Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

«Майте щиру любов один до одного»

«Майте щиру любов один до одного»

Розділ 17

«Майте щиру любов один до одного»

1, 2. а) Що часто справляє враження на людей, які вперше приходять на зібрання Свідків Єгови? б) Який ще інший доказ цієї риси вони помічають на наших конгресах?

КОЛИ люди вперше приходять на зібрання Свідків Єгови, часто на них справляє глибоке враження любов, яка там панує. Вони бачать цю любов у дружніх стосунках і прихильному ставленні до них самих.

2 На наших конгресах гості також звертають увагу на чудову поведінку більшості присутніх. Один кореспондент написав про такий конгрес: «Ніхто не є під впливом наркотиків або алкоголю. Немає криків та вересків. Ніхто нікого не штовхає. Там не лають і не проклинають. Немає брудних жартів або непристойної мови. Ніхто не палить. Ніхто не краде. Ніхто не розкидає по газонах бляшанок. Це насправді щось надзвичайне». Усе це є доказом любові, яка «не поводиться нечемно, не шукає тільки свого» (1 Кор. 13:4—8).

3. а) Що з плином часу повинно бути очевидним у прояві нашої любові? б) Яку любов нам треба розвивати, наслідуючи Христа?

3 Любов — це риса, притаманна кожному правдивому християнину (Івана 13:35). Із ростом духовності ми повинні виявляти її ще більше. Апостол Павло молився, щоб любов його братів «примножалась ще більше [та] більше» (Флп. 1:9; 1 Сол. 3:12). Петро теж заохочував співхристиян любити «усіх братів» (1 Петра 2:17, Хом.). Наша любов повинна спонукувати нас робити щось більше, ніж тільки сходитись на зібрання з людьми, якими ми майже не цікавимось. Це щось важливіше, ніж тепле вітання час від часу. Апостол Іван показав, що ця любов повинна бути саможертовною. Він написав: «Ми з того пізнали любов, що душу Свою Він [Син Божий] поклав був за нас. І ми мусимо класти душі за братів!» (1 Ів. 3:16; Івана 15:12, 13). Ми ще не зробили цього. Але чи ми дійсно віддали б своє життя за братів? Чи ми докладаємо усіх зусиль, щоб допомагати їм тепер, навіть коли це, можливо, і незручно?

4. а) Як ще ми можемо виявляти більшу любов? б) Чому так важливо, щоб ми мали щиру любов один до одного?

4 Разом з учинками, котрі відображають дух самопожертви, також важливо мати щирі, теплі почуття до братів. Боже Слово заохочує нас: «Будьте братолюбні один до одного з ніжністю» (Римл. 12:10, Дерк.). Ми всі маємо такі почуття до декотрих людей. Чи ми можемо побільшити число тих людей, до яких відчуваємо таку ніжність? Оскільки кінець цієї старої системи вже близько, дуже важливо якомога більше зближуватися зі своїми християнськими братами. Біблія застерігає нас, кажучи: «Кінець же всьому наблизився... Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів!» (1 Петра 4:7, 8).

5. Чому неправильно сподіватися, що між членами збору не будуть виникати проблеми?

5 Певно, поки ми недосконалі, інколи ми своїми вчинками ображатимемо інших. А вони теж порізному грішитимуть проти нас (1 Ів. 1:8). Що тобі слід робити, якщо потрапиш у таку ситуацію?

Що робити, коли виникають проблеми

6. а) Чому біблійна порада не завжди в згоді з нашими схильностями? б) Які будуть результати, якщо застосовуватимемо її?

6 Біблія дає нам потрібне керівництво. Але її поради можуть не збігатися зі схильностями недосконалих людей (Римл. 7:21—23). А втім, коли будемо щиро старатися застосовувати те керівництво, це буде доказом нашого палкого бажання задовольняти Єгову і збагатить нашу любов до інших.

7. а) Чому ми не повинні мститися, якщо хтось образить нас? б) Чому ми не повинні уникати брата, який ображає нас?

