Той, про кого свідчили всі пророки
Розділ 4
Той, про кого свідчили всі пророки
1. Що показують факти про долюдське існування Ісуса відносно його стосунків з Єговою?
ОПИСУЮЧИ свої сердечні стосунки з Єговою, Ісус сказав: «Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому» (Івана 5:19, 20). Ці близькі взаємини почалися з часу його створення, за незліченні тисячоліття до його народження як людини. Він був Божим єдинородним Сином, єдиним, кого Єгова створив сам. Усе інше на небі і на землі було створене з допомогою цього улюбленого первородного Сина. Він також був Божим Словом або Промовцем, через якого сповіщалась людям Божа воля. Цей Син, якого Бог дуже любив, став людиною, Ісусом Христом (Кол. 1:15, 16, Хом.; Івана 1:14; 12:49, 50).
2. До якої міри біблійні пророцтва стосуються Ісуса?
2 Безліч натхнених пророцтв про нього було записано ще до його чудесного народження як людини. Як апостол Петро виявив Корнилію: «Усі пророки свідкують про Нього» (Дії 10:43). Ісусова роль у чистому поклонінні, описаному в Біблії, така значна, що ангел сказав апостолу Івану: «Богові вклонися!» Бо засвідчення Ісусове,— то дух пророцтва» (Об’явл. 19:10). Ті пророцтва ясно вказують на нього і звертають увагу на Божий намір стосовно нього, а це нас сьогодні дуже цікавить.
Що відкрили пророцтва
3. а) У пророцтві, записаному в Буття 3:14, 15, кого символізує «змій»? «Жінка»? «Насіння змія»? б) Чому те, що насіння ‘розчавить змієві голову’, дуже цікавить слуг Єгови?
3 Перше з цих пророцтв було виголошено після бунту в Едемі. Єгова помістив його в оголошенні вироку змієві. Він сказав: «Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре [розчавить, Хом.] тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Бут. 3:14, 15). Що це значило? У визначений Богом час інші пророцтва вичерпно вияснили все. Завдяки цьому ми знаємо, що той, до кого було звернено пророцтво,— це Сатана Диявол, зображений змієм. «Жінка» — це віддана небесна організація Єгови, яка для нього є неначе вірна дружина. ‘Насіння змія’ — це ангели й люди, які виявляють дух Диявола і протистоять Єгові та його слугам. З огляду на те, що в Едемі Сатана використав змія, з цього пророцтва можна побачити, що ‘розчавлення змієві голови’ значить знищення бунтівного Божого сина, який лихословив Єгову і стягнув такий великий смуток на людство. Протягом багатьох років було святою таємницею те, хто є тим «насінням», яке розчавить змієві голову (Римл. 16:25, 26).
4. Як Ісусів родовід допомагає нам зрозуміти, що він є тим обіцяним Насінням?
4 Після близько 2000 років людської історії Єгова розкрив додаткові подробиці. Він показав, що Насіння має походити з роду Авраама (Бут. 22:15—18). Проте лінія Насіння залежатиме не тільки від тілесного походження, але й від Божого вибору. Незважаючи на те що Авраам дуже любив свого сина Ізмаїла, народженого від рабині Аґар, Єгова ясно сказав: «Свого заповіта [угоду, НС] Я складу з Ісаком, що його Сарра вродить тобі» (Бут. 17:18—21; 21:8—12). Пізніше Бог підтвердив угоду не Ісавові, первонародженому сину Ісака, але Якову, від якого пішли 12 племен Ізраїлю (Бут. 28:10—14). Згодом Єгова виявив, що Насіння народиться в племені Юди, в родині Давида (Бут. 49:10; 1 Хрон. 17:3, 4, 11—14).
5. Навіть на початку Ісусового земного служіння з чого було ясно, що він Месія?
5 Більше як 700 років наперед Біблія вказала, що Насіння народиться у Віфлеємі, але також виявила, що воно існувало вже «від днів віковічних», від часу його створення на небі (Михея 5:1). Пророк Даниїл передбачив час, у який він з’явиться на землі як Помазаник Єгови, Месія (Дан. 9:24—26). І коли він був помазаний святим духом, голос з неба засвідчив про нього (Матв. 3:16, 17). Отже, ставши послідовником Ісуса, Пилип міг впевнено сказати: «Ми знайшли Того, що про Нього писав був Мойсей у Законі й Пророки,— Ісуса, [усиновленого] сина Йосипового, із Назарету» (Івана 1:45).
