Розділ 3

Надія з певним забезпеченням

1-3. (а) Чому тільки вірити, що Бог існує не вистачає, щоб ми одержали божественне схвалення? (б) Згідно з пос. до Євреїв 11:6, то що ми мусимо вірити, і чому це є важливим?

БАГАТО людей заявляють, що вірять в існування Бога. Але, щоб наше життя було схвалене Богом, то потрібно чогось багато більше від цього. Ми мусимо бути цілком переконані, що можливі майбутні страждання є немов ніщо у порівнянні з великими благословеннями, якими Всемогутній Бог обдарує Своїх слуг.

² З цієї причини, служити нашому Творцеві тільки заради почуття обов’язку, тому що Він є наш Життя-Давальник також не вистачає. Тільки відчувати обов’язок не вистачає зберегти нас вірними, маючи на увазі всі випробовування, яких ще можемо зносити — фізичне та усне зловживання, хворобу, розчарування, економічні труднощі. Тільки сильна, незламна любов до нашого небесного Отця може зробити це.

³ Щоб мати таку любов до Бога, то необхідно вірити, що Він Сам є люблячий, добрий, великодушний. Біблія показує, що для християн така віра є необхідна. Вона каже: „Той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду”. (Євреїв 11:6) Применшувати Божі обітниці для благословення Його слуг в дійсності є перекручуванням нашого  знання про Бога. Це може перешкодити нам визнавати Єгову як Бога, Який глибоко оцінює гарні діла Його людей. (Євреїв 6:10) З другого боку, наше непохитне переконання, що Всевишній нагороджує й збуджує в нас оцінююче відношення, зворушуючи в нас бажання задовольняти Його.

,ЗБЕРЕЖЕНІ ДЛЯ СПАСІННЯ’

4. Як Бог Єгова допомагає нам спастись, отже що нам слід тепер робити?

⁴ Певно, ми не заслуговуємо спасіння нашою службою Богові, як наприклад, коли розвиваємо гарну поведінку або коли допомагаємо людям духовно і матеріально. Наш небесний Отець Сам постачив усе потрібне, щоб ми отримали вічне життя, і Він допомагає нам виконувати Його волю й набути того благословення. Тому наша Богом-дана надія спонукує нас цілком коритись божественному керуванні. Цілковите довір’я, що Єгова нагороджує допоможе нам продовжувати кооперувати з Ним роблячи нас справжніми, цілком дозрілими християнами. (Ефесян 4:13​-15) Правда, така діяльна кооперація з нашим Творцем вимагає, щоб ми старались контролювати наші грішні напрями. Але, дійсно це Він, за допомогою Свого святого духа, уможливлює наш духовний ріст. Наступні слова апостола Петра дуже гарно підкреслюють те, що Бог робить, щоб забезпечити сповнення нашої християнської надії:

„Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскресення з мертвих Ісуса Христа,  на спадщину нетлінну й непорочну та нев’янучу, заховану в небі для вас, що ви бережені силою Божою через віру на спасіння, яке готове з’явитися останнього часу”.— 1 Петра 1:3​-5.

5. Чому християни в першому столітті мали добру причину благословляти Єгову?

⁵ Християни, до яких написалось ці слова, мали добру причину благословляти Бога Єгову, і також вихваляти Його. Вони були покликані бути дітьми Всевишнього, немов би другим народженням. (Івана 1:12, 13; 3:5​-8) Це „нове народження” здійснилось через дію святого духа над ними. Вони не стали синами Божими через якусь спеціальну заслугу. Вони стали синами через божественне милосердя або співчуття виявлене їм через прощення їхніх гріхів. Стаючи дітьми Всемогутнього, ці учні Ісуса Христа також стали спадкоємцями.

6. Які точки роблять християнську надію „живою”?

⁶ Як спадкоємці, вони мали надію одержати спадщину. Та надія, так як Петро показує, є „жива надія”. Вона „живе” не тільки в один спосіб. Так як Божа вість або слово, що є „живе і має силу”, то так само надія є жива і могутня. (Євреїв 4:12) Основно, це тому що цю божественну надію дає живий й вічний Бог, і тому що вона зосереджується на Його Синові, Який ,більше не вмирає’. Син має силу незнищенного життя і може цілком спасати тих, хто покладається на Нього. (Єремії 10:10; Авакума 1:12; Євреїв 7:16, 25; 1 Петра 1:23) Ісус Христос Сам є Богом посланий „хліб живий” і „коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити”. (Івана 6:50, 51, 57) Син дає  „живої води”, яка п’ючим її стає „джерелом тієї води, що тече в життя вічне”. (Івана 4:10, 14) Так само „жива надія”, яка приходить через „нове народження” може довести посідаючих її до здійснення їхньої нагороди й вічного життя.