7 Іноді, коли люди ображені кимсь, вони шукають нагоди помститись. Але це тільки погіршує справу. Якщо потрібна відплата, краще покластися на Бога (Прип. 24:29; Римл. 12:17—21). Ще хтось може намагатися не мати з образником нічого спільного і уникати спілкування з ним. Однак ми не можемо поводитися так зі співпоклонниками. Те, чи Бог прийме наше поклоніння, частково залежить від нашої любові до братів (1 Ів. 4:20). Чи ми з чистим сумлінням можемо казати, що любимо когось, коли не говоримо до тієї людини або коли сама лише її присутність дратує нас? Нам потрібно збагнути суть проблеми і вирішити її. Але як?

8, 9. а) Що правильно робити, коли є якась причина для скарги на брата? б) А що, коли він повторно грішить проти нас? в) Чому ми повинні так поводитись у цьому випадку і що допоможе нам зробити це?

8 Апостол Павло писав про це: ‘Терпіть один одного й прощайте одне одному взаємно, коли б хтось мав на кого скаргу. Так, як Господь простив вам, чиніть і ви так само’ (Кол. 3:13, Хом.). Чи ти можеш так поводитися? А що, коли б людина якимсь чином знову грішила проти тебе?

9 Апостол Петро мав те ж саме запитання, і він подав думку, що, можливо, потрібно буде простити братові аж до семи разів. Ісус у відповідь сказав: «Не кажу тобі — до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!» Але чому? Для пояснення Ісус використав притчу, в якій підкреслив величезну кількість наших боргів перед Богом у порівнянні з тим, скільки боргів хтось може мати перед нами (Матв. 18:21—35). Ми по-різному щоденно грішимо проти Бога — інколи самолюбним вчинком, часто словом чи думкою, а також коли не виконуємо своїх обов’язків. Через незнання ми, можливо, навіть не усвідомлюємо, що чинили щось неправильне, або через життєві клопоти могли не замислюватись над цим. Бог міг би вимагати нашого життя як плати за гріхи (Римл. 6:23). Але він безупинно проявляє до нас милість (Пс. 103:10—14). І це цілком розсудливо, що він вимагає від нас наслідувати його приклад у стосунках одних з одними (Матв. 6:14, 15; Еф. 4:1—3). Якщо прощаємо провини, а не таїмо якусь образу, то цим виявляємо любов, яка «не думає лихого» (1 Кор. 13:4, 5; 1 Петра 3:8, 9).

10. Що ми повинні робити, коли брат має щось проти нас?

10 Часом може трапитись, що ми не ображаємось на свого брата, але він має щось проти нас. Що ж тоді робити? Відразу потрібно поговорити з ним і старатись відновити мирні стосунки. Біблія заохочує брати ініціативу на себе (Матв. 5:23, 24). Зробити це, напевно, не буде легко. Для цього необхідні любов та покірність. Чи ти настільки розвинув такі риси, щоб слухатися цієї біблійної поради? Це важлива мета, якої нам потрібно досягати.

11. Якими повинні бути наші дії, якщо брат своїми вчинками ображає нас?

11 З другого боку, може бути, що своїми вчинками хтось пригнічує твій настрій і, можливо, настрій інших. Чи ж не було б добре комусь поговорити з ним? Можливо. Якщо ти лагідно поясниш йому суть справи, то це може дати добрі результати. Але передусім ти повинен запитати себе: «Чи він дійсно поводиться не по-біблійному? Або чи не є причиною проблеми відмінність у нашому походженні та вихованні?» Якщо так, то вважай, щоб не визначити своїх особистих норм і не судити когось відповідно до них (Якова 4:11, 12). Єгова безсторонньо приймає людей будь-якого походження і з терпінням ставиться до них, в той час як вони ростуть духовно.

12. а) Якщо хтось у зборі серйозно згрішить, хто розглядає таку справу? б) Але за яких обставин ображений повинен зробити перший крок? З яким наміром?

12 Проте коли б хтось у зборі серйозно згрішив, то на це треба негайно звернути увагу. Але хто повинен займатись такою справою? Як правило, старійшини. Однак якщо між братами виникне якесь непорозуміння в торговельній справі або, можливо, когось образили недобрим словом, то той, кого скривдили, повинен першим зробити кроки, щоб допомогти образникові. Декому, мабуть, так зробити не легко. Але саме таку пораду дав Ісус у Матвія 18:15—17. Любов до свого брата і палке бажання не втрачати його як брата допоможе обговорити з ним справу так, щоб, коли можливо, зворушити його серце (Прип. 16:23).

