Охороняйте вашу християнську надію
Розділ 10
Охороняйте вашу християнську надію
1. Що зробить ,нові небеса і нову землю’ такими бажаними?
ЯК ЧУДОВО обдумувати надію на життя без болю, смутку або смерті! Однак, ще більше чудовим є те, що наша свобода від цих злигоднів прийде через усунення недосконалості та гріха. І яке благословення це буде вже більше не боротись з неправильними нахилами та прагненнями, які ми знаємо шкодять нам та іншим! Справді, яка радість це буде, коли кожне промовлене слово, кожна думка, кожний вчинок буде всім на добро, дійсно відбиваючи те чим наш небесний Отець є, ніколи не бувши спонукані самолюбством. Так, праведність напевно буде розквітатись у ,нових небесах та новій землі’ Божого творення. Певно, що таку надію варто охороняти.— 2 Петра 3:13.
2. (а) Щоб зазнати сповнення нашої християнської надії, то що ми мусимо робити? (б) Чому це не повинно дивувати нас, що між визнаючими християнами знаходяться самокорисливі особи?
2 Щоб побачити сповнення нашої християнської надії, то необхідно завжди тримати її на увазі й жити згідно з нею. Ми можемо робити це тільки тоді, коли будемо протистояти всяким впливам, які можуть затьмарити або знищити нашу надію. Іноді, такий шкідливий вплив може виникати через недуховних, самолюбних осіб, товаришуючих із збором Божих людей. Це не повинно дивувати нас, бо апостол Петро писав: „А між людом були й неправдиві пророки [в Ізраїлі], як і будуть між вас учителі неправдиві [християни]”. (2 Петра 2:1) Так як було з природним Ізраїлем, то християни теж є підлеглі зіпсуттю в зборі.
„ЩО ВПРОВАДЯТЬ ЗГУБНІ ЄРЕСІ”
3, 4. Як апостол Петро оповідає спосіб, яким фальшиві вчителі поширюють помилку?
3 Говорячи про те як захисники гріха діють, апостол Петро продовжує: „Що ці впровадять згубні єресі”. (2 Петра 2:1) Апостол тут не пише про тих осіб, які не розуміють деяких справ, або яких щирі погляди не сходяться з поглядами більшості членів у всіх відношеннях. (Порівняйте з пос. до Римлян 14:1-6.) Навпаки, він говорить про тих, які навмисно стараються вводити розділення та зіпсуття.
4 Такі особи дуже рідко коли говорять відверто, щиро або просто. Звичайно, вони ,впроваджують’ їхні небіблійні погляди в тихий й замаскований спосіб. В оригінальній грецькій мові, якою апостол Петро писав, то вислів „впроваджувати” буквально означає „приводити поруч, або разом з чимсь”. Такий є їхній спосіб. Разом з здоровою біблійною доктриною, вони поступово і хитромудро впроваджують їхні розділюючі, перекручуючі погляди. Умовляючи своїх слухачів якоюсь очевидною правдою, а навіть довгими, ускладненими аргументами, вони часто можуть переконати їх прийняти якийсь принцип, який може довести тільки до помилки. Вони можуть вживати Біблію, але дійсно не навчають її, користуючись тільки тим, що знаходять є вигідне й спрямовують та застосовують їхнє навчання до того, чого вони, заради особистого зиску, стараються поширювати. Таким то чином, навчанні, яке не має здорової біблійної основи, вони дають вигляд, що нібито воно є правдиве.
5. Як спосіб, яким Сатана обманув Єву зображує способи вчителя фальшивого навчання?
5 Цей процес можна добре пояснити у спосіб, яким Сатана обманув Єву з допомогою змія. Спершу, він запитав її нібито нешкідливе запитання: „Чи Бог дійсно наказав вам, щоб ви не їли з кожного дерева раю?” (1 Мойсеєва 3:1, НС) Це запитання перекрутило правду. Воно натякло, що Всевишній був неналежно обмежувальним, стримуючи від перших людей щось до чого вони мали право. Змієві слова правдоподібно спонукали Єву подумати саме чому вона не могла їсти з того „дерева знання добра й зла”. У цей спосіб Сатана спонукав у неї бажання знати відповідь до того запитання. Тоді прийшла змієва очевидна відповідь: „Не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Бог, знаючи добро й зло”.— 1 Мойсеєва 3:4, 5.
6. (а) Через які фактори Єва піддалася помильці? (б) Як, внаслідок сатанинської брехні, сформовано тіло єретиків?
6 Тому що розум Єви уже був хитромудро приготовлений до цього, то така брехлива відповідь не здивувала її. Факт, що „змій був хитріший над усю польову звірину” піддавало думку, що таке створіння не могло бути джерелом неправдивої інформації. (1 Мойсеєва 3:1) Крім того, дерево було привабливе, а його плід здавався бути добрий на їжу. Єва була цілком обманеною. Скуштувавши заборонений плід, вона умовила Адама пристати до неї й збунтуватись проти Бога. (1 Мойсеєва 3:6) У такий спосіб змієві неправдиві слова успішно відчужили перших людей від їхнього небесного Отця. В дійсності, там сформувалось єретичне тіло складаючись з двох осіб.
7. (а) Чому спричиняючі роз’єднання в зборі зрікаються Христа? (б) Чому можна сказати, що вони ,стягають скоре знищення на себе’?
7 Подібними способами, люди можуть розпалювати духа розділення в зборі, „партійного” суперницького духа. Тому що такий розбрат знаходить свій корінь у помилці й навмисно старається роз’єднувати, то його позиція і навчання неправильно представляють Сина Божого, Який відкупив християнський збір Своєю власною кров’ю. Тому апостол Петро каже, що такі псевдо-вчителі ,відрікаються від Владики, що викупив їх, і стягнуть на себе скору погибель’. Так, коли люди зрікаються Христа, як їхньої голови, то відмовляються від Нього, вибираючи морально та духовно катастрофічний шлях. З цього може бути тільки один наслідок — знищення. Коли прийде час на виконання осудливого вироку, то він не буде баритись. Правосуддя скоро виконається. Тому що такі особи добровільно прийняли помилку, то ,стягнуть на себе скору погибель’.— 2 Петра 2:1.
