Розділ 20

Життя та кров. Чи вони є для тебе святими?

1. а) Який є Божий погляд на життя? б) Як ми можемо показати, що цінуємо Божий дар життя?

НАС не повинно дивувати те, що Божий погляд на життя є зовсім інший від погляду людей світу. Для Бога людське життя — це святість. Чи для тебе воно теж святе? Ми цілковито залежні від Бога, який «дає всім і життя, і дихання, і все» (Дії 17:25—28; Пс. 36:10). Якщо ми згідні з Божим поглядом на цю справу, то охоронятимемо своє життя. Але ми не будемо порушувати божественний закон тільки для того, щоб врятувати теперішнє життя. Ми дуже цінуємо Божу обіцянку вічного життя для тих, які справді проявляють на ділі віру в його Сина (Матв. 16:25, 26; Івана 6:40; Юди 21).

2. Чиє ставлення до життя відображає світ і до якого способу мислення це інколи призводить?

² На противагу цьому Ісус сказав, що Сатана Диявол, правитель цього світу, «був душогуб споконвіку» (Івана 8:44; 12:31). Своїм першим кроком на шлях непокори він навів смерть на людство. Історія світу насичена насиллям, що відображає результати впливу його духу. Але Сатана може також представляти себе по-різному. Тому люди, які перебувають під впливом його способу мислення, кажуть, що хоч, можливо, й правильно бути релігійними, але коли виникає питання життя й смерті, то краще слухатись їхньої «досвідченої» поради, а не цитувати з Біблії. (Порівняй 2 Коринтян 11:14, 15). Якщо б перед тобою постало питання вибору  життя чи смерті, на який шлях провадило б тебе серце? Звичайно, ми повинні прагнути задовольняти Єгову.

3. а) Чому ми особливо повинні цікавитись тим, що Біблія говорить про кров? б) Прочитай Буття 9:3—6 і Дії 15:28, 29 і тоді дай відповіді на вищеподані запитання, використовуючи ці вірші.

³ Боже Слово виявляє тісний взаємозв’язок між життям та кров’ю, кажучи: «Душа [або життя] тіла — в крові вона». А оскільки життя є святим, то Бог також зробив святою кров. Це те, що належить йому, тому її слід вживати тільки у схвалений ним спосіб (Лев. 17:3, 4, 11; Повт. 12:23, Хом.). Отже, було б добре уважно розглянути його вимоги стосовно крові.

Прочитай Буття 9:3—6.

Яких звичаїв у твоїй околиці ти повинен остерігатись, щоб не споживати крові тварин?

Беручи до уваги те, що сказано про кров тварин у 4-му вірші, як би ти зреагував на пиття людської крові (так робили на римських гладіаторських змаганнях)?

Згідно з 5 та 6-м віршами, перед ким людина буде відповідати за пролиття людської крові?

Прочитай Дії 15:28, 29.

Чи там говориться, що ці вимоги були б тільки на обмежений проміжок часу? Чи вони стосуються нас?

Чи йдеться тут також і про людську кров?

Чи ці вірші вказують, що можуть бути винятки на випадок крайньої потреби?

4. Згідно з обговореним, який прогрес на основі Святого Письма, можливо, потрібно зробити людині, щоб не мати вини у кровопролитті?

⁴ Стосовно людської крові ми не можемо вважати, що вільні від вини, якщо стримуємось від душогубства. Святе Письмо показує, що коли ми є членами організації, винної в кровопролитті перед Богом, то мусимо порвати  всі зв’язки з нею, якщо не хочемо бути спільниками її гріхів (Об’явл. 18:4, 24; Михея 4:3). Це треба зробити негайно.

5. Як можна поєднати старанність у проповідуванні та невинність у кровопролитті?

⁵ Божим слугам, яких він призначив застерігати людей про прийдешнє знищення у великій скорботі, для того щоб залишатися невинними у кровопролитті, потрібно вірно проголошувати ту звістку. (Порівняй Єзекіїля 3:17—21). Павло вважав себе боржником перед усіма людьми, беручи до уваги служіння, призначене йому. Він знімав із себе відповідальність за їхню кров тільки тоді, коли давав їм докладне свідчення про Божі заходи для спасіння (Римл. 1:14, 15; Дії 18:5, 6; 20:26, 27). Чи наша ревність у проповідуванні — це усвідомлення тієї ж відповідальності, яка лежить на усіх Свідках Єгови?

