Розділ дев’ятий

Хто правитиме світом?

1—3. Опишіть сон та видіння, які побачив Даниїл у перший рік царювання Валтасара.

ТЕПЕР захопливе пророцтво Даниїла веде нас назад — у час першого року правління вавилонського царя Валтасара. Тоді Даниїл вже довгий період пробув у вавилонському вигнанні, але не похитнувся у своїй непорочності перед Єговою. Коли цьому вірному пророку минуло 70 років, він побачив «сон і видіння у голові своїй на своєму ложі». І як же ті видіння налякали його! (Даниїла 7:1, 15, Хом.).

² Даниїл сказав: «Ось чотири небесні вітри вдарили на Велике море. І чотири великі звірі піднялися з моря, різні один від одного». Які ж дивовижні звірі! Перший з них — лев з крилами, а другий подібний до ведмедя. Тоді з’явився леопард з чотирма крилами й чотирма головами! Надзвичайно сильний четвертий звір має великі залізні зуби та десять рогів. З його десяти рогів піднісся «малий» ріг, який мав «очі, як очі людські, і уста, що говорили про великі речі» (Даниїла 7:2—8).

³ Тоді Даниїл побачив у видіннях події на небі. Старий днями сидить у своїй славі на престолі як Суддя небесного Суду. ‘Тисяча тисяч служать Йому, і десять тисяч десятків тисяч стоять перед Ним’. Визнавши тих звірів винними, він забирає від них правління і знищує четвертого звіра. Довічне правління над ‘народами, племенами та язиками’ доручено комусь, ‘ніби Сину Людському’ (Даниїла 7:9—14).

4. а) До кого Даниїл звернувся за достовірною інформацією? б) Чому те, що Даниїл бачив і чув тієї ночі, є важливим для нас?

⁴ «Дух мій,— говорить далі Даниїл,— був засумований через це, і видіння голови моєї стурбували  [«перелякали», Хом.] мене». Тому він звернувся до ангела й спитався про «істоту всього того». І ангел справді дав йому ‘розв’язку цих речей’ (Даниїла 7:15—28). Те, що бачив і чув Даниїл тієї ночі, надзвичайно цікавить нас, бо тоді було описано майбутні події, які відбувалися аж до нашого часу, коли «ніби Син Людський» мав отримати правління над ‘усіма народами, племенами та язиками’. За допомогою Божого Слова та святого духу ми також можемо розуміти значення тих пророчих видінь *.

ЧОТИРИ ЗВІРІ ВИХОДЯТЬ З МОРЯ

5. Що символізує розбурхане вітром море?

⁵ «Чотири великі звірі піднялися з моря»,— говорить Даниїл (Даниїла 7:3). Що символізує розбурхане вітром море? Багато років пізніше апостол Іван побачив семиголову звірину, яка виходила з «моря». Те море символізувало «народи та люди, і племена та язики» — численну масу людства, що відійшло від Бога. Отже, море відповідно символізує велику кількість людей, відчужених від Бога (Об’явлення 13:1, 2; 17:15; Ісаї 57:20).

6. Що зображають чотири звірі?

⁶ «Ці великі звірі,— сказав Божий ангел,— що їх чотири,— це чотири царі встануть з землі» (Даниїла 7:17). Зрозуміло, ангел ототожнив чотирьох звірів, яких побачив Даниїл, з ‘чотирма царями’. Отже, ті звірі представляють світові держави. Але які саме?

7. а) Що говорять деякі біблійні тлумачі про видіння чотирьох звірів, яке бачив уві сні Даниїл, і про сон царя Навуходоносора про великого боввана? б) Що представляє кожна з чотирьох металевих частин боввана?

⁷ Зазвичай біблійні тлумачі пов’язують видіння  про чотирьох звірів, яке побачив уві сні Даниїл, із Навуходоносоровим сном про великого боввана. Наприклад, у «Тлумачному коментарі до Біблії» (англ.) говориться: «Сьомий розділ [Даниїла] подібний до другого». У «Коментарі до Біблії Уїкліфа» (англ.) говориться: «Загалом немає розбіжностей у тому, що порядок приходу і відходу чотирьох язичницьких держав... тут [у 7-му розділі Даниїла] такий самий, як і той, що описаний у 2-му розділі [Даниїла]». Чотирма світовими державами, представленими у Навуходоносоровому сні за допомогою чотирьох металів, були Вавилонська імперія (золота голова), Мідо-Персія (срібні груди та руки), Греція (мідні живіт та стегна) і Римська імперія (залізні ноги) * (Даниїла 2:32, 33). Подивімось, чим ті царства подібні до чотирьох великих звірів, яких бачив Даниїл.

ЛЮТИЙ, ЯК ЛЕВ, ШВИДКИЙ, ЯК ОРЕЛ

8. а) Як Даниїл описав першого звіра? б) Яку імперію представляв перший звір і чим його дії були подібні до повадок лева?

⁸ І яких же звірів Даниїл побачив! Описуючи одного з них, він сказав: «Передній був, як лев, а крила в нього орлині. Я бачив, аж ось були вирвані йому крила, і він був піднятий від землі, і поставлений на ноги, як людина, і серце людське було йому дане» (Даниїла 7:4). Цей звір зображав правління тієї ж держави, яку представляла золота голова великого боввана,— Вавилонську світову державу (607—539 роки до н. е.). Вавилон по-хижацьки, подібно до ‘лева’, несамовито пожирав народи, у тому числі Божих людей (Єремії 4:5—7; 50:17). Під час агресивних завойовницьких походів цей «лев» проносився, немов на орлиних крилах (Плач Єремії 4:19; Авакума 1:6—8).

9. Яких змін зазнав подібний до лева звір і як це вплинуло на нього?

 ⁹ З часом у дивовижного лева було ‘вирвано’ крила. Наприкінці правління царя Валтасара Вавилон втратив швидкість, з якою завойовував інші краї, і вже не мав над народами притаманної леву вищості. Він пересувався не швидше від людини на двох ногах. Отримавши «серце людське», він став слабким. Оскільки Вавилону не вистачало ‘лев’ячого серця’, він не міг більше поводитись, як цар «між лісною худобою». (Порівняйте 2 Самуїла 17:10; Михея 5:7). Його поборов інший великий звір.

НЕНАЖЕРЛИВИЙ, ЯК ВЕДМІДЬ

10. Яку династію правителів символізував ‘ведмідь’?

