Розділ 9

Чоловіки, які можуть допомогти вам мати успіх

1, 2. (а) Коли зустрічаємо горе, то чого нам потрібно від інших? (б) У християнському зборі, хто особливо може допомагати нам у цьому?

ПІДБАДЬОРЮЮЧЕ слово в часі горя, допомога коли погрожує клопіт — яким благословенням це може бути! Тому що на нашій дорозі до здійснення нашого наміру, щоб отримати вічне життя, виникають перепони, то така допомога дійсно є важлива. Справді, це велике благословення, що в християнському зборі служать вірні старші брати, які можуть давати багато потрібного підбадьорення й потіхи.

² Біблія говорить про цих „пастирів”, як „дари в чоловіках”, яких Ісус Христос постачив на збудування збору в любові. (Ефесян 4:7​-16) Отже, коли б ви в якому-небудь часі відчували, що ваша віра послабшає, ви є збентежені, знаходитесь у замішанні, а навіть знеохочені через проблеми або випробовування, то ви повинні звернутись до цих вірних старших, щоб вони допомогли вам дотримувати ваше рішення й зоставатись схваленим учнем Божого Сина.

3. Яке застереження є дане старшим у 1 Петра 5:1​-3?

³ Переглянути те, що апостол Петро написав до старших добре показує як і чому вони можуть  давати вам підбадьорюючу допомогу. Ми читаємо:

„Старшим між вами я даю оце напучування, бо я теж старший з ними й свідок Христових страждань, співучасник слави, що має з’явитись: Доглядайте отару Божу під вашою опікою, не з примусу, але добровільно; не заради нечесного зиску, але ревно; і не пануйте над тими, хто є Божим спадком, але будьте для стада за приклад”.— 1 Петра 5:1​-3, НС.

4. Як Петрові слова показують, що він не величав себе над тими старшими, яким писав?

⁴ Ми можемо тішитись, що в зборі служать християнські чоловіки, які бажають слухатись поради апостола Петра. Даючи членам збору духовну допомогу, то вони допомагають їм у такому самому дусі, якого мав сам апостол. Їх спонукує любов до Бога та до братів. Зауважте, що Петро не величав себе над тими старшими, яких заохочував та підбадьорював. Він говорив про себе, що сам був „старший разом з ними”, тобто, ,співстарший’. Таким то чином апостол відносився до себе, як до брата, який співчутливо розумів їхнє становище, як старші у зборі. Таке співчутливе відношення старших до співвіруючих робить їх дійсним благословенням їхнім братам.

5. Як Петро був „свідком Христових страждань”?

⁵ Петрові слова також показують, що він признавав велику відповідальність доручену йому. Він ототожнював себе як „свідок Христових страждань, співучасник слави, яка має з’явитись”. З перших рук Петро був освідомлений про спосіб, яким Сина Божого ображено, фізично зловживано й зрештою прибито до дерева страстей.  Він був очевидцем цього й бачив воскреслого Ісуса Христа та Його вознесіння на небо. В його другому листі він каже:

„Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байками, але бувши самовидцями Його величі. Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: ,Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!’ І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі”.— 2 Петра 1:16​-18; порівняйте з Єв. Матвія 16:28 до 17:9.

6. Чому ті старші, яким Петро говорив, мали добру причину слухатись його слів?

⁶ Безсумнівно, ті старші, яких Петро підбадьорював мали добру причину звертати увагу на слова їхнього співстаршого, який міг говорити про себе як ,свідок Христових страждань і співучасник слави, що має з’явитись’. Апостол не тільки звертався до них покірним способом, але його власний приклад був гідний наслідування, бо так, як Біблія показує, дієво й іноді з великою особистою небезпекою, він розказував людям про те, що сам бачив.— Дії 2:22​-38; 4:8​-12, 19, 20; 5:29​-32.

7, 8. (а) Що старший повинен признати про власність отари? (б) Як це повинно впливати на його поводження з отарою?

