Чи може еволюція заповнити величезні прогалини?
Розділ 6
Чи може еволюція заповнити величезні прогалини?
1. Що відомо стосовно прогалин у літописі викопних решток?
ВИКОПНІ РЕШТКИ з усією очевидністю засвідчують розмаїтість життя, котра існувала задовго до появи людини. Але вони не дали очікуваної підпори еволюційним поглядам про те, як виникло життя чи як з’являлися після того нові види. З приводу відсутності викопних перехідних форм, які б мали заповнити біологічні прогалини, Франсіс Гітчінґ зазначив: «Цікаво, що коли йдеться про прогалини у викопних даних, то тут спостерігається певна послідовність: викопних решток бракує у всіх важливих ділянках»1.
2. Як ці прогалини видно на прикладі викопних решток риб?
2 Важливими ділянками, про які він говорить, є прогалини між основними групами тварин. Наприклад, уважається, що риби походять від безхребетних — тварин, у котрих немає хребта. «Схоже,— говорить Гітчінґ,— що риби з’явились у літописі викопних решток нізвідки: таємничо, раптово й повністю сформованими»2. Зоолог Н. Дж. Беррілл так прокоментував власне еволюційне витлумачення появи риб: «Ця оповідь до деякої міри являє собою наукову фантастику»3.
3. В якій послідовності еволюційна теорія розташувала великі групи тварин?
3 За еволюційною теорією, риби перетворювалися в земноводних, деякі земноводні стали плазунами, від плазунів пішли ссавці й птахи, і зрештою декотрі ссавці стали людьми. Попередній розділ показав, що літопис викопних решток не підтримує таких тверджень. У цьому ж розділі мова піде про величину гаданих перехідних етапів. Читаючи, зважуйте, наскільки вірогідні такі зміни, які нібито відбувалися спонтанно в результаті некерованого випадку.
Прогалина між рибами та земноводними
4, 5. У чому полягають декотрі значні відмінності між рибами та земноводними?
4 Риби відрізняються від безхребетних наявністю хребта. Щоб риба могла перетворитися в земноводну тварину, тобто тварину, що пристосована жити як у воді, так і на суходолі, її хребет мусив би зазнати великих змін. Повинен був з’явитися тазовий пояс, але не було знайдено викопних решток риби, котрі б показували, як формувався таз земноводних. У деяких земноводних, скажімо, в жаб і ропух, увесь хребет мав би змінитися до невпізнанності. Також різняться кістки їхніх черепів. Крім того, за еволюційною теорією, в процесі формування земноводних плавці риби мали перетворитися в кінцівки із суглобами, зап’ястками та пальцями, а це у свою чергу мусило супроводжуватися значними змінами в м’язах і нервах. Зябра повинні були обернутися в легені. У риб кров перекачується двокамерним серцем, а в земноводних — трикамерним.
5 Щоб заповнити прогалину між рибами та земноводними, радикальних змін повинні були зазнати й органи слуху. Риби здебільшого сприймають звуки тілом, більшість же ропух і жаб мають барабанні перетинки. Мав змінитися і язик. Жодна риба не має язика, який може викидатися назовні, а у таких земноводних, як ропуха, він є. Крім того, на відміну від риб, земноводні мають здатність моргати, оскільки в них є миготлива перетинка, котра очищає очне яблуко.
6. Які істоти вважалися сполучними ланками між рибами та земноводними і чому вони не є цими ланками?
6 Робилося чимало спроб пов’язати земноводних з якимось предком-рибою, проте безуспішно. Найбільш уподобаним претендентом на цю роль була дводишна риба, оскільки на додачу до зябрів у неї є плавальний міхур, завдяки якому вона може дихати, тимчасово перебуваючи поза водним середовищем. У книжці «Риби» говориться: «Спокусливо думати, що вони можуть мати прямий зв’язок з земноводними, від яких пішли наземні хребетні тварини. Але такого зв’язку немає, вони цілком окрема група»4. Дейвід Еттенбороу скидає з рахунку і дводишну рибу, і целаканта, «бо кістки їхніх черепів і черепів перших викопних земноводних настільки різняться, що одні не можуть походити від інших»5.
