Розділ 17

Чи можна довіряти Біблії?

1. а) Як дехто розцінює Біблію всупереч тому, що́ вона сама говорить про себе? б) Яке питання постає у зв’язку з цим?

БАГАТО хто розглядає Біблію просто як книгу, написану мудрими людьми давнини. Професор університету Джеральд А. Лару стверджує: «Виражені у Біблії погляди її письменників відображають ідеї, вірування й переконання їхніх часів, вони обмежені тодішнім рівнем знань»¹. Проте Біблія заявляє, що є натхненою Богом (2 Тимофія 3:16). Якщо це правда, то вона, безперечно, не міститиме помилкових поглядів, поширених у ті часи, коли писались окремі її частини. Чи може Біблія витримати перевірку у світлі сучасних знань?

2. Як нова інформація нерідко впливає на наукові праці людей?

² При розгляді цього питання варто пам’ятати, що з розвитком знань люди вимушені постійно пристосовувати свої погляди до нових відомостей і до нових відкриттів. «Науковий щомісячник» якось зазначив: «Нереально сподіватися, щоб статті, написані хоча б і п’ять років тому, нині могли б бути на рівні сучасного мислення у відповідних галузях науки»². Біблія ж писалась і укладалась протягом близько 1600 років, а її написання було завершено майже 2000 років тому. Що можна сказати сьогодні про її точність?

Біблія і наука

3. Які уявлення про земну опору були в людей у давнину, але що говорить Біблія?

³ У часи, коли писалась Біблія, висувалися різні здогади про те, на чому тримається Земля у  просторі. Дехто, наприклад, уважав, що Земля підтримується чотирма слонами, які стоять на великій морській черепасі. Однак у Біблії не відображені химерні, ненаукові погляди, які існували в час її написання, натомість у ній простими словами сказано: «[Бог] над порожнечею північ простяг, на нічому Він землю повісив» (Йова 26:7). Так, понад 3000 років тому Біблія правильно відзначила, що Земля не має видимої опори, і це узгоджується з не так давно відкритими законами тяжіння й руху. «Тим, хто заперечує натхненність Святого Письма,— каже один релігієзнавець,— важко відповісти на питання: звідки Йов міг знати... істину»³.

4, 5. а) Які уявлення про форму Землі мали колись люди і чого побоювались у зв’язку з цим? б) Що про форму Землі говорить Біблія?

⁴ Що ж до форми Землі, то, згідно з «Американською енциклопедією», «суть найраніших людських уявлень про Землю полягає в тому, що остання є плоскою, твердою платформою в центрі Всесвіту... Ідея кулястості Землі не здобула широкого визнання до часів Ренесансу»⁴. Дехто з ранніх мореплавців навіть побоювався, що запливе за край плоскої Землі! Але винайдення згодом компаса та деякі інші досягнення уможливили здійснення довгих подорожей по океану. Ці «подорожі відкриттів,— розповідає інша енциклопедія,— показали, що світ круглий, а не плоский, як це собі уявляла більшість людей»⁵.

 ⁵ Проте задовго перед такими подорожами, приблизно 2700 років тому, в Біблії було сказано: «Він Той, Хто сидить понад кругом землі, а мешканці її — немов та сарана» (Ісаї 40:22). Єврейське слово хуґ, перекладене як «круг», також може означати «сфера», що й відзначають такі довідники, як «Аналітичний лексикон єврейської та халдейської мов». Тому в інших біблійних перекладах говориться: «над земною кулею» («Переклад Дуея», англ.) і «над круглою землею» (Моффат, англ.). Отже, хибні уявлення про плоскість Землі, поширені в час написання Біблії, не справили на неї жодного впливу. Вона залишалась точною.

6. Який дивовижний цикл, загалом незнаний у давнину, описується в Біблії?

⁶ Люди віддавна помічали, що річки вливаються в моря та океани, але ті від цього не глибшають. Поки не було встановлено, що Земля має кулясту форму, дехто вважав, ніби це відбувається тому, що така ж кількість води вихлюпується через краї землі. Пізніше ж було встановлено, що сонце кожної секунди «викачує» з морів мільйони кубометрів води у вигляді водяної пари. Утворюються хмари, і вітер відносить їх до суходолу, де волога випадає на землю у вигляді дощу або снігу. Тоді вода потрапляє в річки й знову вливається у моря. Хоча в давнину про цей дивовижний цикл люди загалом нічого не знали, про нього згадує Біблія: «Всі потоки до моря пливуть, але море — воно не  наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!» (Екклезіяста 1:7).