⁷ Щоб старший сьогодні був такий як Петро, то він мусить признати, що члени збору належать, не до нього, але до Бога Єгови. Апостол Павло теж звернув увагу на цей важливий факт. Старшим ефеського збору, він сказав: „Пильнуйте себе та всієї отари, між якою святий дух настановив вас надзирателями, щоб доглядати збір  Божий, якого Він відкупив кров’ю Свого власного Сина”.— Дії 20:28, НС.

⁸ З великим особистим коштом, Бог Єгова набув членів християнського збору, як Його майно. Неможливо заплатити більшої ціни від крові Його безгрішного Сина. Коли старші мають погляд Єгови про цінність збору під їхньою опікою, то це допоможе їм старанно допомагати кожній особі зоставатись шановним майном Всевишнього. Вони будуть мусили відповісти перед Богом за яке-небудь знущання над отарою. Тому то старші повинні оцінювати вартість кожної особи в зборі. Це може стримувати їх, щоб вони не брали вищої позиції над отарою й не поводились з нею в жорстокий, деспотичний спосіб. (Протиставте Діям апостолів 20:29.) Особисто, члени збору є дуже підбадьорені тими братами, які віддають їм належну повагу та пошану. Всі відчувають безпеку, коли старші доказуються бути дійсними „пастирями”, доглядаючі духовного та фізичного добробуту цілого стада.

„НЕ З ПРИМУСУ, АЛЕ ДОБРОВІЛЬНО”

9, 10. (а) Як старший може доглядати отару „з примусу”? (б) Що покаже, що він доглядає збір „добровільно”?

⁹ В якому-небудь даному становищі, коли потрібно допомоги, то людині багато легше звернутись до когось, хто не тільки має здібність допомогти їй, але також бажає допомагати. Належно, Петро заохочував старших доглядати стадо, „не з примусу, але добровільно”. (1 Петра 5:2, НС) Щоб бути добрим „пастирем” у зборі, то чоловік мусить вважати, щоб не виконував своєї роботи  тільки через почуття обов’язку. Коли б доглядати збір сталось безрадісною, тяжкою роботою, то старший сповняв би своє призначення „з примусу”. Отара завважить це і буде стримуватись, не бажаючи збільшувати тягар старшого їхніми проблемами. Проте, коли старший радісно сповняє свої відповідальності тому, що дійсно бажає такої праці, то це буде приваблювати членів збору до нього. Така охочість служити походить від глибокої любові до Бога й збору Його людей. Це є доказ, що старший служить стадові з правильним відношенням.

¹⁰ Певно, старший повинен вважати, щоб не обтяжував себе беручи більше задач, ніж він може розсудливо доглянути. Через старіння й погіршуюче здоров’я, він можливо вже не може виконувати так багато задач, як колись, і мусить попросити інших здібних чоловіків, щоб вони допомогли йому. Все-таки, він ще може мати дійсну радість, коли буде добровільним „пастирем” у межах своїх обмежень.

,НЕ РАДИ НЕЧЕСНОГО ЗИСКУ, АЛЕ РЕВНО’

11. Чому існує небезпека доглядати збір „заради любові нечесного зиску”?

¹¹ Крім, добровільного духа, то старшому потрібно чистої, несамолюбної спонуки, якщо він дійсно бажає допомагати своїм братам. Апостол Петро перестерігає, щоб старший не служив „ради любові нечесного зиску”. Вживати призначення пастиря, щоб набувати матеріальне майно, славу або владу, не було б чесно. Правда, Біблія  радить, щоб давати „подвійну честь” тим чоловікам, які трудяться навчати. (1 Тимофія 5:17, 18) Але така „подвійна честь” завжди повинна приходити добровільно від членів збору, і старший ніколи не повинен добиватись такої честі, сподіватись або вимагати її. Старший може здобути собі славу тому, що через його обставини він має більше часу ходити на службу Царства від інших, або має деякі видатні здібності. З цього може легко виникнути спокуса, щоб користуватись його видатністю, доводячи до бажання, а навіть натякання на деякі матеріальні речі, яких хтось міг би дати йому. Через це він може товаришувати переважно з багатішими особами в зборі, занедбуючи інших. Він може бажати хвали і стати байдужим, а навіть обурюватись через обгрунтовану критику або пораду.

