Розділ 11

Бог не мучить душі

1. Що релігійні провідники навчали і робили про „пекло“?

ТАК зване Християнство, як також східні релігії переважно навчають, що після смерті „душі“ лукавих переносять жорстокі муки у вогняному „пеклі“. Оскільки релігійні провідники мають таке нелюдяне переконання, то багато з них переконували правителів, щоб вони також мучили і спалювали людей живцем у цьому житті, особливо коли вони мали іншу віру.

2. (а) Яким Богом є Творець? (1 Івана 4:8) (б) Що показує, що Бог не може схвалювати муки? (Єремія 7:31)

² Проте, Творець, Бог Єгова є Бог любови. Він є милосердний і добрий. Його відношення до лукавих висказується в Єзекіїля 18:23:

„Чи Я маю вподобання в смерті несправедливого? — говорить Господь Бог [Єгова], ,чи ж не в тому, щоб він повернувся з доріг своїх та й жив?’“

Отже, Єгова не бажає навіть, щоб лукаві вмирали, нічого не кажучи вже, щоб мучити їх. Боже співчуття і зацікавлення людством висказується в Ісусових словах у Матвія 10:29-31:

„Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого. А вам і волосся на голові пораховано. Отож, не лякайтесь, бо вартніші ви за багатьох горобців“.

Бог, Який так дивиться на людство  не буде схвалювати мучення людей у цьому житті чи в майбутньому. Біблія не містить такої науки.

ПОЧАТОК НАВЧАННЯ ПРО МУКИ В „ПЕКЛІ“

3. (а) Котрі релігії навчають про пекельні муки? (б) Як декотрі з цих наук різняться?

³ Ідея про „пекло“ або муки походить від стародавнього Вавилону. Це навчання також знаходиться в релігіях стародавньої Персії і Фінікії. Енциклопедія Американа (1956 видання, Том 14, ст. 82, в англійській мові) каже:

„Хоч є багато і значних змін в подробицях, то головні риси пекла, так як їх розуміють індуські, перські, єгипетські, грецькі, єврейські і християнські теологи залишаються однакові“.

Хоч більшість релігій історії навчали, що вогняне „пекло“ існує, то наміри цих навчань різнились. Каже Енциклопедія Британіка (1971 р., видання, Том 11, ст. 320, в англійській мові):

„Римо-Католицька Церква вчить, що пекло є стан покарання тих, які є непокаяні у великому гріху. Пекло буде вічно існувати; стражданням у ньому не буде кінця. . . . Традиційне протестантське навчання про пекло дотепер залишилося подібне до католицького і багато консервативних протестантських груп далі вірять у нього“.

З другого боку, індуси і буддисти навчають, що пекло є місце очищення, подібне до католицького „чистилища“, і що людина, яка йде в нього може мати відродження, але рідко коли як людина, після того, як її лукава карма (вчинки) згорять.

4. (а) Які є пекла буддистів? (б) Яке подібне вчення знаходимо в римо-католицькій релігії?

⁴ Описуючи про буддистське пекло, вищезгадане видання Енциклопедії Британіки каже:

 „У них є вісім гарячих, і вісім холодних пеклів, а також сфери претасів (духи з маленькими ротами і великими животами, яких мучиться голодом і спрагою). Особа родиться в пеклі, як наслідок ,дозрівання’ її лукавої карми“.

На сторінці 104 цієї книжки поміщено малюнок поняття уявних диявольських мук у цьому „пеклі“ взятий з буддистського сувою під заголовком „Канзен Чоаку“ (що означає, рекомендуючи добрих, дисциплінуючи злих). Там бачимо багато подібностей до „інфєрно“ (пекло) римо-католицького Данте, частинки, якого є поміщено на сторінці 105 цієї книжки.

5. (а) Яке було і далі є Ісусове відношення до грішників? (Луки 15:1, 2, 7) (б) Лише хто буде вічно покараний, і як? (2 Солунян 1:8, 9)

⁵ Чи ви вірите, що таке пекло дійсно існує? Чи то є розсудливо? Безперечно, коли ви бажаєте бути членом релігії, що поширює таке вчення, то ви маєте волю робити це. Але ці вчення про вогняні муки є цілком інакші від того, що Ісус вчив. Він охочо помагав митникам, розпусницям та іншим грішникам, яких релігійні провідники за Його дня вважали бути вигнанцями, щоб вони могли очистити своє життя і „знайти відсвіження“ своїм душам. (Матвія 11:28-30, НС) Біблія показує, що тільки непоправно лукавих, Бог вічно покарає — не вічними муками, але милосердно закінчить їхнє існування навіки:

„Безбожні, вони як полова, що вітер її розвіває! . . . Дорога безбожних загине“. — Псалмів 1:4, 6.

