Розділ 7

Чужоземці й тимчасові жителі зразкової поведінки

1, 2. Як часто дивляться на чужоземців, і чому?

ЧАСТО люди підозрівають і недовіряють тим особам, зовсім інакшим від людей в їхньому суспільстві. Їхню поведінку будуть більше критично розглядати від поведінки місцевих жителів. На жаль, декотрі люди можуть стати упереджені проти цілої раси, народу або племені через погану поведінку тільки одного чужоземця в їхньому сусідстві. Навіть уряди вкладають закони й статути, які стосуються тільки до чужоземців. Коли вважають, що поведінка якогось чужоземця не є бажана, то його можуть вислати з країни.

² А чому християнинові слід серйозно турбуватись цим? Як це повинно впливати на його або її спосіб життя?

3. (а) Чому правдиві християни є „чужоземці” в цьому світі? (б) Як невіруючі вважають їх, і чому?

³ У цьому світі, правдиві християни є „чужоземці й тимчасові жителі”, чекаючі постійного мешкання, як частина „нових небес і нової землі” Божого творення. (1 Петра 2:11; 2 Петра 3:13) Тому що вірні учні Ісуса Христа стараються поводитись і думати у гармонії з наказами в Святому  Письмі, то невіруючі, або ті, які тільки претендують на те, що вони практикують Християнство, можуть зневажати їх мов вони були небажані „чужоземці”. Але християнин не повинен соромитись через погляд, яким світ дивиться на християн. За Божественним поглядом, християнинове чужоземне становище є поважне. Отже, християнин буде хотіти старатись і робити все можливе, щоб його поведінка не ставала причиною для когось докоряти йому за це.

4, 5. (а) У першому столітті загальної ери, чому апостол Петро міг сказати, що християни були „порозкидані тимчасові жителі”? (б) Як Бог Єгова дивився на них?

⁴ Пишучи до співвіруючих, апостол Петро звернув їм увагу на їхнє почесне становище як „чужоземці і тимчасові жителі”. З самого початку його першого листа, ми читаємо:

„Петро, апостол Ісуса Христа, захожанам [тимчасовим жителям, НС] Розпорошення: Понту, Галатії, Каппадокії, Азії й Віфінії, вибраним із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров’ю Ісуса Христа”.— 1 Петра 1:1, 2.

⁵ Ще у першому столітті н.е., християни були порозкидані по різних місцевостях світу й мешкали серед нехристиян. Часто, їхні сусіди несправедливо зневажали їх. Отже вони підбадьорювались, коли читали або слухали як Єгова оцінював їх так як Петро каже в своєму листі. Дійсно, вони були ,вибрані’ Богом. Всевишній зробив їх Своєю власністю, Своїми людьми. Давно перед тим як християнський збір, складаючись із євреїв та не-євреїв, появився, то Всемогутній знав заздалегідь, що колись буде така група Його слуг порозкиданих по різних місцевостях світу. Через  управління Божого духа над ними, вони були посвячені або відзначені для святого вживання. Єгова мав стосунки з ними, щоб вони могли стати Його покірними дітьми для виконування Його волі. Їхнє знання, що Всевишній Суверен буде так користуватись ними, повинно глибоко зворушувати їх, спонукуючи у них бажання жити відповідно благородного наміру для якого Бог призначив їх.

6. (а) Як християни набули своє чесне становище перед Богом? (б) Що може вміщати те, що вони є ,покроплені кров’ю Ісуса Христа’?

⁶ Певна річ, Бог не вибрав їх стати присвяченими людьми через їхню власну гідність. Як особи, вони були грішниками потребуючі очищення, і тому апостол Петро говорив про них і сказав, що вони були ,окроплені кров’ю Ісуса Христа’. Це пригадує нам процедуру, якою ізраїльтянин мусив очищувати себе коли став формально опоганений, як наприклад, коли доторкнувся людського трупа. Щоб очиститись, то особу потрібно було покропити водою очищення. (4 Мойсеєва 19:1​-22) Подібно, покутуючі користі Христової жертви були пристосовані до християн, щоб вони могли мати чисте сумління перед Богом і сміливо приступати до Нього в молитві. (Євреїв 9:13, 14; 10:19​-22) Також, коли Єгова зробив угоду з ізраїльтянами, то Мойсей кропив людей кров’ю тваринної жертви. (2 Мойсеєва 24:3​-8) Отже, вислів ,окроплення кров’ю Ісуса Христа’ також може звертати християнам увагу на те, що з ними зроблено нову угоду через посередництво Ісуса Христа, яку то угоду затверджено Його пролитою кров’ю й що вони тепер ділились користями тієї угоди.

