Книга практичних порад для сучасного життя

Книжки-порадники сьогодні дуже популярні. Проте вони швидко застарівають і їх доводиться переробляти або замінювати іншими. А що можна сказати про Біблію? Її написання було завершене майже 2000 років тому, але її первісна звістка не зазнала жодних поправок або оновлення. Чи може така книга містити практичні поради для сьогоднішнього життя?

ДЕЯКІ кажуть, що ні. «Ніхто не обстоюватиме думку, що хімію у сучасному класі слід викладати за підручником, виданим 1924 року»,— написав д-р Ілай С. Чесен, пояснюючи, чому він вважає Біблію застарілою¹. На перший погляд цей аргумент видається розумним. Зрештою, відколи була написана Біблія, люди дізналися багато нового про людську психіку та поведінку. Тож чи може така стародавня книга бути корисною у сучасному житті?

Нестаріючі принципи

Часи, безперечно, змінились, але основні потреби людей лишилися такими ж, як і колись. У всі часи люди потребували любові й тепла. Вони хотіли бути щасливими і вести змістовне життя. Вони потребували порад щодо того, як справлятися з економічними труднощами, як досягти щастя у подружньому житті і як передати своїм дітям добрі моральні та етичні цінності. Біблія містить поради, що стосуються задоволення цих основних потреб (Екклезіяста 3:12, 13; Римлян 12:10; Колосян 3:18—21; 1 Тимофія 6:6—10).

Біблійні поради відображають чудове розуміння людської природи. Розгляньмо декілька конкретних біблійних принципів, які не старіють і є корисними для сучасного життя.

Практичне керівництво для подружнього життя

Сім’я, говориться у «Хроніці ООН»,— «це найстаріша і основна одиниця людського суспільства, найважливіша ланка зв’язку між поколіннями». Проте ця «найважливіша ланка» розпадається з тривожною швидкістю. «Сьогодні,— зауважує «Хроніка ООН»,— багато сімей стикаються з жахливими труднощами, які загрожують їхньому функціонуванню і навіть існуванню»². Яку пораду дає Біблія, щоб допомогти сім’ї вижити?

По–перше, в Біблії багато говориться про те, як чоловік і дружина повинні ставитися одне до одного. Про чоловіків, наприклад, сказано: «Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе. Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його» (Ефесян 5:28, 29). Дружині радилося ‘поважати чоловіка’ (Ефесян 5:33, Хоменко).

Розгляньмо, що включає в себе застосування цієї біблійної поради. Чоловік, котрий любить дружину, ‘як власне тіло’, не обходиться з нею жорстоко або з ненавистю. Він не чинить над нею фізичного або словесного насилля і не ображає її почуттів. Натомість він ставиться до неї з такою ж повагою і люб’язністю, як до себе (1 Петра  3:7). Його дружина почуває себе коханою і захищеною від небезпек. Цим він подає дітям добрий приклад того, як треба ставитися до жінок. З другого боку дружина, яка глибоко «поважає» свого чоловіка, не принижує його гідності постійною критикою та кепкуванням. Оскільки вона поважає чоловіка, він відчуває, що йому довіряють і його люблять та цінують.

Чи ці поради мають практичну цінність сьогодні? Цікаво, що люди, які досліджують проблеми сімей, прийшли до подібних висновків. Одна керівниця психотерапевтичної програми для сімей зауважила: «Найздоровші родини, які я знаю,— це ті, де батько та мати мають між собою міцні узи любові... Очевидно, що такі міцні узи між батьками дають дітям почуття безпеки»³.

Час показав, що біблійні поради подружжям є набагато надійнішими, ніж консультації незліченних фахівців з питань сім’ї. Ще не так давно багато фахівців підтримували думку, що розлучення є швидким і легким розв’язанням проблем у неблагополучному подружжі. Сьогодні багато з них заохочують людей зберегти сім’ю, якщо тільки можливо. Але ця зміна поглядів сталася лише після того, як вже було заподіяно чимало шкоди.

