Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Дивовижна будова живих істот

Дивовижна будова живих істот

Розділ 11

Дивовижна будова живих істот

1, 2. а) З чого видно, що вчені усвідомлюють потребу в конструкторові? б) Як, всупереч цьому, пізніше вони радикально міняють свою позицію?

КОЛИ антропологи знаходять у землі трикутний шматок кременю з загостреними краями, вони роблять висновок, що його хтось мусив обточити, надавши йому форми наконечника стріли. Вчені погоджуються, що такі речі виготовляються з певною метою і не можуть бути результатом випадку.

2 Проте коли мова заходить про живих істот, цю логіку часто відкидають. Конструктор уже не вважається необхідним. Але найпростіший одноклітинний організм чи навіть ДНК його генетичного коду набагато складніші, ніж відшліфований шматок кременю. І все ж еволюціоністи твердять, що це не мало конструктора, а утворилося внаслідок ряду випадкових перетворень.

3. Потребу в чому усвідомлював Дарвін і як він спробував вирішити це питання?

3 А втім, Дарвін усвідомлював потребу в якійсь творчій силі й відвів цю роль природному добору. «Природний добір,— писав він,— щодня, щогодини розслідує по всьому світу найдрібніші зміни, відкидаючи погані, зберігаючи і складаючи добрі»1. Цей погляд, однак, тепер втрачає загальне визнання.

4. Як змінюються погляди на природний добір?

4 За словами Стівена Гулда, багато сучасних еволюціоністів тепер кажуть, що значні зміни, «можливо, непідвладні природному добору й поширюються в популяціях довільно»2. Ґордон Тейлор погоджується: «Природний добір пояснює незначну частину того, що відбувається, більша ж частина залишається незрозумілою»3. А геолог Дейвід Рауп каже: «Останнім часом ваги набула альтернатива природному добору, в основі якої лежить чистий випадок»4. Однак чи є «чистий випадок» конструктором? Чи здатний він створити всі ті складні структури, які лежать в основі життя?

5. Що визнав один еволюціоніст відносно конструкції живих істот та її автора?

5 Еволюціоніст Річард Левонтін визнав, що живі організми, «схоже, були старанно та майстерно сконструйовані», тож декотрі вчені вважають їх «основним доказом на користь Найвищого Конструктора»5. Доцільним буде розглянути деякі з цих доказів.

Дрібні організми

6. Чи одноклітинні організми справді прості?

6 Почнімо з найдрібніших живих істот — одноклітинних організмів. За словами одного біолога, одноклітинні тварини можуть «захоплювати їжу, перетравлювати її, видаляти продукти життєдіяльності, пересуватися, будувати собі домівки, виявляти статеву активність» і «без тканин, без органів, без серця та розуму мають усе те, що й ми»6.

7. Як і з якою метою діатомеї виготовляють кремнезем і наскільки велике значення вони мають для морського життя?

7 Одноклітинні організми діатомеї поглинають з морської води кремній та кисень і продукують кремнезем, з якого виготовляють крихітні «скриньки» для зберігання свого зеленого хлорофілу. Один учений так підкреслив їхню важливість і красу: «Ці зелені листочки, що, наче коштовності, вміщені у футлярчики, слугують поживою для дев’яти десятих усього, що живе в морі». Харчова цінність діатомей у великій мірі обумовлена вмістом олії, яку вони виробляють і яка до того ж дає їм змогу гойдатися під самою поверхнею води, де їхній хлорофіл може ніжитися у сонячних променях.

8. Яких складних форм набирають оболонки діатомей?

8 Їхні чудові скляні оболонки, за словами того ж науковця, представлені «приголомшливою розмаїтістю форм: кільця, квадрати, щити, трикутники, овали, прямокутники — завжди вишукано оздоблені геометричними гравіруваннями. Філігрань на чистому склі виконана з такою майстерністю, що людську волосину треба розділити уздовж на чотириста частин, аби вона могла вміститися між окремими елементами візерунка»7.

9. Наскільки складні домівки будують собі радіолярії?