7. Що наш „чужоземний” стан вимагає від нас?

 ⁷ Так як віруючі християни в першому столітті н.е., то вірні учні Ісуса Христа сьогодні мають почесне становище перед Богом Єговою. У цьому світі вони мусять поводитись як зразкові „чужоземці” й „тимчасові жителі”. Інакше, вони будуть стягати докір на Бога Єгову й на збір Його людей. Отже, усі мусять брати близько до серця Петрове застереження: „Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх [чужоземців і тимчасових жителів, НС], щоб ви здержувалися від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі”.— 1 Петра 2:11.

8. До чого ми не повинні надмірно приєднуватись, і чому?

⁸ Бувши „чужоземцями й тимчасовими жителями” в цьому минаючому ладі, то ми не повинні надмірно приєднуватись до чогось у теперішньому людському ладі. Жодні земні узи, смутки, радощі чи майно не є вічні. Час і непередбачені обставини трапляються всім людям і ці можуть дуже раптово і драматично змінити чиїсь обставини. (Екклезіястова 9:11) Отже, слухатись поради апостола Павла є дійсна мудрість: „А це, браття, кажу я, бо час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружин, були, як ті, що не мають, а хто плаче,— як ті, хто не плаче, а хто тішиться,— як ті, хто не тішиться; і хто купує,— як би не набули, а хто цьогосвітнім користується,— як би не користувались, бо минає стан світу цього”. (1 Коринтян 7:29​-31) Коли б ми цілком заглибились у смуток або радощі стало-змінюючихся обставин та споріднень, то ці можуть перешкоджати нашому приближенні до Всевишнього й Його Сина, на нашу власну втрату.

9, 10. (а) Що пояснює спосіб, яким світські люди дивляться на майно? (б) Чому наш погляд майна повинен бути інакший від погляду невіруючих?

 ⁹ Стан більшості людства ясно показує чому ми не повинні старатись ,користуватись світом до повної міри’. Люди, в основному, або не знають Божої обітниці „нових небес і нової землі”, або не вірять у такий прийдешній праведний Лад. Отже, вони мають тільки теперішнє життя на яке зосереджують їхню увагу. Вони не мають здорової надії на майбутність. Тому вони так дуже заглиблюються думаючи тільки про щоденні потреби з наміром здобувати від світу тільки скільки можливо. (Матвія 6:31, 32) Їхні очі починають сяяти надією набуття гарного одягу, блискучих дорогоцінностей, коштовного прикрашення, гарних меблів або розкішних домів. Вони можуть надіятись, а навіть старатися робити враження на інших своїм матеріальним майном.— 1 Івана 2:15​-17.

¹⁰ Протилежно цьому, християнин знає, що перед ним лежить вічна майбутність. Для нього це було б безглуздя так дуже заглиблятись у справи життя, щоб не було часу для Творця, від Якого залежить його майбутність. Це не значить, що правдиві слуги Божі не можуть відповідно втішатись гарними речами, яких можна купувати за гроші. Але навіть корисні розкоші й потрібне матеріальне майно ніколи не повинні ставати головною метою нашого життя, якщо ми справді вважаємо себе бути „тимчасовими жителями” у теперішньому ладі. Хоч, ми не будемо марнувати або не дбати про своє майно, то правильно вважаємо його так як роблять довірливі люди, які  тільки наймають умебльовану квартиру, робочі інструменти, або які-небудь інші потрібні приладдя. Такі особи добре дбають про такі речі, але ніколи не приєднуються до них немов би вони були їхні власні. Нашим життям ми повинні показати, що ми признаємо, що нічого у теперішньому ладі не є вічне, і що ми є тільки „чужоземці” та „тимчасові жителі”, надіючіся на обіцяний новий Лад Божого творення.