¹⁰ «Ось звір інший,— сказав Даниїл,— другий, подібний до ведмедя, і був поставлений на одному боці, і було три ребрі в його пащі між зубами його. І йому сказали так: Уставай,— їж багато м’яса!» (Даниїла 7:5). ‘Ведмідь’ символізував того ж самого царя, якого символізували срібні груди та руки великого боввана,— династію мідо-перських правителів (539—331 роки до н. е.), починаючи від мідянина Дарія та Кіра Великого і закінчуючи Дарієм III.

11. Як пояснити те, що символічного ведмедя було поставлено на один бік і що він мав у пащі три ребра?

¹¹ Символічний ведмідь був «поставлений на одному  боці», мабуть, щоб підготуватися до нападу на інші народи, підкорити їх і в такий спосіб зберегти свою владу над світом. Можливо, про це становище було згадано також для того, аби показати, що представники династії перських правителів домінуватимуть над єдиним мідійським царем Дарієм. Три ребра, що були між зубами ведмедя, символізують, напевно, три напрямки, в яких цей звір вирушав у завойовницькі походи. Мідо-перський ‘ведмідь’ пішов на північ і в 539 році до н. е. захопив Вавилон. Він вирушив у західному напрямку, пройшовши через Малу Азію й Фракію. І останній такий похід ‘ведмідь’ здійснив на південь, щоб захопити Єгипет. Оскільки число три інколи символізує підсилення, три ребра можуть також наголошувати на жадобі ведмедя до завоювань.

12. Які події розгорнулися в результаті того, що символічний ведмідь послухався наказу: «Уставай,— їж багато м’яса!»?

¹² У відповідь на слова: «Уставай,— їж багато м’яса!» — ‘ведмідь’ став нападати на народи. Оскільки згідно з божественною волею Мідо-Персія пожерла Вавилон, вона була в стані виконати цінну послугу для народу Єгови. Саме так вона й зробила! (Дивіться інформацію в рамці  «Толерантний монарх», поміщену на сторінці 149). Кір Великий, Дарій I (Дарій Великий) та Артаксеркс I сприяли  тому, що Мідо-Персія визволила євреїв з вавилонського полону й допомогла відбудувати храм Єгови та мури Єрусалима. З часом Мідо-Персія вже правила над 127 округами, й Ахашверош (Ксеркс I), чоловік цариці Естер, «царював від Індії аж до Етіопії» (Естер 1:1). Проте на обрії став з’являтись інший звір.

ПРУДКИЙ, ЯК КРИЛАТИЙ ЛЕОПАРД

13. а) Що символізував третій звір? б) Що можна сказати про швидкість третього звіра й територію, якою він володів?

¹³ Третій звір був, «ніби леопард; на плечах у нього четверо птичих крил, і чотири голови було в цього звіря, й надано йому владу» (Даниїла 7:6, Хом.). Як і його відповідник — мідний живіт та стегна боввана, що приснились Навуходоносору,— цей чотирикрилий, чотириголовий леопард символізує македонську, тобто грецьку династію правителів, починаючи від Александра Македонського. Неначе спритний та прудкий леопард, Александр пронісся по Малій Азії, добрався на південь у Єгипет і сягнув західного кордону Індії. (Порівняйте Авакума 1:8, Хом.). Він володів більшою територією, ніж ‘ведмідь’, бо до неї входила Македонія, Греція та Перська імперія. (Дивіться інформацію в рамці  «Молодий цар завойовує світ», поміщену на сторінці 153).

14. Як «леопард» став чотириголовим?

¹⁴ «Леопард» став чотириголовим після того, як 323 року до н. е. помер Александр. Через деякий час його  чотири полководці стали його наступниками у різних частинах території, якою він володів. Селевк забрав собі Месопотамію та Сирію. Птолемей тримав у руках Єгипет та Палестину. Лісімах правив у Малій Азії та Фракії, а Кассандр отримав Македонію та Грецію. (Дивіться інформацію в рамці  «Величезне царство поділене», поміщену на сторінці 162). Тоді над тим звіром нависла інша загроза.

СТРАШНИЙ ЗВІР ВИЯВИВСЯ ІНАКШИМ

15. а) Опишіть четвертого звіра. б) Що символізував четвертий звір і як він трощив та жер усе на своєму шляху?

¹⁵ Даниїл написав, що четвертий звір був «страшний і грізний, та надмірно міцний». Він продовжив: «І в нього великі залізні зуби. Він жер та трощив, а решту ногами своїми топтав, і він різнився від усіх звірів, що були перед ним, і мав десять рогів» (Даниїла 7:7). Цей страшний звір з’явився у вигляді Риму — політичної та військової потуги. Він поступово захопив усі чотири елліністичні частини поділеної Грецької імперії і в 30 році до н. е. піднявся як наступна світова держава, представлена в біблійному пророцтві. Під час завойовницьких походів римляни підкоряли все на своєму шляху, і зрештою Римська імперія розрослася до величезних розмірів: вона охоплювала значну територію Європи на південь від Британських островів, займала все Середземномор’я і простягалась поза Вавилон аж до Перської затоки.

16. Що розповів ангел про четвертого звіра?

¹⁶ Бажаючи знати певне про цього ‘надмірно страшного’ звіра, Даниїл уважно слухав, як ангел пояснював: «А десять [його] рогів визначають, що з того царства встане десять царів, а по них встане інший, що буде різнитися від попередніх, і скине [«понизить», Кул.] трьох царів» (Даниїла 7:19, 20, 24). Що це за «десять рогів», тобто «десять царів»?

17. Що символізують «десять рогів» четвертого звіра?

 ¹⁷ Збагачуючись, Рим став чимраз більше занепадати через розбещений спосіб життя правлячого класу, і в результаті він ослаб як військова держава. З часом занепад військової сили Риму став очевидним. Кінець кінцем могутня імперія розпалася на багато царств. Оскільки Біблія часто вживає число десять, вказуючи на повноту, «десять рогів» четвертого звіра представляють усі царства, які виникли після розпаду Римської імперії. (Порівняйте Повторення Закону 4:13; Луки 15:8; 19:13, 16, 17).

18. Як протягом багатьох століть після скинення останнього імператора Рим продовжував тримати в руках владу над Європою?

¹⁸ Проте коли в 476 році н. е. було скинено останнього імператора Риму, Римська імперія не припинила свого існування. Багато століть папський Рим і далі тримав у руках політичну, а особливо релігійну владу над Європою. Цьому сприяв феодальний лад, за якого більшість жителів Європи були підвладними феодалу, а тоді королю. Усі королі визнавали владу папи. Отже, «Священна Римська імперія» на чолі з папським Римом панувала над світом упродовж довгого періоду історії, який називають «темними віками».

