою силою”, щоб забезпечити їхнє спасіння, апостол каже:
„Тіштеся з того, засмучені трохи тепер, якщо треба, всілякими випробовуваннями, щоб досвідчення вашої віри було дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробовується, на похвалу, і честь, і славу при з’явленні Ісуса Христа”.— 1 Петра 1:5-7.
14. Чому християни можуть радіти, коли є „засмучені” випробовуванням?
14 Так як Петро признає, страждання, якого ми ще можемо зносити певно не є приємне. Дійсно випробовування може „засмучувати” нас або завдати нам біль. Однак, ми можемо тішитись через це. А чому? Частково, ми радіємо, бо бачимо духовну користь з того, що успішно зносимо випробовування. Яка ж є та духовна користь?
СПОСІБ, ЯКИМ СТРАЖДАННЯ МОЖЕ ВДОСКОНАЛЮВАТИ ВІРУ
15. Як випробовування можуть впливати на віру?
15 Апостол Петро уподібнив наслідки випробовування християнинової віри до очищення золота вогнем. Процес очищення відбирає окалину, лишаючи чисте золото. Дуже збільшена цінність золота робить очищаючий процес вартим. Однак, так як Петро сказав, навіть золото вичищене вогнем, псується. Воно зношується або може бути знищене іншими способами. Але не так з випробованою вірою. Правдиву віру неможливо знищити.
16. Чому правдива віра є дуже корисна для нас?
16 Коли бажаємо божественного схвалення, то обов’язково мусимо мати таку віру. Біблія каже нам: „Догодити ж [Богові] без віри не можна”. (Євреїв 11:6) Справді, віра доказана бути щирою під час випробовування є багато цінніша від очищеного золота. Наша вічна майбутність залежить від такої віри.
17. Яке запитання можна запитати про наслідки випробовування віри?
17 Але як випробовування можуть удосконалити віру, щоб вона була знайдена „на похвалу, і честь, і славу при з’явленні Ісуса Христа”? Це може статися в різні способи.
18. Як віра може виявити себе під час випробовування, і як це може підбадьорювати нас?
18 Коли маємо непохитну віру, то вона буде потішати й підтримувати нас у часі горя. Тоді, коли успішно перенесем одно випробування то будемо зміцнені зустріти ще інше. Такий досвід покаже, що наша віра може зробити для нас.
19. Що деяке випробовування може виявити про слабкості віри, і як це може допомогти нам?
19 З другого боку, деякі випробовування можуть виявити вади в особистості, можливо гордість, впертість, нетерпіння, якусь світськість або любов дозвілля і розваг. Дійсно такі характерні риси виявляються через слабкості віри. А як це? У тім, що виявляють, що повністю особа не підкоряється Божому керівництву й волі для неї. Вона не є переконана, що її Отець дійсно найкраще знає, що доведе до щастя, і що наслідування божественного керівництва завжди принесе благословення. (Євреїв 3:12, 13) Коли випробовування виявляють деякі слабкості, то християнин тепер бачить потребу зміцнити свою віру, щоб зостатись схваленим слугою Всевишнього.
20. Коли випробовування виявляють слабкості в нашій вірі, то що ми повинні робити?
20 Отже, коли якийсь стан виявляє хибу в нашій вірі, то ми можемо переглянути себе і вирішити котрі виправні заходи необхідно брати. Було б добре запитати себе: ,Чому моя віра є слабка? Чи я занедбую студіювати і вдумуватись над Божим Словом? Чи я користуюсь усіма нагодами, щоб сходитись з співвіруючими й підбадьорюватись висловами їхньої віри? Чи я покладаюся більше на себе ніж повинен, замість складати всі свої журби й турботи на Бога Єгову? Чи молитви, сердечні молитви, дійсно є денною частиною мого життя?’ Взнавши які слабкості необхідно зміцнити, то тоді мусимо дбайливо старатись змінювати наше життя, з наміром зміцнювати віру.
21. Що це значить, що наша віра є „причиною на похвалу, і честь, і славу при з’явленні Ісуса Христа”?