7, 8. а) Як підтвердилася слушність того, що́ Біблія говорить про походження Всесвіту? б) Як дехто з астрономів реагує на новішу інформацію і чим це можна пояснити?

⁷ Що стосується походження Всесвіту, то у Біблії сказано: «Напочатку Бог створив Небо та землю» (Буття 1:1). Але багато вчених розцінювали це твердження як ненаукове й заявляли, що Всесвіт не мав початку. Однак, посилаючись на новішу інформацію, астроном Роберт Ястров зауважує: «Суть цього дивного розвитку подій зводиться до того, що в певному розумінні Всесвіт таки мав початок, тобто почав існувати в певний момент». Тут Ястров має на увазі теорію Великого вибуху, загальноприйняту тепер, про що вже говорилось у 9-му розділі. Він додає: «Тепер ми бачимо, як астрономічні дані підводять нас до біблійного погляду на походження світу. Деталі різняться, але головні елементи астрономічної та біблійної оповіді про генезис збігаються»⁶.

⁸ Яка була реакція на такі відкриття? «Астрономи дуже збентежились,— пише Ястров,— коли побачили, що одержані наукою дані серйозно суперечать догматам віри нашої професії; реакція цих учених людей — тих, що мали б бути дуже об’єктивними,— виявилась досить неординарною. З’ясувалося, що науковці поводяться, як і всі ми, коли наші переконання суперечать фактам. Ми дратуємось, робимо вигляд, що конфлікту не існує, або прикриваємо його пустими фразами»⁷. Але факт залишається фактом: якщо «одержані наукою дані» суперечать тій версії походження Всесвіту, якої довгі роки трималися вчені, значить вони підтверджують те, що тисячі років тому було записано в Біблії.

9, 10. а) Що Біблія говорить про великий потоп? б) Які факти тепер підтверджують правдивість сказаного в Біблії?

⁹ Біблія говорить, що за днів Ноя великі потопні води вкрили найвищі гори землі й знищили все живе поза велетенським ковчегом, що його збудував  Ной (Буття 7:1—24). Багато хто глузує з цієї оповіді. Проте високо в горах було знайдено морські мушлі. Подальші докази того, що у не такому вже й далекому минулому відбувся потоп величезних масштабів, представлені великою кількістю скам’янілостей і тіл, котрі збереглися в промерзлому багні. У газеті «Суботня вечірня пошта» зазначалося: «М’ясо багатьох цих тварин збереглося цілком свіжим, а самі тіла — цілими та неушкодженими, тварини були у стоячому положенні або принаймні навколішках. (...) Картина тут, як на наш попередній погляд, приголомшлива. Численні стада величезних, відгодованих тварин, не пристосованих до життя в умовах дуже холодного клімату, безтурботно паслись на сонячних пасовиськах... Раптом усі вони загинули без жодних видимих ознак насилля, навіть не встигнувши проковтнути те, що було в них у роті, а відтак позамерзали настільки швидко, що всі клітини їхніх тіл чудово збереглися»⁸.

¹⁰ Цей опис відповідає тому, що сталося у великому Потопі. Біблія змальовує його так: «Відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори». «І дуже-дуже вода на землі прибула», що, безсумнівно, супроводжувалося крижаними вітрами в полярних регіонах (Буття 1:6—8; 7:11, 19). Там температурні зміни мали б бути найбільш швидкими й різкими. Тож різноманітні форми життя були поглинуті водою і, замерзнувши в багні, добре збереглись. Серед них міг бути мамонт, викопаний спеціалістами у Сибіру й зображений на ілюстрації справа. У роті й шлунку в нього все ще була зелень, а його м’ясо після розмороження виявилося їстівним.

11. Що ще в Біблії було підтверджено завдяки примноженню знань і до якого висновку це привело навіть декого з учених?

¹¹ Чим глибше досліджувати Біблію, тим більше вражає її дивовижна точність. Як уже зазначалося в цій книжці на сторінках 36 і 37, етапи творення Біблія перелічує у порядку, який тепер  підтверджує наука, і цей факт було б важко витлумачити, якби Біблія походила просто від людей. Це одна з тих багатьох деталей у Біблії, котрі підтверджувалися завдяки примноженню знань. Тож один з найвидатніших вчених усіх часів Ісаак Ньютон з цілковитою підставою міг сказати: «Жодна наука не засвідчена так добре, як релігія Біблії»⁹.