19. Чим, за словами одного історика, Рим відрізнявся від попередніх імперій?

¹⁹ Хто ж не погодиться, що четвертий звір ‘різнився від усіх царств’? (Даниїла 7:7, 19, 23). Історик Г. Дж. Уеллс написав стосовно цього: «Рим, ця нова держава... відрізнявся у деяких аспектах від будь-якої великої імперії, що панувала до того часу у цивілізованому світі. (...) [На його території] жили майже всі греки світу, і його населення було менш хамітським та семітським, ніж населення будь-якої імперії, що існувала до нього... Це було щось нове в історії. (...) Римська імперія виросла як незапланована нова формація, а римляни, не підозрюючи цього,  брали участь у величезному адміністративному експерименті». Але на тому ріст четвертого звіра не закінчився.

МАЛИЙ РІГ ЗДОБУВАЄ ВИЩІСТЬ

20. Що сказав ангел про піднесення малого рога на голові четвертого звіра?

²⁰ «Я приглядався до тих рогів,— сказав Даниїл,— аж ось поміж ними піднісся ріг інший, малий, а три з тих передніх рогів були вирвані з коренем перед ним» (Даниїла 7:8). Стосовно піднесення цього рога ангел сказав Даниїлу: «По них [десяти царях] встане інший, що буде різнитися від попередніх, і скине [«понизить», Кул.] трьох царів» (Даниїла 7:24). Що це за цар, коли він встав і яких трьох царів понизив?

21. Як Британія стала символічним малим рогом четвертого звіра?

²¹ Розгляньмо, як розгорталися події. У 55 році до н. е. римський полководець Юлій Цезар вторгся  в Британію, але не зміг заснувати там постійного поселення. У 43 році н. е. імператор Клавдій розпочав триваліші завоювання південної Британії. Пізніше, 122 року н. е., імператор Адріан почав будувати мур, який тягнувся від річки Тайн до затоки Солуей-Ферт і служив північним кордоном Римської імперії. На початку п’ятого століття римські легіони покинули цей острів. «У шістнадцятому столітті,— пояснює один історик,— Англія була другорядною державою. У порівнянні з Нідерландами її багатство було дуже малим. Населення цієї держави було набагато меншим від населення Франції. Її збройні сили (у тому числі морський флот) поступалися іспанським». Очевидно, що тоді Британія була незначним царством, символічним малим рогом четвертого звіра. Але це становище мало змінитися.

22. а) Яких інших трьох рогів четвертого звіра подолав «малий» ріг? б) Чим стала Великобританія?

²² У 1588 році іспанський король Філіпп II кинув свою армаду проти Англії. Цей флот складався зі 130 кораблів, на кораблях було понад 24 000 чоловік. Але в битві, що відбулась у протоці Ла-Манш, англійські кораблі завдали іспанцям поразки, до того ж багато іспанських кораблів розбилося через зустрічні вітри та нищівні шторми на Атлантичному океані. За словами одного історика, ця подія «позначила рішучу зміну в пануванні на морях, оскільки тепер воно перейшло від Іспанії до Англії». У XVII столітті голландці створили найбільший торговельний флот у світі. Однак кількість англійських колоній чимраз зростала, тому Англія переважала над тим царством. Війни, що точилися у XVIII столітті між Англією та Францією у Північній Америці й Індії, закінчились укладенням Паризького мирного договору (1763 рік). За словами письменника Вільяма Б. Вілкокса, цим договором «було визнано нове  становище Англії як панівної європейської держави у світі поза межами Європи». У 1815 році н. е. стало очевидним, наскільки могутньою є Англія, коли було розгромлено армію Наполеона і здобуто перемогу над Францією. Отже, Іспанія, Нідерланди та Франція були саме тими ‘трьома царями’, яких ‘понизила’ Англія (Даниїла 7:24, Кул.). Унаслідок цього Британія стала найбільшою колоніальною та торговельною державою у світі. Так, «малий» ріг виріс і став світовою державою!

23. Як сталося, що символічний ріг ‘пожер всю землю’?

²³ Ангел сказав Даниїлу, що четвертий звір, тобто четверте царство, «пожере всю землю» (Даниїла 7:23). Тим царством стала римська провінція, яку колись називали Британією. Згодом вона стала Британською імперією і ‘пожерла всю землю’. Був час, коли ця імперія охоплювала четверту частину земної суші і чверть населення світу.

24. Чим, за словами одного історика, відрізнялася Британська імперія від інших?

²⁴ Так само як Римська імперія відрізнялась від попередніх світових держав, цар, якого зображав «малий» ріг, теж мав би «різнитися від попередніх» (Даниїла 7:24). Історик Г. Дж. Уеллс зауважив стосовно Британської імперії: «До неї не існувало нічого  подібного. Найважливішим фактором усієї системи було встановлення «монархічної республіки» Сполучених Королівств Великобританії. (...) Жодна інституція і жоден людський мозок не збагнули сутності системи Британської імперії. У ній поєднувались ріст і нагромадження, які цілком відрізняли її від будь-чого, що носило назву імперії до неї».

25. а) Що є символічним малим рогом у більш пізньому сповненні пророцтва? б) В якому значенні «малий» ріг має «очі, як очі людські» і ‘уста, що говорять про великі речі’?

²⁵ Британська імперія — не єдина держава, яку символізує «малий» ріг. У 1783 році Великобританія визнала незалежність своїх 13 американських колоній. Зрештою Сполучені Штати Америки стали союзником Великобританії, а після Другої світової війни панівною державою світу. Ця держава й досі підтримує тісні зв’язки з Великобританією. Англо-Американська подвійна світова держава, яка виникла внаслідок того союзу, утворює ‘ріг, що має очі’. Ця світова держава справді є спостережливою та проникливою! Вона ‘говорить про великі речі’ — диктує політику більшості країн світу й діє у ролі виразника їхніх інтересів, тобто у ролі ‘неправдивого пророка’ (Даниїла 7:8, 11, 20; Об’явлення 16:13; 19:20).

МАЛИЙ РІГ ПРОТИВИТЬСЯ БОГОВІ І ЙОГО СВЯТИМ

26. Що передрік ангел стосовно слів символічного рога про Єгову та його слуг і стосовно ставлення цього рога до них?