6. (а) Чому Луки 16:19-31 не підтримує вчення про „пекельні муки“? (Матвія 13:10, 11) (б) Як ця притча сповнилась! (Матвія 21:45, 46)

⁶ Одначе, деякі люди будуть звертати увагу на Ісусову притчу в Луки 16:19-31, яка описує  про заможного чоловіка, що мучився у „вогні“. Словник пояснює, що „притча“ є „коротенька вигадана повість“, — не щось, що дійсно відбувається в дійсному житті. Тут, Ісус пояснював, що як клас, релігійні провідники євреїв „помруть“ символічно щодо отримання Божої ласки і будуть страждати на протязі свого життя на землі — так, як вони страждали, коли чули, як Ісус проголошував вістку проти них. Біблія нічого не каже, що Бог мучить людей в „пекельному вогні“ після смерти. * Ця думка про муки у вогні є цілком чужа для Бога Єгови, Який щиро осуджував відступницьких євреїв за ту „огидну річ“, коли вони „через вогонь переводили синів своїх та своїх дочок Молохові“, бог Аммона. — Єремії 32:35; 2 Хроніки 28:3.

7. (а) Хто є „батько неправді“ про муки в „пеклі“, і як релігійні провідники користуються цією неправдою? (2 Коринтян 11:13-15) (б) Але, як Єгова показує, що Він є „Бог всякої потіхи“? (Римлян 15:5, 6)

⁷ Так як доктрина про безсмертність душі, то вчення про „пекельні“ муки також є засноване на вавилонській неправді, що душа людини живе після смерті. Ця неправда почалася з Сатаною, який є „батько неправді“. (Івана 8:44) Релігійні священики дуже користувались цією неправдою, поневолюючи багато людей своїх релігійних сект страхом вогняного „пекла“ після смерті. Протилежно цьому, Єгова, як „Отець милосердя й Бог потіхи всілякої“ має намір зробити веселу та щасливу майбутність для померлих із людства, яким є обіцяно воскресення. — 2 Коринтян 1:3, 4.

 МУКИ В ЦЬОМУ ЖИТТІ

8. В їхньому поводженні з людьми, які не погоджувались з ними, то як католицькі і протестантські релігії не наслідували Божого навчання і прикладу? (Матвія 7:21-23)

⁸ Послідовно, Бог не схвалює, щоб мучити живі душі в цьому житті. Католицька Церква вживала горезвісну Інквізицію, щоб викорінювати так званих „єретиків“ диявольськими муками та спаленням на вогнищах. Лише у шістнадцятому столітті, Католицька Інквізиція нещадно спалила більше, як 30.000 „єретиків“. І протестантські реформатори за того часу також не були без вини, і видатний приклад цього маємо у спаленні на вогнищі біля Женеви, Михаїла Серветуса, за те, що він публічно звіщав правду, кажучи, що вчення про Трійцю та хрещення немовлят не сходилося з вченням Біблії. Іван Калвин, один із засновників Пресвітирянської Церкви, вимагав смертної кари і дивився, як Серветуса буквально смажили живцем на малому вогні коло п’ять годин аж до самої смерти.

9. Через які характерні риси Єгови ми можемо довіряти йому? (Псалмів 11:7)

⁹ Єгова, ,Бог  любови’ ніколи не погоджувався на такі муки. Всі люди можуть надіятись на Нього з цілковитим довір’ям на Його любе милосердя.

„Яка дорога Твоя милість, о Боже, і ховаються людські сини в тіні Твоїх крил“. — Псалмів 35 [36]:8.

10. Чи ви погоджуєтесь, щоб з насмішниками поводитись так, як показує Лотос Сутра?

¹⁰ І такий люблячий Бог не буде схвалювати вічного мучення душ так, як описує сутра з „Лотос Правди“ Нічіренського Буддизму в Японії. Ця сутра каже в своєму закінчуючому 28-му розділі:

„Той, хто буде насміхатись із відданої особи цієї сутри, то у кожному існуванні йому будуть вибивати і відділяти зуби, його губи будуть гидкі, ніс плоский, його ноги і руки скручені, його очі будуть мружитись, його тіло стане огидне; він заразиться уразками, гноєм, і кров буде стікати з його тіла, його живіт напухне водою, він буде задихатись і страждати від усякого роду злоякісних та серйозних недуг. Отже, коли хтось побачить — навіть здалека — чоловіка, що дотримує цю сутру, то йому слід устати і показати йому таку пошану, як самому Будді“.

Певно, що навіть насмішника було б неправильно так мучити! Накидати такі вічні нещастя на когось було б дуже нелюдяно. В усякому разі, Біблія показує, що душі грішників не переживають смерть тіла, щоб їх мучити в інших існуваннях. Такі душі „вмирають“. — Єзекіїля 18:4.