7. Як „жива надія” впливає на посідаючих її?

⁷ У тій надії є живучість. Вона стає підбадьорюючою, зміцняючою силою в житті тих, хто плекає її. Ця надія впливає на ціле їхнє життя, стаючи явною зі способу, яким вони провадять їхнє життя. Так як правдива віра, така надія не може бути мертвою, безплідною, бездіяльною, щоб доказати її існування. (Якова 2:14​-26) Це є духовна надія, яка оживляє нас, підбадьорює, підтримує й підкріпляє нас її потішенням і цілковитим запевненням її сповнення.

8. Тому що це є „жива надія”, то що можна сказати про її сповнення?

⁸ Багато відмінною від надії тих, які покладаються на недосконалих, умираючих людей, ця надія не є мертвою надією, яка розчаровує через брак здорової основи. Ця надія напевно сповниться. Незмінна обітниця Єгови, разом з Його незрівнянною силою сповнити її, служить як певною основою на християнську надію.— Порівняйте з кн. Ісаї 55:10, 11; Євреїв 6:13​-20.

9. Що зробило цю „живу надію” можливою?

⁹ Апостол Петро пов’язує цю „живу надію” з „воскресінням Ісуса Христа з мертвих”. Коли Божого Сина розп’ято на стовпі й Його учні дивились як Він умирав, то фактично їхня надія завмерла з Ним. Але побачивши доказ Його воскресіння, то їхня надія тоді оживилась, відновилась,  ,спалахнула’, спонукуючи їх свідкувати. (Луки 24:13​-34; Дії 4:20) Тому що Син Божий воскрес до духовного життя, то Він міг представити цінність Своєї жертви, цінність викупу, перед Своїм Отцем. Коли б Ісус Христос був не воскрес, то ніхто не був би відкуплений від гріха і смерті. (1 Коринтян 15:14​-19) Без Його воскресіння, то не було б „живої надії”.

10. Чому Петро міг сказати, що спадщина є ,нетлінна, чиста і нев’януча’?

¹⁰ Чудова спадщина на яку апостол Петро й його співхристияни чекали є ,нетлінна, непорочна і нев’януча’. Бувши нетлінною, то її ніяк неможливо знищити або пошкодити. Ця надія є неопоганена й чиста, тому що її неможливо набути підступом, оманою, або якимсь іншим беззаконним способом. Та чудова спадщина ніколи не опиниться в руках безпринципних людей. Крім цього, не так як прекрасні квіти, які скоро втрачають їхню красу і яскравість, то протягом вічних віків, величність та привабливість цієї спадщини ніколи не зникне.

11. Чому „спадщина” є забезпечена?

¹¹ За Петровими словами, то цю обіцяну спадщину „збережено на небесах”. Вона є запевнена для Христових співспадкоємців. Там на небесах, її краще охоронено і збережено ніж в якому-небудь банковому склепінні, тому що невидимі небеса є вічним житлом вічного Бога, Єгови. (Псалом 103:19; 115:3, 16; Матвія 5:11, 12) Крім цього, апостол Петро показав, що Всемогутній допоможе їм одержати їхню спадщину. Всевишній, через Свого духа, користуючись Своєю  „могутністю”, допоможе їм зоставатись у прийнятному стані перед Ним, охороняючи їхні життєві інтереси. Через це „в останньому часі”, вони не приймуть осудливого засудження так як невірні, але спасуться для вічного життя.

12. Як Бог Єгова „охоронить” нас на спасіння?

¹² Так як християни в першому столітті, всі віруючі сьогодні можуть бути певні, що Бог Єгова охоронить їх для спасіння. За допомогою Свого святого духа, Він спочатку уможливив для нас мати віру, і тим самим духом, Він продовжуватиме зміцнювати нашу віру. Ця віра допоможе нам успішно зносити всякі випробовування. (1 Івана 5:4) Чи ж ми не маємо здорових причин бути вдячними за те, що Бог Єгова продовжує робити, щоб допомогти нам одержати вічне життя? Певно що так, а зокрема, коли подумаємо про те, що ми не заслужили цього, але що Єгова дає нам усе це заради Його великого милосердя.

СМЕРТЬ НЕ МОЖЕ ВІДВЕРНУТИ ЗДІЙСНЕННЯ НАШОЇ НАДІЇ

13. Що запевняє, що наша християнська надія є твердо вгрунтована?

¹³ Навіть смерть не може відвернути сповнення нашої християнської надії. Те, що наш небесний Отець зробив відносно Його Сина, є певне та вірне забезпечення, що нашу надію вгрунтовано на здоровій основі. Апостол Петро писав:

„[Божий Син] призначений був іще перед закладинами світу, але був з’явлений вам за останнього часу. Через Нього ви віруєте в Бога, що з мертвих Його воскресив та дав славу Йому, щоб була ваша віра й надія на Бога”.— 1 Петра 1:20, 21.

