Розділ 14

«Я вам заповітую Царство»

1. Яку надію Ісус дав апостолам увечері перед своєю смертю?

УВЕЧЕРІ перед смертю Ісус сказав своїм вірним апостолам: «Багато осель у домі Мого Отця... йду приготувати місце для вас... Щоб де Я — були й ви». Далі він продовжив: «Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів» (Івана 14:2, 3; Луки 22:29). Яку ж чудову надію дав їм Ісус!

2. Скільки осіб буде з Христом у його небесному Царстві?

² Проте Ісус не мав на думці, що тільки ті апостоли правитимуть з ним у небесному Царстві. Пізніше стало відомо, що 144 000 відкуплених від землі матимуть цей великий привілей (Об’явл. 5:9, 10; 14:1, 4). Чи сьогодні дехто намагається досягти цього?

Збирання спадкоємців Царства

3. На яку можливість Ісус звертав увагу під час свого публічного служіння?

³ Після того як Ірод Антипа ув’язнив Івана Хрестителя, Ісус розпочав небувалу кампанію публічного проповідування, звертаючи увагу людей на «Царство Небесне» (Матв. 4:12, 17). Він повідомляв людям про те, що вони матимуть можливість увійти в те Царство, і його учні докладали значних зусиль, щоб досягнути тієї нагороди (Матв. 5:3, 10, 20; 7:21; 11:12).

4. а) Коли було помазано святим духом перших Ісусових учнів? б) Що показує, що з того часу зосереджувалась увага на збиранні спадкоємців Царства?

 ⁴ У свято П’ятидесятниці 33 року н. е. перших учнів було помазано святим духом (Дії 2:1—4; 2 Кор. 1:21, 22). Тоді було виявлено про Божий дар спасіння, щоб отримати вічне життя на небі. Петро використав «ключі Царства Небесного», щоб ними розкрити це знання — спочатку євреям, пізніше самарянам, а тоді — людям язичеських народів (Матв. 16:19). Особливу увагу було звернено на формування уряду, який правитиме над людством 1000 років, і майже всі натхнені послання Християнського грецького Святого Письма писались в основному до цих спадкоємців Царства — «святих», «учасників небесного покликання» *.

5. Чи їх покликано до небесного життя через те, що вони були кращими Божими слугами від тих, які жили раніше?

⁵ Їх покликано до небесного життя не тому, що вони були в чомусь кращими від тих слуг Божих, які померли ще до свята П’ятидесятниці 33 року н. е., але тому, що Єгова тоді почав вибирати тих, які будуть співправителями з Ісусом Христом (Матв. 11:11). Впродовж близько 19 століть після цього проводилось покликання людей лише до неба. Це був вияв незаслуженої ласки, якою Бог обдарував обмежену кількість осіб для здійснення його мудрих та сповнених любові намірів (Еф. 2:8—10).

6. а) Чому мусить настати той час, коли небесне покликання закінчиться? б) Хто мав покерувати справами так, щоб пророцтво відносно «великого натовпу» також сповнилось, і що сталось насправді?

 ⁶ Через деякий час те визначене заздалегідь, але обмежене число 144 000 мало бути доповнене. Після цього наблизилося б остаточне попечатання цих духовних ізраїльтян як ухвалених спадкоємців (Об’явл. 7:1—8). Тоді Єгова через свій дух та дане своїй видимій організації розуміння його Слова так мав покерувати справами, щоб сповнити ще одну частину свого наміру, згадану в Об’явлення 7:9—17. Потім збирався б «великий натовп» зі всіх народів з чудовою надією пережити велику скорботу, а тоді жити вічно в досконалості у Райському оточенні на землі. Коли вдумуємось у те, що вже відбулось, то здається, що небесне покликання закінчилось близько 1935 року н. е., коли стало зрозуміло про земну надію для «великого натовпу». З того часу до порівняно небагатьох тисяч останка небесного класу приєднались мільйони поклонників Єгови, які палко надіються жити вічно саме тут, на землі.

7. Чи це можливо, що дехто навіть сьогодні може бути покликаний до небесного життя, і чому ти так відповідаєш?

⁷ Чи це означає, що Бог уже нікого не вибирає до небесного життя? Можливо, що до остаточного попечатання декотрі з тих, що мають таку надію, стануть невірними і потрібно буде вибрати когось на їхнє місце. Але логічно можна дійти до висновку, що таке траплятиметься рідко.

Звідки духовні сини знають про своє покликання?

8. Яке пояснення дав Павло для того, щоб показати, як породжені святим духом усвідомлюють цей факт?

⁸ Охрещеним християнам небесного покликання  Божий дух дає переконливе запевнення у тому, що вони прийняті як духовні сини. Апостол Павло вказав на це у своєму листі до «святих» у Римі, коли описав те, що стосувалось усіх правдивих християн того часу. Він сказав: «Всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі; бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: «Авва, Отче!» Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми — діти Божі. А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись» (Римл. 1:7; 8:14—17).

9. Як «Сам Цей Дух свідчить» з духом тих, які дійсно є Божими синами?