²⁶ Даниїл продовжував описувати своє видіння, говорячи: «Я бачив, що цей ріг учинив бій зо святими,— і переміг їх» (Даниїла 7:21). Стосовно цього ‘рога’, тобто царя, Божий ангел передрік: «Він буде говорити слова проти Всевишнього, і пригнобить святих Всевишнього, і буде думати позмінювати свята та права [«час і закон», Кул.], і вони віддані будуть у його руку аж до одного часу, і часів і  половини часу» (Даниїла 7:25). Як і коли мала сповнитись ця частина пророцтва?

27. а) Хто такі «святі», яких переслідував «малий» ріг? б) Як символічний ріг намагався «позмінювати свята та права [«час і закон», Кул.]»?

²⁷ «Святі», яких переслідував «малий» ріг, або Англо-Американська світова держава,— це помазані духом послідовники Ісуса на землі (Римлян 1:7; 1 Петра 2:9). Задовго до Першої світової війни останок цих помазаних християн прилюдно проголошував попередження, що 1914 року настане закінчення «призначених часів народів» (Луки 21:24, НС). Коли в тому році вибухнула війна, було очевидно, що «малий» ріг не звернув уваги на це попередження, бо уперто продовжував пригноблювати помазаних «святих». Англо-Американська світова держава навіть перешкоджала їм, коли вони намагались виконувати вимогу Єгови (тобто «закон»), згідно з якою його свідки мали проповідувати добру новину про Царство по всьому світі (Матвія 24:14). У такий спосіб «малий» ріг намагався «позмінювати свята та права [«час і закон», Кул.]».

28. Скільки тривали ‘один час, і часи і половина часу’?

²⁸ Ангел Єгови згадав пророчий період, що складався з «одного часу, і часів і половини часу». Скільки він мав тривати? Здебільшого тлумачі Біблії погоджуються, що цей вислів вказує на три з половиною часи, які в сумі становлять один час, два часи й половина часу. Оскільки «сім часів» Навуходоносорового божевілля тривали сім років, то три з половиною часи — це три з половиною роки * (Даниїла 4:13, 22). В «Американському перекладі» Біблії ми читаємо: «Вони будуть віддані йому на рік, два роки й півроку». А в перекладі Джеймса Моффата говориться:  «На три роки і пів року». Про той самий період згадується в Об’явлення 11:2—7, де говориться, що одягнені у волосяницю Божі свідки мають проповідувати впродовж 42 місяців, або 1260 днів, і тоді їх буде вбито. Коли почався цей період і коли закінчився?

29. Коли і як почалися три з половиною пророчих роки?

²⁹ Для помазаних християн Перша світова війна мала стати часом випробувань. Наприкінці 1914 року вони очікували переслідування. По суті, річним віршем на 1915 рік було вибране запитання, яке Ісус поставив своїм учням: «Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму?» (Матвія 20:22). Отже, починаючи з грудня 1914 року, та маленька група свідків проповідувала ‘у волосяниці’.

30. Як Англо-Американська світова держава пригноблювала помазаних християн під час Першої світової війни?

³⁰ Коли світ був повністю захоплений війною, помазані християни зіткнулися з величезною протидією. Декого з них було ув’язнено. Дехто, як, наприклад, Франк Платт в Англії і Роберт Клеґ у Канаді, зазнав садистичних катувань від рук представників влади. Дванадцятого лютого 1918 року в Канаді, домініоні Великобританії, наклали заборону на тільки-но виданий сьомий том «Дослідження Святого Письма» за назвою «Довершена таємниця», а також на буклети «Щомісячник Дослідників Біблії». Наступного місяця Міністерство юстиції США проголосило, що розповсюдження сьомого тому є незаконним. У що це вилилося? В обшуки, конфіскацію літератури та арешти поклонників Єгови!

31. Коли і як закінчились ‘один час, і часи і половина часу’?

³¹ Пригноблення Божих помазанців сягнуло апогею 21 червня 1918 року, коли за фальшивими звинуваченнями було засуджено на довгі строки ув’язнення відповідальних членів Товариства Вартової  башти, у тому числі його президента Дж. Ф. Рутерфорда. Прагнучи «позмінювати свята та права [«час і закон», Кул.]», «малий» ріг повністю вбив організовану проповідницьку працю (Об’явлення 11:7). Отже, передречені ‘один час, часи і половина часу’ закінчились у червні 1918 року.

32. Чому ви можете сказати, що «малий» ріг не знищив «святих»?

³² Але «святі» не були знищені під час пригноблення, якого завдавав їм «малий» ріг. Як і пророкувалося в книзі Об’явлення, після короткого періоду бездіяльності помазані християни ожили й стали знову активними (Об’явлення 11:11—13, Хом.). Двадцять шостого березня 1919 року президент Товариства Вартової башти та його товариші були звільнені з в’язниці, а пізніше з них зняли також фальшиві обвинувачення. Одразу після того помазаний останок розпочав реорганізацію для подальшої діяльності. А що ж чекало на ‘малого’ рога?

СТАРИЙ ДНЯМИ ПРОВОДИТЬ СУД

33. а) Хто такий Старий днями? б) Які ‘книги розгорнулися’ в небесному Суді?

³³ Оглянувши чотирьох звірів, Даниїл перевів свій погляд з четвертого звіра на те, що відбувалось у небі. Він побачив Старого днями, що сидів на блискучому престолі як Суддя. Старий днями — це не хто інший, як Бог Єгова (Псалом 90:2). Коли почав засідати небесний Суд, Даниїл побачив, як ‘розгортають книги’ (Даниїла 7:9, 10). Оскільки Єгова існує безмежну кількість часу, він знає усю людську історію так, неначе вона записана в книзі. Він стежив за усіма чотирма символічними звірами і може винести їм вирок відповідно до інформації із перших рук.

34, 35. Що станеться з ‘малим’ рогом та іншими подібними до звірів державами?

³⁴ Даниїл продовжив: «Я бачив того часу, що від голосу  великих слів, які цей ріг говорив, я бачив, аж ось був забитий той звір, і було погублене тіло його, і було віддане на спалення огню. А решті тих звірів відняли їхнє панування, а довгота в житті була їм дана аж до усталеного часу та години» (Даниїла 7:11, 12). Ангел сказав Даниїлу: «Та засяде суд, і скинуть його панування, щоб його знищити та вигубити аж до кінця» (Даниїла 7:26).