8. Як „розпуста” прикидаючихся християн може впливати на осіб поза збором?
8 На жаль, такі особи, тому що заявляють бути християнами, тоді як поводяться у такий невгамований спосіб, заплямовують гарний рекорд Божих вірних слуг. Багато людей, зауважуючи погану поведінку тих осіб, заявляючих бути християнами, починають говорити зневажливо або образливо про всіх, які також визнають себе бути християнами. Петро звернув увагу на це, коли написав: „І багато-хто підуть за пожадливістю їхньою, а через них дорога правдива зневажиться”.— 2 Петра 2:2.
ВВАЖАЙТЕ, ЩОБ ВАС НЕ ,ВИКОРИСТОВУВАЛИ ФАЛЬШИВИМИ СЛОВАМИ’
9. (а) Що спонукує зіпсованих людей тягнути послідовників за собою? (б) Що станеться з ними й також з тими, яких вони обманюють?
9 Що спонукує таких зіпсованих осіб тягнути послідовників за собою? Апостол Петро відповідає: „В зажерливості вони використовують вас фальшивими словами”. (2 Петра 2:3, НС) Ці особи стараються набувати матеріальних користей для себе, або жадають сили, влади й честі, яка належиться вчителям. „Фальшивими словами”, тобто обманними висловами, а навіть пристойними доводами, вони стараються використовувати інших, беручи верх над ними. Тому що їхні спонуки й також навчання не є правдиві, то внаслідок цього таким особам приходить загибель. Апостол Петро продовжує:
„Суд на них віддавна не бариться, а їхня загибель не дрімає! Бо як Бог ангелів, що згрішили, не помилував був, а в кайданах темряви вкинув до аду [тартару, НС], і передав зберігати на суд; і Він не помилував першого світу, а зберіг самовосьмого Ноя, проповідника праведності, і навів потопа на світ безбожних; і міста Содом і Гоморру спопелив, засудивши на знищення, і дав приклада для майбутніх безбожників, врятував праведного Лота, змученого поводженням розпусних людей,— бо цей праведник, живши між ними, день-у-день мучив свою праведну душу, бачачи й чуючи вчинки безбожні,— то вміє Господь [Єгова, НС] рятувати побожних від спокуси, а неправедних берегти на день суду для кари, а надто тих, хто ходить за нечистими пожадливостями тіла та погорджує владою”.— 2 Петра 2:3-10.
10. (а) Коли був перший вираз Божого суду проти ,насіння змієвого’? (б) Чому виконання цього суду „не бариться”?
10 Суд, якого Бог декретував „віддавна” проти всіх тих, хто належить до ,насіння змієвого’ напевно виконається. (1 Мойсеєва 3:15; Івана 8:44; Юди 14, 15) Хоч оригінально, суд заявлено років з 6000 тому й його повторено після того, то однак цей суд „не бариться”, мов він ніколи не прийде. Загибель напевно прийде, бо не дрімає. Вона ще досі є дуже живою в Божому намірі.
11. (а) Що сталось з неслухняними ангелами, і що ще чекає їх? (б) Що доказується покаранням тих ангелів, знищенням безбожницького світу в потопі, і знищенням мешканців Содома й Гоморри?
11 Так як Петро сказав, навіть тих ангелів, які колись втішались присутністю Бога, але які пізніше стали невірними, не пощадено, але ,вкинено в тартар’ тобто принижено до найнижчого ступеня. Відрізані від усієї божественної освіченості, позбавлені їхнього оригінального становища на небесах, і бувши обмежені в їхніх діяльностях, то неслухняні ангели знаходять себе в становищі подібному до „кайданів темряви”, чекаючи виконання суду через Ісуса Христа. (Порівняйте з Об’явленням 20:1-3, 7-10.) Подібно, Бог Єгова не стримувався, щоб не знищити цілого світу зіпсованих людей в Потопі й від знищення статеворозбещених жителів Содома і Гоморри за часу Лота. Тільки праведні особи так, як Ной й його родина й Лот, можуть мати надію уникнути божественного суду і визволитись від випробовування через життя між безбожниками. Проте, тільки заявляти бути християнином не збереже нікого, хто, чинячи неморальність, намагається опоганити тіло інших людей.
ОСТЕРІГАЙТЕСЬ ТИХ, ХТО ЗНЕВАЖАЄ ВЛАДУ
12, 13. Так як показує 2 Петра 2:10, 11, яке є відношення зіпсованих осіб до влади?
12 Часто погані напрями зіпсованих осіб можна пізнати по їхньому відношенні до влади. Вони „погорджують владою”, зневажають всяку владу. Апостол Петро продовжує свій опис: „Зухвалі свавільці, що не бояться зневажати слави [славетних, НС], хоч ангели, бувши міццю та силою більші за них, не несуть до Господа [Єгови, НС] зневажливого суду на них”.— 2 Петра 2:10, 11.
13 Отже, ми повинні остерігатись зухвалих, зарозумілих осіб, які зневажають „славетних”. У християнському зборі, вірні чоловіки, яким доручено відповідальність, не вважають себе бути вищої ранги, або підвищені над співвіруючими, але покірливо вважають себе за слуг. (Матвія 23:8; 1 Солунян 2:5-12) Проте, їхнє призначення служби є ,славетне’, бувши призначені святим духом на надзирателів або „пастирів” отари. (Дії апостолів 20:28; порівняйте з пос. до Римлян 11:13.) Вони також представляють славетного Господа Ісуса Христа й Великого Пастиря Бога Єгову. (1 Петра 2:25; 5:4) Тому то Письмо заохочує членів збору коритись своїм наставникам. (Євреїв 13:17) Хоч такі чоловіки, як сам Петро, можуть помилятись, то це не оправдує когось говорити образливо проти них. (Порівняйте з пос. до Галатів 2:11-14; 3 Івана 9, 10.) Працьовитим „пастирям” належиться пошана від збору. Але особи, які впливають на інших чинити зло не стримуються, щоб не ображати християнських старших. Якщо хтось лайливо або образливо говорить проти свого брата, то Бог Єгова й Його Син вважають це немов вчинено Їм Самим.