,СТРИМУЙТЕСЯ ВІД ТІЛЕСНИХ БАЖАНЬ’

11. Що вміщають тілесні бажання від яких ми мусимо стримуватись?

¹¹ Проте, щоб мати успіх у житті, як християни, то від нас вимагається чогось багато більше ніж тільки усвідомлення, що, наскільки це стосується до нашого життя у цьому світі, наші обставини можуть непередбачено змінитися. Ми також мусимо звернути серйозну увагу на біблійне застереження, щоб ,стримуватись від тілесних бажань’. У тілесних членах людини є неправильні жадоби або бажання. Лист, якого апостол Павло написав до Галатів виявляє які гріхи ці неправильні жадоби збуджують. Сказавши, що особа під керівництвом Божого духа не чинить „жодної тілесної пожадливості”, апостол виявляє, що ті тілесні вчинки є — „перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього”.— Галатів 5:16, 19​-21.

12, 13. (а) Як тілесні бажання „воюють проти душі”? (б) Що нам робити, щоб продовжувати мати чисте становище перед Богом?

¹² Через успадкований гріх, ми є під сильним  тиском, щоб вплутуватись у тілесні вчинки, щоб ,чинити тілесні бажання’. Такі шкідливі жадоби є неначе нападаюче військо, яке старається запанувати над цілою душею, цілою особою, силуючи її захоплюватись грішними пристрастями. Християнський апостол Павло добре усвідомлював боротьбу, яка може шаленіти в особі. Про себе самого, він написав: „Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу. Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню”. (Римлян 7:18, 19) Через цю боротьбу Павло мусив ,вмертвити й поневолити тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, самому не стати негідним’.— 1 Коринтян 9:27.

¹³ Подібно, наше бажання тримати себе чистими перед Богом і отримати Його благословення, буде спонукувати нас старатись запанувати над неправильними пожадливостями. Навіщо ж нам робити вже-трудну боротьбу ще труднішою забавами, читанням, дружбою й обставинами, які обов’язково збуджують наші грішні нахили? Ще більше важливим є брати певні кроки, щоб охороняти себе. Ми мусимо пам’ятати, що ми не можемо мати успіху нашою власною силою, але потребуємо підбадьорення від наших вірних братів і допомоги Божого духа. Апостол Павло заохочував Тимофія „тримайся правди, віри, любови, миру з тими, хто Господа кличе від чистого серця”. (2 Тимофія 2:22) Коли ми вже робимо це, то за допомогою святого духа, будемо успішно відвертати неправильні бажання, щоб вони не запанували над нами. Отже, коли не будемо піддаватись тілесним бажанням і завжди будемо думати про те, що є  правильне, праведне, чесне, чисте, любе, і гідне хвали, то ніколи не випадемо з Божої ласки. (Филип’ян 4:8, 9) Стараючись допомагати іншим мати успіх, то самі не провалимось.

ГАРНА ПОВЕДІНКА МОЖЕ ДОПОМОГТИ ІНШИМ ПРИЙНЯТИ ПРАВДИВЕ ПОКЛОНІННЯ

14. Як інші можуть користати, коли побачать, що ми ,стримуємось від тілесних бажань’?

¹⁴ Коли будемо „стримуватись від тілесних бажань”, то це дасть нам ще одну дуже бажану користь. Апостол Петро писав: „Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання”.— 1 Петра 2:12.

15. Як у першому столітті християн зображали у фальшивому світлі?

¹⁵ У першому столітті, християн часто зображували у фальшивому світлі й як „лиходіїв”. Прикладом цього були наступні обвинувачення: „Ці люди, юдеї, наше місто бунтують, і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати, ані виконувати”. (Дії 16:20, 21) ,Вони світ сколотили’. ,Вони всі проти наказів кесаря чинять, говорячи, ніби інший є цар — Ісус’. (Дії 17:6, 7) Апостола Павла обвинувачували за те, „що він колотнечу викликує між усіма юдеями в цілому світі”. (Дії 24:5) Провідники між євреями в Римі сказали Павлові: „Бо відомо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються”.— Дії 28:22.