³⁵ Згідно з рішенням Великого Судді — Бога Єгови, ріг, який зневажав Його і пригноблював «святих», зазна́є на собі того ж вироку, що й Римська імперія, яка переслідувала ранніх християн. Від нього буде забране правління. Воно так само буде забране у менших, подібних до рогів «царів», які виникли з Римської імперії. А що ж сказати про правління, які походять від попередніх держав, подібних до звірів? Як і передречено, їм було дозволено жити довше, «до усталеного часу та години». На територіях тих держав і сьогодні живуть люди. Наприклад, Ірак займає територію стародавнього Вавилону. Досі існують Персія (Іран) та Греція. Залишки цих світових держав є членами Організації Об’єднаних Націй. Ці царства також будуть знищені разом із останньою світовою державою. Під час ‘війни того великого дня Вседержителя Бога’ будуть стерті з лиця землі всі людські уряди (Об’явлення 16:14, 16). Але хто ж тоді правитиме світом?

ДОВІЧНЕ ПРАВЛІННЯ НЕ ЗА ГОРАМИ

36, 37. а) Кого малося на увазі, коли говорилось про ‘ніби Сина Людського’, і коли та з яким наміром він з’явився перед небесним Судом? б) Що було встановлено в 1914 році н. е.?

³⁶ «Я бачив у видіннях ночі, аж ось,— вигукнув Даниїл. — Разом з небесними хмарами йшов ніби Син Людський, і прийшов аж до Старого днями, і Його підвели перед Нього» (Даниїла 7:13). Коли Ісус  Христос був на землі, то називав себе «Сином Людським», вказуючи цим на свій зв’язок із людством (Матвія 16:13; 25:31). До синедріону, тобто єврейського високого суду, Ісус сказав: «Ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме» (Матвія 26:64). Отже, той, хто у Даниїловому видінні йшов невидимо для людських очей і кому було дозволено приступити до Бога Єгови,— це воскреслий, прославлений Ісус Христос. Коли ж це сталося?

³⁷ Так само як з царем Давидом, Бог склав угоду про Царство з Ісусом Христом (2 Самуїла 7:11—16; Луки 22:28—30). Коли в 1914 році н. е. закінчились «призначені часи народів», Ісус Христос, будучи Давидовим царським спадкоємцем, по праву отримав правління Царства. У Даниїловій пророчій оповіді говориться: «Йому було дане панування й слава та царство, і всі народи, племена та язики будуть служити Йому. Панування Його — панування вічне, яке не спиниться, а царство Його не буде зруйноване» (Даниїла 7:14). Отже, 1914 року в небі було встановлено Месіанське Царство. Однак іншим теж дане правління.

38, 39. Хто отримає довічне правління над світом?

³⁸ «Приймуть царство святі Всевишнього»,— сказав ангел (Даниїла 7:18, 22, 27). Ісус Христос є головним святим (Дії 3:14; 4:27, 30). Інші «святі», які братимуть участь в правлінні,— це 144 000 вірних помазаних духом християн; вони є спадкоємцями Царства разом з Ісусом (Римлян 1:7; 8:17; 2 Солунян 1:5; 1 Петра 2:9). Після смерті вони воскресають як безсмертні духи, щоб правити з Христом на небесній Сіонській горі (Об’явлення 2:10; 14:1; 20:6). Тому світом людства правитимуть Ісус Христос та воскреслі помазані християни.

 ³⁹ Стосовно правління Сина Людського та інших воскреслих «святих» Божий ангел сказав: «Царство, і панування, і велич царств під усім небом буде дане народові святих Всевишнього. Його царство буде царство вічне, а всі панування — Йому будуть служити й будуть слухняні» (Даниїла 7:27). Яких же благословень зазна́є слухняне людство під правлінням того Царства!

40. Чому нам корисно уважно досліджувати сон та видіння Даниїла?

⁴⁰ Даниїл не знав про всі чудесні сповнення видінь, даних йому Богом. Він сказав: «Аж поти кінець цього слова. Мене, Даниїла, сильно лякали думки мої, і змінилася ясність моя, але це слово я заховав у своїм серці» (Даниїла 7:28). Однак у наш час ми можемо розуміти сповнення того, що бачив Даниїл. Якщо уважно досліджуватимемо це пророцтво, зміцниться наша віра й переконаність у тому, що світом правитиме Месіанський Цар Єгови.

[Примітки]

ЩО ВИ ЗРОЗУМІЛИ?

• Що символізує кожен з ‘чотирьох великих звірів, котрі піднялися з моря’?

• Що є ‘малим’ рогом?

• Як символічний малий ріг пригноблював «святих» під час Першої світової війни?

• Що станеться із символічним малим рогом та іншими подібними до звірів державами?

• Що корисне ви взяли для себе, уважно досліджуючи сон та видіння Даниїла про ‘чотирьох великих звірів’?

[Запитання для вивчення]

 [Рамка/Ілюстрації на сторінках 149—152]

 ТОЛЕРАНТНИЙ МОНАРХ

ОДИН грецький письменник п’ятого століття до н. е. назвав цього чоловіка толерантним та взірцевим монархом. Біблія називає його Божим ‘помазанцем’ та ‘хижим птахом’, який з’являється «зо сходу» (Ісаї 45:1; 46:11). Про кого ж ідеться? Про перського царя Кіра Великого.

Слава до Кіра почала приходити приблизно у 560—559 роках до н. е., коли він заступив свого батька Камбіза I на троні в Аншані (так називалося місто або округа стародавньої Персії). На той час Аншан перебував під владою мідійського царя Астіага. Повставши проти правління мідян, Кір швидко переміг, оскільки військо Астіага перейшло на його бік. Тоді Кір здобув прихильність мідян. Пізніше мідяни та перси воювали разом під його керівництвом. Так виникла Мідо-Перська держава, яка з часом розширила свої володіння від Егейського моря до ріки Інд. (Дивіться  карту).

Об’єднавши сили мідян та персів, Кір спочатку вирушив, щоб взяти під контроль західну частину Мідії,  оскільки лідійський цар Крез намагався розширити свої володіння за рахунок мідійських земель. Просуваючись до східного кордону Лідійської імперії у Малій Азії, Кір завдав поразки Крезу й захопив його столицю Сарди. Потім підкорив іонійські міста й приєднав до складу Мідо-Перської імперії усю Малу Азію. У результаті він став головним суперником Вавилону та його царя Набоніда.

Тоді Кір підготувався до боротьби з могутнім Вавилоном. З того часу на ньому стали сповнюватись біблійні пророцтва. Приблизно два століття перед тим Єгова сказав через пророка Ісаю, що правитель, який повалить Вавилон і визволить з полону євреїв, буде мати ім’я Кір. Саме тому, що ця роль була відведена Кіру багато років заздалегідь, Святе Письмо називає його ‘помазанцем’ ­Єгови (Ісаї 44:26—28).

