Розділ 22

Продовжуй сміливо звіщати Слово Боже

1. а) Яку добру новину проголошували Ісусові учні, починаючи від свята П’ятидесятниці 33 року н. е., але як правителі і єврейські старші чоловіки зреагували на цю звістку? б) Які питання стосовно цього ми повинні поставити перед собою?

ВЖЕ відбулись найважливіші події більше як 4000 років людської історії. Божого Сина, Ісуса Христа, вже призначено майбутнім Царем над усією землею. Незважаючи на те що релігійні вороги підбурили народ стратити Ісуса, Єгова воскресив свого Сина з мертвих. Через нього ми можемо отримати вічне життя. Але коли Ісусові вірні учні почали публічно проголошувати цю добру новину, виникло жорстоке переслідування. На початку було ув’язнено двох апостолів, а пізніше — усіх інших. Їх били і наказували більше не проповідувати в ім’я Ісуса (Дії 4:1—3, 17; 5:17, 18, 40). Що ж вони мали робити? Яким би було твоє рішення? Чи ти продовжував би сміливо проповідувати?

2. а) Яку найважливішу новину потрібно проголошувати в наш час? б) Хто має відповідальність виконувати це?

² У 1914 році н. е. відбулася ще значніша подія всесвітньої ваги. На небі вже було засновано Боже Царство під владою Ісуса Христа. Крім того, Сатану та його демонів було скинено на землю (Об’явл. 12:1—5, 7—12). Почались останні дні цієї злої системи речей. Але перш, ніж вимре рід, який був свідком подій 1914 року, Бог вщент знищить сатанинську систему речей (Матв. 24:34). Усі, що  залишаться, матимуть можливість жити вічно. На сповнення Божого початкового наміру вся земля стане Раєм. Якщо ти вже став на сторону доброї новини, то тепер маєш відповідальність поділитися нею з іншими (Матв. 24:14). Але чого ти можеш сподіватись у відповідь?

3. а) Як люди реагують, коли чують звістку про Царство? б) Отже, яке питання стоїть перед нами?

³ Тоді як декотрі люди щиро прийматимуть тебе як вісника Царства, більшість з них просто будуть байдужими (Матв. 24:37—39). Інші можуть насміхатись або сильно противитись. Ісус перестеріг, що опір тобі можуть чинити родичі (Луки 21:16—19). На роботі або в школі тебе теж можуть переслідувати. По багатьох країнах світу уряди накладають несправедливу заборону на діяльність Свідків Єгови. Якщо обставини складуться так, що ти потрапиш у подібне становище або тобі доведеться зносити все це разом, то чи продовжуватимеш сміливо звіщати людям Слово Боже?

4. Чи особиста рішучість є гарантією, що ми будемо продовжувати вірно служити Богові?

⁴ Немає сумніву, що ти бажаєш відважно служити Богові. Однак декотрі з тих, які вважали, що ніщо не зможе відвернути їх, покинули ряди проповідників Царства. На противагу цьому інші, навіть дещо боязкі люди, безупинно продовжують віддано служити Богові. Як ти можеш бути серед тих, які стоять «непохитно у вірі»? (1 Кор. 16:13, НС).

Не покладайся на власну силу

5. а) Яка є основна вимога для того, щоб бути вірними Божими слугами? б) Чому зібрання є такі важливі?

⁵ Звичайно, є багато факторів, які характеризують вірного слугу Бога. Але основним є довір’я до Єгови і всього того, що він дає. Як ми виявляємо  таке довір’я? Одним із способів є відвідування всіх зібрань збору. Святе Письмо заохочує нас не занедбувати їх (Євр. 10:23—25). Вісники, які продовжують бути відданими Свідками Єгови, регулярно збираються на зібрання з вірними співпоклонниками незалежно від того, що переважна більшість людей не виявляє зацікавлення, або навіть всупереч переслідуванню. На зібраннях ми побільшуємо своє знання Святого Письма, але нас захоплює не лише привабливість чогось нового. (Порівняй Дії 17:21). Відвідуючи зібрання, ми більше цінуємо добре відомі істини і глибше усвідомлюємо, як їх застосовувати в житті. Наш розум і серце сприймають Ісусів приклад як зразок для наслідування (Еф. 4:20—24). Ми розвиваємо ближчі стосунки зі своїми християнськими братами в з’єднаному поклонінні і скріпляємо сили для виконування Божої волі. Дух Єгови подає керівництво зборові, і за допомогою того ж духу Ісус є присутнім серед нас, коли ми збираємося в його ім’я (Об’явл. 3:6; Матв. 18:20).