9 Представники певної групи тварин, що живуть в океані й називаються радіоляріями, виготовляють кремнезем і створюють із нього «скляні сонечка з довгими, тоненькими й прозорими променями-голками, які відходять од кришталевої кульки, що міститься в центрі». Або ж «скляні підпірки утворюють шестикутники й використовуються для виготовлення простих «геодезичних» куполів». Одного з мікроскопічних будівників охарактеризовано так: «Цьому суперархітектору не достатньо одного «геодезичного» купола, він потребує їх аж три — мереживних, візерункових, скляних, поскладаних один в один»8. Ці чудо-конструкції годі описати словами — їх треба бачити.

10, 11. а) Що являють собою губки і що відбувається з окремими клітинами, коли губка повністю розчленована? б) Які питання про скелети губок залишаються для еволюціоністів нерозв’язними, але що знаємо ми?

10 Губки складаються з мільйонів клітин, які представлені, однак, лише кількома видами. В одному університетському підручнику пояснюється: «Клітини не утворюють тканин і органів, проте між ними існує певна форма розпізнавання, яка організовує й утримує їх вкупі»9. Якщо губку протерти крізь шматок тканини й розчленувати таким чином на мільйони клітин, то вони знову з’єднаються й відтворять губку. Губки будують з кремнезему скелети чудової форми. Один з найгарніших має скляна губка Euplectella aspergillum.

11 Про неї один учений говорить: «Складний скелет губки, скажімо, той, який будує з кремнієвих голочок губка [Euplectella aspergillum], вражає уяву. Яким чином майже незалежні одна від одної мікроскопічні клітини можуть співпрацювати, виготовляючи мільйони скляних голочок і створюючи такі вигадливі й гарні мережива? Ми цього не знаємо»10. Але одне ми знаємо: неймовірно, щоб конструктором тут був випадок.

Співдружність

12. Що таке симбіоз і які приклади симбіозу можна навести?

12 Є багато випадків, коли два організми немов спроектовані для спільного існування. Такі зв’язки є прикладами симбіозу (співжиття). Певні фігові дерева й оси потребують одне одного для розмноження. Терміти живляться деревиною, але для її засвоєння необхідно, щоби в їхньому організмі жив певний вид найпростіших. Подібно й велика рогата худоба, кози та верблюди не можуть засвоїти клітковину трави без допомоги бактерій та найпростіших, які живуть у них всередині. За одним повідомленням, «той відділ шлунка корови, де проходить травлення, має об’єм близько 100 літрів і містить 10 мільярдів мікроорганізмів у кожній краплі»11. Водорості та гриби об’єднуються й утворюють лишайники. Тільки тоді вони можуть рости на голій скелі й поступово перетворювати її в ґрунт.

13. Які питання постають у зв’язку із співдружністю між жалячими мурашками та акаціями?

13 Жалячі мурашки живуть у порожнистих колючках акацій. Вони охороняють дерево від комах, які живляться його листям, а також відтинають і знешкоджують повзучі рослини, що намагаються витися по ньому. Взамін дерево виділяє солодку рідину, якою смакують мурашки, а також родить дрібні псевдофрукти, котрими мурашки живляться. Чи то мурашка спершу взялась охороняти дерево, а воно пізніше винагородило її фруктами? Чи, навпаки, спочатку дерево вродило плоди для мурашки і вона потім віддячилася, захищаючи його? Чи, може, все це враз створив простий випадок?

14. Які особливі пристосування і механізми використовують квіти, приваблюючи комах для запилення?

14 Чимало прикладів такого співробітництва спостерігається між комахами й квітами. Комахи запилюють квіти, а квіти у свою чергу живлять комах пилком та нектаром. Деякі квіти виготовляють два різновиди пилку. Один з них потрібен для запилення й утворення насіння, а другий стерильний, він слугує поживою для комах-відвідувачів. Багато квітів мають спеціальні позначки та запах, щоби вказувати комахам шлях до нектару. По дорозі ж до нього комахи запилюють квітку. Деякі квіти мають пускові механізми. Коли комахи дотикаються до них, їх вдаряє пиляк, котрий містить пилок.

