Розділ 5

Свобода, якою втішаються поклонники Єгови

1, 2. а) Яку свободу Бог дав першій людській парі? б) Згадай деякі закони, що регулювали їхні дії.

КОЛИ Єгова створив першу людську пару, то вони втішалися свободою, набагато більшою, ніж та, яку люди мають сьогодні. Вони жили в Раю. Вони не хворіли. Їх не чекала смерть. Але важливим фактором тривалості тої свободи була повага до Божих законів.

² Декотрі з тих законів, можливо, не були сформульовані словами, але Адам і Єва були створені так, що це було природно для них підкорятись тим законам. Тому апетит нагадував їм про потребу їсти; спрага — пити. Захід сонця показував, що настав час відпочивати й спати. Єгова також розмовляв з ними і давав завдання. Насправді те завдання було законом, тому що регулювало їхні вчинки. Але яким добрим і корисним був той закон! Він давав їм радісну роботу, а також можливість використовувати всі свої здібності належним чином. Вони мали народжувати дітей, панувати над земними тваринами й поступово розширювати кордони Раю, аж поки він не вкрив би цілу Землю (Бут. 1:28; 2:15). Бог не обтяжував їх непотрібними подробицями. Бог дозволив їм самостійно вирішувати деякі справи. Чого ще можна було бажати?

3. Що допомогло б Адамові розумно користуватися своєю свободою приймати рішення?

 ³ Звичайно, коли Бог дав Адамові привілей приймати рішення, це не означало, що будь-яке його рішення матиме добрі наслідки. Він був відповідальний за свої рішення. Йому було необхідно вчитись, слухаючи свого небесного Отця і спостерігаючи за його роботою, і Бог дав Адамові розумові здібності, які допомагали йому застосовувати те, чого він навчився. Оскільки Адам був створений «на образ Божий», то для нього було природним, приймаючи рішення, наслідувати Божі риси. Він безсумнівно, старанно робив це, бо дійсно цінував те, що Бог зробив для нього, й бажав задовольняти його. (Бут. 1:26, 27; порівняй Івана 8:29).

4. а) Чи обмеження, дане Адамові, позбавило його свободи? б) Чому ця вимога була доречною?

⁴ Щоб нагадувати людині про залежність від свого Творця й Життєдавця, Єгова наказав Адамові: «Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла — не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Бут. 2:16, 17). Чи той закон позбавив людину свободи? Певно, що ні. Адам мав вибір: слухатись або не слухатись. Заборона не була тягарем для нього. У Раю було вдосталь їжі крім плодів того дерева. Проте доречним для Адама було визнавати, що земля, на якій він жив, належить Богові і що йому по праву Творця слід керувати своїми створіннями (Пс. 24:1, 10).

5. а) Як Адам і Єва втратили свою чудову свободу? б) Що прийшло на її місце і як це впливає на нас?

⁵ Але що сталось? Спонуканий самолюбними прагненнями, один ангел, прикинувшись щирим  порадником, обманув Єву, переконуючи її в чомусь протилежному Божій волі. Замість того щоб слухатися свого Отця, Адам приєднався до Єви і згрішив. Взявши те, що не належало їм, Адам і Єва втратили свою чудову свободу. Гріх запанував над ними, і, як перестеріг Бог, на них чекала смерть. Внаслідок цього який спадок вони передали своїм нащадкам? Гріх, що виявляється у природженій схильності чинити зло, у кволості, яка робить людину схильною до захворювань, і у деградації через старіння. Також смерть. Через успадковану схильність чинити зло, посилену впливом Сатани, розвинулось суспільство, де життя всіх людей стало ненадійним. Яка ж протилежність свободі, яку Бог спочатку дав людству! (Римл. 5:12; Йова 14:1; Об’явл. 12:9).

Де можна знайти свободу

6. а) Де можна знайти справжню свободу? б) Про яку свободу Ісус говорив у Івана 8:31, 32?

⁶ Якщо взяти до уваги сьогоднішні обставини, то не дивно, що люди прагнуть більшої свободи. Але де можна знайти справжню свободу? Ісус Христос сказав: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду,— а правда вас вільними зробить!» (Івана 8:31, 32). Ця свобода — то не обмежена свобода, яку люди сподіваються здобути, коли відкидають одного політичного керівника або уряд і вибирають іншого. Натомість ця свобода стосується самої суті людських проблем. Ісус говорив про свободу від гріха, від рабського поневолення гріхом. (Дивись Івана 8:24, 34—36). Отже, коли людина стає правдивим учнем Ісуса Христа, вона помітно змінює своє життя — визволяється.