Коли 539 року до н. е. Кір підійшов до Вавилона, перед ним постало неймовірно важке завдання. Здавалось, що це місто неможливо завоювати. Його оточували величезні мури та глибокий і широкий рів, утворений рікою Євфрат. А там, де Євфрат протікав через Вавилон, на обидвох берегах були зведені велетенські мури з височезними мідними воротами. Як же Кіру здобути ­Вавилон?

Більше ніж за століття до того Єгова передрік ‘посуху на води його’ і сказав, що «вони повисихають» (Єремії 50:38). Відповідно до цього пророцтва, Кір відвів води ріки Євфрат на декілька кілометрів північніше від Вавилона.  Тоді його армія перейшла вбрід річище, видерлася по схилу до муру й спокійно ввійшла у місто, тому що мідні ворота були залишені відчиненими. Подібно до «хижого птаха», який миттєво атакує свою здобич, цей правитель «зо сходу» захопив Вавилон за одну ніч!

Євреї у Вавилоні розуміли, що, здобувши перемогу, Кір приніс для них довгождане визволення і що в той час настав кінець 70-річного спустошення їхньої батьківщини. Як же вони, напевно, раділи, коли Кір видав указ, дозволивши їм повернутися до Єрусалима й відбудувати храм! Також Кір повернув їм коштовний храмовий посуд, що його Навуходоносор привіз до Вавилона, дав їм царський дозвіл привозити лісоматеріал з Лівану, а також видав на будівництво кошти з царської казни (Ездри 1:1—11; 6:3—5).

Загалом Кір гуманно й толерантно ставився до завойованих народів. Однією з причин такої поведінки могла бути його релігія. Кір, мабуть, дотримувався вчень перського пророка Зороастра й поклонявся Ахурамазді — богові, котрий, як вважалося, створив усе добре. Фархенґ Мегр написав у своїй книжці «Традиція зороастризму»: «Зороастр представляв Бога як моральну досконалість. Він говорив людям, що Ахурамазда є  не мстивим, а справедливим, і тому його слід не боятись, а любити». Мабуть, віра в доброчесного й справедливого бога вплинула на уявлення Кіра про цінності й заохочувала його до великодушності та чесності.

Проте цей цар не був таким терпимим до клімату у Вавилоні. Він не зносив пекучого літнього сонця. Тому, хоча Вавилон залишився царським містом імперії, а також релігійним і культурним центром, переважно він слугував Кіру як зимова столиця. По суті, незабаром після завоювання Вавилона Кір повернувся до Екбатани, своєї літньої столиці, розташованої на висоті приблизно 1900 метрів над рівнем моря коло підніжжя гори Ельвенд. Йому більше припадало до серця, що там на зміну холодній зимі приходило приємне літо. Також у своїй першій столиці Пасаргадах, розміщеній коло Персеполя за 650 кілометрів на південний схід від Екбатани, Кір побудував дуже гарний палац, в якому любив усамітнюватись.

Отже, Кіра знають як хороброго завойовника й толерантного монарха. Він загинув 530 року до н. е. під час військового походу. На тому закінчилося його 30-річне правління. Замість нього на перському престолі став правити його син Камбіз II.

ЩО ВИ ЗРОЗУМІЛИ?

• В якому розумінні перський цар Кір був ‘помазанцем’ Єгови?

• Яку цінну допомогу надав Кір народу Єгови?

• Як Кір ставився до завойованих народів?

[Карта]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

 МІДО-ПЕРСЬКА ІМПЕРІЯ

МАКЕДОНІЯ

Мемфіс

ЄГИПЕТ

ЕФІОПІЯ

Єрусалим

Вавилон

Екбатана

Сузи

Персеполь

ІНДІЯ

[Ілюстрація]

Могила Кіра в Пасаргадах.

[Ілюстрація]

Барельєф із зображенням Кіра (Пасаргади).

 [Рамка/Ілюстрації на сторінках 153—161]

 МОЛОДИЙ ЦАР ЗАВОЙОВУЄ СВІТ

ЦЕ БУЛО приблизно 2300 років тому. На березі Середземного моря стояв світловолосий полководець. Полководець був молодий, йому минуло 20 років. Він пильно дивився на місто, розташоване на острові за кілометр від нього. Полководцю відмовили туди ввійти, і тому, розлючений, він вирішив захопити його. Як же йому здій­снити атаку? Він вирішив насипати до острова вал і кинути на місто війська. Споруджувати вал вже почали.

Але звістка, послана могутнім царем Перської імперії, перервала роздуми молодого полководця. Перський правитель прагнув миру, і тому його пропозиція була надзвичайною: 10 000 талантів золота (за сьогоднішніми мірками два мільярди доларів США), руку однієї зі своїх дочок та право панувати над усією західною частиною Перської імперії. Усе це було запропоновано в обмін на членів царської сім’ї, що їх захопив цей полководець.

Командувачем, який мав дати відповідь на цю пропозицію, був Александр III Македонський. Чи йому слід прийняти її? «У той час вирішувалося майбутнє стародавнього світу,— говорить історик Ульріх Вількен.— Його рішення й справді вплинуло на події часів середньовіччя і навіть на події сьогодення, причому скрізь — і на Сході, і на Заході». Але перед тим, як розглянути відповідь  Александра, подивімось, які події передували цьому вирішальному моменту.

СТАНОВЛЕННЯ ЗАВОЙОВНИКА

Александр народився 356 року до н. е. в Пеллі (Македонія). Його батьком був цар Філіпп II, а матір’ю — Олімпіада. Вона вчила Александра, що македонські царі походять від Геракла, сина грецького бога Зевса. За словами Олімпіади, предком Александра був Ахілл, герой поеми Гомера «Іліада». Отже, навчений своїми батьками здобувати перемогу та царську славу, молодий Александр нічим іншим не цікавився. Коли Александра запитали, чи він узяв би участь у змаганнях з бігу на Олімпійських  іграх, той відповів, що погодився б, якби його суперниками були царі. Він прагнув здійснити щось більше, ніж його батько, і своїми звершеннями здобути собі славу.

Коли Александру було 13, його виховував грецький філософ Арістотель, який допоміг йому розвинути інтерес до філософії, медицини та науки. Важко сказати, наскільки вплинули філософські вчення Арістотеля на спосіб мислення Александра. «Можна з упевненістю сказати, що мало в яких питаннях ті двоє погоджувались один з одним,— зауважив філософ XX століття Бертран Рассел.— У питаннях політики Арістотель сильно покладався на грецькі міста-держави, які вже відживали своє». Поняття про уряди малих міст-держав аж ніяк не припадало до серця честолюбному царевичу, який прагнув побудувати велику централізовану імперію. Александр, напевно, також скептично ставився до того, що Арістотель учив поводитись з негреками як з рабами, бо царевич прагнув побудувати імперію, де разом мирно співпрацювали б переможці та переможені.