14. Як вірні ангели показують цілком інакше відношення від фальшивих учителів?
14 Які інакші є своєкорисливі вчителі неправди від вірних ангелів! Ангели є ревні до правди. Але вони не говорять жорстоко й образливо, навіть у стосунках з противниками. Наприклад, „сам архангел Михаїл, коли сперечався з Дияволом і говорив про Мойсеєве тіло, не наважився винести суду зневажливого, а сказав: ,Хай Господь [Єгова, НС] докорить тобі’ ”. (Юди 9) З цього ми можемо робити висновки, що інші вірні ангели ніколи не будуть докоряти комусь, але спокійно, однак, переконливо, будуть викладати факти. Вони належно шанують їхнього Творця, знаючи, що образлива мова ніколи не є в гармонії з Його святістю або чистістю.
15. У гармонії з Петровою порадою, то яких осіб ми мусимо остерігатись?
15 Ми мусимо остерігатись тих осіб, які зловмисно принижують інших, а тоді стараються підвищувати себе. Ми завжди повинні пам’ятати, що такі особи не втечуть від ворожого суду за свої вчинки. Це може помогти нам бути обережними, коли слухаємо тих, які нібито цікавляться іншими, але в дійсності шукають тільки своєї особистої користі. Апостол Петро говорив про наслідки таким своєкорисливим, кажучи:
„Вони, немов звірина нерозумна, зроджена природою на зловлення та загибель, зневажають те, чого не розуміють, і в тлінні своїм будуть знищені, і приймуть заплату за лихі вчинки”.— 2 Петра 2:12, 13.
16. Як зіпсовані люди є немов „нерозумні звірі”?
16 Ті люди, керовані злими пристрастями, поводяться немов ті „нерозумні звірі”. Про звірі, Єгова сказав: „Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу”. (1 Мойсеєва 9:3) Бувши немов ті „нерозумні звірі”, образливих людей не стримують накази доброго сумління, і тому вони не оцінюють Божі способи, стосунки та діяльності. Не мігши правильно оцінити вартість духовних справ, вони говорять про них немов вони не мають жодної вартості. Їхні неправильні думки значитимуть їхнє знищення. Вони держаться цих фальшивих поглядів для своєї власної шкоди й будуть мусили понести погані наслідки їхнього неправедного шляху. Певно, ми бажаємо держатись нашої надії й не бути знищені разом з ними.
ОСТЕРІГАЙТЕСЬ ТИХ, ЯКІ ШУКАЮТЬ САМОЛЮБНИХ РОЗВАГ І ОСОБИСТОГО ЗИСКУ
17. Згідно з 2 Петра 2:13-15, по яких інших рисах можна пізнавати зіпсованих людей?
17 Між іншими поганими рисами, недуховні особи дуже прагнуть дозвілля й розваг. Апостол Петро писав:
„Вони повсякденну розпусту вважають за розкіш; самі бруд та неслава, вони насолоджуються своїми оманами, бенкетуючи з вами. Їхні очі наповнені перелюбом та гріхом безупинним; вони зваблюють душі незміцнені; вони, діти прокляття, мають серце, привчене до зажерливости. Вони покинули просту дорогу та й заблудили”.— 2 Петра 2:13-15.
18. Як описується недуховних осіб подібних до невірних ізраїльтян в Ісаї 5:11, 12?
18 Протягом дня, коли мають нагоду підбадьорювати інших, то недуховні особи можуть бенкетувати, віддаючи себе ненажерству й п’янству. Вони є дуже подібні до деяких ізраїльтян, які жили тільки заради розваг. По їхніх бенкетах вино лилось надмірно. Як день обертався в ніч, то бенкетуючі ставали ще більше галасливими та бурхливими, додаючи до їхнього галасливого бенкетування ще пристрасть-зворушуючу музику. Пророк Ісая пише про таких:
„Горе тим, що встають рано вранці й женуть за напоєм п’янким, і тривають при нім аж до вечора, щоб вином розпалятись! І сталася цитра та арфа, бубон та сопілка й вино— за їхню гулянку, а на діло Господнє [Єгови, НС] не дивляться, не вбачають Його чину рук”. (Ісаї 5:11, 12)
Ті волоцюги поводились немов не було жодного доказу на чудові твори Творця. Вони в нічім не стримувались, ігнорували всяку відповідальність перед Богом Єговою, і тому, не мали надії втекти від Його суду.
19. Що показує, що декотрі особи товаришуючі із збором люблять розваги?
19 Це не повинно дивувати нас, коли щось подібне трапляється між деякими особами, які заявляють бути Божими слугами сьогодні. Весільні вечірки та роковини часами обертаються в оказії для дикого, чуттєвого танцювання до реву пристрасть-збуджуючої музики. По таких то забавах можуть подавати забагато алкогольних напоїв. Таке галасливе, буйне бенкетування часами тягнеться допізна вночі або аж до світанку. По деяких країнах, іменування новородженої дитини, святкування новосілля, похорони та присвячення будинків для поклоніння можуть обертатись в оказії для вечірок, стаючих такі нерозсудливі, що аж турбують світських сусідів, які мусять просити полегшення від того надмірного галасу. Навіть по тих країнах де люди звичайно є знані за їхню стриманість, то п’янство може так розвинутись між близькими друзями, що через нього правда „доброї новини” зневажається. Певно, що правдиві християни повинні стримуватись від таких надмірностей.— 1 Петра 4:3.
20. (а) Як особи, які піддаються надмірностям, впливають на збір? (б) Як навіть благородні оказії обертаються в пиятику?