21 Покладаючись на Бога за керівництвом і терплячо довіряючи Йому, щоб Він показав нам як полегшувати випробовування, то ці важкі досвіди можуть допомогти нам стати кращими слугами Бога. Тоді наша віра справді буде причиною „на похвалу, і честь, і славу при з’явленні Ісуса Христа”. Син Божий „хвалитиме”, прославлятиме або рекомендуватиме нашу віру. Він дуже нагородить нас, через нашу віру, обдарує нас „славою”. Перед Богом Єговою й ангелами, Він буде „відзначати нас славою”, як Його учні. (Порівняйте з Єв. Матвія 10:32; Луки 12:8; 18:8.) Це значить, що перед нами буде вічна майбутність щасливого життя. Але, що ми можемо робити під час суворого страждання, щоб не ослабнути вірою?
ЯК ПРОТИДІЯТИ СИЛЬНОМУ ТИСКОВІ
22. Наше признання якого факту про довжину випробування може допомогти нам зносити його?
22 Одна річ, яка може допомогти нам успішно зносити трудні випробовування є пам’ятати, що вони є тільки тимчасові. Очищення золота має початок і кінець. Так само, всякі страждання, яких ми переносимо не будуть продовжуватись назавжди. Коли будемо пам’ятати Божу обітницю вічного життя без хвороб, крику, або болю, то навіть найгірші страждання під цим ладом можемо вважати як тільки „тимчасові й легкі”. (2 Коринтян 4:17) Надійтесь на час коли напевно „не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце”. (Ісаї 65:17, НС) Як гарно знати, що ці важкі досвіди навіть не будуть болючою пам’яттю!
23. Чому, ми не страждаємо через нашу гарну поведінку?
23 Також, дуже рідко трапляється, що ми щоденно страждаємо з людських рук. Дійсно, через нашу гарну поведінку є мала причина комусь шкодити нам. Тому що урядова влада має обов’язок охороняти закон і порядок, то можуть хвалити слуг Єгови за те, що вони додержують закон. У сучасних часах, навіть противники мусили признати те саме, що признали вороги Божого вірного пророка, Даниїла: „Ми не знайдемо на цього Даниїла жодної причини, якщо не знайдемо проти нього у законі його Бога”. Так, Даниїл був „вірний, і жодна помилка чи вада не була знайдена на Нього”. (Даниїла 6:5, 6 [6:4, 5, Переклад Куліша]) Тому що, в основному, християнин не стає предметом ворожості через його гарну поведінку, то це може бути причиною на наступне запитання апостола Петра: „І хто заподіє вам зле, коли будете ви оборонцями доброго?”— 1 Петра 3:13.
24. Чому люди не можуть заподіяти нам вічної шкоди?
24 Проте, цим питанням апостол міг запитати: ,Хто може заподіяти дійсне зло праведному християнинові?’ Ніхто не може накинути на нас вічну шкоду. Ісус Христос сказав Своїм учням: „І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні”. (Матвія 10:28) Так, люди навіть можуть вбити нас, але вони не можуть відібрати нам нашого права бути живими душами. Всевишній Бог, за допомогою Свого Сина, може й дійсно відновить Своїх вірних слуг до життя. Тільки Єгова може назавжди знищити наше право до життя як живі істоти, призначаючи нас до вічної смерті без надії на воскресіння.
25, 26. (а) Чому ми можемо радіти, коли страждаємо ради праведності? (б) Чому ми не повинні боятись того, що наші переслідувачі бояться?
25 Через ці правди, апостол Петро міг сказати своїм християнським братам: „А коли ви за правду й страждаєте, то ви блаженні. А їхнього страху не бійтеся, і не тривожтеся”.— 1 Петра 3:14.
26 Якщо страждаємо „за праведність”, то можемо радіти через наше чисте сумління перед Богом і людьми. Ми страждаємо заради правильної причини. Глибоке внутрішнє задоволення й мир виникають з чинення того, що ми знаємо задовольняє Всевишнього. Проте, так як апостол сказав, щоб витерпіти страждання залежить від того, щоб не піддатись страхові. Тут апостол можливо відноситься до страху, якого переслідувачі можуть підбурити стягаючи горя на Божих людей. Або, він можливо має на думці страх, якого переслідувачі самі мають. Наприклад, не вірячи, що Бог Єгова, через Ісуса Христа, воскресить мертвих, то противники правдивих християн бояться погрожуючої передчасної смерті. (Євреїв 2:14, 15) Але нам, слугам Божим, не потрібно боятись того, чого невіруючі бояться тому, що нас визволено від страху такої смерті, і ми знаємо, що наш небесний Отець ніколи не покине нас. Отже, ми не повинні „хвилюватись”, як наприклад, повставати проти наших переслідувачів.