6. Як збираються на зібрання Свідки Єгови по тих місцевостях, де їх діяльність є забороненою?

⁶ Чи ти регулярно відвідуєш усі зібрання й особисто застосовуєш те, що обговорювалось? Іноді, коли наша діяльність заборонена, потрібно збиратись малими групами по приватних домах. Час і місце можуть змінюватись, і збиратися збором не завжди можливо у вигідний час — деколи це може бути навіть пізно вночі. Але незважаючи на особисті незручності або небезпеку, вірні брати і сестри докладають усіх зусиль для того, щоб приходити на кожне зібрання.

7. а) Яким іншим способом ми виявляємо своє довір’я до Єгови? б) Як це може допомогти нам продовжувати сміливо звіщати?

⁷ Також ми виявляємо довір’я до Єгови, коли  регулярно звертаємось до нього в молитві, не перетворюючи це у просту формальність, але сердечно усвідомлюючи, що нам потрібно Божої допомоги. Чи ти так молишся? Ісус неодноразово молився під час свого земного служіння (Луки 3:21; 6:12, 13; 9:18, 28; 11:1; 22:39—44). І ввечері перед розп’яттям він заохочував своїх учнів: «Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу» (Марка 14:38). Коли люди не виявляють ніякого зацікавлення до звістки про Царство, то це може сповільнити нас у служінні. Якщо нас висміюють, а навіть жорстоко переслідують, це може стати спокусою мовчати, щоб уникнути неприємностей. Але коли будемо палко молитись до Бога, щоб його дух допоміг нам проповідувати зі сміливістю, то це охоронить нас і ми не піддамось такій спокусі (Луки 11:13; Еф. 6:18—20).

Розповідь про сміливе свідчення

8. а) Чому розповідь у книзі Дії апостолів особливо цікавить нас? б) Дай відповіді на запитання у цьому абзаці, показуючи, який урок ми можемо взяти з цієї інформації.

⁸ Розповідь, яку поміщено в книзі Дії апостолів, особливо цікавить нас. Там говориться про те, як апостоли та інші ранні учні, люди з такими ж почуттями, як ми, долали перепони і виявилися сміливими та вірними Свідками Єгови. Перегляньмо частину тієї розповіді за допомогою наступних запитань і цитат зі Святого Письма. Також подумай, як ти особисто можеш скористати з прочитаного.

Чи апостоли були високоосвіченими людьми? Чи були вони безстрашними, незважаючи ні на які випробування? (Дії 4:13; Івана 18:17, 25—27; 20:19).

Що допомогло Петрові сміливо свідчити перед єврейським судом, який за декілька тижнів перед тим засудив Божого Сина? (Дії 4:8; Матв. 10:19, 20).

 Чим займалися апостоли перед тим, як їх привели до синедріону? (Дії 1:14; 2:1, 42).

Якою була відповідь Петра та Івана, коли правителі наказали їм більше не проповідувати в ім’я Ісуса? (Дії 4:19, 20).

До кого вони звернулися за допомогою після звільнення? Чи вони благали його припинити переслідування, чи просили про щось інше? (Дії 4:24—31).

Як Єгова допомагав, коли противники намагалися зупинити проповідницьку діяльність? (Дії 5:17—20, 33—40).

Як апостоли показали, що вони розуміли, для чого їх було визволено? (Дії 5:21, 41, 42).

Що вони продовжували робити, навіть коли багато учнів було розпорошено через посилене переслідування? (Дії 8:3, 4; 11:19—21).

9. а) Опиши хвилюючі результати служіння тих ранніх учнів? б) Як ми стали учасниками тієї праці?

