«Мене виховано в малому селі північної провінції,— каже Дауда з Сьєрра-Леоне.— Сталось, що за моїх молодих літ виникла суперечка про ділянку землі між двома родинами. Обидві заявляли право на ту саму землю. Щоб залагодити справу, вони покликали знахаря. Знахар дав помічникові дзеркало і покрив його білим полотном. Незабаром чоловік під полотном почав тремтіти і пітніти. Дивлячись у дзеркало, він вигукнув: «Бачу згорбленого старенького чоловіка, одягненого в білу одежу. Він високий, старий і сивоволосий».

Це дідусь! Чоловік, пройнятий істерією, вигукнув: «Якщо не вірите, що я кажу, подивіться самі!» Звичайно, ніхто з нас не відважився піти й подивитись! Щоб заспокоїти чоловіка, знахар покропив його чарівною сумішшю листків з водою, яку носив у гарбузі.

Розмовляючи через чоловіка з дзеркалом, «дід» сказав, що земля належала нашій родині. Він сказав бабусі, щоб вона безтурботно обробляла землю. Друга родина погодилась з цим вироком. Суперечка закінчилася».

 Такі переживання загальнопоширені в Західній Африці. Тут, як і в інших частинах світу, незліченні мільйони людей вірять, що померлі переходять у потойбічний світ духів, в якому вони можуть бачити і впливати на життя людей на землі. Чи це правда? Чи мертві дійсно живуть? Якщо ні, то хто це вдає із себе духів померлих? Дуже важливим є знати правдиві відповіді на ці запитання. Це справа життя і смерті.