20 Так як апостол Петро сказав, ті які так поводяться є немов плями та хиби на християнському зборі. Вони псують чистий вигляд Божих правдивих слуг. Вони є немов ті плями на чистому одязі, або якась непринадна хиба на інакше привабливому обличчі. Тому що намір деяких осіб є ,намагатись зо всіх сил’ задовольняти їхні бажання до розваг, то вони навіть обертають нормально гарні оказії в бешкетні. Вони стараються вплинути або навчити інших приставати до їхнього дикого танцювання у п’янстві, кажучи що це є тільки ,нормальний відпочинок’. У них пізнається ті „очі наповнені перелюбом” про яких Петро говорить. По вечірках чоловіки можуть кидати очима на вродливих жінок, маючи неморальність на меті. Ці нечисті бажання можуть стати такі сильні, що навіть одружені чоловіки стають винуватими в тому гріху. (Порівняйте з Єв. Матвія 5:28; Марка 9:47.) Жінки, які не є добре вгрунтовані християнськими принципами, немов „душі незміцнені”, можуть легко стати жертвами зіпсованих чоловіків.— Порівняйте з 2-им пос. до Тимофія 3:6, 7.
21. Чому особи, які втягнули б інших у надмірне життя є дійсною небезпекою для християнського збору?
21 Ці чоловіки є дійсною небезпекою тому, що вміють спокушувати слабких. Апостол Петро каже, що вони ,мають серце привчене до зажерливості’. Ввесь їхній намір або ціль у житті здається є, щоб задовольняти пожадливі бажання, і вони стають знавцями на цьому полі. Учень Юда також говорив про тих, які ,крадькома повходили’ й обертають Божу незаслужену ласку в „розпусту”, і цим чином відкидають єдиного Владику, Ісуса Христа. Він показує, що вони часто ,вихваляють осіб для свого власного зиску’, і що ті, які розбивають єдність є „хтиві чоловіки, не маючі духовності”. (Юди 4, 16, 19, НС) Коли б такі мали успіх, будь то лестощами або якимсь показом очевидного запалу, й набули якогось впливу або видатного становища в зборі, то становили б дійсну небезпеку. Правильно такі приходять під Боже прокляття й заслуговують знищення, так як апостол Петро каже. Те, що є правдою відносно чоловіків, ходячих таким роз’єднуючим та зіпсутим шляхом також буде правдою про жінок, які роблять те саме.— Порівняйте з Об’явленням 2:20-23.
22, 23. Як ті, які псують інших є подібні до Валаама?
22 Апостол Петро також уподібнює зіпсованих чоловіків до Валаама, кажучи:
„Пішли слідом за Валаамом Беоровим, що полюбив нагороду несправедливости, але був докорений у своїм беззаконні: німа під’яремна ослиця проговорила людським голосом, та й безум пророка спинила”. (2 Петра 2:15, 16)
Цей віщун добре знав, що проклинати ізраїльтян було протилежним волі Всевишнього Суверена. Хоч на вигляд він твердив, що не поступить поза межі того, чого Єгова спонукає його промовляти, то духом Валаам таки живив бажання проклясти Ізраїля. Він бажав нагороди, якої моавський цар давав йому. Але Всемогутній Бог докорив Валаамові його власною ослицею. Чудотворно, Всевишній спричинив, щоб та німа тварина промовила зрозумілою мовою. (4 Мойсеєва 22:1-35) Це не була трудна річ для Того, Який може постаратись, щоб навіть каміння викрикували. (Луки 19:40) Маючи на увазі Валаамову крайню пожадливість до зиску, Бог Єгова правильно користувався таким незвичайним способом, щоб докорити йому. Стараючись протистояти Божій волі відносно Ізраїля, Валаам поводився немов той безглуздий чоловік. На якийсь час докір його свійської тварини стримував Валаама від його шляху, показуючи, що він ніяк не міг проклясти Ізраїля.— 4 Мойсеєва 23:1 до 24:9.
23 Все-таки, Валаам прагнув нагороди. Зрештою, він видумав план, щоб ізраїльтяни самі стягнули Боже прокляття на себе. Він показав Балакові як користуватись моавськими та мідіянськими жінками, щоб ці завели ізраїльських мужів у ідолопоклонство та перелюб. (4 Мойсеєва 31:16; Об’явлення 2:14) Ця схема мала трохи успіху, бувши відповідальною за смерть 24 000 ізраїльтян.— 4 Мойсеєва 25:1-9.
24. Що приклад Валаама допомагає нам зрозуміти про своєкорисливих осіб?
24 Як переконливо ця справа з Валаамом відбиває шлях тих мужів, які покидають те, що є правильне, ради особистого зиску! Навіть саме чудо не стримає їх від задоволення їхньої пожадливості. Отже, ми повинні уникати близького товаришування з ким-небудь, коли його відношення, мова та поведінка серйозно турбують наше сумління. Своєкорисливі мужі не відчувають докорів сумління, коли роблять людям шкоду, щоб досягти своєї мети.
25. Що підкреслюють слова в 2 Петра 2:17?
25 Продовжуючи свій опис таких злих мужів, Петро каже: „Вони — джерела безводні, хмари, бурею гнані; для них приготований морок темряви”. (2 Петра 2:17) З близької дружби з такими розбещеними особами не може бути жодної користі. Вони є немов ті джерела або струміні води до яких втомлений мандрівник може приступати в надії, що нап’ється освіжаючої води, але лише розчарується, коли знайде, що джерело його вод уже висохло. Вони також є схожі на тоненькі, до імли-подібні хмари на яких хтось може надіятись за потрібним дощем для ростючого врожаю, але яких сильні вітри скоренько розганяють. Вчителі неправди не є джерелами жодного світла або освіченості. Вони самі прямують до „мороку темряви”, цілковитої темряви, яка представляє чекаючий на них осуд.
ОСТЕРІГАЙТЕСЬ „МАРНОГО БАЗІКАННЯ”
26. Як апостол Петро описує спосіб, яким зіпсовані особи добиваються своїх намірів?