15. Як один з видів хвилівника забезпечує собі перехресне запилення і які питання постають у зв’язку з цим?

15 Один з видів хвилівника (Aristolochia durior), наприклад, не має здатності до самозапилення і тому потребує, щоб комахи переносили пилок з однієї квітки на іншу. Рослина має трубчастий, укритий воском листок, який обгортає її квітку. Комаха, принаджена запахом квітки, сідає на листок і зісковзує по його слизькій похилій поверхні до камери на дні. Там принесений комахою пилок потрапляє на зрілі приймочки й відбувається запилення. Але ворсинки та воскові стінки ще три дні не дають комасі вибратися з цієї пастки. Відтак пилок квітки дозріває і припорошує комаху. Тільки тоді ворсинки в’януть, а листок з навоскованою поверхнею перегинається і набуває горизонтального положення. Комаха вибирається звідти з новим запасом пилку, летить до іншої квітки хвилівника і запилює її. Комахи не мають нічого проти такого триденного ув’язнення, бо весь той час розкошують прибереженим для них нектаром. Чи все це склалося випадково? Чи, може, основну роль тут відіграв глибокий задум?

16. Як декотрі орхідеї з роду офрис і Coryanthes забезпечують собі запилення?

16 Пелюстки деяких різновидів орхідей офрис своєю формою нагадують самичку ос з очима, вусиками та крильцями. Ця квітка навіть виділяє запах самички, готової до спаровування! Тож коли до неї прилітає самець, щоб спаруватися, він лише запилює квітку. Інша орхідея, що належить до роду Coryanthes, має нектар, який забродив і від якого бджола втрачає рівновагу й скочується у «відерко» з рідиною, причому єдиний спосіб вибратися звідти — проповзти попід паличкою, де бджола запорошується пилком.

Природні «фабрики»

17. Як листки та корені спільно забезпечують живлення рослин?

17 Зелене листя рослин,— якщо не прямо, то опосередковано,— годує весь світ. Але воно не може функціонувати без допомоги невеличких корінців. Мільйони цих корінців — з кінчиками, захищеними кореневими чохликами, кожен з котрих покритий слизом,— прокладають собі шлях у ґрунті. Кореневі волоски, що ростуть трохи вище від покритого слизом чохлика, вбирають воду та мінеральні речовини, котрі підіймаються до листків по тоненьких каналах у заболоні. В листках утворюються цукри та амінокислоти, і ці поживні речовини надходять у всі органи рослини, у тому числі в корінь.

18. а) Як вода з коренів потрапляє у листя і з чого видно, що ця система дуже ефективна? б) Що таке транспірація і яке значення вона має в кругообігу води?

18 Деякі особливості провідної системи дерев та інших рослин настільки дивовижні, що багато вчених розцінюють їх як мало не чудо. По-перше, яким чином вода підіймається на 60—90 метрів над землею? Спочатку вона рухається завдяки кореневому тиску, але у стовбурі починає діяти вже інший механізм. Молекули води утримуються разом за рахунок зчіпної сили. Завдяки цій зчіпній силі під час випаровування води з листків тоненькі її цівочки підіймаються вгору, наче канати, які тягнуться від коренів до листків і переміщуються зі швидкістю 60 метрів за годину. Вважають, що ця система могла б піднімати воду в дереві заввишки майже три кілометри! Коли надлишок води випаровується з листків (цей процес називається транспірацією), мільярди тонн води повертаються в атмосферу, щоб знову випасти дощами. Яка ж досконало продумана система!

19. Яке важливе завдання виконується завдяки взаємодії певних бактерій і коренів декотрих рослин?