На противагу цьому Біблія дає у питаннях подружжя надійні й розсудливі поради. Вона визнає, що розлучення можливе за деяких надзвичайних обставин (Матвія 19:9, Хом.). У той же час Біблія засуджує легковажні розлучення (Малахії 2:14—16). Вона засуджує також подружню невірність (Євреїв 13:4). Біблія вчить, що з подружжям пов’язані певні обов’язки: «Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї,—  і стануть вони одним тілом» * (Буття 2:24; Матвія 19:5, 6).

Біблійні поради для подружжя лишаються сьогодні такими ж актуальними, як і тоді, коли Біблія була написана. Якщо чоловік і дружина ставляться одне до одного з любов’ю і повагою та дивляться на подружжя як на винятковий зв’язок, то є більша ймовірність, що збережеться подружжя, а разом з ним і сім’я.

Практичне керівництво для батьків

Декілька десятиліть тому багато батьків під впливом «новаторських ідей» щодо виховання дітей думали, ніби «не можна казати «не можна»⁸. Вони боялися, що, коли дітей в чомусь обмежити, це викличе травму та розчарування. Маючи найкращі наміри, консультанти у справах виховання дітей наполягали на тому, щоб батьки робили дітям хіба що дуже лагідні зауваження. Але тепер багато цих консультантів змінюють свій погляд на роль дисципліни і стривожені батьки шукають якоїсь ясності у цьому питанні.

Проте Біблія увесь той час пропонувала ясні та розсудливі поради щодо виховання дітей. Майже 2000 років тому вона казала: «Батьки,— не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні [«у послусі», Хом.] й остереженні Божому» (Ефесян 6:4). Грецький іменник, перекладений словом «напоминання», означає «виховання, тренування, навчання»⁹. Біблія говорить, що таке виховання в послусі, або навчання, є доказом батьківської любові (Приповістей 13:24). Діти чудово ростуть, коли вони мають чіткі правила моралі та розвинене відчуття добра і зла. Виховання у послусі показує дітям, що батьки турбуються про них і про те, якими людьми вони стануть, коли виростуть.

Але батьківською владою, «різкою картання», ніколи не слід зловживати * (Приповістей 22:15; 29:15, Хом.). Біблія застерігає батьків: «Не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони!» (Колосян 3:21). Вона також визнає, що в більшості випадків тілесне покарання не є найкращим виховним методом. У Приповістей 17:10 говориться: «На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів». Крім того, Біблія рекомендує виховання, яке запобігає проблемам. У Повторення Закону 11:19 батьків заохочується використовувати випадкові нагоди для того, щоб прищеплювати дітям моральні цінності. (Дивіться також Повторення Закону 6:6, 7).

Нестаріючі поради Біблії батькам є ясними. Дітям потрібне послідовне виховання з любов’ю. Практичний досвід показує, що ці поради дійсно приносять користь *.

Як долати бар’єри, що розділяють людей

Людей сьогодні розділяють расові, національні та етнічні бар’єри. Через ці штучні мури по цілому світі невинні люди гинуть у війнах. Якщо розглянути історію людства, то надії на те, що люди різних рас і націй ставитимуться одні до одних як до рівних, практично немає. «Вирішення,— говорить один африканський державний  діяч,— в наших серцях»¹¹. Проте людське серце змінити нелегко. А втім, розгляньмо, як біблійна звістка знаходить відгук у серцях та виховує неупереджене ставлення до інших.

Біблія говорить, що Бог створив «ввесь людський рід... з одного [«чоловіка», Новий Заповіт сучасною мовою]», це вчення повністю виключає ідею расової вищості (Дії 17:26). Воно показує, що насправді існує лише одна спільність людей — людський рід. Крім того, Біблія заохочує нас ‘бути наслідувачами Богові’, про якого в ній сказано: «Не дивиться Бог на обличчя», але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Ефесян 5:1; Дії 10:34, 35). Усвідомлення цього справляє об’єднувальний вплив на тих, хто ставиться до Біблії серйозно і справді намагається жити так, як вона вчить. Таке знання впливає на найглибшому рівні, у людському серці, розчиняючи створені руками людини бар’єри, які розділяють людей. Розгляньмо один приклад.