Прогалина між земноводними та плазунами
7. Говорячи про походження плазунів од земноводних, яку проблему можна назвати з-поміж тих, що найважче піддаються поясненню?
7 Спроби заповнити прогалину між земноводними й плазунами створюють інші серйозні проблеми. Найскладніша з них — походження яйця, вкритого шкаралупою. Живі істоти, що передували плазунам, відкладали свої м’які драглисті яйця у воду, де відбувалося зовнішнє запліднення. Плазуни — наземні тварини, і відкладають вони яйця на суші, але зародок, що розвивається всередині яйця, все ж мусить бути у водному середовищі. Проблему вирішило яйце зі шкаралупою. Однак у зв’язку з цим вимагалося корінної зміни в процесі запліднення: тепер воно мало бути внутрішнім і відбуватися до того, як яйце вкриється шкаралупою. Для цього були необхідні нові статеві органи, нова форма статевої поведінки й нові інстинкти — і все це утворює широченну прогалину між земноводними та плазунами.
8, 9. Які ще інші особливості повинне мати яйце зі шкаралупою?
8 З появою яйцевої шкаралупи виникала потреба в подальших дивовижних змінах, які мали уможливити розвиток плазуна й зрештою його вивільнення з яйця. Наприклад, яйце повинне складатися з різноманітних оболонок та мішечків, таких, як амніон. Він наповнений рідиною, в котрій росте зародок. Книжка «Плазуни» описує ще іншу оболонку, яка називається алантоїсом: «Алантоїс приймає і нагромаджує продукти життєдіяльності зародка, слугуючи чимось на зразок сечового міхура. Він також має кровоносні судини, які забезпечують зародок киснем, що проникає в яйце через шкаралупу»6.
9 Процесом еволюції не можна пояснити й інших складних відмінностей. Зародки в яйцях риб та земноводних виділяють у воду, що їх оточує, продукти обміну речовин у вигляді розчинної сечовини. Але сечовина у вкритих шкаралупою яйцях плазунів могла б погубити зародок. Тож в яйці зі шкаралупою простежується значна хімічна зміна: продукти обміну, а саме нерозчинна сечова кислота, нагромаджуються в алантоїсі. Крім того, зважте на таке: яєчний жовток слугує поживою для зародка плазуна, даючи йому змогу повністю розвинутися, перш ніж він вийде з яйця,— на противагу земноводним, які не вилуплюються у дорослій формі. А для того, щоб вибратися з яйця, зародок наділений яйцевим зубом, за допомогою котрого він звільняється зі своєї в’язниці.
10. Що з сумом констатує один еволюціоніст?
10 Цього далеко не досить, щоб заповнити прогалину між земноводними й плазунами, та вже наведені приклади показують, що пояснити некерованим випадком всі численні складні зміни, необхідні для заповнення тієї глибоченної прірви,— просто неможливо. Не дивно, що еволюціоніст Арчі Карр із сумом констатує: «Однією з прикрих прогалин в історії викопних хребетних є надзвичайна мізерність відомостей про ранні етапи еволюції плазунів, коли проходило формування яйця, вкритого шкаралупою»7.
Прогалина між плазунами й птахами
11, 12. Яка значна відмінність існує між плазунами та птахами і як дехто намагається розгадати цю загадку?
11 Плазуни — холоднокровні тварини, а це означає, що температура їхнього тіла то піднімається, то знижується залежно від температури навколишнього середовища. Птахи ж теплокровні, у них температура тіла відносно стала й не залежить від температури середовища. Щоб розгадати загадку, як теплокровні птахи могли піти від холоднокровних плазунів, дехто з еволюціоністів тепер каже, що деякі динозаври (ці тварини також належали до класу плазунів) були теплокровними. І все ж загальна думка, за висловом Роберта Ястрова, така: «Динозаври, як і всі інші плазуни, були холоднокровними тваринами»8.