16. (а) Яка є найкраща оборона правдивого християнина проти фальшивого зображення? (б) Як це може допомогти противникам?

¹⁶ Найкраща оборона проти такого фальшивого зображування є гарна поведінка. Коли християни  дотримують закон, вірно платять їхні податки, завжди є готові виконувати різні „добрі вчинки”, особисто є працьовиті робітники, чесні, і дійсно турбуються добробутом людей — то обвинувачування, яких накидають проти них доказуються бути фальшивими. (Тита 2:2 до 3:2) Таким чином можна допомогти навіть тим особам, які повторюють наклеп проти християн бачити неправильність їхнього шляху й через це вони самі можуть прийняти правдиве поклоніння. Тоді, у часі Божого суду, такі колишні перекручувачі, які зображували християн у фальшивому світлі, можуть стати у числі тих, що прославляють або хвалять Всевишнього.

17. Тому що пристойна поведінка так гарно впливає на спостерігачів, то над чим ми повинні серйозно задуматись?

¹⁷ Факт, що християнинове праведне життя може дуже впливати на добро, то ми повинні серйозно думати про наші стосунки з іншими людьми й до якої міри ми цікавимось нашими близькими. Певно, ми не бажаємо закривати наші очі до потреб наших сусідів. Безперечно, що бути добрими, послужливими та ввічливими сусідами не є тільки „доброю політикою”. Це є основні вимоги для християн. У своїй Нагірній Проповіді, Ісус Христос наказав: „Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви”. (Матвія 7:12) Біблія заохочує нас: „Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!” (Галатів 6:10) „Коли можливо, якщо це залежить від вас,— живіть у мирі зо всіма людьми!” (Римлян 12:18) „Завжди дбайте про добро один для одного й для всіх!”— 1 Солунян 5:15.

18, 19. У гармонії з 1 Петра 3:8, що повинно бути правдою про наші відношення й вчинки, як християни?

 ¹⁸ Ясно є, що бути християнином не значить тільки виконувати такі важливі вимоги, як ходити на зібрання з іншими християнами й проповідувати людям правду. (Матвія 28:19, 20; Євреїв 10:24, 25) Ми також є під наказом наслідувати Сина Божого нашим відношенням і вчинками, тим чим ми є як особи. Апостол Петро писав: „Нарешті ж, будьте всі однодумні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі”. (1 Петра 3:8) Щоб бути „однодумними”, то мусимо бути „поєднані в однім розумінні та в думці одній!” (1 Коринтян 1:10) Напрям наших думок повинен пов’язуватись зокрема з думками Ісуса Христа, Який показав Свою любов, віддавши Своє власне життя за нас. (Івана 13:34, 35; 15:12, 13) Хоч правдиві учні Ісуса Христа є „однодумними” так як можна завважити з любові та єдності, які існують між ними по цілому світі, то запитання на яких ми мусимо особисто відповісти є такі: ,Чи я дійсно збільшую цього духа єдності й любові? Як, і до якої міри?’

¹⁹ Якщо ми справді любимо наших духовних братів, то будемо люб’язні та вибачливі. Коли обговоримо якусь проблему й не погодимось як розв’язати її, то не будемо затаювати злобу і навмисно уникати деяких членів християнського збору, які можливо сприяли до створення проблеми. У гармонії з Петровою порадою, ми мусимо вважати, щоб не стати безсердечними, жорстокими та гордими, які то риси вже є дуже поширені в світі. Люди повинні бачити в нас „співчуття” до інших, або що ми співчуваємо страждаючим, що ми щиро любимо наших духовних братів, що ми  є „співчутливі” і жаліємо їх, що ми не вихваляємо себе, але є „покірливими”, готові послужити іншим.— Порівняйте з Єв. Матвія 18:21​-35; 1 Солунян 2:7​-12; 5:14.

20. Чого слухатись поради в 1 Петра 3:9 вимагає від нас?