19 Але це ще не все. Для утворення життєво важливих амінокислот листкам потрібно одержувати з ґрунту нітрати або нітрити. У певних кількостях вони потрапляють у ґрунт завдяки блискавицям і деяким вільноживучим бактеріям. Значна кількість азотних сполук утворюється теж рослинами з родини бобових, зокрема горохом, конюшиною, бобом і люцерною. Певні бактерії оселяються на їхніх коренях, які забезпечують їх вуглеводами, і фіксують азот ґрунту, переводячи його в засвоювані для рослин нітрати й нітрити, причому за рік продукують їх близько 200 кілограмів на гектар.

20. а) Що відбувається при фотосинтезі, де він проходить і чи вдалося комусь зрозуміти цей процес до кінця? б) Як розцінює його один біолог? в) Як можна назвати зелені рослини, чим вони відзначаються і які цілком розсудливі питання виникають?

20 Проте і це ще не все. Зелені листки поглинають світлову енергію сонця, вуглекислий газ із повітря і воду з коріння рослини, утворюючи цукри й виділяючи кисень. Цей процес називається фотосинтезом, він проходить в органоїдах рослинних клітин — хлоропластах, котрі настільки малі, що на крапці в кінці речення їх може поміститися аж 400 000. Вчені ще не до кінця зрозуміли цей процес. «Фотосинтез включає майже сімдесят різних хімічних реакцій,— сказав один біолог.— Це справжнє диво»12. Зелені рослини називають природними «фабриками» — гарними, безшумними, екологічно чистими, що збагачують атмосферу киснем, беруть участь у кругообігу води й годують увесь світ. Чи вони з’явилися чисто випадково? Чи виглядає таке вірогідним?

21, 22. а) Як два знаменитих учених висловилися на користь розуму, вияви котрого вони знаходять у живій природі? б) Які міркування з цього приводу можна знайти у Біблії?

21 Деяким з найвідоміших учених світу важко в це повірити. У живій природі вони знаходять вияви розуму. Лауреат Нобелівської премії фізик Роберт Е. Міллікен, хоча і вірить в еволюцію, на одному з засідань Американського фізичного товариства сказав: «Існує Божество, яке розпоряджається нашими долями... Чисто матеріалістична філософія для мене — вершина невігластва. Мудрі люди у всі часи бачили досить такого, що принаймні сповняло їх благоговінням». У своїй промові він процитував відомі слова Альберта Ейнштейна, який сказав, що він «скромно намагався осягнути хоча б найменшу частину розуму, вияви котрого очевидні в природі»13.

22 У безмежному розмаїтті та неймовірній складності того, що нас оточує, бачимо докази задуму, а це вказує на існування вищого розуму. Такий самий висновок можна знайти і в Біблії, яка приписує задум Творцю, чиє «невидиме... вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творіння видимі, так що нема їм виправдання» (Римлян 1:20, Деркач).

23. Який розумний висновок зробив псалмоспівець?

23 З огляду на численні докази на користь задуму, який простежується у світі живого довкола нас, схоже, що твердженню, нібито все це виникло завдяки сліпому випадку, ‘нема виправдання’. Отож псалмоспівець не вважає нерозсудливим скласти шану розумному Творцю: «Які то численні діла Твої Господи,— Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля! Ось море велике й розлогошироке,— там плазуни, й числа їм немає, звірина мала та велика!» (Псалом 104:24, 25).

[Запитання для вивчення]

[Вставка на сторінці 151]

«Фотосинтез включає... сімдесят різних хімічних реакцій. Це справжнє диво».

[Рамка/Ілюстрації на сторінках 148, 149]

Дивовижна будова насінин

Насіння дозріло й готове до мандрів!

Рослини мають багато хитромудрих пристосувань для того, щоб вислати насіння у світ! Насіння орхідеї настільки легке, що розноситься вітром, наче порох. Насіння кульбаби споряджене парашутиками. Насіння клена має крильця і пурхає, наче метелик. Деякі водяні рослини споряджають своє насіння наповненими повітрям поплавками — і воно собі відпливає.