6. а) Що зрозуміли Ісусові послідовники після його смерті? б) Хто в першу чергу є ‘насінням жінки’ і що це значить, що воно розчавить змієві голову?
6 З того часу Ісусові послідовники зрозуміли, що буквально безліч пророцтв у натхненому Святому Письмі згадували про нього. Після своєї смерті й воскресіння він особисто «виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було» (Луки 24:27). Тепер стало ясно, що в першу чергу Ісус є тим ‘насінням жінки’, яке розчавить «змієві» голову і зрештою зовсім знищить Сатану. Через Христа сповняться всі обітниці Бога людству — все, чого ми дуже прагнемо (2 Кор. 1:20).
7. Крім вияснення, кого стосуються ці пророцтва, над чим іншим було б корисно задуматись?
7 Коли ти вперше читав деякі з цих пророцтв, то, можливо, питав, як ефіопський вельможа: «Про кого говорить пророк?» Але той вельможа не облишив справу, коли одержав відповідь. Уважно вислухавши Пилипове пояснення, цей чоловік зрозумів, що цінування того, як Ісус виконав це пророцтво, вимагало від нього дії — хрещення (Дії 8:32—38; Ісаї 53:3—9). Чи ми реагуємо подібним чином? Іноді стиль пояснення пророцтва або висновки, зроблені в самій Біблії, дуже зворушують наше серце, коли бачимо сповнення того пророцтва.
8. Тут обговорюються чотири пророчі прообрази на Ісуса Христа. З допомогою поданих запитань і віршів покажи, як ці пророцтва впливають на нас. Розглядай пророцтва по одному.
8 Зверни увагу, як наступні пророчі обітниці й прообрази сповнились на Ісусі Христі. Відповідай на ці запитання за допомогою наведених біблійних цитат.
1) Як те, що Авраам був готовий пожертвувати Ісака, допомагає нам зрозуміти, що зробив Єгова, коли дав викуп через свого Сина? (Івана 3:16; Бут. 22:1—18 [зверни увагу, як Ісака описано у 2-му вірші]).
У чому це нас запевняє? (Римл. 8:32, 38, 39).
Чого вимагається від нас? (Бут. 22:18; Івана 3:36).
2) Коли Біблія говорить, що Ісус був пророком, подібним до Мойсея, то про яку серйозну відповідальність вона нам нагадує? (Дії 3:22, 23; Повт. 18:15—19).
Про що зокрема говорив нам Ісус і чому це актуально тепер? (Матв. 28:18—20; 19:4—9; 18:3—6).
3) Коли Біблія пояснює нам те, що символізувало Ааронове священство, то на які привабливі риси Ісуса як первосвященика вона звертає увагу? (Євр. 4:15—5:3; 7:26—28).
Що ми повинні відчувати, коли приступаємо до Бога в молитві через Христа за допомогою, щоб перемогти свої слабкості?
4) Беручи до уваги вищість Ісусової жертви (вона замінила всі жертви Мойсеєвого Закону), чому ми повинні старанно уникати всього того, що, як ми знаємо, не задовольняє Бога? (Євр. 10:26, 27).
Якщо ми справді цінуємо надію на життя, яка стала можливою через жертву Ісуса, то що ми будемо старанно робити? (Євр. 10:19—25).
Як ми можемо виявляти віру в Христа?
9. Чому ми не можемо спастись без Ісуса Христа?
9 Пояснивши єврейському верховному суду в Єрусалимі, як пророцтво сповнилось на Ісусі, апостол Петро переконано сказав: «І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:11, 12; Пс. 118:22). Усі Адамові нащадки — грішники, отже вмирають через засуд за гріх, і їхня смерть не настільки вартісна, щоб можна було відкупити людину. Але Ісус був досконалий, і його життя має жертовну цінність (Пс. 49:7—10; Євр. 2:9). Він представив Богові викуп, рівноцінний з тим, що Адам загубив для своїх нащадків. Яка ж нам користь з цього? (1 Тим. 2:5, 6).
10. Поясни, у чому зокрема Ісусова жертва приносить нам користь.
10 Ми можемо мати чисте сумління, бо нам прощено гріхи — це набагато більше від того, що одержував Ізраїль через тваринні жертви під Мойсеєвим Законом (Дії 13:38, 39; Євр. 9:13, 14). Щоб скористати з цього, звичайно, потрібно чесної самоперевірки та справжньої віри в Ісуса Христа. Чи ми особисто усвідомлюємо, наскільки потребуємо жертви Ісуса? «Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди! Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Ів. 1:8, 9).