²⁰ Крім того, ми не повинні обмежувати наше співчуття, любов та добрість тільки до співвіруючих. (Луки 6:27​-36) Апостол Петро продовжує заохочувати християн, щоб вони ,не віддячувалися злом за зло, або лайкою за лайку, але навпаки, щоб благословляли’. (1 Петра 3:9) Це не значить, що ми будемо хвалити осіб, які шкодять і кривдять нам або закидати їх любов’ю. Ми зробимо найбільше добро й відчуємо найбільший душевний мир та щастя, коли будемо люб’язними й добрими у наших стосунках з людьми, у надії, що вони зміняться й самі одержать божественне благословення.

ПРИЧИНИ НА НЕ ВІДПЛАЧУВАННЯ

21. Як приклад Єгови може допомогти нам не відплачуватись?

²¹ Тому що Бог Єгова так милосердно простив нам наші гріхи на основі Ісусової жертви, то це повинно спонукати нас поводитись у люб’язний, співчутливий спосіб навіть з нашими ворогами. Ісус Христос сказав: „А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших”. (Матвія 6:15) Отже, чи ми успадкуємо вічне благословення від Бога залежить від того чи самі будемо благословляти інших. Бог Єгова дозволяє нам переносити нелюб’язне ставлення. Одна причина на це є, щоб дати нам нагоду показати, що ми прощаємо й співчуваємо іншим людям. Апостол Петро висловив цю думку, кажучи:  „На це вас покликано [щоб благословляти тих, що стараються пошкодити вам], щоб ви вспадкували благословення”. (1 Петра 3:9) Це не значить, що наш небесний Отець бажає, щоб хтось шкодив нам. Він тільки не вмішується в справи, щоб охороняти нас від проблем грішних людей живучих у грішному світі. І це дає нам нагоду показати чи ми дійсно бажаємо бути такими, як Він — добрі, співчутливі й вибачливі.

22. Яке заохочення подає Псалом 34:13-17, щоб уникати мстивого духа?

²² Продовжуючи своє заохочення, щоб не відплачуватись ні словом, ні вчинком, Петро цитує з Псалма 34:13-17 і пише:

„Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика від лихого та уста свої від говорення підступу. Ухиляйся від злого та добре чини, шукай миру й женися за ним! Бо очі Господні [Єгови, НС] — до праведних, а вуха Його — до їхніх прохань, а Господнє [Єгови, НС] лице проти тих, хто чинить лихе!”— 1 Петра 3:10​-12.

23, 24. (а) Що це значить для нас „любити життя” і бажати „побачити добрі дні”? (б) Як ми користаємо, коли любимо життя?

²³ Ці Петрові слова підкреслюють те, що поводитися зі всіма особами у люб’язний спосіб є єдиний правильний, найкращий спосіб жити. Людина, яка ,любить життя’, й оцінює, що воно є дар від Бога, і яка бажає бачити „добрі дні” — дні, які дають їй цілеспрямоване життя — показує це, коли сама збільшує щастя інших людей. Вона контролює свій язик, не вживає його, щоб ним принижувати, кривдити, зводити або обманювати інших. Вона бажає стримуватись від усього зла й чинити, те, що є добре в Божих очах. Бувши особою, яка шукає й побивається за миром, то  вона не буде ставати агресивною або сварливою, але буде старатись підтримувати добрі споріднення з людьми.— Римлян 14:19.

²⁴ Людина, яка показує, що сама любить життя тим, що допомагає іншим утішатись щастям та миром робить себе бажаним другом. Словами й вчинками люди показують, що за їхнім поглядом така людина є потрібна, бажана й що вони оцінюють її. Наслідком цього, її життя ніколи не буде порожнє або безцільне.— Приповістей 11:17, 25.

25. Чому ми можемо бути певні про Божий любий догляд і допомогу?

²⁵ Хоч не всі будуть вдячні за добрість такої людини, то вона таки може бути певна, що Бог Єгова любо турбується нею. Тому що очі Всевишнього спостерігають праведних і Його вуха завжди є готові вислухати їх, то Він знає їхні потреби й може скоро задовольнити їх. Насправді, Він постарається, щоб вони „бачили добрі дні”, бо їхня побожність „має обітницю життя теперішнього та майбутнього”. (1 Тимофія 4:8) З другого боку, практикуючі зло,— які не поширюють між людьми мир і щастя — не можуть сподіватись божественного схвалення. Боже „обличчя” є проти них ворожим судом, бо Він все бачить.