12, 13. Як апостол Павло показав, що він „ревно” служив своїм братам?

¹² Хоч це може статись тільки з кількома чоловіками у християнському зборі сьогодні, то однак старші не повинні применшувати цю небезпеку. Вони повинні, навіть у дуже малих випадках протистояти напрямові шукати матеріальних користей через духовні споріднення. Християнський апостол Павло поставив чудовий приклад у цьому відношенні. Старшим ефеського збору, він міг сказати:

„Пам’ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки... Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав. Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною. Я вам усе показав, що, працюючи так,  треба поміч давати слабим, та пам’ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: ,Блаженніше давати, ніж брати’ ”.— Дії 20:31​-35.

¹³ Збір дуже користає від тих чоловіків, які „ревно” трудяться так як Павло. Він радо служив своїм братам, ніколи не жадав те чого вони посідали й з якого сам міг би скористати. Його радість приходила з того, що він щедро віддавався на підбадьорювання своїх братів.

14. Що ми навчаємось від 1 Солунян 2:5​-8 про те, чого вимагається, щоб „ревно” доглядати збір?

¹⁴ Щирий спосіб, яким він і його друзя, служили ясно видно з його слів до Солунян:

„Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому! Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших. Хоч могли ми потужними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх. Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам”. (1 Солунян 2:5​-8)

Так, замість шукати особистого зиску від членів збору, то Павло поводився з ними так як та годувальниця, яка дуже любить своїх дітей й ставить їхні справи першими від своїх власних.— Порівняйте з Єв. Івана 10:11​-13.

15. В який спосіб старші повинні старатись доглядати отару?

¹⁵ У додатку до правильної спонуки, щоб турбуватись отарою, то старший мусить пам’ятати важливість доглядати збір правильно. Апостол Петро радив, щоб старші ,не панували над тими, що є Божим спадком, але щоб були отарі прикладами’. (1 Петра 5:3) Слухаючись цього застереження, то старші не будуть підвищувати себе над своїми братами. Це було б протилежно інструкціям, яких Ісус дав  Своїм послідовникам:

„А ви вчителями не звіться,— бо один вам Учитель, а ви всі брати. І не називайте нікого отцем на землі,— бо один вам Отець, що на небі. І не звіться наставниками,— бо один вам Наставник,— Христос. Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде”. (Матвія 23:8​-11)

Отже, замість давати розкази немов той пан, або старатись керувати життям членів збору, то старший — це чоловік, який покірно трудиться заради своїх братів. Своїм прикладом, він заохочує отару ставати подібною до Христа.— Порівняйте з 1 пос. до Солунян 2:9​-12.

16. Чому ми можемо звертатись до вірних старших з довір’ям?

¹⁶ Коли старші особисто є гарним прикладом християнського життя й діяльності, то можуть дуже допомогти співвіруючим зрештою бути знайденими у вподобаному стані перед Богом Єговою. Крім того, Ісус Христос, „головний пастир”, під яким вони служать, нагородить усіх вірних підпастирів у часі Свого славетного виявлення, як „Цар над царями, і Господь над панами”. (Об’явлення 19:16; 1 Тимофія 6:15) Так як писав апостол Петро: „А коли Архипастир з’явиться, то одержите ви нев’янучого вінка слави”. (1 Петра 5:4) Справді, чоловіки, які служать своїм братам з правильної причини та спонуки й в правильний спосіб, є дійсною допомогою зборові, допомагаючи всім знаходити велику радість у їхньому християнському способі життя. (2 Коринтян 1:24) Не стримуйтесь шукати допомоги у вірних старших у разі потреби.

[Запитання для вивчення]