Біблія і здоров’я

12. Як один лікар протиставив поширені забобони про здоров’я тому, що́ говориться у Біблії?

¹² Століттями у питаннях медицини панувало невігластво. Один лікар навіть зазначив: «Багато людей усе ще вірять у численні забобони, як, наприклад, в те, що покладений у кишеню кінський каштан відверне ревматизм, що від дотику до жаби з’являться бородавки, а носіння червоної фланелі довкола шиї вилікує горло», та інші. Проте він зауважив: «У Біблії подібних заяв немає. А це факт сам по собі знаменний»¹⁰.

13. Які ризиковані методи лікування приписувалися стародавніми єгиптянами?

¹³ Цей факт знаменний і коли порівняти те, що говорить Біблія, з ризикованими методами лікування, які практикувалися в минулому. Наприклад, папірус Еберса, медичний документ стародавніх єгиптян, для лікування різних недуг приписував екскременти. Він радив застосовувати суміш людських екскрементів зі свіжим молоком як припарки на рани після того, як відпаде струп. А витягати скалку рекомендувалось так: «Кров черв’яків закип’ятити і розтерти з олією; крота вбити, зварити й залити олією; ослячий кізяк змішати зі свіжим молоком. Прикласти до рани»¹¹. Тепер відомо, що таке лікування може закінчитися серйозною інфекцією.

14. Що говорить Біблія про усунення нечистот і як це охороняло людей?

¹⁴ А що про екскременти говориться в Біблії? У ній дається така вказівка: «Коли йтимеш на сторону, то викопаєш [лопаткою] ямку та присиплеш  свій послід» (Повторення Закону 23:14, Хоменко). Отже, Біблія не приписувала екскрементів для медичних цілей, а, навпаки, наказувала усувати й знешкоджувати нечистоти. Аж до XX сторіччя загалом не було відомо про те, наскільки небезпечно залишати на поверхні екскременти, що приваблюють мух. Це призводило до поширення серйозних хвороб, переносниками яких є мухи, і до смерті багатьох людей. Однак простий засіб увесь той час був записаний у Біблії, і вже більш як 3000 років тому ним послуговувалися ізраїльтяни.

15. Яких дій, що спричинили смерть багатьох людей, уникали б лікарі, якби застосовували біблійну пораду відносно доторкання до померлих?

¹⁵ У минулому сторіччі лікарі розпочинали огляд у пологовому відділенні відразу після того, як мали справу з трупами у морзі, навіть не помивши рук. Таким чином інфекція переносилася від мертвих до живих, що спричинило смерть багатьох людей. І навіть коли важливість миття рук було доведено, багато медиків противились таким гігієнічним заходам. Отже, самі того не усвідомлюючи, вони відкидали біблійну мудрість, оскільки закон, який Єгова дав ізраїльтянам, вказував на те, що кожен, хто доторкається до мертвої людини, стає нечистим і мусить вимитися й випрати свою одежу (Числа 19:11—22).

16. З чого видно, що в наказі обрізувати дітей на восьмий день міститься мудрість, вища від людського знання?

¹⁶ Складаючи угоду з Авраамом, Бог Єгова сказав: «Кожен чоловічої статі восьмиденний у вас буде обрізаний». Пізніше ця вимога була повторена ізраїльському народові (Буття 17:12; Левит 12:2, 3).  Чому саме восьмиденний — пояснено не було, але тепер ми це розуміємо. Медичні дослідження показали, що вітамін К, який сприяє зсіданню крові, досягає потрібного рівня саме на восьмий день життя дитини. До того ж вміст у крові протромбіну — важливого фактора зсідання — на восьмий день, схоже, вищий, ніж у будь-який інший період життя дитини. Виходячи з цих даних, доктор С. І. Мак-Міллен зробив такий висновок: «Найбільш підхожий день для обрізання — восьмий»¹². Чи був то випадковий збіг обставин? Аж ніяк. То була мудрість, передана Богом, який усе це знав.

17. Яке ще одне наукове відкриття підтверджує Біблію?