Проте немає сумніву в тому, що Арістотель прищепив Александру любов до читання та науки. Александр залишався жадібним читачем усе своє життя, особливо він захоплювався Гомером. Говорять, що він вивчив напам’ять усі 15 693 рядки «Іліади».

Навчання в Арістотеля несподівано закінчилося 340 року до н. е. Саме тоді 16-річний царевич повернувся до Пелли, щоб правити над Македонією на час відсутності свого батька. І цьому наслідному принцу не потрібно було багато часу, щоб стати відомим військовим полководцем. На втіху Філіппа, він швидко придушив повстале фракійське плем’я медів, захопив штурмом їхнє головне місто і назвав його на свою честь — Александрополь.

 ЗАВОЮВАННЯ ПРОДОВЖУЮТЬСЯ

Після того як у 336 році до н. е. було підступно вбито Філіппа, 20-річний Александр зійшов на трон Македонії. Перебравшись до Азії навесні 334 року до н. е. через протоку Геллеспонт (тепер Дарданелли), Александр розпочав завойовницький похід разом із невеликою, зате вишколеною армією, що складалась із 30 000 піхотинців та 5000 кіннотників. Також його армію супроводжували інженери, землеміри, архітектори, вчені та історики.

На річці Гранік, що протікає в північно-західній частині Малої Азії (тепер Туреччина), Александр здобув перемогу у своїй першій битві з персами. Тієї зими він завоював західну частину Малої Азії. А восени наступного року відбулася його друга вирішальна битва з персами біля Ісса, розташованого в південно-східній частині Малої Азії. Для зустрічі з Александром могутній перський цар Дарій III привів туди приблизно півмільйонну армію. Щоб показати свою славетну перемогу, самовпевнений Дарій також взяв матір, дружину та інших членів своєї сім’ї. Але перси були неготові до раптової і шаленої атаки македонян. Військо Александра завдало персам цілковитої поразки,  Дарій утік, залишивши свою сім’ю в руках македонського царя.

Замість того щоб наздоганяти персів, Александр пішов на південь уздовж узбережжя Середземного моря і захопив бази, які використовував могутній перський флот. Але острівне місто Тир чинило йому опір. Постановивши завоювати його, Александр розпочав облогу, яка тривала сім місяців. Під час тієї облоги Дарій запропонував йому укласти мир, про який згадувалося вище. Згідно з одним повідомленням, пропозиція була настільки привабливою, що довірений радник Александра Парменіон сказав: «Якби я був Александром, я прийняв би ці умови». Але молодий полководець відповів: «І я прийняв би, якби був Парменіоном». Відмовившись вести переговори, Александр продовжував облогу Тира й у липні 332 року до н. е. знищив того гордого володаря морів.

Пощадивши Єрусалим, який здався йому, Александр попрямував на південь і завоював Ґазу. Єгипет, виснажений перським правлінням, вітав його як визволителя. У Мемфісі він приніс жертви бику Апісу і тим задобрив єгипетських жерців. Також він заснував місто Александрію, котре пізніше стало суперником Афін як освітнього центру. Воно й досі носить його ім’я.

Після того Александр звернув на північний схід і став просуватися по Палестині в напрямку до річки Тигр. У 331 році до н. е. під Гавгамелами, недалеко від залишків руїн Ніневії, він вступив у третю головну битву з персами. Тут сорокасемитисячне  військо Александра взяло верх над реорганізованою перською армією, яка складалася принаймні з 250 000 чоловік! Дарій утік. Пізніше його вбили свої ж люди.

Захоплений відчуттям перемоги, Александр повернув на південь і взяв зимову перську столицю Вавилон. Також він зайняв інші столиці — Сузи та Персеполь, захопив величезну перську скарбницю і спалив грандіозний палац Ксеркса. Зрештою перед ним впала ще одна столиця — Екбатана. Тоді цей блискавичний завойовник підкорив решту перських володінь і зайшов на схід аж до річки Інд, що протікає на території сучасного Пакистану.

Коли Александр переходив річку Інд у місцевості, що межує з перською провінцією Таксіла, йому назустріч вийшов могутній суперник — індійський цар Пор. У червні 326 року до н. е. Александр провів з ним свою четверту й останню головну битву. Армія Пора мала 35 000 солдатів та 200 слонів, які налякали коней македонян. Битва була жорстокою та кривавою, але армія Александра перемогла. Пор здався і став його союзником.

Минуло більше восьми років з того часу, як македонська армія вступила в Азію, вояки потомилися й затужили за батьківщиною. Їх виснажила жорстока битва з Пором, і вони хотіли повернутися додому. Спочатку Александр не погоджувався, але пізніше поступився. Греція й справді стала світовою державою. Оскільки на завойованих територіях було засновано грецькі колонії, грецька мова та культура поширились по всіх тих землях.

ЯКОЮ ЛЮДИНОЮ ВІН БУВ

Македонська армія зберігала єдність у роки завоювань саме завдяки особистості Александра. Зазвичай після боїв Александр відвідував поранених, розглядав рани, хвалив солдатів за виявлену хоробрість і  винагороджував грошима відповідно до їхніх досягнень. А для тих, хто поліг у боях, Александр влаштовував розкішні похорони. Батьків та дітей полеглих звільнялось від сплати всіх податків та виконання різних служб. І після боїв він влаштовував задля розваг ігри та змагання. Одного разу він навіть дав відпустки щойно одруженим чоловікам, дозволивши їм провести зиму разом з дружинами в Македонії. Завдяки цьому він завоював прихильність і визнання своїх воїнів.

Стосовно одруження Александра з бактрійською царівною Роксаною грецький біограф Плутарх написав: «[Це] цілком відповідало його тогочасним задумам. Завдяки цьому шлюбу перси пройнялись більшим довір’ям до Александра й дуже полюбили його за те, що він проявив велику чесність і не хотів утримувати незаконний зв’язок навіть з тією єдиною, яка покорила його серце».

Також Александр ставився з повагою до шлюбів інших. Хоча дружина царя Дарія була його бранкою, він подбав, щоб до неї ставилися шанобливо. Крім того, коли Александр дізнався, що два македонських солдати зґвалтували дружин якихось чужинців, він наказав їх стратити, якщо підтвердиться їхня вина.