27, 28. Як порада в 1 Петра 3:15 може допомогти нам, коли нас приводять перед урядових начальників на розпитування в жорстокий, принизливий спосіб?
27 А що коли б нас взяли перед урядову владу й жорстоко та принизливо допитували? Ми ніколи не хочемо відплачуватись подібним відношенням. Наше переконання у Божу допомогу зробить нас сміливими, але це не є причиною ставати сварливими або зарозумілими. (Порівняйте з Дії апостолів 4:5-20.) Апостолова порада така: „Господа Христа святіть у ваших серцях, і завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом”. (1 Петра 3:15) Коли б ми не послухали цієї поради й висловлювались презирливо й нешанобливо, то не страждали б за праведність. Тоді урядова влада почувалася б оправдана виступати проти нас за нешанобливу непокірність. Світські люди дуже роздратовуються, лютуються і сильно обурюються, коли відчувають, що хтось зловживає їхніми правами. Християнин мусить бути інакшим.
28 Так як апостол радить, під такими обставинами необхідно пам’ятати нашого Господа або Пана й Його приклад. Ми мусимо дуже вважати, щоб віддавати Ісусові Христові найбільшої пошани, призначаючи Йому святе місце в наших серцях. Ми є Його учнями, і перед якою-небудь розпитуючою владою повинні відповідати немов би стояли перед самим Господом. Причини на наш християнський стан потрібно представляти в спокійний помірний спосіб.
ДОБРИЙ ВПЛИВ НА ПРОТИВНИКІВ
29. Як чиясь віра та витривалість під час страждання можуть впливати на противників?
29 Вірна витривалість під стражданням також може примушувати противників мовчати. Апостол Петро наводить цей спосіб на те, щоб спонукувати збереження чистого сумління, кажучи: „Майте добре сумління щоб тим, за що вас обмовляють, немов би злочинців, були посоромлені лихословники вашого поводження в Христі”. (1 Петра 3:16) Противники, зауважуючи терплячий та ненарікаючий спосіб, яким Божі слуги поводяться можуть засоромитись через те, що лихословили їх. Особливо так стається, коли ласкаво поводимось з противниками.— Римлян 12:19-21.
30. (а) Чому нема жодної користі, коли страждаємо за злі вчинки? (б) Відносно страждання за праведність, то чому Петро сказав, „коли хоче того Божа воля”?
30 Факт, що такі користі можуть приходити через вірне терпіння під час страждання за праведність посилюють Петрові наступні слова: „Бо ліпше страждати за добрі діла,— коли хоче того Божа воля,— аніж за лихі”. (1 Петра 3:17) Яка користь коли б хтось страждав як злодій, здирник, не сплачував податки, або не корився владі через фальшиве почуття благочестя або помилкову завзятість? Коли б його покарали за це, то він тільки стягнув би докір на себе і на своїх співвіруючих. Але коли християнин терпеливо переносить несправедливі знущання, то цим може справляти велике враження на інших, що це підтримуюча сила заохочує правдивих поклонників і таким чином може заглушити перекручення Божої правди та її прихильників. Через те, що Бог дозволяє християнинові терпіти, то Петро не перекручував справи, але правильно сказав, „коли хоче того Божа воля”.
НАГОРОДЖУЮЧИЙ ШЛЯХ ТАК ЯК ПОКАЗУЄ ІСУСІВ ПРИКЛАД
31. Як вірна витривалість під час страждання Ісуса Христа вийшла Йому на користь?
31 Що вірна витривалість під час страждання може довести до великих благословень для християнина гарно показує приклад Ісуса Христа. Бувши безгрішним, Він нічого не зробив, щоб заслужити такого знущання. Однак, тому що Він витерпів страждання, і зрештою помер ганебною смертю на дереві страстей, то з цього вийшли чудові користі для нас і Він Сам отримав велику нагороду. Апостол Петро написав:
„Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч умертвлений тілом, але духом оживлений, яким Він і духам, що в в’язниці були, зійшовши, звіщав; вони колись непокірливі були, як їх Боже довготерпіння чекало за Ноєвих днів, коли будувався ковчег, що в ньому мало, цебто вісім душ, спаслось від води”.— 1 Петра 3:18-20.
32. Як ми скористали з того, що Христос витерпів страждання до самої смерті?