7. а) В якому розумінні ми тепер можемо звільнитись від гріха? б) Що необхідно робити, щоб утішатись тією свободою?

 ⁷ Це не значить, що правдиві християни вже не відчувають наслідків успадкованої схильності грішити. Навпаки, вони мусять вести боротьбу через цю схильність (Римл. 7:21—25). Але якщо людина дійсно застосовує у житті те, чого навчав Ісус, вона не буде принизливо поневолена гріхом. Гріх уже не буде діяти, неначе цар, що дає накази, які людина мусить виконувати. Вона вже звільнилась від безцільного способу життя, що обтяжує сумління. Така людина матиме чисте сумління перед Богом, бо через її віру в Христову жертву Бог простить їй гріхи. Грішні схильності можуть тягнути людину до гріха, але якщо вона не підкоряється їм, пригадуючи Христове чисте навчання, то цим показує, що гріх уже не панує над нею (Римл. 6:12—17).

8. а) Яку додаткову свободу дає нам правдиве християнство? б) Як це повинно впливати на наше ставлення до політичних керівників?

⁸ Як християни, ми маємо чудову свободу. Ми звільнені від впливу фальшивих вчень, від поневолення забобонами, і ми вже не раби гріха. Знаючи чудову правду про стан померлих і воскресіння, ми не надмірно боїмося насильницької смерті, через яку дехто придушує своє сумління. Знання про те, що Боже праведне Царство заступить недосконалі людські уряди, визволяє нас від безнадійності. Але така свобода не виправдовує порушення закону або непошану до урядових керівників тільки тому, що ця стара система незабаром буде знищена (1 Петра 2:16, 17; Тита 3:1, 2).

9. а) Як Єгова з любов’ю допомагає вже тепер утішатись у великій мірі свободою, можливою для людства? б) Коли приймаємо рішення, то як можна показати, що ми дійсно розуміємо наслідки зловживання Адамом своєю свободою?

 ⁹ Єгова не залишає нас, щоб ми самі шукали найкращий спосіб життя шляхом проб і помилок. Він знає, як ми створені, що приносить нам дійсне задоволення і почуття власної гідності і що буде нам на найкращу, а також вічну користь. Він також знає, коли здійсниться його намір і завершиться діяльність, у якій ми повинні брати щонайбільшу участь. Він також усвідомлює, які думки і яка поведінка можуть принизити людину або зруйнувати її взаємини з іншими, а навіть позбавити її благословень Божого Царства. Єгова з любов’ю сповіщає нас про все це через Біблію і свою видиму організацію. (Гал. 5:19—23; Марка 13:10; порівняй 1 Тимофія 1:12, 13). Далі залежить від нас, як ми, використовуючи дану Богом свободу волі, вирішимо реагувати на це. Якщо візьмемо до серця, що Біблія говорить про те, як Адам загубив свободу, дану людству спочатку, то приймемо розумне рішення. Ми покажемо, що добрі стосунки з Єговою є головною метою в нашому житті.

Бажати іншого виду свободи

10. Якої свободи бажають досягнути деякі люди, що стверджують, ніби вони є християнами?

¹⁰ Часом діти, виховані як Свідки Єгови, а також старші бажають іншого виду свободи. Світ зачаровує їх, і чим більше вони думають про нього, тим більше бажають робити те, що роблять світські люди. Вони, можливо, не планують вживати наркотики, упиватись або займатись перелюбом. Проте після школи або роботи вони починають  проводити час із світськими особами. Звичайно, вони хочуть подобатися цим новим товаришам і тому починають наслідувати їх стиль розмови й поведінку (3 Ів. 11).

11. Хто деколи заохочує нас робити це?

¹¹ Іноді до світської поведінки нас заохочують особи, які стверджують, що вони слуги Єгови. Так сталось в Едемі, коли Сатана спокусив Єву, а Єва переконала Адама приєднатись до неї. Те саме відбувалось між ранніми християнами, і подібне відбувається в наш час. Часто такі особи люблять все цікаве й прагнуть насолод. Вони заохочують інших «добре провести час». Вони «обіцяють їм волю, [хоча] самі раби зіпсуття» (2 Петра 2:18, 19, Хом.).