¹⁷ Також сучасною наукою було виявлено, в якій мірі здоров’я людини залежить від її емоцій та складу розуму. В одній енциклопедії говориться: «З 1940 року стає чимраз очевиднішим те, що фізіологічні функції органів та їх систем тісно пов’язані з душевним станом особи і що в органі, котрий підлягає такому впливові, можуть відбутися навіть тканинні зміни»¹³. Однак цей тісний зв’язок між складом розуму й фізичним здоров’ям уже давно згадувався в Біблії. Наприклад, там говориться: «Лагідне серце — життя то для тіла, а заздрість — гнилизна костей» (Приповістей 14:30; 17:22).

18. Як Біблія відраджує людей від згубних емоцій та наголошує на потребі виявляти любов?

¹⁸ Отже, Біблія відраджує людей від згубних емоцій і поглядів. «Поступаймо доброчесно...— закликає вона,— не в сварні та заздрощах». Також вона радить: «Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою. А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві» (Римлян 13:13; Ефесян 4:31, 32). Особливо ж Біблія підкреслює важливість любові. «А над усім тим,— каже вона,— зодягніться в любов». Ісус, будучи щонайбільшим проповідником любові, вчив своїх учнів: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив». У своїй Нагірній проповіді він навіть сказав: «Любіть ворогів  своїх» (Колосян 3:12—15; Івана 13:34; Матвія 5:44). Багато хто, можливо, насміхається з такого заклику, сприймаючи його за слабкість, але їм доводиться розплачуватися за це. Наукою встановлено, що брак любові є основною причиною багатьох психічних захворювань та інших проблем.

19. Яке відкриття зробила сучасна наука стосовно любові?

¹⁹ Британський медичний журнал «Ланцет» якось зазначив: «Найвизначнішим відкриттям психологічної науки є сила любові оберігати та відновлювати психіку»¹⁴. Подібно висловився відомий фахівець у галузі стресу доктор Ганс Сельє: «Від виразок, гіпертонії та серцевих хвороб страждатиме не зненавиджена особа чи нестерпний шеф, а той, хто ненавидить і дозволяє собі злитися. «Люби свого ближнього» — одна з наймудріших медичних порад усіх часів»¹⁵.

20. Що сказав один доктор, порівнюючи Христове вчення з Нагірної проповіді і поради психіатрів?

²⁰ Біблійна мудрість і справді значно перевершує сучасні відкриття. Доктор Джеймс Т. Фішер якось написав: «Якщо зібрати всі авторитетні статті, написані найкваліфікованішими психологами і психіатрами на тему моральної гігієни,— якщо їх об’єднати, відшліфувати й звільнити від непотрібного багатослів’я,— відділити основне від другорядного, а відтак доручити найталановитішим сучасним поетам стисло викласти те чисте наукове знання, то одержимо незграбне та неповне узагальнення Нагірної проповіді»¹⁶.

Біблія та історія

21. Як сто років тому критики оцінювали історичну достовірність Біблії?

²¹ Після опублікування Дарвіном його еволюційної теорії історичні відомості, викладені у Біблії, неодноразово піддавалися гострій критиці. Археолог Леонард Вуллі пише: «Наприкінці дев’ятнадцятого століття виникла радикальна школа критиків, яка ладна була заперечувати історичну достовірність практично всього, що згадувалося в  початкових книгах Старого Завіту»¹⁷. Дехто з критиків навіть стверджував, що до часів Соломона або й пізніше писемність ще не була загальнопоширеною і тому раннім біблійним оповідям не можна довіряти, оскільки вони були викладені у письмовій формі аж через декілька сторіч після подій. Один з популяризаторів цієї теорії сказав 1892 року: «Час, описуваний у домойсеївських оповідях, є достатнім доказом їх легендарності. То був час, коли про писемність ще нічого не було відомо»¹⁸.

22. Що було встановлено відносно писемності стародавніх народів?

²² Проте останнім часом нагромадилась велика кількість археологічних доказів, які показують, що письмо було поширене ще задовго до Мойсея. «Ми вимушені ще раз наголосити,— пояснює археолог Вільям Фоксвел Олбрайт,— що алфавітне староєврейське письмо використовувалося в Ханаані та сусідніх краях починаючи з доби патріархів і що швидкість, з якою змінювалася форма літер, є переконливим доказом того, що воно було в широкому вжитку»¹⁹. Інший провідний історик та археолог зазначив: «Тепер нам видається абсурдним, що взагалі могло постати питання про те, чи вмів Мойсей писати»²⁰.

23. Які відкриття було зроблено стосовно царя Сарґона і до якої зміни поглядів це привело?