32 Тому що Ісус Христос дотримав бездоганну вірність під час страждання, то міг віддати Своє життя як досконалу тілесну жертву. Таким чином Його смерть приготовила дорогу ,привести людей до Бога’, примиритись з Всевишнім і одержати надію на вічне життя. Беручи до уваги те, що ми так дуже скористали з Христової смерті за нас, то чи ж нам не слід наслідувати Його приклад, і теж страждати за праведність?
33. Про що воскресіння Ісуса Христа повинно запевняти нас, коли нас погрожують смертю за те, що ми є Його учнями?
33 Крім цього, так як з Ним сталось, ми також можемо бути певні, що за нашу вірну витривалість одержимо благословення. Факт, що Ісус Христос „ожив духом”, або воскрес до духовного життя стоїть як незмінна порука, що Його учні теж будуть відновлені до життя.— 1 Коринтян 15:12-22.
34. Через Його вірність, то що Ісус Христос міг зробити відносно злих духів?
34 Тому що Син Божий одержав перемогу через вірну витривалість, то як духовна особа, Він міг проголосити суд „духам, що в в’язниці”. Тому що неслухняність цих духів пов’язано з Ноєвим часом, то вони мусять бути ангельські сини Божі, які покинули їхнє первісне житло на небі й почали жити як чоловіки з жінками. (1 Мойсеєва 6:1-4) Їх названо „духи, що в в’язниці” тому, що їхня кара включала стан обмеження, і тому що вони вже ніколи більше не можуть вернутись до їхнього первісного місця між вірними ангелами. Слова Юди підтверджують, що цим грішним ангелам тепер належиться проповідувати тільки звістку осудливого суду: „І ангели, що не зберегли початкового стану свого, але кинули житло своє, Він [Бог] зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня”. (Юди 6) Через Ісусову вірну витривалість до самої смерті, Його відновлено до життя й таким чином Він міг проповідувати або проголосити такий осудливий суд грішним ангелам.
35. Чому те, що Ісус Христос проповідував знищення „духам у в’язниці” повинно заохочувати нас вірно терпіти?
35 Це проповідування злим духам про їхнє знищення повинно підбадьорювати нас до вірної витривалості, коли самі переносимо горе. А чому? Тому що ці злі духовні сили підбурюють людство, відчужене від Бога, проти учнів Ісуса Христа. Біблія каже нам: „Бог цього віку засліпив розум, [невіруючих] щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа”. (2 Коринтян 4:4) „Ми [християни] не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби”. (Ефесян 6:12; також читайте Об’явлення 16:13, 14.) Отже, тому що воскреслий Ісус Христос міг проповідувати суд проти злих духів запевняє нас, що зрештою, їхній ненависний вплив буде цілком усунений. (Порівняйте з Єв. Марка 1:23, 24.) Яке чудове полегшення це буде!
36. (а) Як Ісуса Христа нагороджено за Його вірність? (б) Маючи Ісусову посаду на увазі, то як ми повинні дивитись на страждання заради Його ім’я?
36 Крім воскресіння з мертвих, як Божий ухвалений слуга, бувши спроможний звіщати суд неслухняним ангелам, Ісуса Христа високопоставлено. Апостол Петро каже нам: „Зійшовши на небо, пробуває по Божій правиці, а Йому підкорилися ангели, влади та сили”. (1 Петра 3:22) Цей вислів погоджується з Ісусовими власними словами після Його воскресіння з мертвих: „Дана Мені всяка влада на небі й на землі”. (Матвія 28:18) Багато людей були охочі страждати, навіть віддати саме життя в службі людським правителям, які мали багато меншу владу. Для них це була велика честь служити якомусь цареві або королеві в такий спосіб. Яку багато більшу честь ми повинні відчувати тому, що можемо страждати за вірність нашому небесному Цареві, Ісусові Христові!
НАСЛІДУЙТЕ ІСУСА ХРИСТА
37. Чий приклад ми повинні старатись наслідувати, коли зносимо страждання?
37 Під час страждання, то завжди дивіться на Божого Сина, як на ваш приклад. Апостол пише: „Отож, коли тілом Христос постраждав за нас, то озбройтеся й ви тією самою думкою, бо хто тілом постраждав, той перестав грішити, щоб решту часу в тілі жити вже не для пожадливостей людських, а для Божої волі”.— 1 Петра 4:1, 2.
38. Яка була розумова вдача Ісуса Христа?