14. Як Ісус Христос був „знаний до заснування світу” і „об’явлений при кінці часів”?

 ¹⁴ Перш ніж Адам й Єва заснували світ людства народженням дітей, то Бог Єгова вирішив, щоб Його однороджений Син відкупив людство від поневолення гріхом і смертю. (Порівняйте з 1 кн. Мойсеєвою 3:15; 4:1, 2; Єв. Луки 11:49​-51.) З приходом Месії, то єврейський лад, разом з його священством, жертвуванням і храмовим служінням, ввійшов в його останні дні. Прихід Месії був ознакою початку нової ери людської історії. Отже, тому Петро сказав, що Христос „був з’явлений вам за останнього часу”.

15. Чому Петро міг сказати, що Ісус Христос був об’явлений „ради вас, що через Нього ви віруєте в Бога”?

¹⁵ Але чому апостол сказав, що Божий Син з’явився „ради вас, що через Нього ви віруєте в Бога”? Перед приходом Ісуса на землю, то ніхто не міг користуватись Його викупною працею, яку Він мав виконати. Аж у першому столітті Його послідовники могли користати з цього. Практикуючи віру в Христа, ці віруючі покладали віру також в Отця, Того, Хто послав Свого Сина на цю землю. (Івана 17:21) Крім цього, так як Петро сказав те, що Єгова зробив для Свого Сина — воскресив Його й дав Йому „славу” підвищивши Його до Своєї власної правиці — постачає здорову причину на те, що ми можемо покладати нашу віру й надію на Всевишнього. Але як?

16. Що воскресіння Ісуса Христа запевняє?

¹⁶ Так як Всемогутній воскресив Свого Сина, то Він може воскресати інших Його слуг. Тому, що Ісуса Христа воскресено до безсмертного, небесного  життя, то це запевняло Його учнів у першому столітті, що вони матимуть участь з Ним у небесній славі. Воскресіння Божого Сина є незмінне запевнення, що люди, сплячі сном смерті теж воскреснуть до життя.— 1 Коринтян 15:12​-22.

17. Яке вгрунтоване є воскресіння Ісуса Христа?

¹⁷ Тому то було потрібно добре затвердити Ісусове воскресіння, і так сталось. Понад 500 учнів бачили воскреслого Сина Божого. (1 Коринтян 15:6) Ці очевидці знали, що Божі вороги можуть відібрати їхню свободу, а навіть убити їх якщо вони будуть свідчити про це чудове диво. Однак, вірні учні Ісуса Христа дуже сміливо свідчили про цей факт. (Порівняйте з Дії апостолів 4:1​-3; 7:52​-60.) Така сильна віра стала можливою тільки через те, що вони мали видимий доказ Його воскресіння.

ХРИСТІВ ПРИХІД У СЛАВІ Є ПЕВНИМ

18. Що апостол Петро натякає про „силу і присутність нашого Господа Ісуса Христа”?

¹⁸ Так як з воскресінням Його Сина, Бог Єгова постарався, щоб постачилось ясний доказ Христового приходу „з силою і великою славою”. (Матвія 24:30; Об’явлення 1:7) Апостол Петро сказав:

„Не йдучи за хитро видуманими байками, але бувши самовидцями Його величі. Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: ,Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!’ І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі”. (2 Петра 1:16​-18)

Про яку ж подію Петро тут говорив?

19. Коли і як Петро, Яків та Іван стали очевидцями Христової слави?

 ¹⁹ Він говорив про переображення Господа Ісуса Христа. Якийсь час після Пасхи 32-го р. н.е., Син Божий сказав Своїм учням: „Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм”. (Матвія 16:28) За кілька днів, ті слова Ісуса сповнились. Взявши з Собою апостолів Петра, Якова та Івана, Божий Син вийшов на високу гору, правдоподібно на гору Гермон. На шпорі цієї гори, відбулось наступне: „[Ісус] перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло”. Таким чином підтверджено тим трьом апостолам, що Ісусів прихід у царській силі справді буде славетним. Тоді сформувалась „хмара ясна” і з неї почувся голос, кажучи: „Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся”.— Матвія 17:1​-5.

20. Чому віра в Ісусове повернення у царській силі є добре вгрунтована?