Декотрі рослини мають стручки, які тріскають, і насіння викидається назовні. Слизьке насіння гамамеліса віргінського від великого тиску всередині плоду вистрілює з нього, як кавунове насіння, котрим діти стріляють, здавлюючи його між пальцями. Огірок-пирскач застосовує гідравліку. У міру росту його шкірка потовщується зсередини, тиск на рідку серцевину наростає, і на той час, як насіння дозріє, тиск збільшується настільки, що під його дією плодоніжка вискакує, як корок з пляшки, і насіння вилітає назовні.

[Ілюстрації]

Кульбаба

Клен

Огірок-пирскач

Насіння, що вимірює кількість опадів

Деякі однорічні рослини пустель мають насіння, що не проросте доти, доки не випаде 10 міліметрів або й більше дощу. Схоже, воно також знає, з якого боку надходить вода: якщо зверху, коли падає дощ, воно проросте, якщо ж вода просочується знизу, то ні. В посушливих районах у ґрунтах є солі, які перешкоджають проростанню насіння. Тільки дощ може вимити ці солі. Вода, що просочується знизу, цього не зробить.

Якби ці пустельні рослини починали рости після незначного дощику, то загинули б. Для того щоб рослини пізніше могли вижити у посушливі періоди, необхідно, аби рясний дощ добре зволожив землю. Тож їм доводиться чекати. Випадок чи задум?

Гігант у крихітній упаковці

В одній з найменших насінин запаковано найбільший живий організм на землі — гігантську секвою. Вона досягає заввишки більше як сто метрів. На відстані близько метра від землі дерево може мати діаметр до 11 метрів. З деревини однієї секвої можна збудувати 50 будинків на шість кімнат. Її кора завтовшки 60 сантиметрів містить танін, який відганяє термітів, а пориста, волокниста структура надає їй майже такої вогнетривкості, яку має азбест. Корені секвої займають площу від одного до півтора гектара. Живе це дерево понад 3000 років.

А проте насінини, які секвоя розсіває мільйонами, не набагато більші, ніж головка булавки, оточена крихітними крильцями. Маленька людина, що стоїть біля підніжжя секвої, може лиш мовчки і з благоговінням споглядати величну грандіозність цього дерева. Чи ж розсудливо вважати, що поява такого величного гіганта й крихітної насінини, в яку він запакований, не була результатом задуму?

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 150]

Музиканти-віртуози

Пересмішник багатоголосий славиться як імітатор. Одна з цих пташок за годину відтворила голоси 55 інших птахів. Але особливо зачаровують слухачів оригінальні мелодійні композиції самого пересмішника. Вони, безперечно, перевершують тих кілька простих нот, які необхідні для того, щоб проголосити певну ділянку своєю власністю. Чи, може, вони співають для власного, а заодно й нашого задоволення?

Волове очко — музикант з Південної Америки — не менш дивовижна пташка. Як це заведено і в інших тропічних птахів, самець та самка співають дуетом. Але, згідно з одним довідником, їхні концерти унікальні: «Самець і самка можуть співати одну й ту ж пісню разом, виконувати різні пісні або ж виводити різні частини одної пісні навперемінно; їм вдається настільки точно розрахувати час, що ціла пісня звучить так, наче її виконує один птах»а. Яка ж чудова форма спілкування пташиного подружжя — ніжні музичні діалоги! Невже це чисто випадкове явище?

[Ілюстрації на сторінці 142]

Конструктор потрібен.

Конструктора не потрібно?

[Ілюстрації на сторінці 143]

Форми кремнистих панцирів мікроскопічних рослин.

Діатомеї

[Ілюстрації на сторінці 144]

Радіолярії: форми кремнистих скелетів мікроскопічних тварин.

Euplectella aspergillum.

[Ілюстрація на сторінці 145]

Багато квітів мають дороговкази, які скеровують комах до прихованого нектару.

[Ілюстрація на сторінці 146]

У декотрих квітів є навосковані жолобки, за допомогою яких вони заманюють у пастку комах і таким чином забезпечують собі запилення.

Чому ця орхідея має схожість із самичкою ос?

[Ілюстрація на сторінці 147]

Вважають, що зчіпна сила молекул води могла б піднімати воду в дереві заввишки майже три кілометри!