12 Про уявлення, ніби теплокровні птахи походять від холоднокровних плазунів, французький еволюціоніст Леконт дю Нуї висловився так: «На сьогодні це одна з найбільших загадок еволюційної теорії». Він також визнав, що птахи мають «усі незадовільні ознаки абсолютного творення»9, тобто незадовільні для еволюційної теорії.
13. Що роблять птахи для того, щоб висидіти яйця?
13 Хоча це і правда, що як плазуни, так і птахи відкладають яйця, висиджувати їх доводиться лише птахам. Вони добре пристосовані до цього. У багатьох птахів на черевці є насідна пляма — місце, де зовсім немає пір’я і де пролягає сітка кровоносних судин, що дає їм змогу зігрівати яйця. Деякі птахи не мають насідної плями, але вискубують пір’я у себе на черевці самі. Крім того, щоб птахи могли висиджувати яйця, еволюція мала б наділити їх новими інстинктами: гніздобудування, насиджування яєць та вигодовування пташенят — дуже самовідданою, альтруїстичною, турботливою формою поведінки, яку відзначають майстерність, важка праця і свідоме наражання себе на небезпеку. Все це утворює широченну прогалину між плазунами й птахами. Але то ще далеко не все.
14. Які складності побудови пір’їн унаочнюють неймовірність того, що вони могли утворитися з луски плазунів?
14 Пір’я є тільки у птахів. Уважається, що луска плазунів цілком випадково перетворилася в ці дивовижні утвори. Від стрижня пера відходять ряди борідок. Від борідок у свою чергу відходить багато борідочок, кожна з яких має сотні гачечків. У результаті мікроскопічного дослідження голубиного пера було встановлено, що воно має «кількасот тисяч борідочок і мільйони гачечків»10. Цими гачечками зчіплюються всі частини пера, завдяки чому утворюються гладкі поверхні — опахала. Ніщо не може перевершити перо як несучу поверхню, і зовсім небагато матеріалів можуть дорівнятися йому як ізолятору. Птах завбільшки з лебедя має близько 25 000 пір’їн.
15. Як птахи доглядають за своїм пір’ям?
15 Якщо борідки пір’їнок роз’єднуються, птах пригладжує їх дзьобом. Він з тиском проводить ним по борідках, і гачечки на борідочках зчіплюються докупи, наче зубці застібки-блискавки. У більшості птахів при основі хвоста є куприкова залоза, жировим секретом якої вони змащують кожну пір’їнку. Декотрі птахи не мають куприкової залози, але натомість у них є особливе пір’я, що лущиться на кінцях, і таким чином утворюється пудроподібний пилок для підтримування пір’я у належному стані. До того ж оперення, як правило, раз на рік оновлюється шляхом линяння.
16. Що сказав один еволюціоніст про походження пір’я?
16 Маючи всі ці відомості про пір’їну, зверніть увагу на досить-таки дивну спробу пояснити її утворення: «Як же розвинулося це структурне диво? Не доводиться особливо напружувати фантазію, щоб уявити собі перо як видозмінену лусочку, в цілому таку, як у плазунів,— продовгувату, вільно прикріплену, зовнішні краї котрої обтріпувались та витягалися, поки не перетворились у надзвичайно складну структуру, якою ми її знаємо сьогодні»11. Та чи видається вам таке пояснення справді науковим? Чи, може, читається воно швидше як наукова фантастика?
17. Чим відрізняються пташині кістки від кісток плазунів?
17 Розгляньмо ще деякі пристосування птаха до польоту. На відміну від масивних кісток плазунів, пташині кістки тонкі й порожнисті. Проте для польоту потрібна міцність, отож усередині кісток птаха є балки, подібно як у крилі літака. Така будова кісток служить ще одній меті. Вона допомагає пояснити іншу виняткову й дивовижну особливість птахів — їхню дихальну систему.
18. Що допомагає птахам уникати перегріву під час довгих перельотів?