38 А яка була Ісусова характерна вдача? Покірно Він покорився фізичному й словесному зловживанні, і зрештою помер болісною смертю на дереві страстей. Тому що Син Божий ніколи не відплачувався, то сповнив пророчі слова: „Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе”.— Дії 8:32; Ісаї 53:7.
39. Що доказує, що ми вже стримуємось від гріхів?
39 Ми, слуги Всевишнього бажаємо так само витримувати страждання, не піддаватись духові бунту або відплати. Коли б ми погрожували нашим переслідувачам, шукали нагоди пошкодити їм, то це покаже, що ми ще підкоряємось пристрастям грішного тіла. Будь-яке страждання з людських рук повинно спадати на нас тільки тому, що ми не наслідуємо самолюбного шляху й способів цього світу. (Івана 15:19, 25) Таким чином, ми можемо показати, що відношенням, словом та вчинком, ми живемо, „не для пожадливостей людських, а для Божої волі”.
ПРИЧИНА НА ЩАСТЯ
40. Чому декотрі християни в першому столітті дивувались через те, що мусили страждати заради Христа?
40 У першому столітті н.е., ідолопоклонне простолюддя не страждало заради релігійних причин. Проте, люди, які ставали християнами, ставали предметами ненависті. Зносити переслідування десь був дивний, спантеличуючий досвід. Цей досвід був зовсім інакший від благословення, якого прийняття „доброї новини” подавало їм. Тим християнам було дуже потрібно правильного погляду відносно страждання. Наступні слова апостола Петра справді відсвіжали їх:
„Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас. Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись. Коли ж вас ганьблять за Христове Ім’я, то ви блаженні, бо на вас спочиває дух слави, й дух Божий”.— 1 Петра 4:12-14.
41, 42. (а) Згідно з 1 Петра 4:12-14, то як нам дивитись на страждання за праведність? (б) Що таке страждання підтверджує?
41 Замість дивуватись стражданню, яке може траплятися нам, то його можемо вважати як приготовлення для благословень, яких ми отримаємо при з’явленні нашого Господа. Петро порівняв страждання з „вогнем”, через те, що металі очищаються вогнем. Подібно, Бог дозволяє, щоб Його слуги були очищені стражданням, якого вони будуть зносити. Певна річ, Бог Єгова не створив нас грішними. Але, тому що ми є грішні, то Він може дозволяти нам зносити деякі страждання, як один з способів очищувати нас. Страждання, яке ми можемо зносити може допомогти нам стати більше люб’язними, покірними, співчутливими й чуйними в наших стосунках з людьми. Також, коли ми самі вже зносили жорстокі випробовування, то наші потішаючі слова й підбадьорювання будуть багато більше впливати на інших. Ті, яких ми потішаємо знають, що ми відчуваємо те, що вони переживають.
42 Через те, що Божий Син постраждав, то страждання, які ми переносимо підтверджують, що ми є в єдності з Ним, є Його учнями. Ісус був сказав Своїм апостолам: „Пригадайте те слово, як Я вам сказав: ,Раб не більший за пана свого’. Як Мене переслідували,— то й вас переслідувати будуть”. (Івана 15:20) Через те, що нас переслідують ради таких самих причин через яких переслідували нашого Господа, й коли ми, так як Він, страждаємо заради праведності, то є ,спільниками у терпінню Христа’. І так як Він одержав нагороду від Свого небесного Отця за Його вірність, то наша вірність під час страждання запевняє нас, що будемо знайдені у схваленому стані при з’явленні Сина Божого. Певно, що наша радість буде дуже рясніти, коли отримаємо вічне життя в Новому Ладі, де вже не буде жодних причин на теперішні смутки.
43. Вірна витривалість під час страждання доказує, що ми маємо якого духа, і чому?
43 Так як Петро також сказав, зносити ганьбу за Христове ім’я, тобто, за те, що ми є Його учнями, повинно бути причиною на щастя. Це доказує, що такі докорені або знеславлені мають Божого духа або почесного „духа слави”, який походить від Бога. Бувши святим, той дух може спочивати тільки на тих особах, які є чисті з Божого погляду.
44. Якого страждання ми повинні уникати?
44 Тому це є таке дуже важливим, щоб ми не страждали через якийсь неправильний вчинок. Апостол Петро заохочує: „Ніхто з вас хай не страждає, як душогуб, або злодій, або злочинець, або ворохобник”.— 1 Петра 4:15.