У той час, коли Гітлер вів війну в Європі, існувала одна група християн, яка відмовилась приєднатися до вбивства невинних людей. Це були Свідки Єгови. Вони ‘не підняли меча’ на ближнього. Свідки трималися такої позиції тому, що хотіли подобатись Богу (Ісаї 2:3, 4; Михея 4:3, 5). Вони справді вірили в те, чого вчить Біблія,— що жодна нація або раса не є ліпша за іншу (Галатів 3:28). Через свою миролюбну позицію Свідки Єгови одними з перших попали у концентраційні табори (Римлян 12:18).

Але не всі, хто заявляв, що наслідує Біблію, зайняли таку позицію. Невдовзі після другої світової війни Мартін Німеллер, німецький протестантський церковник, написав: «Той, хто бажає звинуватити у цьому [війнах] Бога, не знає або не хоче знати Боже Слово... Століттями християнські церкви знову й знову віддано благословляли війни, війська, зброю і зовсім не по-християнськи молилися за знищення своїх ворогів на війні. Усе це є нашою провиною і провиною наших батьків, але аж ніяк не провиною Бога. І ми, сьогоднішні християни, стоїмо тепер засоромлені перед членами одної з так званих сект — ревними Дослідниками Біблії [Свідками Єгови], які сотнями й тисячами йшли в концентраційні табори і [навіть] на смерть, оскільки відмовлялися служити у війську і стріляти в людей»¹².

Свідки Єгови і сьогодні добре відомі за своє братство, яке об’єднує арабів і євреїв, сербів і хорватів, хуту і тутсі. Проте Свідки охоче визнаю́ть, що така єдність можлива не тому, що вони ліпші за інших,— їх об’єднує сила біблійної звістки (1 Солунян 2:13).

Практичне керівництво, яке сприяє психічному здоров’ю

На фізичне здоров’я людини часто впливають її емоції та її психічний стан. Наприклад, наукові дослідження виявили шкідливі наслідки гніву. «Більшість наявних доказів підтверджують, що непривітні люди наражаються на більший ризик серцево-судинних захворювань (а також інших хвороб) через різні причини, серед яких можна назвати недостатню соціальну підтримку, підвищену біологічну чутливість у стані роздратування і те, що вони часто ведуть нездоровий спосіб життя»,— говорять у своїй книжці «Гнів убиває» д-р Редфорд Вільямс, який керує дослідженнями у сфері поведінки в Медичному центрі  університету Дьюка, та його дружина Вірджинія Вільямс¹³.

За тисячі років до цих наукових досліджень Біблія просто і ясно показала зв’язок між нашим психічним станом та нашим фізичним здоров’ям: «Лагідне серце — життя то для тіла, а заздрість — гнилизна костей» (Приповістей 14:30; 17:22). Біблія мудро радить: «Повстримайсь від гніву й покинь пересердя» та «не спіши в своїм дусі, щоб гніватися» (Псалом 37:8; Екклезіяста 7:9).

Біблія також містить розумні поради відносно того, як справлятися з гнівом. Наприклад, у Приповістей 19:11 говориться: «Розум людини припинює гнів її, а величність її — перейти над провиною». Єврейське слово, перекладене як «розум», походить від дієслова, яке вказує на «знання причин» чогось¹⁴. Тож мудра порада звучить так: «Подумай, перш ніж щось зробити». Якщо намагатися зрозуміти причини того, чому хтось говорить або поводиться у певний спосіб, це допоможе бути більш терпимим і менш схильним до гніву (Приповістей 14:29).

Ще одну практичну пораду можна знайти у Колосян 3:13 (Деркач): «Терпіть один одного і прощайте взаємно». У житті часто трапляються невеличкі роздратування. Вираз «терпіть один одного» показує, що ми маємо терпимо ставитися до рис, які нам не подобаються в інших. «Прощати» означає позбутися почуття образи. Деколи мудріше позбутися гірких почуттів, ніж плекати їх; затаювання гніву тільки збільшить наш тягар. (Дивіться інформацію в рамці «Поради, корисні у стосунках між людьми»).