⁹ Їхня праця в інтересах доброї новини не була даремна. У свято П’ятидесятниці 33 року н. е. охрестилося близько 3000 учнів. «І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок» (Дії 2:41; 4:4; 5:14). Згодом навіть один з найзапекліших переслідувачів, Савл з Тарса, став християнином і сам сміливо свідчив про правду. Він став відомим як апостол Павло (Гал. 1:22—24). Робота, яка почалась у першому столітті, не зупинилася. Вона досягла свого апогею в ці «останні дні» й поширилась до всіх куточків землі. Ми маємо привілей брати участь у ній і можемо вчитися з прикладу вірних свідків, які служили раніше.

10. а) Які можливості використовував Павло для того, щоб проповідувати людям? б) Якими способами ти поширюєш цю звістку про Царство?

¹⁰ Коли Павло навчився правди про Ісуса Христа, то не відкладав свого обов’язку з дня на день. «Він зараз зачав... звіщати про Ісуса, що Він — Божий  Син» (Дії 9:20). Павло цінував Божу незаслужену ласку до нього та усвідомлював, що кожному потрібно почути добру новину, про яку він сам дізнався. Оскільки Павло був євреєм, то за звичаєм того часу він ходив свідчити до синагог, де збиралась єврейська громада. Він також проповідував від дому до дому та розмовляв з людьми на ринку. І він охоче вирушав до нових територій, щоб і там проповідувати добру новину (Дії 17:17; 20:20; Римл. 15:23, 24).

11. а) Як Павло довів, що був не тільки сміливим, але і розсудливим при проповідуванні? б) Як ми можемо відображати цю рису, коли свідчимо родичам, товаришам по роботі або в школі?

¹¹ Павло був сміливим, але також і розсудливим, якими й нам потрібно бути. Євреям він наводив аргументи на підставі Божих обітниць їхнім прабатькам. З греками він розмовляв про те, з чим вони були добре обізнані. Іноді, щоб дати свідчення, він розповідав, як сам навчився правди. Він пояснював: «Це я роблю для Євангелії, щоб стати її спільником» (1 Кор. 9:20—23; Дії 22:3—21).

12. а) Хоча Павло був відважним, що він робив для того, аби не викликати сильного протиборства з боку противників? б) Коли ми можемо розумно наслідувати його приклад і як? в) Звідки ми одержуємо силу для того, щоб продовжувати сміливо звіщати?

¹² Коли стало очевидним, що через опір добрій новині краще було б проповідувати в інших місцях або направитися до іншої території на якийсь час, Павло так і робив замість того, щоб викликати сильне протиборство з боку ворогів правди (Дії 14:5—7; 18:5—7; Римл. 12:18). Але він ніколи не соромився доброї новини (Римл. 1:16). Хоча Павло зазнав зневажливого, а навіть жорстокого ставлення від рук противників, ‘Бог наш дав йому сміливість  проповідувати’. Незважаючи на трудні обставини, він сказав: «Господь став при мені та й мене підкріпив, щоб проповідь виконалась через мене» (1 Сол. 2:2, Хом.; 2 Тим. 4:17). Голова християнського збору, Господь Ісус, продовжує давати силу, необхідну для виконування передреченої на наш час праці (Марка 13:10).

13. Які є приклади християнської сміливості і на чому вона базується?

¹³ Ми маємо всі підстави для того, щоб продовжувати сміливо звіщати людям Боже Слово так, як це робив Ісус Христос та інші вірні Божі слуги в першому столітті. Проте це не означає, що ми повинні бути різкими або зухвалими. Немає потреби ставати нерозсудливими або нав’язувати правду тим, які не хочуть її. Але ми не відмовляємося проповідувати тільки тому, що люди не виявляють зацікавлення або противники залякують нас, щоб ми мовчали. Так само як Ісус, ми звертаємо увагу людей на Боже Царство як на правдивий уряд для всієї землі. Ми з довір’ям проповідуємо, бо ми — представники Єгови, Всесвітнього Суверена, і звістка, яку проголошуємо, не наша, але походить від нього (Флп. 1:27, 28; 1 Сол. 2:13).

Повторення пройденого

● Чому є важливим проповідувати звістку Царства всім, кому можливо? Як люди можуть реагувати?

● Як ми можемо показати, що в служінні Єгові не намагаємося покладатись на свою власну силу?

● Яких цінних уроків ми навчаємося з книги Дії апостолів?

[Запитання для вивчення]