²³ Нові відкриття неодноразово підтверджували історичні повідомлення, записані в Біблії. Наприклад, про ассирійського царя Сарґона довгий час було відомо лише з біблійної розповіді в Ісаї 20:1. На початку минулого століття критики відкидали цю біблійну згадку про нього, вважаючи, що вона не має ніякої історичної цінності. Пізніше в ході археологічних розкопок було знайдено руїни пишного Сарґонового палацу в Хорсабаді, у тому числі багато написів про його правління. Завдяки цьому про Сарґона тепер є більше відомостей, ніж про інших ассирійських царів. Ізраїльський історик Моше Перлман пише: «Відразу ж скептики, які піддавали сумніву достовірність навіть історичних  частин Старого Завіту, почали змінювати свої погляди»²¹.

24. Наскільки розповідь ассирійського царя Сарґона збігається з біблійним повідомленням про завоювання Самарії?

²⁴ Один із Сарґонових написів розповідає про подію, відому раніше тільки з Біблії: «Я оточив та переміг Самарію і вивів як свою здобич 27 290 її мешканців»²². Про це Біблія у 2 Царів 17:6 говорить: «Дев’ятого року Осії асирійський цар здобув Самарію, та й вигнав Ізраїля до Асирії». Стосовно дивовижної схожості цих двох розповідей Перлман зауважив: «Отже, ми маємо два повідомлення: в літописі переможця і в літописі переможеного, одне — майже дзеркальне відображення другого»²³.

25. Чому нам не слід сподіватися, що біблійні та світські повідомлення будуть у всьому узгоджуватись?

²⁵ Чи слід нам сподіватися, що біблійні й світські повідомлення будуть узгоджуватись у всіх деталях? Ні, бо, як зазначив Перлман: «Таке ідентичне «повідомлення про війни» обома сторонами було явищем рідкісним на Близькому Сході у стародавні часи (а іноді також і в наші). Таке траплялося лише тоді, коли у конфлікті брав участь Ізраїль і одна з сусідніх країн, до того ж тільки у разі, якщо переможений був Ізраїль. Коли ж Ізраїль перемагав, то в хроніці ворога не було жодної згадки про поразку»²⁴ (курсив наш). Тож не дивно, що в ассирійських розповідях про воєнний похід в Ізраїль Сарґонового сина Санхеріва (Синаххеріба) є суттєвий пропуск. Про що ж було замовчано?

26. Що показує порівняння розповіді Санхеріва з біблійним повідомленням про його воєнний похід в Ізраїль?

²⁶ У палаці царя Санхеріва були відкриті настінні рельєфи, що зображають сцени з його походу в Ізраїль. Знайдено також письмові описи цього походу. В одному з таких описів, зробленому на глиняній призмі, сказано: «Щодо Єзекії, єврея, то він не впокорився під моє ярмо, я взяв в облогу 46 його укріплених міст... Його самого я ув’язнив в  Єрусалимі, його царській резиденції, як птаха в клітці. (...) Я зменшив його країну, але побільшив данину й катру — дарунки (належні) мені (як його) володарю»²⁵. Отже, коли йдеться про ассирійські перемоги, слова Санхеріва збігаються з Біблією. Але, як того й слід було сподіватися, він навіть не згадує про свою невдалу спробу завоювати Єрусалим і про те, що він був змушений повернутись додому, бо за одну ніч було вбито 185 000 його воїнів (2 Царів 18:13—19:36; Ісаї 36:1—37:37).

27. Про що свідчить порівняння біблійного повідомлення про вбивство Санхеріва з тим, що про нього кажуть стародавні світські джерела?

²⁷ Розгляньмо повідомлення про вбивство Санхеріва й те, що засвідчують недавні відкриття. Біблія говорить, що Санхеріва вбили два його сини, Адраммелех та Шар’ецер (2 Царів 19:36, 37). Проте і повідомлення, яке приписують вавилонському царю Набоніду, і повідомлення Бероса, вавилонського жерця третього століття до н. е., згадують у зв’язку з убивством тільки одного сина. Котре ж повідомлення правдиве? Коментуючи більш недавню знахідку фрагментів призми Есар-Хаддона (Асархаддона), сина й наступника Санхеріва, історик Філіп Біберфельд пише: «Виявилося, що правдиве тільки біблійне повідомлення. Воно було підтверджене до найменших подробиць написом Есар-Хаддона і стосовно цього епізоду вавилоно-ассирійської історії виявилось точнішим, ніж вавилонські джерела. Цей факт має виняткове значення для оцінювання навіть сучасних подіям джерел, які не узгоджуються з біблійною традицією»²⁶.