45. Що стається, коли визнаний християнин страждає за те, що вчинив злочин?
45 Особа, яка заявляє себе бути християнином, але стає винувата в злочині проти свого ближнього, не може сподіватись звільнення від якоїсь кари. (Порівняйте з Дії апостолів 25:11.) Така кара стягне докір на неї, на збір з яким вона товаришує й на Христове ім’я. Така людина отримує, не радість, але сором.
46. (а) Що це є клопотун? (б) Як християнин може страждати як клопотун?
46 Втручуватись у справи інших зробить людину зненавидженою. Як особа може втручуватися у чужі справи натякає грецький вислів на „клопотун”, якого Петро тут уживає. Буквально, це слово означає „надзиратель не свого діла”. Може бути, що маючи біблійне знання, християнин тепер почуває себе кваліфікованим наказувати світським людям як вони повинні керувати своїми особистими справами. Він може накидати на людей свої власні погляди відносно одягу, дисциплінування дітей, розв’язання подружніх та статевих проблем, забави, дієти тощо. Коли він вторгується, незапрошеним, в особисті проблеми інших людей, наказуючи їм, що вони повинні, а що не повинні робити, то старається бути „надзирателем” їхніх справ. Як звичайно, люди обурюються через це. Такому клопотунові можуть точно наказувати, щоб він не втручувався в чужі справи. Люди, які сердяться через те, що хтось втручується в їхні приватні справи, навіть можуть фізично накидатись на нього. Такий клопотун, який суне свого носа в чуже діло, стягає клопіт на себе й представляє Християнство та його звістку в неправильному світлі. Як звичайно, навіть у зборі немає місця на таких клопотунів.— Порівняйте з 1 пос. до Тимофія 5:13.
47. Як християнин, коли переносить страждання, може прославляти Бога?
47 Протилежно соромові, коли людину публічно виявляють бути злочинцем, або клопотуном, то страждати, як християнин приносить честь. Петро пише: „А коли — як християнин, то нехай не соромиться він, але хай прославляє Бога за те”. (1 Петра 4:16) Коли страждаємо через наш християнський спосіб життя, коли терпеливо зносимо страждання й не нарікаємо, то це приносить славу Всевишньому. Це доказує, що те що ми маємо як християни — дорогоцінне споріднення з Богом та Христом, чисте сумління, духовний добробут і здорову надію на майбутнє — це скарб дуже великої вартості. Ми показуємо, що є охочі постраждати, а навіть, коли потрібно вмерти за це, і цим прославляємо Бога, Якому вірно служимо. Піддатись під натиском і зріктись нашої віри стягне ганьбу на Його ім’я. Спостерігачі будуть дуже сумніватись про неоцінимі користі бути учнем Ісуса Христа.— Порівняйте з пос. до Ефесян 3:13; 2 Коринтян 6:3-10.
ФОРМА ДИСЦИПЛІНИ АБО НАВЧАННЯ
48. Як 1 Петра 4:17-19 показує, що ми не є без допомоги, коли страждаємо за праведність?
48 Ми вже бачили, що Всесильний Бог Єгова може відвернути несправедливі страждання християн, але Він дозволяє їх з добрих причин. Тимчасом, Всевишній ніколи не залишає Своїх слуг без допомоги. Розвиваючи цю точку, апостол Петро пише:
„Бо час уже суд розпочати від Божого дому; а коли він почнеться перше з нас, то який кінець тих, хто противиться Божій Євангелії? А коли ,праведний ледве спасеться, то безбожний та грішний де може з’явитись?’ Тому й ті, хто з Божої волі страждає, нехай душі свої віддадуть у доброчинстві Йому, як Створителю вірному”.— 1 Петра 4:17-19.
49. (а) Відколи судиться „дім Божий”? (б) Що вирішить останній вирок?
49 Як „дім Божий”, християнський збір почався в 33 р. н.е. З того часу, його члени були під божественним судом. Їхня реакція до Його волі, їхнє відношення, словом і вчинком, до того чого Бог Єгова дозволяє находити на них, має багато до діла з Його остаточним рішенням. Іноді те, що Бог Єгова допускає їм зносити може бути дуже суворе. Але переслідування призводить дисциплінування, яке Бог може обернути на користь Своїм людям.— Євреїв 12:4-11; також читайте Євреїв 4:15, 16, де показується що страждання, яке Ісус Христос зносив кваліфікувало Його стати співчутливим і жалісливим первосвящеником.