26 Через їхній обманний зовнішній вигляд, ми мусимо остерігатись таких небезпечних стихій у зборі. Зокрема ті, які не є добре обгрунтовані християнською правдою й життям, повинні бути обережними. Способи своєкорисливих осіб можуть справляти глибоке враження. Але горе тим, які стануть обманені їхніми величними переконаннями. Апостол Петро каже:
„Бо, висловлюючи марне базікання, вони зваблюють пожадливістю тіла й розпустою тих, хто ледве втік від тих, хто живе в розпусті. Вони волю обіцюють їм, самі бувши рабами тління. Бо хто ким переможений, той тому й раб”.— 2 Петра 2:18, 19.
27. Які є характерні риси, бесіда й відношення осіб зіпсованого впливу?
27 Ті, хто умовляє когось учинити помилку або ходити шляхом, який противиться спонукам їхнього чистого сумління, часто говорить дуже переконливо. Вони дуже високо оцінюють себе та їхні слова, надаючи їм вигляд великого значення. (Порівняйте з 2 пос. до Коринтян 10:10, 12; 11:3-6, 12, 13.) Замість покірливо давати здорових біблійних причин, вони можуть насміхатись, висловлюючись у переконливий, пихатий спосіб, хвастощами приховуючи слабкості їхнього доводу. (Протиставте з 2 пос. до Коринтян 4:2.) Коли б переглянути їхні вражаючі слова в світлі Святого Письма, то ці доказуються бути порожніми, цілком некорисними.
28. На кого такі зіпсовані стихії в зборі мабуть будуть впливати?
28 На жаль, ті, які не є твердо вгрунтовані в Божому Слові, можуть не пізнати небезпеку. Їхні ,сили розуміння ще не є привчені, щоб розрізняти добро від зла’. (Євреїв 5:14) Може бути, що ці нестійкі особи недавно відступили від практик Богозневажаючого світу, то для них такі практики ще можуть бути дещо привабливими.
29. Який є біблійний погляд до забав або розваг, і коли нам потрібно бути обережними?
29 Ясно є, що потрібно рівноваги в справах забав та розваг. Письмо не вимагає, щоб Божі слуги проживали життя самозречення і воно не вчить, що самозречення само собою має якусь доброчесність, хіба тільки тоді коли таке зречення має якусь добру мету. (Порівняйте з кн. Екклезіястова 2:24; 3:1, 4, 13; 8:15; 1 Коринтян 13:3; Колосян 2:20-23.) Але, це не виправдує крайніх засобів, щоб грішне тіло запановувало над нами й щоб користуватись християнською свободою на прикриття лихого. (Галатів 5:13, 14; 1 Петра 2:16) Таку поведінку ніколи неможливо гармонізувати з любов’ю до Бога й, щоб любити ближнього нашого, як себе самого, з „царським законом” під яким ми знаходимось. (Якова 2:8, 12) Ті, які інакше сперечаються, насміхаючіся з тих, які не погоджуються з ними в їхніх надмірностях, показують, що вони продовжують бути поневолені їхніми самолюбними нахилами.
30. Зрештою, що може статись, коли б у зборі був псуючий вплив?
30 Отже, мусимо володіти собою і стримуватись від обох крайностей. Завжди існує безперечна небезпека, що хтось запровадить нас на шлях необдуманої погоні за розвагами. Мало-помалу хтось може стати втягнений в вир вечірок, які, протягом якогось часу, можуть зіпсуватись і все більше та більше розвиватись до крайнього танцювання та п’янства, або дивитись на розваги на яких показують статеву неморальність та садизм (пристрасть до жорстокостей). Це не є розсудливо заявляти, що такі нездорові впливи не викликають жодних небезпек. Вони напевно послаблять християнинові сумління й його моральність. Особи, які інакше думають часто стають жертвами п’янства та статевої неморальності.— Приповістей 13:20.
31, 32. Що декотрі члени збору далі будуть робити аж до „дня суду” і з якими наслідками?
31 Справді, що апостол Петро акуратно описав те, що буде відбуватись між Божими слугами аж до „дня суду [для неправедних людей] для кари”. (2 Петра 2:9) Між нами завжди будуть особи, які стараються розширювати границі християнської свободи далеко поза те, що є розсудливе, щоб задовольняти свої бажання чуттєвих розваг. Вони не бажають слухатися біблійного наказу: „Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість”. (Колосян 3:5) Замість цього, вони вибирають ту саму розвагу, яка збуджує ці неправильні бажання. Коли втягають інших, то можуть сперечатися: ,Якщо наше сумління дозволяє це, то в цьому немає нічого злого’. Але вони не усвідомлюють, що опоганене сумління не є безпечним провідником. Такі особи піддаються їхнім неправильним бажанням, і тому стають поневолені такими бажаннями. Їхні обітниці „свободи” вводять в оману.
32 Наслідки тим, які знову вертаються до правопорушного життя справді є згубні. Апостол Петро писав:
„Бо коли хто втече від нечистости світу через пізнання Господа й Спасителя Ісуса Христа, а потому знов заплутуються ними та перемагаються,— то останнє буває для них гірше першого. Бо краще було б не пізнати їм дороги праведности, аніж, пізнавши, вернутись назад від переданої їм святої заповіді! Бо їм трапилося за правдивою приказкою: ,Вертається пес до своєї блювотини’, та: ,Помита свиня йде валятися в калюжу’ ”.— 2 Петра 2:20-22.
33. (а) Які зміни особа може зробити, коли пізнає правду? (б) Чому вертатись до світських способів є дуже серйозною справою?