28. Як було виправдано біблійне повідомлення про Валтасара?

²⁸ Свого часу всі відомі стародавні джерела також розходилися з Біблією, коли йшлося про Валтасара.  Біблія говорить, що Валтасар був вавилонським царем у час падіння Вавилона (Даниїла 5:1—6:1). Проте світські документи навіть не згадували Валтасара, стверджуючи, що царем у той час був Набонід. Отже, критики заявляли, що Валтасар ніколи не існував. Але не так давно було знайдено стародавні записи, які називали Валтасара сином Набоніда і його співправителем у Вавилоні. Очевидно, з цієї причини Біблія говорить, що Валтасар запропонував Даниїлові зробити його «третім правителем у царстві», оскільки сам він був другим (Даниїла 5:16, 29, Хом.). Тож професор Ієльського університету Р. П. Даферті, порівнюючи біблійну книгу Даниїла з іншими стародавніми документами, сказав: «Можна вважати біблійне повідомлення досконалішим, бо воно вживає ім’я Валтасара, приписує йому царську владу і визнає, що в тому царстві існувало двоїсте правління»²⁷.

29. Яка знахідка підтвердила повідомлення Біблії про Понтія Пилата?

²⁹ Ще один приклад відкриття, котре підтверджує історичність згаданої у Біблії особи, навів Майкл Дж. Говард, який працював у складі Кесарійської експедиції в Ізраїлі 1979 року. «Впродовж 1900 років,— писав він,— Пилат існував лише на сторінках Євангелій та в туманних спогадах римських і єврейських істориків. Про його життя майже нічого не було відомо. Говорили навіть, що він ніколи не існував. Але 1961 року італійська археологічна експедиція працювала в руїнах стародавнього римського театру в Кесарії. Один з робітників перевернув камінь, який використовувався для сходів. На зворотному боці був подекуди нерозбірливий напис латинською мовою: «Caesariensibus Tiberium Pontius Pilatus Praefectus Iudaeae» [ *]. Це завдало нищівного удару сумнівам щодо існування Пилата. (...) Вперше  з’явився тогочасний епіграфічний доказ життя людини, яка віддала розпорядження розп’ясти Христа»²⁸ (Івана 19:13—16; Дії 4:27).

30. Яке відкриття щодо використання верблюдів підтверджує біблійну оповідь?

³⁰ Сучасні відкриття підтверджують навіть дрібні деталі стародавніх біблійних повідомлень. Наприклад, у 1964 році, всупереч Біблії, Вернер Келлер писав, що у давні часи верблюди не були приручені, а тому сцена, де «ми вперше зустрічаємося з Ревекою в її рідному місті Нахорі, мусить зазнати зміни реквізиту. «Верблюди» її майбутнього тестя Авраама, що їх вона напувала коло криниці, були... ослами»²⁹ (Буття 24:10). Але в 1978 році ізраїльський міністр оборони й археолог Моше Даян вказав на підтвердження того, що в ті давні часи верблюди «служили засобом пересування», а отже, того, що Біблія є достовірною. «На одному з рельєфів вісімнадцятого сторіччя до н. е., знайденому у фінікійському місті Бібл, зображено верблюда, що стоїть на колінах,— пояснює Даян.— До того ж вершники на верблюдах з’являються на циліндричних печатках епохи патріархів, виявлених недавно в Месопотамії»³⁰.

31. Які ще є свідчення того, що Біблія історично достовірна?

³¹ Число доказів історичної достовірності Біблії неухильно зростає. Хоча й не було знайдено світських описів розгрому єгипетського війська у Червоному морі та інших таких поразок, це не дивує, адже правителі не мали звичаю увічнювати свої поразки. Однак на стінах храму в Карнаку, що в Єгипті, виявлено повідомлення про успішне вторгнення фараона Шушака в Юду під час царювання Соломонового сина Рехав’ама. Біблія розповідає  про це у 1 Царів 14:25, 26. Крім того, було знайдено Моавський камінь, на якому моавський цар Меша описав свій бунт проти Ізраїлю. Розповідь про це можна прочитати також у Біблії, у 2 Царів 3:4—27.