13. Якщо між нами виникає проблема, що допоможе правильно дивитись на цю справу?

13 Коли виникає проблема, незалежно від того, велика вона чи мала, нам легше буде її розв’язати, якщо намагатимемось зрозуміти погляд Єгови на це. Він не схвалює жодного гріха, хоча й бачить його в кожному з нас. У призначений ним час він очистить свою організацію від нерозкаяних грішників. А що ж сказати про тих, хто залишиться? До всіх нас він проявляє довготерпіння і милість. Він подає нам зразок для наслідування. Якщо поводимось так, то відображаємо цим його любов (Еф. 5:1, 2).

Шукай можливостей ‘розширюватися’

14. а) Чому Павло заохочував християн ‘розширюватися’? б) Як цитовані вірші показують, що нам усім було б добре подумати про це?

14 Апостол Павло провів багато місяців, коли підкріпляв збір у Коринті, що в Греції. Він докладав багато зусиль, щоб допомогти братам того збору, і проявляв любов до них. Але декотрим з них бракувало сердечних почуттів до нього. Вони були надто вимогливі. Він заохочував їх ‘розширюватися’ у прояві любові (2 Кор. 6:11—13; 12:15). Було б добре нам усім подумати, до якої міри ми виражаємо любов до інших і шукаємо можливостей ‘розширюватися’ (1 Ів. 3:14; 1 Кор. 13:3).

15. Що може допомогти нам більше полюбити того, до кого ми не маємо почуття особливої прихильності?

15 Чи з декотрими членами збору нам важко мати дружні стосунки? Якщо ми докладаємо усіх зусиль для того, щоб не брати до уваги будь-які незначні прогріхи своїх братів,— а саме такого ставлення до нас ми чекаємо з боку інших,— то це допоможе розвинути кращі взаємини між нами (Прип. 17:9; 19:11). Наші почуття до них теж поліпшаться, коли будемо брати до уваги їхні кращі риси і думати про них. Чи ми вже звернули увагу, як Єгова використовує цих братів? Напевно такий погляд збільшить нашу любов до них (Луки 6:32, 33, 36).

16. Як можна на практиці ‘розширюватися’ у прояві любові до членів збору?

16 Звичайно, наші спроможності в тому, що ми можемо зробити для інших, обмежені. Не завжди можливо з усіма привітатися на кожному зібранні. Неможливо всіх включити до списку, коли запрошуємо друзів на обід. Ми всі маємо близьких друзів, з якими проводимо більше часу, ніж з іншими. Але чи ми можемо ‘розширюватися’? Чи можна провести лише кілька хвилин кожного тижня, щоб краще познайомитися з тим у зборі, хто не був нам близьким другом? Чи можна час від часу запрошувати когось з них піти в проповідницьке служіння? Якщо справді маємо щиру любов один до одного, то знайдемо час, щоб зробити це.

17. Яка поведінка виявить нашу сердечну любов до незнайомих братів?

17 Християнські конгреси є чудовою нагодою ‘розширювати’ нашу любов. Присутніх може бути тисячі. Неможливо побачитися з усіма. Але своєю поведінкою ми все-таки можемо показати, що їхнє благополуччя ми ставимо вище від нашої власної вигоди, навіть якщо ще ніколи не зустрічалися з ними. І під час перерви ми можемо проявити особисту зацікавленність іншими братами тим, що зробимо перший крок до знайомства з ними. Прийде час, коли усі, що житимуть на землі, будуть нашими братами й сестрами, з’єднаними в поклонінні Богові й Отцеві усього живого. Як же радісно буде познайомитися з усіма ними, побачити їхні різноманітні риси! Щира любов спонукуватиме нас робити це. Чому ж не почати вже тепер?

Повторення пройденого

● Як слід розв’язувати проблеми, котрі виникають між братами або сестрами? Чому?

● Яким чином повинна зростати наша любов разом з нашим духовним прогресом?

● Як можливо проявляти щиру любов до тих, що не є нашими близькими друзями?

[Запитання для вивчення]