33 А чому апостол Петро міг сказати це? Особа, яка набирає акуратне знання про Господа Ісуса Христа, бачить необхідність змінюватись. Вона може покинути п’янство, неморальне життя, азартні ігри та інші недоліки. Очистившись, щоб досягти сподіваних вимог для учня Ісуса Христа, то така особа втікає від „нечистості світу”, від тих практик, які вже навчилась, Бог не схвалює. Проте, коли знову вплутується у Богозневажаючі практики, то навмисно відкидає те, що навчилась є правильне. Спершу, знання Ісуса Христа й Біблією-привчене сумління стримували її від неправильної поведінки. Вирвавшись на волю від такого здорового обмеження, то особа тепер може стати ще гіршою, ніж тоді коли не була Христовим учнем. Вона може чинити ще гірше від тих людей, які не знають праведної дороги. Це тому що її сумління стало забруднене, а навіть притуплене — немов та нечутлива тканина. (Порівняйте з 1 пос. до Тимофія 4:2.) Коли б вона ніколи не знала правильного шляху, то її погана поведінка так дуже не зневажала б Христове ім’я, її гріх не був би такий серйозний й божественний суд проти неї не був би такий дуже суворий.— Порівняйте з Єв. Луки 12:45-48; 1 Тимофія 1:13, 15, 16.
34, 35. (а) Що нам розуміти з приповістки про нечисту собаку та свиню? (б) Як ця приповістка повинна впливати на нас?
34 Маючи на увазі приповість, яку Петро цитує, то той, хто вертається назад до грішного життя очевидно не користується нагодами робити поступ у християнському житті. (2 Петра 1:2-11) На вигляд деякі покидають ті погані практики, але ніколи ненавидять їх. В дійсності, вони не покидають „блювотини”, бруду цього світу. У світі, вони таки знаходять щось привабливе й можуть бути спонукані вернутись назад до нього. У них може бути внутрішнє бажання, щоб валятись у світському багні морального зіпсуття. Щодо інших, то ці можливо не збільшують своє оцінювання користей бути Христовим учнем, і зрештою те, що світ пропонує, стає ще більш привабливим. Яке ж жахливе є повернення тих, які стають приваблені назад до того стану, який колись був огидний для них!
35 Ця натхненна приповість стоїть немов пересторога всім тим, які визнають себе бути християнами. Якщо ми не розвиваємо моральної та духовної чистості в наших серцях, і коли не почуваємо дійсної огиди до бруду цього світу, то знаходимось у великій небезпеці духовного зруйнування. Християни не можуть забувати про обережність, яка є потрібна, щоб протистояти принадам зіпсованого світу. Ми мусимо вмертвляти свої неправильні бажання, не дозволяти їм запанувати над нами, і їх не слід збуджувати прагнучо дивлячись на те, що світ має пропонувати.— 1 Коринтян 10:12; Колосян 3:5.
ЗОСТАВАЙТЕСЬ ПРОБУДЖЕНИМИ!
36. Крім триматись морально та духовно чистими, то що нам потрібно робити, щоб задовольняти нашого Господа?
36 Крім того, щоб триматись морально та духовно чистими, ми також мусимо бути дієвими в службі нашого Господа, допомагаючи людям духовно, як також матеріально. Ввесь шлях нашого життя повинен відбивати духовну пробудженість та діяльність. Ставлячи наголос на важливість цього, апостол Петро сказав:
„Це вже другого листа пишу я до вас, улюблені. У них нагадуванням я буджу вашу чисту думку, щоб ви пам’ятали слова, що святі пророки давніше звістили їх вам, і заповідь Господа й Спасителя, що одержали через ваших апостолів. Насамперед знайте оце, що в останні дні прийдуть із насмішками глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями, та і скажуть: ,Де обітниця Його приходу? Бо від того часу, як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння’ ”.— 2 Петра 3:1-4.
37. (а) Чому нам потрібно ,збуджувати чисту думку’? (б) На яку важливу подію пророки вказували?
37 Певно, що ми сьогодні користаємо з ,збудження наших чистих думок’, щоб могли добре оцінювати те, що є потрібне для набуття божественного схвалення. (Порівняйте з 2 пос. Петра 1:12-15.) Ті „святі пророки” ще від часу Еноха перестерігали про день розплати. В Юди 14, 15 ми читаємо: „Про них же звіщав був Енох, сьомий від Адама, і казав: ,Ось іде Господь [Єгова, НС] зо Своїми десятками тисяч святих, щоб суд учинити над усіма, і винуватити всіх безбожних за всі вчинки безбожности їхньої, що безбожно накоїли, та за всі жорстокі слова, що їх говорили на Нього безбожні грішники’ ”. Століття пізніше, такі єврейські пророки, як Ісая, Даниїл, Йоіл, Авакум, Софонія, Огія, Захарія й Малахія були натхнені пророкувати подібні пророцтва.— Ісаї 66:15, 16; Даниїла 7:9-22; Йоіла 3:9-17; Авакума 3:16-18; Софонії 1:14-18; Огія 2:21, 22; Захарія 14:6-9; Малахії 4:1-6.
38. Чому нам слід старатись бути в приготовленому стані?
38 Божественний суд, передсказаний всіма цими пророками, а також іншими напевно сповниться. Це вимагає, щоб ми всякого часу старались бути у приготовленому стані й не ризикували своїм чистим становищем перед Всевишнім.
39. Яку звістку передає наказ Ісуса Христа?
39 Звістка пророків є така сама, як звістка передана заповідями нашого Господа Ісуса Христа, так як її повторювали апостоли, включаючи Павла. Ми, учні Сина Божого, повинні бути діяльними в Його службі, триматись морально та духовно чистими, і завжди бути готовими для приходу нашого Господа, виконати суд проти безбожників. Син Божий заявив:
„Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п’янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано, немов сітка; бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні всієї землі. Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Людським”.— Луки 21:34-36.
40. Щоб не задрімати духовно, то що нам слід робити?
40 Так, ми мусимо берегтись, щоб не задрімати духовно. Це вимагає, щоб ми уникали невгамовного ненажерства, п’янства та розваг. Такі надмірності притуплюють розумове та духовне усвідомлення й переобтяжують серце почуттями провинності. Вони витискують добрі серцеві спонуки. Подібно, неналежно турбуватись заробітками на щоденне життя може позбавити серцю успокоююче запевнення, що Бог Єгова постачить нам усі наші потреби. (Матвія 6:25-34) Коли головна спонука серця вже не є, щоб Господь Ісус Христос знайшов нас у схваленому стані під час Його суду, то людина знаходить себе в дуже серйозній небезпеці. Господь, Ісус Христос, може знайти її в несхваленому стані.