32. Які експонати, що підтверджують біблійні повідомлення, можна сьогодні побачити в музеях?

³² Відвідувачі багатьох музеїв можуть побачити настінні рельєфи, написи й статуї, що підтверджують біблійні повідомлення. Царі Юди та Ізраїлю, як, наприклад, Єзекія, Манасія, Омрі, Ахав, Пеках, Менахем та Осія, згадуються у клинописах ассирійських правителів. На Чорному обеліску Салманасара зображено, як цар Єгу або один з його посланців платить данину. Декор перського палацу в Сузах, яким його знали згадані в Біблії Мордехай та Естер, сьогодні відновлено, і тепер він доступний для огляду. В музеях можна побачити статуї ранніх римських кесарів Августа, Тіберія й Клавдія, про яких згадує Біблія (Луки 2:1; 3:1; Дії 11:28; 18:2). Знайдено також срібний динарій із зображенням кесаря Тіберія. Власне таку монету попросив показати Ісус, коли зайшла мова про сплату податків (Матвія 22:19—21).

33. Як ізраїльський край та його особливості засвідчують точність Біблії?

³³ Сучасного відвідувача Ізраїлю, добре обізнаного з Біблією, не може не вразити те, з якою точністю Біблія описує цей край та його особливості. Доктор Зеев Шремер, керівник геологічної експедиції на Сінайському півострові, якось сказав: «Ми, звичайно ж, маємо власні карти та плани геодезичного знімання, але там, де Біблія й карти суперечать одне одному, ми віддаємо перевагу Книзі книг»³¹. Наведемо приклад того, як можна особисто зустрітися з історією, викладеною в Біблії. Сьогодні в Єрусалимі можна пройти через прорубаний у скелі понад 2700 років тому тунель завдовжки 533 метри. Його було створено для того, щоб забезпечити водопостачання міста — з прихованого джерела Ґіхон за міськими мурами вода надходила до  ставка Сілоам у місті. Біблія описує, як Єзекія, сподіваючись облоги з боку Санхеріва, побудував цей водний тунель, щоб забезпечити місто водою (2 Царів 20:20; 2 Хронік 32:30).

34. Що деякі шановані вчені кажуть про точність Біблії?

³⁴ Це лише декілька прикладів, які ілюструють, чому було б немудро недооцінювати точність Біблії. Їх є набагато й набагато більше. Тож сумніви у достовірності Біблії зазвичай базуються не на тому, що вона говорить, і не на переконливих доказах, а на дезінформації або незнанні. Колишній директор Британського музею Фредерік Кеньйон писав: «Археологія ще не сказала свого останнього слова, але одержані на даний час результати підтверджують те, що підказує віра, а саме: з розвитку науки Біблія тільки виграє́»³². А відомий археолог Нельсон Ґлюк сказав: «Можна категорично заявити, що жодне археологічне відкриття ще не заперечило якогось біблійного повідомлення. Велика кількість археологічних знахідок підтверджують історичні свідчення Біблії або в загальних рисах, або в найменших подробицях»³³.

Чесність і гармонія

35, 36. а) В яких особистих недоліках зізнаються різні письменники Біблії? б) Чому чесність цих письменників додає ваги їхньому твердженню, що Біблія походить від Бога?

³⁵ Ще одним свідченням того, що Біблія походить від Бога, є чесність її письменників. Зізнаватися у помилках чи невдачах, та ще й у письмовій формі, не властиво недосконалій людській натурі. Більшість стародавніх авторів повідомляли тільки про свої успіхи та чесноти. Однак Мойсей написав, як він ‘був невірний’ Богові й тому втратив право ввести Ізраїль в Обітовану землю (Повторення Закону 32:50—52, Хом.; Числа 20:1—13). Йона розповів про свою свавільність (Йони 1:1—3; 4:1). Павло зізнався у своїх колишніх злих учинках (Дії 22:19, 20; Тита 3:3). А Матвій, апостол Христа, повідомив, що апостоли, бувало, виявляли брак віри, шукали видатного становища і навіть залишили  Ісуса під час його арешту (Матвія 17:18—20; 18:1—6; 20:20—28; 26:56).

³⁶ Якщо б письменники Біблії хотіли щось фальсифікувати, то хіба вони не почали б з неприємних відомостей про себе самих? Навряд чи вони могли з одного боку розкривати свої недоліки, а з другого — говорити неправду про інші речі? Отже, чесність письменників Біблії додає ваги їхньому твердженню, що вони писали під Божим керівництвом (2 Тимофія 3:16).