⁹ Тут нам звернено увагу на два випадки вживання слова «дух»: «Сам Цей Дух» і «дух наш». Перше — це Божа невидима діюча сила. Вона надихає його духовним дітям переконання, що Бог усиновив їх як своїх вільних дітей. Той дух також свідчить через Боже натхнене Слово, Біблію, яка є немовби особистим листом Бога до його духовних дітей (1 Петра 1:10—12). Коли породжені святим духом читають, що каже Святе Письмо духовним синам Божим, то вони по праву відповідають: «Це стосується мене». Так у різні способи Божа діюча сила свідчить разом з їхнім духом, тобто спонукальною силою їхнього розуму та серця, що вони Божі діти. Згідно з тим, на що таким чином вказує Божий дух, вони тоді розумом і серцем сподіваються стати співспадкоємцями Христовими і приймають відповідальності Божих духовних дітей (Флп. 3:13, 14).

10. а) Які фактори самі по собі ще не доказують того, що хтось є помазаним християнином? б) Який погляд мають «інші вівці» стосовно свого місця в Божому намірі?

 ¹⁰ Чи це стосується тебе? Якщо так, то ти маєш чудовий привілей. Проте було б помилково комусь робити висновок, що коли людина глибоко цінує духовні справи, ревна у проповідуванні або має щиру любов до своїх братів, то мусить бути помазаним духом християнином. Усі ці риси характерні й «іншим вівцям». Слова зі Святого Письма про співспадкоємців Христа також зворушують їхні серця, але вони не відважуються претендувати на те, чого Бог не заповідав їм. (Порівняй Числа 16:1—40). Вони розуміють Божий початковий намір щодо землі і з цінуванням докладають зусиль, щоб брати участь у сповненні того наміру.

Гідні учасники

11. Хто є присутнім на щорічному відзначанні Спомину Ісусової смерті і чому?

¹¹ Кожного року 14 нісана після заходу сонця помазані послідовники Ісуса Христа по цілому світі відзначають Спомин його смерті згідно з наказами, які він дав своїм апостолам (Луки 22:19, 20). «Інші вівці» також присутні, і хоча не приймають символів, але з повагою спостерігають за цим.

12. Як декотрі ранні християни в Коринті не цінували належно Господньої Вечері?

¹² Це не якийсь незначний релігійний обряд, він має дуже велике значення. У першому столітті апостол Павло написав важливу пораду тим християнам у Коринті (Греція), які не розуміли важливості тієї події. Він сказав: «Хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно,— буде винний супроти тіла та крови Господньої!» Чому їх було названо ‘негідними’ учасниками? Вони не приготовляли  себе належно до цього, серцем і розумом. У зборі були поділення. Також декотрі об’їдались і впивались перед зібранням. Вони байдуже ставились до Господньої Вечері. У такому стані вони не могли розуміти, наскільки важливими є хліб та вино (1 Кор. 11:17—34).

13. Що означають хліб та вино, які подаються на Спомині?

¹³ Що означають ці символи? Вони не мають нічого спільного з якимсь чудесним перетворенням хліба й вина. Христа ні в якому розумінні не віддається знову в жертву кожного Спомину. Святе Письмо каже, що «Христос один раз був у жертву принесений, щоб «понести гріхи багатьох» (Євр. 9:28; 10:10; Римл. 6:9). Прісний хліб і червоне вино тільки символи, які представляють Ісусове тіло, віддане ним у жертву, і його пролиту кров. Але якими ж дорогоцінними вони є! Ісус віддав своє досконале тіло, щоб людство мало можливість жити вічно (Івана 6:51). Його пролита кров має подвійне значення — очищає від гріха тих людей, які проявляють віру в неї, і також вводить в дію нову угоду, укладену між Богом та збором духовного Ізраїлю, який складається з помазаних духом християн (1 Ів. 1:7; 1 Кор. 11:25; Гал. 6:14—16). Через ці дорогоцінні дари Бог визнає членів «малої черідки» праведними, дійсно розцінюючи їх як досконалих (Луки 12:32). Це зроблено так, щоб вони могли бути породженими святим духом як Божі сини, що мають надію брати участь з Христом у його небесному Царстві. Коли вони кожного року приймають символи на Спомині, то цим засвідчують про свою небесну надію і поновлюють та зміцнюють своє цінування того, що вони є під «новою угодою», посередником якої є Христос (Євр. 8:6—12, НС).

 «Ми підемо з вами»

14. а) Чому «інші вівці» не приймають символів на Спомині, але чого вони палко сподіваються? б) Яким є їхній погляд на стосунки з останком спадкоємців Царства?

¹⁴ «Інші вівці», усвідомивши, як Єгова поводиться зі своїми помазанцями, приєднались до них, кажучи: «Ми підемо з вами, бо ми чули, що Бог з вами» (Зах. 8:20—23, Хом.). Вони не тільки збираються разом, але й разом проповідують добру новину Царства по цілій населеній землі. Проте «інших овець» не включено до «нової угоди» з духовним Ізраїлем і до «угоди... про царство», яку Ісус уклав з вибраними до небесного життя, тому справедливо, що вони не приймають символів на Спомині (Луки 22:20, 29, НС). Але оскільки та «нова угода» завершується збиранням останніх членів «малої черідки» до небесного Царства, то «інші вівці» усвідомлюють, що це ознака близьких благословень, які вони отримають на землі через те Царство. Вони вважають великим привілеєм служити з’єднано з вірним останком спадкоємців Царства в ці «останні дні».

[Примітка]

Повторення пройденого

● Чому Християнське грецьке Святе Письмо так часто звертає увагу на небесну надію?

● Як люди, що є породжені як Божі сини, знають про це? Що означають символи, які вони приймають на Спомині?

● Як «інші вівці» показують, що вони дійсно з’єднані з «малою черідкою»?

[Запитання для вивчення]