41. Чому віра в безперечність Христового приходу в славі завжди допомагала людям зоставатись вірними Йому?
41 Так як Петро, інші вірні апостоли також навчали своїх співвіруючих, щоб вони ніколи не забували про певний прихід Христа, щоб виконати суд і нагородити Своїх вірних учнів. Головною метою такого навчання було, щоб допомогти християнам знайтись у схваленому стані в часі приходу Сина „з силою та великою славою”. (Матвія 24:30) Так як Ісус, апостоли завжди ставили наголос на важливість бути вірними до самого кінця. Той кінець може прийти або під час їхньої смерті або у присутності „дня Єгови”. (2 Петра 3:12) Тому що в Біблії, навіть воскресіння Ісусових співспадкоємців пов’язується з Його поверненням, то надії всіх правдивих учнів також є пов’язані з приходом Сина Божого в ролі славетного небесного Царя. (Матвія 10:28; 24:13, 36-44; 1 Солунян 1:9, 10; 4:14-17) Отже, на протязі цілої історії християнського збору, непохитна віра в прихід Господа „з силою та великою славою” допомагала людям зоставатись вірними до Нього.
НЕ БУДЬТЕ ОБМАНЕНІ ГЛУЗІЯМИ
42. (а) Чому ми сьогодні чуємо голоси глузіїв? (б) Як вони сперечаються?
42 До деякої міри бажаючи жити в часі славетної появи Ісуса Христа, то на протязі століть декотрі віруючі чекали на якийсь особливий час або рік на закінчення цього безбожницького ладу. Так було саме до цих „останніх днів”. Тому що деякі надії не здійснились, то багато спотикнулись цим і вернулись назад у світ. На сповнення Петрових слів, навіть сьогодні чується голос глузіїв. (2 Петра 3:3, 4) Дійсно, вони кажуть: ,З якої ж причини нам вірити, що Син Божий вигубить безбожників і нагородить Своїх учнів? Та нічого ж не змінилось ще від часу творіння. Оригінальні процеси життя продовжуються без жодних ознак приходу того катастрофічного знищення у недалекій майбутності. Чоловіки женяться, жінки виходять заміж, діти народжуються і люди старіються та вмирають’. Таким то чином, вони натякають, що Господь Ісус Христос ніколи не прийде, щоб виконати суд, або що ця подія є так далеко в майбутньому, що не потрібно тепер турбуватись про неї.
43. Що показує, що учні Христа завжди мусили пильно сповняти свою відповідальність?
43 Такі глузії цілком забули про те, що смерть або „день Єгови” неминучо спіткнуть їх. В якому-небудь разі, вони вже не будуть мати більше нагоди вкладати скарб на небі в формі гарних діл. (Луки 12:15-21, 31, 33-40) Отже, учні Ісуса Христа протягом цілої історії ніколи не могли дозволити собі занедбувати своїх відповідальностей. Звичайно, риск зробити це є ще більший в нашому часі.
44. Яку основну відповідальність ми повинні сповняти?
44 До того ж, які відповідальності ми сьогодні повинні сповняти? По-перше, ми є під наказом „робити учнів з людей всіх народів, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина й святого духа, навчаючи їх дотримувати все те, що Я наказав”. (Матвія 28:19, 20, НС) Так, при закінченні ладу, ми маємо привілей брати участь у всесвітньому проповідуванні „доброї новини про царство”. (Матвія 24:14) Зокрема важливим у цьому часі є наш обов’язок любити наших братів, відноситись до їхніх потреб допомоги, співчуття та підбадьорювання. (Порівняйте з Єв. Матвія 25:35-40; Євреїв 13:1-3; 1 Івана 3:16-18.) Крім того, ми завжди мусимо намагатись, щоб триматись чистими від псуючих тілесних вчинків.— Матвія 7:21-23; Галатів 5:19-21.
ЄГОВА ДОКАЗАВ, ЩО ГЛУЗІЇ ПОМИЛЯЮТЬСЯ
45, 46. Який доказ Єгова постачив, щоб ним показати, що глузії помиляються?
45 Проживаючи життя, яке гармонізується з тим, що ми є учнями Ісуса Христа, то ми ніколи не повинні забувати те, що Бог Єгова вже давно тому постачив доказ, який безперечно доказує, що глузії помиляються. Звертаючи увагу на цей факт, апостол Петро написав:
„Бо сховане від тих, хто хоче цього, що небо було напочатку, а земля із води та водою складена словом Божим, тому тодішній світ, водою потоплений, згинув”.— 2 Петра 3:5, 6.
46 Факт, що Бог Єгова вже колись був знищив світ безбожних людей показує, що глузії помиляються, коли роблять висновки, що в людських справах не буде великих змін, але що все буде продовжуватись „так як від початку творіння”. Ми маємо Боже власне слово обітниці, що за допомогою Свого Сина, Він виступить проти безбожників. Те слово є таке сильнодіюче, що немає жодної можливості, що воно не сповниться.
47. Що історія творіння відкриває про силу Божого „Слова”?
47 Спосіб, яким Біблія говорить про творчі діла Єгови виявляє силу Його „слова”. З першого розділу Першої книги Мойсеєвої, ми навчаємось що, коли Всевишній дає слово або наказ, то Його намір вже майже так як завершений. (Порівняйте з Псалмом 148:1-6.) Відносно другого творчого дня, нам кажеться: „І сказав Бог: ,Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою’. І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так”. (1 Мойсеєва 1:6, 7) Потім, третього дня, „І сказав Бог: ,Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний’. І сталося так”.— 1 Мойсеєва 1:9.
48. Як це, що земля ,стояла з води’ і „посеред води”?
48 Те, що історія в Першій книзі Мойсеєвій говорить цілком погоджується з описом апостола Петра. Тому що суха земля піднеслась верх земних вод, то ,земля [твердь] стояла посеред води’. Однак, тому що вода обкружувала землю верх простору (який вміщав гази потрібні для життя), то земля також стояла „між водами”. (Порівняйте з кн. Приповістей 8:24-29.) Цей розпорядок здійснився „словом Божим”.