Александр, як і його мати Олімпіада, був дуже релігійним. Він приносив жертви богам як до, так і після битв і радився зі своїми віщунами стосовно значення певних прикмет. У Лівії він звертався за порадами до оракула бога Аммона. А у Вавилоні виконував вказівки халдеїв щодо того, як приносити жертви, особливо вавилонському богові Белу (Мардуку).

Хоча Александр був стриманий в їжі, він зрештою став багато пити. За кожною чашою вина він довго говорив і вихвалявся своїми досягненнями. Одним з найганебніших вчинків Александра було вбивство його друга Кліта, яке він учинив у п’яній люті. Однак Александр настільки звинувачував  себе за це, що три дні пролежав у ліжку й нічого не пив і не їв. Зрештою друзі вмовили його поїсти.

З плином часу через прагнення прославитись у нього з’явились інші неприємні риси. Він почав швидко вірити несправедливим звинуваченням і надзвичайно жорстоко карати. Александр, наприклад, повірив, що Філот брав участь у замаху на його життя, і наказав стратити цього чоловіка, а також його батька Парменіона, радника, якому він колись довіряв.

ПОРАЗКА АЛЕКСАНДРА

Александр повернувся до Вавилона. Не пройшло багато часу, і він захворів на малярію, від якої не зміг одужати. Тринадцятого червня 323 року до н. е., проживши всього-на-всього 32 роки й 8 місяців, Александр здався найстрашнішому ворогові — смерті.

Сталося так, як сказали одного разу індійські мудреці: «О царю Александре, кожній людині належить лише такий шматок землі, як той, на якому ми стоїмо; а ти ж нічим не відрізняєшся від інших, хіба тільки тим, що, повний енергії і невтомний, блукаєш по всій цій землі далеко від дому, непокоїш себе та людей. Але мине трохи часу — ти помреш і матимеш лише той шмат землі, на якому тебе поховають».

ЩО ВИ ЗРОЗУМІЛИ?

• Ким за походженням був Александр Македонський?

• В який похід вирушив Александр незабаром після того, як успадкував трон Македонії?

• Опишіть деякі віхи завоювань Александра.

• Що можна сказати про особистість Александра?

[Карта]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ЗАВОЮВАННЯ АЛЕКСАНДРА

МАКЕДОНІЯ

ЄГИПЕТ

Вавилон

Інд

[Ілюстрація]

Александр.

[Ілюстрація]

Арістотель та його учень Александр.

 [Сторінкова ілюстрація]

[Ілюстрація]

Медаль, на котрій, як гадають, зображено Александра Македонського.

 [Рамка/Ілюстрації на сторінках 162, 163]

 ВЕЛИЧЕЗНЕ ЦАРСТВО ПОДІЛЕНЕ

БІБЛІЯ передрекла, що царство Александра Македонського розпадеться й буде поділене, але «не на його нащадків» (Даниїла 11:3, 4). Так і сталося. Впродовж 14-річного періоду після раптової смерті Александра, який помер у 323 році до н. е., було підступно вбито його законного сина Александра IV, а також Геракла, позашлюбного сина.

У 301 році до н. е. чотири полководці Александра оголосили себе правителями в тій величезній імперії, яку створив їхній командувач. Полководець Кассандр взяв у свої руки правління над Македонією та Грецією. Полководець Лісімах отримав Малу Азію та Фракію. Селевк I Никатор зайняв Месопотамію та Сирію, а Птолемей Лаг, тобто Птолемей I, став правити над Єгиптом та Палестиною. Так з одного великого царства Александра виникло чотири елліністичні, тобто грецькі, царства.

З усіх них династія Кассандра правила найкоротший період. Через декілька років після того, як Кассандр став правителем, усі чоловіки з його лінії повимирали, і 285 року до н. е. Лісімах захопив європейську частину Грецької імперії. Через чотири роки Лісімах загинув у битві з Селевком I Никатором, внаслідок чого Селевк I Никатор заволодарював над величезною частиною Азії. Селевк був першим представником царської династії Селевкідів, що правила у Сирії. Він заснував у Сирії Антіохію і зробив це місто своєю новою столицею. Селевка було по-зрадницьки вбито у 281 році до н. е., але династія, яку він за­снував, продовжувала правити до 64 року до н. е., коли римський полководець Помпей зробив Сирію римською провінцією.

З усіх тих чотирьох держав, на які була поділена імперія Александра, держава Птолемеїв існувала найдовше. Птолемей I  взяв собі титул царя у 305 році до н. е. і започаткував династію македонських царів, або фараонів, що правили в Єгипті. Зробивши Александрію своєю столицею, він одразу став займатися розбудовою цього міста. Одним з найбільших його задумів була побудова відомої Александрійської бібліотеки. Щоб наглядати за будівництвом, Птолемей запросив з Греції відомого афінського вченого Деметрія Фалерського. За повідомленнями, у першому столітті н. е. у бібліотеці нараховувався один мільйон сувоїв. Династія Птолемеїв продовжувала правити в Єгипті аж до 30 року до н. е., коли римляни захопили її володіння. Відтоді замість Греції панівною державою у світі став Рим.

ЩО ВИ ЗРОЗУМІЛИ?

• Як було поділено величезну імперію Александра?

• До якого часу правила царська династія Селевкідів у Сирії?

• Коли настав кінець царюванню Птолемеїв у Єгипті?

[Карта]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

РОЗПАД ІМПЕРІЇ АЛЕКСАНДРА

Кассандр

Лісімах

Птолемей I

Селевк I

[Ілюстрації]

Птолемей I.

Селевк I.

 [Схема/Ілюстрація на сторінці 139]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

СВІТОВІ ДЕРЖАВИ У ДАНИЇЛОВОМУ ПРОРОЦТВІ

Великий бовван (Даниїла 2:31—45)

Чотири звірі, що вийшли з моря (Даниїла 7:3—8, 17, 25)

ВАВИЛОНІЯ (починаючи з 607 року до н. е.)

МІДО-ПЕРСІЯ (починаючи з 539 року до н. е.)

ГРЕЦІЯ (починаючи з 331 року до н. е.)

РИМ (починаючи з 30 року до н. е.)

АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКА СВІТОВА ДЕРЖАВА (починаючи з 1763 року н. е.)

ПОЛІТИЧНО РОЗДІЛЕНИЙ СВІТ (у час кінця)

 [Сторінкова ілюстрація на сторінці 128]

 [Сторінкова ілюстрація на сторінці 147]