50, 51. Як досвіди Йосипа та Павла показують, що Єгова може обернути на благословення ту саму річ, якою люди можуть старатись пошкодити нам?
50 Гнобленням, люди під контролем Сатани, можуть старатись знищити нашу віру. Але Єгова може розстроїти їхній злий намір. Так, Сам же ненавидівши зло, наш небесний Отець може обернути те чим вони мають намір пошкодити нам, на добро. Подумайте про те, що сталось з Йосипом, молодшим сином Якова. Йосипові брати тільки по Якову ненавиділи його й продали в рабство. На протязі років, Йосип дуже страждав, навіть був несправедливо ув’язнений. Однак, пізніше, Бог Єгова користувався цим станом, щоб зберегти родину Якова живою. Про це, Йосип сказав своїм зведеним братам:
„А тепер не сумуйте, і нехай не буде жалю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для виживлення. Бо ось два роки голод на землі, і ще буде п’ять літ, що не буде орки та жнив. І послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі, і щоб утримати для вас при житті велике число спасених. І виходить тепер,— не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського”.— 1 Мойсеєва 45:5-8.
51 Подібно, коли апостол Павло був ув’язнений в Римі, то це допомогло поширювати правдиве поклоніння. В його посланні до Филип’ян, він писав:
„Бажаю ж я, браття, щоб відали ви, що те, що сталось мені, вийшло більше на успіх Євангелії, бо в усій преторії та всім іншим стали відомі кайдани мої за Христа. А багато братів у Господі через кайдани мої посмілили та ще більше відважилися слово Боже звіщати безстрашно”.— Филип’ян 1:12-14.
52. Чому ми не можемо сподіватись, щоб „безбожник та грішник” мали успіх?
52 Через те, що Бог Єгова дозволяє Своїм вірним слугам переносити жорстоке переслідування, щоб ним очистити їх, і щоб вони показали їхню відданість, то як нам уявляти, що „безбожник і грішник” в християнському зборі, або в „домі Божому” „може стати” перед Ним разом з „праведною людиною” у тому самому зборі? Псалмописьменник каже: „Ось тому то не встоять безбожні на суді, ані грішники у зборі праведних”. (Псалом 1:5) Ні, злі не встоять як ухвалені, але будуть засуджені. Вони можуть знаходитись у зборі праведних, але ніколи не зможуть „сприятливо стати” перед Богом. Через все те, чого віруючі мусять зносити в цьому світі, то щоб спастись до вічного життя, потрібно дійсного старання, любові та віри, щоб ходити шляхом праведності. Отже вони „ледве” спасаються. Тому, всі члени християнського збору („дому Божого”) повинні уникати зла і не ставати „безбожниками” та „грішниками” у цьому „призначеному часі” суду.— 1 Петра 4:17, 18; Приповістей 11:31.
53. (а) Коли страждаємо, то як можемо тішитись тим, що Єгова є „Вірний Творець”? (б) Як нам відноситись до наших переслідувачів?
53 Нам можуть траплятись випробовування, яких ми не зможемо витерпіти нашою власною силою. Проте, без різниці який жалісний наш стан може статись, то Бог Єгова є спроможний підтримувати нас і цілком усунути всю шкоду, яку ми можемо зазнати. Коли зовсім віддамо себе Йому, то Він може підбадьорювати нас Своїм духом, щоб ми витримали страждання. Бувши, так як Петро каже, „Вірний Творець”, Бог, Якому ми можемо довіряти, Він буде вірний Своїй обітниці допомагати Своїм слугам. (1 Петра 4:19) Це знання може допомогти нам не поводитись у Богоображаючий спосіб проти наших переслідувачів. Замість боротись проти них, відплачуватись подібним, то ми схочемо продовжувати чинити добро.— Луки 6:27, 28.
54. Як ми підкоряємось під рукою Божою, і як користаємо з цього?
54 Коли будемо покірливо коритись тому, що ще може трапитись нам, підтримуючи Христовоподібну натуру, то можемо бути певні, що Єгова прославить нас. Жодна проба не буде вічно тривати. Вона закінчиться. Доти поки будемо поводитись у гармонії з божественною волею під час переслідування, то зостаємось під рукою Єгови. І та рука може підвищити нас, прославити нас як Його схвалені, випробувані слуги. Тому то апостол Петро пропонує: „Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив. Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами”.— 1 Петра 5:6, 7.