18 При багатогодинному, а то й багатоденному маханні крилами, які приводяться в рух сильними м’язами, виділяється багато тепла, проте, не маючи потових залоз для охолодження, птах таки долає цю проблему: в нього є «двигун» з повітряним охолодженням. Система повітряних мішків охоплює майже всі важливі частини тіла, навіть порожнисті кістки, і за рахунок такої внутрішньої циркуляції повітря організм звільняється від надлишку тепла. Крім того, завдяки повітряним мішкам птахи добувають кисень з повітря значно ефективніше, ніж будь-який інший представник хребетних. Як вони це роблять?
19. Що дає птахам змогу дихати розрідженим повітрям?
19 У плазунів та ссавців легені вбирають та виштовхують повітря, як ковальські міхи, котрі поперемінно то роздуваються, то стискаються. Але у птахів потік свіжого повітря проходить через легені постійно: як при вдиху, так і при видиху. Просто кажучи, система діє за таким зразком: коли птах вдихає, повітря йде у певні повітряні мішки, котрі слугують як ковальські міхи і штовхають повітря в легені. З легенів повітря йде до інших повітряних мішків, які врешті виштовхують його назовні. Це означає, що через легені в одному керунку постійно проходить потік свіжого повітря, як вода крізь губку. Кров у капілярах легенів тече в протилежному напрямі. Власне ця протитечія повітря стосовно крові робить дихальну систему птахів винятковою. Завдяки такій її особливості птахи можуть дихати розрідженим повітрям на великих висотах, здійснюючи багатоденні перельоти на висоті понад 6000 метрів і долаючи тисячі кілометрів.
20. Які ще моменти збільшують прогалину між птахами та плазунами?
20 Є й інші моменти, що збільшують прогалину між птахами й плазунами. Один з них — зір. Вивчення очей різних птахів — від орла до славки — показало, що деякі з них нагадують зорову трубу, інші — лупу. Очі птахів мають більше світлочутливих клітин, ніж очі будь-якої іншої живої істоти. Особливі у птахів також ноги. Коли птахи сідають на гілку, сухожилля автоматично змикають пальці навколо неї. І у птахів на нозі є тільки чотири пальці, а не п’ять, як у плазунів. Крім того, у них немає голосових зв’язок, а мелодійні співи, скажімо, соловейка чи пересмішника багатоголосого, народжуються в нижній гортані. Візьміть до уваги також те, що в плазунів серце трикамерне, а у птахів — чотирикамерне. Віддаляють птахів од плазунів також їхні дзьоби: дзьоби слугують їм щипцями для горіхів, ними вони виловлюють їжу з мулистої води, видовбують дупла у деревах, а, скажімо, шишкарі дзьобами добувають насіння із соснових шишок — розмаїття їхніх форм видається безмежним. І все ж кажуть, що дзьоб, при всій його спеціалізації, випадково розвинувся з носа плазуна! Чи таке пояснення здається вам вірогідним?
21. Чому археоптерикса не можна вважати сполучною ланкою між плазунами й птахами?
21 Колись еволюціоністи вважали, ніби археоптерикс, що означає «давнє крило» або «давній птах», був сполучною ланкою між плазунами й птахами. Але тепер багато хто відмовився від такого погляду. Скам’янілі рештки археоптерикса свідчать про цілковиту сформованість пір’я на його спроектованих за законами аеродинаміки і здатних до польоту крилах. Кістки його крил та ніг були тонкі й порожнисті. Ознаки, які нібито зближують його з плазунами, є і в сьогоднішніх птахів. Крім того, він не передує птахам у часі, оскільки в гірських породах того ж періоду, до якого належать викопні рештки археоптерикса, були знайдені скам’янілості й інших птахів12.
Прогалина між плазунами та ссавцями
22. На яку відмінність між плазунами та ссавцями вказує сама назва «ссавець»?