КОРИСНИЙ НАПРЯМ

26. Згідно з Петровими словами, хто бажає, щоб ми вернулися назад до зіпсутих світських практик?

²⁶ Завжди пам’ятати користі, які приходять від гарної поведінки допоможе нам протистояти тискам, щоб утягнути нас у світські понижені практики. Апостол Петро дуже заохочує нас робити це, кажучи:

 „Бо досить минулого часу, коли ви чинили волю поган, ходили в розпусті, у пожадливостях, у піяцтві, у гулянках, у піятиках, у беззаконних ідолослужбах. Вони з того дивуються, що ви разом із ними не берете участи в розпусті, та зневажають. Вони дадуть відповідь Тому, Хто судитиме живих та мертвих! Бо на те й мертвим звіщувано Євангелію, щоб вони прийняли суд по-людському тілом, але жили по-Божому духом”.— 1 Петра 4:3​-6.

27. Чому ми ніколи не повинні бажати вернутись до світського зіпсуття?

²⁷ Час, якого християнин можливо витрачував, щоб задовольняти свої грішні пристрасті та бажання, коли ще не знав Божої волі й наміру, повинен бути достатній для нього, щоб він уже більше ніколи не бажав вертатись до життя надмірностей без морального самовладання. Ми ніколи не схочемо забути, яке порожнє і безцільне є життя, з потурання своїм бажанням і сором, який приходить з такого життя. (Римлян 6:21) Непристойна, безсоромна забава, непристойне танцювання, і дика, пристрасна музика, які тепер стали дуже славні у світі повинні, не приваблювати нас, але викликати в нас огиду. Хоч це не легко зносити зневагу від колишніх друзів, тому що ми уникаємо усього цього, то певно нема жодних користей, коли б ми приєднувались до їхніх диких забав і невгамованого способу життя. Але ми маємо багато чого загубити, коли б стали світськими. Всі практикуючі зло будуть мусили відповісти за свої вчинки перед Ісусом Христом, Якого Бог Єгова призначив судити живих і мертвих. (2 Тимофія 4:1) Тому що цей суд є певний, то „добру новину” проповідувано „мертвим”, тобто, духовно мертвим, які мусять покаятись, навернутись  і ожити в Божих очах, щоб до них пристосовано покутуючі користі Христової жертви.

28. (а) Чому християн можуть „судити по тілу за поглядом людей”? (б) Чому такий суд не повинен турбувати нас?

²⁸ Ті, що покаяться насправді є дуже цінні в очах Бога Єгови, і Він бажає, щоб вони втішались вічним щасливим життям. Проте, люди цього світу не признають гарне становище правдивих християн з їхнім Творцем. Такі світські люди дивляться на Христових учнів, як на інших людей й судять їх ,по тілу’, за зовнішнім виглядом. Проте, ми не повинні турбуватись їхнім несприятливим судом. Дійсно важливим є те, чи Бог Єгова вважає нас бути ,духовно живими’, тобто, чи ми живемо духовним життям. Так станеться, коли будемо продовжувати жити в гармонії з наказами Всевишнього.

29. Через які добрі причини ми повинні пристойно поводитись?

²⁹ Насправді, що ми маємо добру причину гарно поводитись як „чужоземці й тимчасові жителі” у теперішньому ладі. Всевишньому належиться така поведінка. Його власний приклад люб’язних, милосердних стосунків з нами вимагає, щоб ми були ласкаві, співчутливі й вибачливі в наших стосунках з іншими людьми. Наша похвальна поведінка робить честь нашому Богові й може допомогти ще іншим стати Його слугами. Тільки коли будемо продовжувати гарно поводитись, то тільки тоді зазнаємо благословення Єгови й врешті одержимо вічне життя у постійному житлові. Жодний інший спосіб життя не є такий корисний тепер і не дає такої гарної обітниці на майбутність.

[Запитання для вивчення]