ЧИ ДУШІ ПЕРЕСЕЛЯЮТЬСЯ?

11. Що це означає „переселення“ так, як його навчають у Буддизмі та Індуїзмі?

¹¹ Вищезгадана сутра описує про уявні муки, яких накидається на насмішника у „кожному  існуванні“. Тут натякається загальне переконання Буддизму та Індуїзму, що в часі смерті душа „переселяється“ або переходить в інше тіло. Віруючі цього вчення відчувають, що вже жили незчисленні життя раніше і далі будуть проходити від одного життя в інше безкінцевим циклем переродження. Карма (вчинки), яких виконуються в одному житті установлюють яке наступне життя буде.

12. Як індуські писання описують про закон карми, і як ви відноситесь до такого навчання?

¹² Одно індуське писання, Chandogya Upanishad, пояснює закон карми в слідуючий спосіб:

„Ті, що гарно поводяться у цьому житті — мають надію ввійти в приємну утробу, або в утробу Браміна [священика], або в утробу Кшатрія [військового], або в утробу Ваїсія [хлібороба або торговця]. Але ті, що погано поводяться тут — ввійдуть  або в утробу собаки, свині або в утробу вигнанця“.

Подібне цьому є слідуючі винятки з індуського закону Ману відносно жінок:

„Хоч позбавлені честі, або шукаючи задоволення десь інше, або позбавлені добрих характерних рис, то однак вірна дружина мусить завжди вклонятись своєму чоловікові, як богові. . . . Коли дружина нарушить цей обов’язок до свого чоловіка, то буде позбавлена ласки в цьому світі; по смерті вона входить в утробу шакала (дика собака подібна до вовків), і буде мучитися від хвороб, кара за її гріх“.

13. (а) Який вплив має вчення про переселення людей? (б) Як можна добитись до Нірвани?

¹³ Безперечно, індуси так, як і інші можуть вірити в це, як хочуть. Але, чи така віра приносить їм щастя? Професор Іван Носс пише в творі Людські Релігії (в англійській мові):

„Індуси порівнюють процес переродження до ,Колеса’. Вони дивляться на нього з розпачем . . . вони бояться подумати про тисячі мільйонів перероджень, які ще знаходяться перед ними в майбутності“.

Індуїзм вчить, що коли особа зрозуміє, що її правдива істота є частиною Бога, то вона може загубити бажання на дальше фізичне життя, обминути цикл перероджування, і досягнути Нірвани. Згідно з різними сектами Індуїзму, такий стан можна досягнути практикуванням Йоґа (таємна дисципліна і зречення радощів життя в індуїзмі з наміром визволитись від теперішнього стану і пов’язатись з всевишнім духом через глибоке міркування), або через несамовите танцювання та співи. Зен Буддизм в Японії також твердить, що глибоким  міркуванням можна добитись до Нірвани.

14. Що Біблія ясно вчить про стан і надію для мертвих? (1 Коринтян 15:20, 21)

¹⁴ Нехай прихильники цих релігій наслідують такі вчення, якщо хочуть. Проте, Біблія у протилежності цьому, навчає, що всі люди є смертні душі, які вспадкували гріх і смерть від першого чоловіка, Адама. Смерть є кінець дороги для кожної душі, аж поки не прийде той щасливий час, коли Бог воскресить мертвих:

„Бо заплата за гріх — смерть, а дар Божий — вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім“. (Римлян 6:23)

Тепер питання являється: Чому Бог так довго терпить цьому фальшивому релігійному вченню? Чому Він допустив таке нещастя, яке ще досі мучить людство?

[Примітки]

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 95]

Бог дбає про пташки; а про вас ще більше

 [Ілюстрація на сторінці 99]

Не вічні муки, але нагода на життя в раю, лежить перед грішним людством

[Ілюстрація на сторінці 100]

Десятки тисяч померли у вогняних переслідуваннях так званим Християнством

[Ілюстрації на сторінці 102]

Закон карми навчає „колесо“ вічного перевтілення

 [Ілюстрація на сторінці 104]

Буддистський сувій показує муки злих душ у „пеклі“

Місцевості у буддистському „пеклі“, так як показується на 104 сторінці, згори до долини: Шлях до Пекла, Душогубні Вітри, Шлях Спраги і Голоду, Гора Голок, Відьма, що роздягає, Озеро Крови, Сховище від Світу, Шлях Кровопролиття, Пекло Повторного Життя, Місце Калу і Болота, Пекло Чорних Шнурів, Пекельний Збір, Гай Мечів, Пекло Криків і Вересків, Вітер Темряви і Вогню, Пекло Крайніх Мук, Пекло Вічних Мук.

[Ілюстрація на сторінці 105]

Римо-католицьке „інферно“ так, як зображав Данте