22 Суттєві відмінності між плазунами та ссавцями утворюють між ними широченну прогалину. Уже сама назва «ссавець» вказує на одну з таких відмінностей: наявність у представників цього класу молочних залоз, де утворюється молоко для вигодовування малят, які народжуються вже розвиненими. Теодозиус Добжанський висловив припущення, що ці молочні залози «можуть бути видозміненими потовими залозами»13. Однак у плазунів немає навіть потових залоз. Більше того, потові залози виділяють продукти обміну речовин, а не поживу. І на відміну від потомства плазунів, у малят ссавців є інстинкт ссати материнське молоко, а також м’язи, які дають їм змогу робити це.
23, 24. Які ще особливості відрізняють ссавців од плазунів?
23 Ссавцям властиві й інші ознаки, яких немає в плазунів. У самок ссавців є дуже складна плацента, котра відіграє велику роль у живленні та розвитку плода. У плазунів її нема. Ссавці мають діафрагму, що відокремлює грудну порожнину від черевної, плазуни ж діафрагми не мають. У плазунів, на відміну від ссавців, у вухах немає кортієвого органа. Цей мініатюрний, складний орган налічує 20 000 стовпових клітин і 30 000 нервових закінчень. У ссавців температура тіла стала, тоді як у плазунів — ні.
24 Окрім того, у складі вух ссавців є три кісточки, а у плазунів лише одна. Звідки взялися ті два «додатки»? Еволюційне вчення намагається пояснити це так: нижня щелепа у плазунів складається щонайменше з чотирьох кісток, тоді як у ссавців лише з однієї, тож, коли плазуни перетворювалися у ссавців, начебто відбулося зміщення кісток: деякі з них пересунулися з нижньої щелепи плазуна в середнє вухо ссавця, де тепер їх уже стало три, в той час як у нижній щелепі ссавця залишилася тільки одна кістка. Але така аргументація має слабке місце: не існує жодних викопних решток, які б підтверджували її. Це всього лиш припущення, продиктоване прагненням видати бажане за дійсне.
25. Які ще існують відмінності між плазунами та ссавцями?
25 Існує ще одна проблема, пов’язана з кістками: ноги в плазунів містяться з боків тіла, і тому своїм черевом вони торкаються або майже торкаються землі. У ссавців же кінцівки містяться під тулубом, тримаючи його над землею. Цю відмінність Добжанський прокоментував так: «Це перетворення, хоч би яким незначним воно здавалося, вимагало колосальних змін у скелеті та мускулатурі». Далі він визнає ще одну суттєву несхожість між плазунами та ссавцями: «Значного розвитку у ссавців досягли зуби. Замість простих клиноподібних зубів, що їх мають плазуни, у ссавців є велике розмаїття зубів, призначених для захоплювання, затискання, відкушування, розривання, пережовування чи подрібнення їжі»14.
26. Який поворот назад мусив зробити еволюційний процес у видаленні продуктів обміну речовин?
26 І останнє: коли земноводні начебто перетворювалися в плазунів, то, як уже зазначалося раніше, замість сечовини кінцевим продуктом обміну речовин стала сечова кислота. Однак при перетворенні плазунів у ссавців мусив відбутися зворотний процес. Ссавці повернулися до способу, що був характерний для земноводних, видаляючи продукти обміну речовин у вигляді сечовини. Виходить, еволюційний процес повернув назад, чого теоретично робити не повинен.
Найбільша з усіх прогалин
27. Що, за словами одного еволюціоніста, було б «найтрагічнішою з помилок»?
27 У фізичному плані людина підпадає під загальне визначення терміна «ссавець». Проте один еволюціоніст сказав: «Трактувати людину як «просто тварину» — означає припускатися найтрагічнішої з помилок. Людина — унікальна, від усіх тварин її відрізняє багато різних аспектів, таких, як мова, традиції, культура й дуже тривалий період росту та батьківської опіки»15.
28. Які особливості мозку людини вирізняють її з-поміж тварин?