11. Чому хрещення у воді є важливим фактором у надбанні доброго сумління перед Богом?
11 Звичайно, дехто визнає себе грішником, каже, що вірить у Христа, і навіть трохи говорить людям про Боже Царство так само, як робив Ісус, і все-таки у нього немає цілковитої віри в Ісуса. Чому? А що говориться в Біблії про те, як люди в першому столітті, увірувавши, публічно виявляли свою віру? Вони хрестились. Чому? Тому що Ісус наказав своїм учням приймати хрещення (Матв. 28:19, 20; Дії 8:12; 18:8). Якщо дар, який Єгова з любов’ю зробив через Ісуса Христа, дійсно зворушує серце людини, то вона не буде стримуватись. Вона зробить необхідні зміни у своєму житті, присвятить себе Богові і на символ присвячення охреститься у воді. Біблія показує, що коли людина так підтверджує свою віру, то таким чином ‘просить доброго сумління у Бога’ (1 Петра 3:21, Хом.).
12. Якщо ми згрішили, то що нам треба робити і чому?
12 Навіть після хрещення грішні схильності таки будуть виявлятись. Що ж тоді робити? «Це пишу я до вас, щоб ви не грішили!» — казав апостол Іван. Отже ми не повинні легковажно ставитись до гріха, що в нас, який виявляється у вчинках, розмовах чи ставленні до справ. «А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем,— Ісуса Христа, Праведного. Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу» (1 Ів. 2:1, 2). Чи це значить, що немає значення, що ми робимо, та коли помолимось до Бога: «Прости нам наші гріхи», все буде гаразд? Ні. Ключ до прощення гріхів — щире покаяння. Може, треба буде шукати допомоги в старійшин християнського збору. Ми мусимо визнати помилковість зробленого, щиро розкаятись і намагатись більше не повторювати того вчинку (Дії 3:19; Якова 5:13—16). Якщо робитимемо так, то можемо бути впевнені в Ісусовій допомозі. На підставі віри у його жертву, завдяки якій спокутуються гріхи, нам можливо знову здобути ласку Єгови, а це необхідно, коли хочемо, щоб він прийняв наше поклоніння.
13. а) Поясни, у чому ще Ісусова жертва приносить нам користь. б) Чому ми не можемо заслужити цієї нагороди своїм служінням? в) Проте якщо ми дійсно маємо віру, то що робитимемо?
13 Ісусова жертва також відкрила перед нами нагоду жити вічно: на небі для «малої черідки» і на Райській землі для мільярдів людей (Луки 12:32; Об’явл. 20:11, 12; 21:3, 4). Це не нагорода, яку ми заслуговуємо. Немає значення, як довго ми вже служимо Єгові, ми ніколи не будемо гідними зобов’язати Бога дати нам життя. Вічне життя — це «дар Божий... в Христі Ісусі, Господі нашім» (Римл. 6:23; Еф. 2:8—10). Але якщо ми віримо в той дар і цінуємо те, яким чином він став можливим для нас, тоді виявлятимемо це своїм життям. Розуміючи, як чудово Єгова послуговувався Ісусом для виконування своєї волі і як важливо для нас усіх ходити Ісусовими стопами, ми зробимо своє християнське служіння однією з найважливіших справ у житті. Наша віра буде виявлятися в тому, з якою переконаністю ми розказуємо людям про цей чудовий дар Бога. (Порівняй Дії 20:24).
14. Як віра в Ісуса Христа з’єднує нас?
14 Як добре з’єднує така віра! Нею ми зближуємося з Єговою, його Сином і один з одним у християнському зборі (1 Ів. 3:23, 24). Ми радіємо, тому що Єгова з любов’ю дав своєму Синові «Ім’я, що вище над кожне ім’я [крім Божого], щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Господь, на славу Бога Отця!» (Флп. 2:9—11).
Повторення пройденого
● Коли з’явився Месія, чому його впізнали ті, хто довіряв Божому Слову?
● Як повинні впливати на нас пророчі прообрази на сторінці 34, що сповнились на Ісусі?
● Як ми вже скористали з Ісусової смерті? Як ми показуємо, що цінуємо це?
[Запитання для вивчення]
[Рамка/Ілюстрації на сторінці 34]
Пророчі прообрази на Ісуса. Як вони повинні впливати на тебе?
Авраам приносить в жертву Ісака
Мойсей як промовець від Бога
Аарон як первосвященик
Тваринні жертви