6. Який є зв’язок між запобіганням нещасним випадкам та шануванням святості життя?

⁶ Ми теж повинні дуже серйозно підходити до справ, пов’язаних зі смертельними випадками. Під Мойсеєвим Законом з осіб, які випадково заподіяли смерть людині, не знімалося вини. Їх каралось за це (Вих. 21:29, 30; Повт. 22:8; Числа 35:22—25). Якщо візьмемо до серця цей принцип, то будемо обережними, щоб не спричинити смертельного випадку, коли сидимо за кермом автомобіля, коли необачно ризикуємо або коли не усуваємо якихось небезпечних умов у своєму домі або на роботі. Чи наше ставлення до цих справ виявляє повне цінування святості життя?

Що сказати про застосування крові у медичних цілях?

7. а) Чи переливання крові від однієї людини до другої відображає пошану до святості крові? б) Чому нерозсудливо заявляти, що заповідь ‘стримуватись від крові’ стосується тільки звичаїв, загальноприйнятих у першому столітті?

⁷ Хоча цей метод і не є новим, та особливо в XX столітті  почали широко застосовувати метод переливання крові з наміром підтримувати життя. При цьому використовують як кров, так і її складники. Звичайно, такі методи лікування не дають гарантії пацієнту, що він не помре. Іноді переливання крові є безпосередньою причиною смерті. Але найважливішим є: чи біблійна вимога ‘стримуватись від крові’, стосується цього методу лікування? Так, безсумнівно! Приймання у своє тіло крові будь-якого створіння — чи то людини, чи тварини — порушує божественний закон. Цим виявляється неповага до святості крові (Дії 15:19, 20). Немає жодної підстави вважати, що заповідь ‘стримуватись від крові’ стосується тільки звичаїв першого століття, а не сучасних медичних засобів. Поміркуй над наступними словами: чи хтось заявляв би, що в біблійній заповіді про душогубство не згадується незаконне вбивство вогнепальною зброєю, бо таку зброю винайшли значно пізніше? І чи було б розсудливо сперечатись, що заборона п’янства стосується тільки заборони вживання напоїв, про які знали у першому столітті, а не сучасних міцних напоїв? Для тих осіб, які справді бажають задовольняти Бога, принцип у заповіді про ‘стримування від крові’ є добре зрозумілим.

8. а) Як ти можеш визначити, чи декотрі медичні процедури не суперечать християнським нормам? б) Якщо б лікар хотів взяти невелику кількість твоєї крові, зберегти її, а потім повернути її назад у твоє тіло під час операції, які біблійні принципи можуть допомогти тобі зробити правильне рішення? в) Якого погляду людина може дотримуватися щодо лікування, при якому кров пускають в обіг по апарату, що за межами її тіла?

⁸ І все ж при складності декотрих медичних процедур можуть виникати запитання. Як же їх вирішувати? По-перше, попроси у свого лікаря, щоб він добре пояснив запропонований метод. Тоді з допомогою молитви уважно проаналізуй усе на основі біблійних  принципів. Лікар може порадити вивести трохи твоєї власної крові, зберегти її і пізніше, якщо буде потрібно, використовувати під час операції. Чи ти погодився б на це? Пам’ятай, що, згідно з Божим Законом, даним через Мойсея, кров, яку забрано з тіла створіння, потрібно було вилити на землю (Повт. 12:24). Сьогодні ми не є під Закон-угодою, але основний принцип такий: кров — це святість, і коли вона не є в тілі якого-небудь створіння, тоді її потрібно повернути назад до Бога, тобто вилити на землю — його підніжок. (Порівняй Матвія 5:34, 35). Отже, чи ж правильно зберігати свою кров (навіть порівняно недовго), а потім знову вливати її у своє тіло? Але що, коли лікар каже, що під час хірургічної операції або іншої процедури твоя кров виводитиметься апаратом з тіла, а пізніше відразу назад вертатиметься? Чи ти погодився б на це? Дехто відчуває, що згідно зі своїм сумлінням може погодитись на це, якщо апарат заздалегідь наповнений некровною рідиною. Вони вважають цей зовнішній апарат поширенням своєї кровоносної системи. Звичайно, обставини можуть бути різними, і в таких справах тобі особисто потрібно вирішувати. Але це рішення повинно залишити тебе з чистим сумлінням перед Богом (1 Петра 3:16; 1 Тим. 1:19).