55. Хоч ми не можемо уникнути випробовування, то що можемо полегшити для себе, і як?
55 Як це підбадьорює знати, що Єгова дійсно дбає про нас! Його любов розпалює наші серця; Його дух зміцнює та підтримує нас. Тоді, коли якесь випробовування закінчиться, і ми пригадаємо собі як Єгова любо дбав про нас, то приближуємось ще ближче до Нього. Цей стан є подібний до оцінюючої дитини, яка відчула любов і догляд любих батьків під час серйозного захворювання. Її любов та довір’я дуже зміцнюються. Правда, ми не можемо уникати дуже випробовуючих обставин. Але можемо складати нашу журбу, або турботу на Бога Єгову. Нам не потрібно турбуватись як довго ми зможемо витримати безжалісне биття розлютованої юрби, статеві напади або якісь інші жорстокості. За допомогою нашого люблячого небесного Отця, ми можемо витерпіти й набути моральну перемогу над нашими гнобителями, коли будемо вірні нашому Богові. Це запевнення відбирає неспокій, який нищить душевний мир, який є дуже потрібний, щоб зоставатись вірними в обличчі випробовування.
56. Чому складати наші турботи на Єгову не значить, що ми не повинні турбуватись нашим відношенням до випробовування?
56 Проте, це не значить, що коли будемо складати наші журби на Єгову, то можемо стати самозадоволені або байдужі. Ми маємо ворога. „Будьте тверезі, пильнуйте”!, писав Петро. „Ваш супротивник — Диявол — ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого”.— 1 Петра 5:8.
57. Що Сатана бажає зробити?
57 Згідно з порадою апостола, ми не можемо ставати байдужими в обличчі горя. Противник тільки шукає нагоди, щоб спотикнути нас. Коли б Сатана міг спонукати нас сумніватись вірності наших братів або якимсь іншим способом послабити нашу духовність, то він зробить це. Для нас перестати товаришувати з християнським збором, або не говорити людям про наше переконання, значить, що Сатана, той „рекаючий лев”, який завжди шукає необережної жертви, вже поглинув нас.
58. Яке знання про наших братів допоможе нам зоставатись вірними?
58 Щоб бути настороженими, то ми завжди повинні пам’ятати, що то не тільки ми страждаємо. По цілому світі, наші християнські брати зносять різні страждання. І, за допомогою Божого духа, вони мають успіх вірно зносити випробовування. Це знання допоможе нам, щоб ми не ставали жертвою пасток Сатани, бо воно дає нам довір’я на успіх у силі Єгови. Отже, „противтесь йому, тверді в вірі, знавши, що ті самі муки трапляються й вашому братству по світі”.— 1 Петра 5:9.
59, 60. Як ми можемо найкраще скористати з наших випробовувань?
59 Тому що Бог Єгова бажає, щоб ми мали успіх і спаслися, то довірливо можемо покладатись на Нього за допомогою. У тому ж самому разі, ми можемо приймати все те, що Бог дозволить трапитись нам як дорогоцінна дисципліна, щоб через неї ми стали повністю завершені, цілком розвинені, християни міцні у вірі. Апостол Петро гарно висказує це, кажучи:
„А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, угрунтує. Йому слава та влада на вічні віки, амінь”.— 1 Петра 5:10, 11.
60 Так як Ісус Христос трохи потерпів, коли був на землі, а пізніше був дуже прославлений, то так само учні Божого Сина чекають славетної нагороди. Якщо страждання, які ще можуть трапитись нам за Божественним дозволом, зміцнять нашу постанову, щоб додержувати біблійні рівні, зроблять нас більше покірними, співчутливими та жалісливими учнями Божого Сина, то таке привчання або формування вже послужило б свою ціль. Щоб так сталось, то необхідно повністю довіряти нашому небесному Отцеві, бувши переконані, що все те що Він дозволяє, зрештою, дасть нам вічний добробут та щастя, коли будемо шанобливо коритись Йому. (Римлян 8:28) У дусі апостола Петра, ми можемо піднести наші голоси, кажучи: ,Дяка Богові за те, що Він дозволив нам утренуватись випробовуванням і допоміг нам зміцнитись, як Його схвалені слуги до життя вічного!’
[Запитання для вивчення]