49. (а) Як це, що „тому тодішній світ, водою потоплений, згинув”? (б) Яку майбутню подію вірне „слово Боже” запевняє?
49 Води висячі високо над поверхнею землі й земні води витворили можливість на глобальний потоп, який доказався бути способом, яким Всевишній знищив той безбожницький світ. Отже, той Потоп стоїть як перестерігаючий приклад усім глузіям, насміхаючимся з того, що Бог втручається в людські справи під час Христової присутності. Могутнє слово, яке здійснило глобальний потоп, є те саме слово, яке звертає увагу на знищення теперішнього злого ладу. Апостол Петро продовжує: „А теперішні небо й земля заховані тим самим словом, і зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей”.— 2 Петра 3:7.
50. (а) Відносно знищення теперішнього старого ладу, то який погляд деякі особи у християнському зборі розвинули? (б) Як таке відношення виявляється?
50 Особливо тому що вже минуло багато століть від того часу, коли апостол Петро написав ці слова, і тому що деякі надії не сповнились, то декотрі християни сумнівались чи таке знищення колись прийде. Хоч можливо вони явно не пристають до тих глузіїв, то вже більше не дивляться на „день суду”, як на подію з якою вони будуть мусили рахуватись. Вони стали недбалі відносно сповнення їхніх християнських відповідальностей і задрімали духовно. Вони стараються загарбувати стільки скільки можуть від теперішнього ладу в формі розваг та майна.
ОЦІНЮЙТЕ ТЕРПІННЯ ЄГОВИ
51. Чому ми не повинні думати, що прихід Христа в ролі губителя, вже довгий час бариться?
51 За людським поглядом, то може здаватись, що прихід Христа як виконавець божественної помсти вже довгий час бариться. Але, не так в очах Бога Єгови. Отже, щоб ми самі не задрімали духовно, то мусимо дивитись на справи за поглядом Всевишнього. Слова апостола Петра допоможуть нам робити це. Ми читаємо:
„Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа [Єгови, НС] один день — немов тисяча років, а тисяча років — немов один день! Не бариться Господь [Єгова, НС] із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття. День же Господній [Єгови, НС] прибуде, як злодій вночі”.— 2 Петра 3:8-10.
52, 53. Як тисяча років є немов один день в Єгови, а один день як тисяча років?
52 Єгова не є байдужим до часу так як він стосується до людини. (1 Мойсеєва 1:14, 15) Він створив людину й зробив її табельником. У Біблії, Бог відзначив точні доби часу, розмірюючи їх по роках так як людина лічить час. (1 Мойсеєва 15:13-16; 2 Мойсеєва 12:40, 41; Галатів 3:17; 4 Мойсеєва 14:33, 34; 32:13; 5 Мойсеєва 2:7; Ісуса Навина 5:6; Дії апостолів 13:20) Тому що Він є Богом без початку й кінця, від вічності до вічності, то Його власне життя неможливо зміряти часом. (Псалом 90:2, 4) Отже, для людини тисяча років або доба складаючись з більше як 365 000 днів, у порівнянні, є тільки як один день з 24 годин для вічного Бога.
53 Коли натхненний Петро також каже, що „один день в Єгови є немов тисяча років”, то це не значить, що час втомливо тягнеться для Єгови відносно земних або людських справ. Краще, в одному дні з 24 годин Бог може довершити те, що взяло б людині, скажім, тисячу років. Але час ніколи не тисне Всевишнього, хоч Він міг би прискорити події. Однак, якщо Він бажає чекати тисячу років, поки буде виконувати якийсь вчинок, то порівняно Він чекає тільки один „день”.
54. (а) Чому ми не повинні думати, що Бог Єгова бариться? (б) Як ми скористали з Божого терпіння?
54 Отже, замість дивитись на минулі століття від того часу, коли апостол Петро написав свого другого листа, як доказ, що Бог бариться, то нам слід вважати цю добу бути чудовим доказом божественного терпіння. Це є безперечний доказ, що наш небесний Отець бажає, щоб усі люди покаялись і жили. Так як Петро показав, християни скористали з Божого терпіння. Одного разу вони теж не вірили й мусили покаятись, щоб набути схваленого стану перед Всевишнім. Проте, коли б божественний суд уже виконано проти безбожницького світу, то всі непокаяні були б знищені. Отже терпіння Єгови дає християнам можливість спастись, так як тепер багато інших людей мають нагоду покаятись і жити. Все-таки, Бог не буде назавжди терпіти. Несподівано, немов той злодій, Господь Ісус Христос з’явиться „в огні полум’яному” і почне вигубляти безбожників.— 2 Солунян 1:7-9.
55. Що нам слід робити, маючи на увазі певність Христового приходу, щоб виконати суд, і що це може значити для нас?
55 Тому що Господь Ісус Христос може з’явитись якого-небудь часу, то нам необхідно серйозно подумати про наше власне становище перед Богом та Христом. Ми не маємо вічності складати історію гарних вчинків, щоб бути схвалені за них. Біблія ясно показує, що судний день нашого Господа зненацька захопить необережних. Якщо ми занедбуємо свої християнські відповідальності, тоді, немов той злодій, така подія може захопити нас у неприготовленому стані. Тому ми повинні старатись жити кожний день, немов це був наш останній, не дозволяючи особистим бажанням або розвагам перешкоджати нашій вірній службі Богові Єгові й нашому Господеві Ісусові Христові. У такому разі, ми ніколи не пожалкуємо, що так витрачували свій час, енергію та матеріальне майно. Тоді з’явлення Господа Ісуса Христа не виявить нас бути невірними рабами, заслуговуючі покарання. Краще, це розкриє добу незрівняних благословень для нас, як частину „нових небес” або „нової землі” Божого творення. Певно, це є чудова надія, яку годиться охороняти.— 2 Петра 3:13.
[Запитання для вивчення]