Сьогодні можна знайти багато джерел порад та керівництва. Але Біблія дійсно унікальна. Її поради практичні і завжди виходять нам на добро. Мудрість Біблії справді виявилася ‘дуже певною’ (Псалом 93:5). Крім того, біблійні поради не старіють. Хоч вони були записані майже 2000 років тому, їх і досі можна застосовувати. І вони корисні для всіх, незалежно від кольору шкіри або того, де ми живемо. Біблійні слова мають також силу змінювати людей на краще (Євреїв 4:12). Якщо ви будете читати Біблію та застосовувати її принципи, це поліпшить ваше життя.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 24]

Біблія дає ясні, розсудливі поради для сімейного життя.

[Рамка на сторінці 23]

ХАРАКТЕРНІ РИСИ ЗДОРОВИХ СІМЕЙ

Декілька років тому один педагог і фахівець у справах сім’ї провів широкомасштабне опитування, в якому взяло участь понад 500 спеціалістів, що працювали з сім’ями. Їх попросили висловити свою думку про те, які риси притаманні «здоровим» сім’ям. Цікаво, що серед найчастіше згадуваних рис були ті, які давно вже радила розвивати Біблія.

Першим у списку стояв добрий обмін думками, який включає ефективні методи залагоджування непорозумінь. У здорових сім’ях «ніхто не лягає спати злий на іншого»,— зауважив ініціатор опитування⁶. Проте ще понад 1900 років тому Біблія радила: «Гнівайтеся, та не грішіть,— сонце нехай не заходить у вашому гніві» (Ефесян 4:26). У біблійні часи днем називали проміжок часу між заходами сонця. Отже, задовго до сучасних досліджень у сфері родинних проблем Біблія мудро радила: залагоджуйте непорозуміння швидко, поки не закінчився день і не почався новий.

У здорових сім’ях «не обговорюють спірні питання перед сном або перед тим, як треба десь іти,— пише автор.— Знову і знову я чула фразу «у свій час»⁷. Такі сім’ї мимоволі повторювали біблійну приповістку, записану понад 2700 років тому: «Золоті яблука на срібнім тарелі — це слово, проказане часу свого» (Приповістей 15:23; 25:11). Це порівняння може стосуватися золотих яблук, якими оздоблювалися срібні підноси. Такі підноси були надзвичайно гарними і дуже високо цінилися у біблійні часи. Отже біблійне порівняння передає красу і цінність слів, проказаних у слушний час. У стресових ситуаціях слушні слова, сказані у слушний час, є безцінними (Приповістей 10:19).

[Рамка на сторінці 26]

ПОРАДИ, КОРИСНІ У СТОСУНКАХ МІЖ ЛЮДЬМИ

«Гнівайтеся, та не грішіть; на ложах своїх розмишляйте у ваших серцях, та й мовчіть!» (Псалом 4:5, Огієнко, 1988). У більшості випадків, якщо вас не сильно образили, мудріше було б стриматися і нічого не казати, уникаючи емоційної конфронтації.

«Пустослов ранить язиком, мов мечем, язик же мудрий — загоює» (Приповістей 12:18, Куліш). Подумайте, перш ніж щось сказати. Нерозумні слова можуть завдати болю іншим та зруйнувати дружбу.

«Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає» (Приповістей 15:1). Для того щоб відповідати лагідно, вимагається самовладання, але це часто пом’якшує проблеми і сприяє мирним стосункам.

«Почин сварки — то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її!» (Приповістей 17:14). Коли ситуація загострюється, то було б мудро відсторонитися ще до того, як ви втратите самовладання.

«Не спіши в своїм дусі, щоб гніватися, бо гнів спочиває у надрах глупців» (Екклезіяста 7:9). Емоції часто впливають на вчинки. Людина, яка легко ображається, є нерозумною, тому що її почуття можуть призвести до необдуманих слів або вчинків.

[Ілюстрація на сторінці 25]

Свідки Єгови одними з перших попали у концентраційні табори.