²⁰ Отже, віру в Ісусів прихід у царській силі, не засновано на фальшивих людських оповіданнях. Там не було шахрайства або омани, щоб упрошувати когось повірити в повернення Божого Сина „з силою і великою славою”. Петро, Яків та Іван бачили прославленого Ісуса Христа своїми власними очима, і вони чули Божий власний голос з ясної хмари або „чудової слави”. Цей голос підтвердив те, що Ісус був улюбленим Сином. Справді, що те підтвердження й Його яскравий вигляд дали Ісусові честь та славу. Через це божественне  відкриття від Єгови, Петро правильно сказав, що та гора, на якій відбулося переображення була „свята гора”.

21. Чому видіння про переображення є важливим для нас?

²¹ А яким важливим це переображення повинно бути для віруючих? Петро відповідає: „І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвиднятися, і світова зірниця засяє у ваших серцях”. (2 Петра 1:19) Так, те видіння переображення підтверджує пророче слово про прихід Господа Ісуса Христа в царській силі. Це видіння постачило проблиск Його царської слави. Звичайно, без сили або влади, не може бути царської слави, пишності або гідності. Отже, переображення також затвердило те, що Ісус насправді прийде в силі.

22, 23. (а) Як ми показуємо, що ми „є розумні”, коли слухаємось пророчого слова? (б) Як те слово є мов світильник?

²² Ми сьогодні ,добре робимо’, коли слухаємось того пророчого слова, бо нічого іншого не може бути важливішим для нашого життя, не може дати нам більших або більш тривалих користей. Люди можуть жадібно читати вісті про світові події, досліджувати передсказання політичних, економічних та наукових знавців, але зрештою знаходять, що вони нічого їм не помогли. Але, сяюче світло пророчого слова ніколи не заведе нас у безвихідне становище або не збентежить нас суперницьким людським керівництвом. Отже це пророче слово повинно мати важливе місце в нашому студіюванні й міркуванні. Ми є мудрі,  коли користуємось усіма нагодами, щоб сходитись з співвіруючими, коли обговорюється те „слово”. Але „пильнування” не значить тільки читати або шановно слухати. Це значить слухатись пророчого слова, щоб воно впливало на нашу поведінку, на спосіб, яким ми вживаємо свій час, енергію та майно. (Порівняйте з пос. Якова 1:22​-27.) Так, ми правильно признаємо дійсну практичність того пророчого слова в нашому щоденному житті й не вважаємо його бути чимсь на що ми звертаємо увагу тільки під час формального поклоніння.

²³ У гармонії з Петровим спонукуванням, ми повинні дозволити тому пророчому слову бути для нас неначе світильником у темному місці, щоб воно освічувало наші серця. Коли будемо ,пильнувати’ того слова, дозволяючи йому скеровувати всі наші щоденні справи, то воно буде безпечним провідником для нас аж до того чудового дня в якому з’явиться „зоря ясна”, Господь Ісус Христос. (Порівняйте з Об’явленням 22:16.) Об’явлення Сина Божого значитиме знищення невірних і чудове благословення для Його вірних учнів. (2 Солунян 1:6​-10) Звичайно надія, що є пов’язана з сповненням того пророчого слова повинна заохочувати нас старатись робити все можливе, щоб бути в вподобаному стані перед нашим Господом у часі Його об’явлення.— Луки 21:34​-36.

24. Як нам довіряти цілому пророчому слову в Біблії?

²⁴ Дійсно, на ціле пророче слово, яке знаходиться в Святому Письмі необхідно звернути велику  увагу дозволяючи йому стати провідником нашого життя. Сама природа пророчого слова, спосіб, яким воно було написане, повинна наповнювати нас довір’ям про майбутність. Пророки Єгови не оцінювали деяких напрямів у людських справах і тоді робили передсказування вгрунтовані на їхньому особистому виясненні того розвитку. Пророцтва не були висновки пророків після уважного аналізу тоді-існуючих обставин. Ні, святий дух збуджував думки пророків спонукуючи їх висловлювати Божу звістку. Апостол Петро продовжав: „Бо ви знаєте перше про те, що жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить. Бо пророцтва ніколи не були з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені духом святим”. (2 Петра 1:20, 21) Тому що правдиве пророцтво не походить від грішних людей, але від нашого всерозумного Творця, то ми знаємо, що всі пророцтва записані в Божому Слові сповняться.

25. Що ми можемо сказати про певність нашої християнської надії?

²⁵ Християнська надія справді грунтується на здоровому доказі. Свідчення вірогідних очевидців підтверджує те, що люди, які сплять сном смерті воскреснуть до життя й що Ісус Христос об’явить Свою славу й силу. Чудовий буде той день, коли наш Господь виступить проти всіх тих, які не хочуть служити Творцеві й визволить Своїх послідовників від усякого страждання, вводячи праведний новий Лад в якому не буде хвороб, болю, ані смерті.— Об’явлення 21:4, 5.

[Запитання для вивчення]