28 З-поміж усіх інших створінь людину вирізняє мозок. Інформація, що зберігається приблизно у 100 мільярдах нейронів людського мозку, може заповнити близько 20 мільйонів томів! Здатність до абстрактного мислення і володіння мовою різко відмежовують людину від будь-якої тварини, а спроможність фіксувати набуті знання є однією з найдивовижніших людських властивостей. Використання цих знань дало людині змогу перевершити всіх інших живих істот на Землі — навіть здійснити політ на Місяць. Справді, як висловився один науковець, людський мозок «ні на що не схожий і незмірно складніший від усього іншого у знаному Всесвіті»16.
29. Яка обставина робить прогалину між людиною і твариною найбільшою з усіх прогалин?
29 Ще одна деталь, яка робить прогалину між людиною і твариною найбільшою з усіх прогалин,— це людські моральні та духовні цінності, в основі котрих лежать такі риси, як любов, справедливість, мудрість, сила, милосердя. Власне це мається на увазі в книзі Буття, де сказано, що людину створено ‘за образом і подобою Божою’. Прогалина між людиною і твариною є найбільшою з усіх прірв (Буття 1:26).
30. Що насправді говорить літопис викопних решток?
30 Отже, між основними групами живих істот існують величезні відмінності. Розмежовує їх багато специфічних структур, запрограмованих інстинктів та особливостей. Чи ж розсудливо думати, що їх поява могла бути наслідком низки простих випадковостей? Як ми вже бачили, викопні дані не підтримують такого погляду. Скам’янілості, які б могли заповнити ті прогалини, знайти ніяк не вдається. Хойл та Вікрамасінгхе написали: «У літописі викопних решток немає перехідних форм. Тепер ми бачимо чому: по суті тому, що їх взагалі ніколи не існувало»17. А тим, хто не затуляє своїх вух, літопис викопних решток говорить: «Творення».
[Запитання для вивчення]
[Вставка на сторінці 72]
Немає викопних решток риби, котрі б показували, як формувався таз земноводних.
[Вставка на сторінці 81]
«Трактувати людину як «просто тварину» — означає припускатися найтрагічнішої з помилок».
[Рамка/Ілюстрації на сторінці 73]
Сполучних ланок між основними групами живих істот не існує. Один учений сказав: «Викопних решток бракує у всіх важливих ділянках».
[Ілюстрації]
Усі вони розмножуються «за родом своїм».
Риби
Земноводні
Плазуни
Птахи
Ссавці
Людина
[Рамка/Ілюстрації на сторінці 76]
Еволюціоністи говорять: «Не доводиться особливо напружувати фантазію, щоб уявити собі перо як видозмінену лусочку [плазуна]». Факти свідчать, що це не так.
[Ілюстрації]
Папуга
Райський птах
Павич
[Схема]
Стрижень
Борідки
Гачечки
Борідочки
[Ілюстрація на сторінці 71]
«Схоже, що риби з’явились у літописі викопних решток нізвідки».
[Ілюстрації на сторінці 72]
Хребти риби та жаби зовсім різні
[Ілюстрація на сторінці 75]
Птахи мають «усі незадовільні ознаки абсолютного творення».
[Ілюстрації на сторінці 78]
У орла око функціонує, як зорова труба, а у славки — як лупа.
[Ілюстрація на сторінці 79]
Археоптерикс не є сполучною ланкою між плазунами й птахами.
[Ілюстрація на сторінці 80]
Малята ссавців народжуються вже розвиненими й годуються материнським молоком.
[Ілюстрації на сторінці 82]
«У літописі викопних решток немає перехідних форм... тому, що їх взагалі ніколи не існувало».
Риби
Земноводні
Плазуни
Птахи
Ссавці
Людина
[Схема/Ілюстрації на сторінці 74]
Драглисті яйця земноводних не мають шкаралупи.
Яйця плазунів мають захисну шкаралупу.
[Схема]
(Повністю форматований текст дивіться в публікації)
Яйце, вкрите шкаралупою (в розрізі).
алантоїс
зародок
шкаралупа
білок
амніон
хоріон
жовток
повітряна камера
підшкаралупна оболонка