12. а) Які є сумні наслідки світської поведінки? б) Якщо ті, хто бере участь у цьому, знають наслідки, то чому вони таки роблять усе це?

¹² Наслідки цього — неприємні. Заборонені статеві зносини доводять до емоційного стресу. Це також може довести до хвороб, небажаної вагітності, а навіть до розвалу подружжя (Прип. 6:32—35; 1 Кор. 6:18; 1 Сол. 4:3—8). Зловживання наркотиками доводить до дратівливості, нерозбірливої мови, погіршення зору, запаморочення, утруднює дихання, викликає галюцинації, а навіть призводить до смерті. (Порівняй Приповістей 23:29—35). Це також може довести до наркоманії, а наркоманія — до злочину, щоб підтримувати цю звичку. Ті, що втягаються в таку поведінку, знають можливі наслідки. Але, прагнучи збудження і плотської насолоди, вони закривають очі на ці наслідки. Вони переконують себе, що це свобода, але потім, вже запізно, розуміють, що стали рабами гріха, а гріх — такий  жорстокий пан! Якщо подумати про це тепер, можна охоронити себе від подібного (Гал. 6:7, 8).

Де починаються проблеми

13. а) Як здебільшого виникають бажання, що доводять до цих проблем? б) Щоб зрозуміти, що таке «лихе товариство», чий погляд на цю справу є для нас важливим? в) Відповідаючи на запитання в кінці абзацу, зверни увагу на погляд Єгови. Відповідай по черзі на кожне запитання.

¹³ Подумай, де здебільшого починаються ці проблеми. Біблія пояснює: «Кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною. Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть» (Якова 1:14, 15). Але чим викликаються ці бажання? Тим, що наповнює розум,— і часто це є наслідком товаришування з людьми, які не застосовують у житті біблійних принципів. Звичайно, ми всі знаємо, що мусимо уникати «лихого товариства». Але запитаймо себе: яке товариство погане? Як Єгова дивиться на цю справу? Якщо ми поміркуємо над наступними запитаннями і біблійними віршами, це допоможе нам зробити правильні висновки.

Чи будуть нам добрим товариством люди, які здаються чесними? (Порівняй Буття 34:1, 2, 18, 19).

Чи їхня розмова або жарти показують, що це правильно для нас близько товаришувати з ними? (Еф. 5:3, 4).

Чи є у нас підстава турбуватись, якщо вони не поділяють нашу віру в Божі наміри? (Порівняй 1 Коринтян 15:12, 32, 33).

Що відчуває Єгова, якщо ми вибираємо друзів серед людей, які не люблять його? (Порівняй 2 Хронік 19:1, 2).

Незважаючи на те що ми, можливо, працюємо з невіруючими або ходимо з ними до школи, як можна показати, що вони не є нашими друзями? (1 Петра 4:3, 4).

 Захоплення телебаченням, читанням книжок, журналів і газет — це також дружба. Проти якого матеріалу з цих джерел ми особливо мусимо оберігатись у цей час? (Прип. 3:31; Ісаї 8:19; Еф. 4:17—19).

Що говорить про нас Єгові те, яких друзів ми вибираємо? (Пс. 26:1, 4, 5; 97:10).

14. Яку свободу матимуть ті, хто тепер вірно застосовує поради Божого Слова?

¹⁴ Сьогодні перед нами лежить Божий новий світ. За допомогою Божого Царства людство буде звільнене від впливу Сатани і його злої системи речей. Поступово всі наслідки гріха будуть усунені з людства. Перед ним лежатиме вічне життя в Раю. Згодом усе створіння буде втішатися свободою в повній гармонії з «духом Єгови» (2 Кор. 3:17, НС). Чи ж розсудливо ризикувати втратити все це через несерйозне ставлення до Божого Слова тепер? Тож покажімо тим, як ми сьогодні користуємось християнською свободою, що ми дійсно бажаємо «свободи слави дітей Божих» (Римл. 8:21, Хом.).

Повторення пройденого

● Яку свободу мала перша людська пара? Як це можна порівняти з тим, що має людство тепер?

● На відміну від світу, яку свободу мають правдиві християни? Як це можливо?

● Які наслідки чекають на тих, що шукають світської свободи?

● Чому важливо уникати «лихого товариства»? На протилежність Адаму чиїми рішеннями щодо поганого керуємось ми?

[Запитання для вивчення]