37. Чому внутрішня гармонія Біблії є таким сильним доказом того, що вона натхнена Богом?

³⁷ Божественне авторство Біблії засвідчене також її внутрішньою гармонією — через усю Біблію проходить одна центральна тема. Легко сказати, що 66 біблійних книг писалися протягом 16 сторіч приблизно 40 різними письменниками. Та задумайтесь, наскільки це дивовижний факт! Скажімо, написання певної книжки почалося за часів Римської імперії, тривало у період монархій та сучасних республік, а її авторами були різні люди: воїни, царі, священики, рибалки і навіть пастух та лікар. Чи можна сподіватися, що кожна частина цієї книжки висвітлюватиме одну й ту саму конкретну тему? Однак Біблія писалася приблизно стільки ж часу, за різних політичних режимів і людьми всіх перелічених верств суспільства. І все ж вона гармонійна від початку до кінця. Через усю Біблію проходить її основна звістка. Хіба це не надає ваги біблійному твердженню, що то «люди, натхнені Святим Духом, висловлювали послання Божі»? (2 Петра 1:20, 21, «Новий Заповіт сучасною мовою»).

38. Що необхідно людині зробити для того, щоб вона могла довіряти Біблії?

³⁸ Чи можна довіряти Біблії? Хто справді дослідить Біблію, а не просто покладатиметься на те, що про неї кажуть, той побачить підставу довіряти їй. Однак існують ще сильніші докази того, що Біблія дійсно натхнена Богом. Про це піде мова в наступному розділі.

[Примітка]

[Запитання для вивчення]

[Вставка на сторінці 202]

«Головні елементи астрономічної та біблійної оповіді про генезис збігаються».

[Вставка на сторінці 204]

Заслуговує на увагу те, що Біблія не містить забобонів.

[Вставка на сторінці 206]

Тісний зв’язок між складом розуму й фізичним здоров’ям уже давно згадувався в Біблії.

[Вставка на сторінці 215]

Зізнаватися у помилках чи невдачах, та ще й у письмовій формі, не властиво людській натурі.

[Вставка на сторінці 215]

Біблія гармонійна від початку до кінця.

[Схема на сторінці 201]

Цей кругообіг води, загалом невідомий у стародавні часи, описано в Біблії.

[Ілюстрація на сторінці 200]

У давнину вважали, що саме так підтримується Земля.

[Ілюстрація на сторінці 203]

Замерзлий мамонт, знайдений у Сибіру. Минули тисячі років, а у нього в роті й шлунку все ще була зелень і його м’ясо після розмороження виявилося їстівним.

[Ілюстрація на сторінці 205]

У минулому сторіччі лікарі не завжди мили руки після дотику до померлого, що призводило до нових смертей.

МОРГ

ПОЛОГОВЕ ВІДДІЛЕННЯ

[Ілюстрація на сторінці 207]

Біблія наголошує на любові, і це перегукується з мудрою медичною порадою.

[Ілюстрація на сторінці 209]

Вапняковий рельєф царя Сарґона, про котрого довгий час було відомо лише з Біблії.

[Ілюстрації на сторінці 210]

Настінний рельєф з палацу царя Санхеріва у Ніневії, на якому зображено, як він одержує здобич з юдейського міста Лахіша.

Ця глиняна призма царя Санхеріва описує його воєнний похід в Ізраїль.

[Ілюстрації на сторінці 211]

Монумент перемоги Есар-Хаддона, сина Санхеріва, підтверджує слова в 2 Царів 19:37: «А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон».

Цей напис, знайдений у Кесарії, підтверджує, що Понтій Пилат був намісником Юдеї.

[Ілюстрації на сторінці 212]

Цей настінний рельєф підтверджує запис у Біблії про перемогу Шушака над Юдою.

Моавський камінь описує згаданий у Біблії бунт моавського царя Меші проти Ізраїлю.

[Ілюстрації на сторінці 213]

Цар Єгу або його посланець платить данину царю Салманасару III.

Мармурове погруддя кесаря Августа, під час правління якого народився Ісус Христос.

Такий срібний динарій із зображенням кесаря Тіберія попросив Христос.

[Ілюстрація на сторінці 214]

Всередині тунелю, висіченого царем Єзекією, щоб під час ассирійської облоги забезпечити Єрусалим водою.