9. а) З допомогою яких запобіжних заходів потрібно впевнитись, що лікар шануватиме твоє рішення ‘стримуватись від крові’? б) Як інколи можна уникнути неприємних суперечок навіть у випадку крайньої потреби? в) Що б ти робив, коли б лікар, або суд, примушував тебе погодитись на переливання крові?

⁹ Щоб бути певним, що лікар шануватиме твоє рішення ‘стримуватись від крові’, потрібно обговорити з ним цю справу перш, ніж виникнуть якісь непередбачені обставини. Якщо необхідно йти до лікарні на обстеження для лікування, попроси письмового запевнення, що тобі не будуть вливати кров, а також особисто поговори про це з твоїм лікарем. Але що,  коли людина потрапляє в непередбачені крайні обставини? Можна уникнути неприємних суперечок з лікарем, коли з пошаною та розсудливістю обговорити з ним усе і попросити його допомогти тобі своєю здібністю, але щоб він з повагою ставився до твого християнського сумління (Прип. 15:1; 16:21, 23). Проте що, коли б доброзичливі медичні робітники наполегливо твердили, що відмова від крові ставить життя у небезпеку, і старались примусити тебе погодитись на кров? Віра в правдивість законів Єгови повинна зробити нас непохитними. Вірність до Єгови повинна загартувати нас так, щоб ми могли з упевненістю вистояти, оскільки наш вибір — слухатись Бога, а не людей. (Дії 5:29; порівняй Йова 2:4; Приповістей 27:11).

Наскільки серйозною є ця справа?

10. Чому заява лікаря, що переливання крові є потрібне для врятування життя, не змінить нашого погляду на цю справу?

¹⁰ Для осіб, які ще не навчилися про Єгову, аргументи, що наводять на захист переливання крові, іноді здаються свідченням пошани до святості життя. Але ми повинні пам’ятати, що багато тих, які дотримуються такого переконання, також забувають, скільки життів гине через аборти. Єгова знає набагато більше про життя та кров у порівнянні з будь-яким «знавцем» медицини. Усі його заповіді є нам на добро, вони оберігають наше життя тепер і дають надію на майбутність (Ісаї 48:17; 1 Тим. 4:8). Чи ж заповідь ‘стримуватись від крові’, це щось інше?

11. а) В якому єдиному випадку Єгова дозволив ізраїльтянам вживати кров? б) Чому це дуже важливо для нас, християн?

¹¹ Те, наскільки важливою є пошана до святості крові, ми бачимо з наказу Єгови стосовно єдиного  способу її використання. «Душа тіла — в крові вона, а Я дав її для вас на жертівника для очищення за душі ваші, бо кров та — вона очищує душу. Тому сказав Я Ізраїлевим синам: Кожна душа з вас не буде їсти крови» (Лев. 17:11, 12). Уся тваринна кров, вилита Єгові на жертовник згідно з тією вимогою, представляла дорогоцінну кров Ісуса Христа (Євр. 9:11, 12; 1 Петра 1:18, 19). Отже, Божий закон, який забороняв будь-яке інше вживання крові, підкреслює святість Ісусової крові. З цього можна зрозуміти, що зловживати кров’ю — це велика непошана до заходів Єгови для спасіння через його Сина.

12. Чому правдивий християнин навіть на смертному ложі не погодиться на будь-яке зловживання кров’ю з наміром врятувати своє життя?

¹² Якими ж недалекоглядними треба бути, щоб відвертатись від Бога в той час, коли стоїмо перед вибором життя чи смерті! Хоч ми цінуємо послуги сумлінних лікарів, однак не намагаємося з розпачу продовжувати своє життя або життя наших рідних на декілька днів чи років, порушуючи Божий закон, неначе не маємо надії на життя в майбутньому. Ми віримо, що завдяки цінності Ісусової пролитої крові зможемо жити вічно. Ми від щирого серця віримо, що Божі вірні слуги — навіть померлі — отримають нагороду вічного життя (Івана 11:25; 1 Тим. 4:10).

Повторення пройденого

● Чому життя та кров — це святість? Чому світ дивиться на це інакше?

● Як ми виявляємо пошану до святості тваринної крові?

● Як ми всі повинні показати, що ставимось до людського життя як до святості? Наскільки це важливо?

[Запитання для вивчення]