Чи ця книга узгоджується з наукою?

Релігія не завжди була у добрих стосунках з наукою. Деякі теологи попередніх століть противились науковим відкриттям, коли їм здавалося, що ці відкриття можуть поставити під сумнів їхнє тлумачення Біблії. Але чи наука справді є ворогом Біблії?

ЯКЩО б письменники Біблії обстоювали найпоширеніші наукові погляди свого часу, вони написали б книгу, повну грубих наукових помилок. Але ці письменники не підтримували неправильних уявлень. Навпаки, їхні писання містять ряд тверджень, які не тільки були науково точними, але й прямо суперечили загальноприйнятим уявленням того часу.

Яку форму має Земля?

Це питання тисячоліттями цікавило людей. У давні часи переважала думка, що Земля пласка. Вавилоняни, наприклад, вірили, що Всесвіт являє собою скриню або кімнату, в якій Земля є підлогою. Ведичні жерці в Індії уявляли собі Землю пласкою і лише з одного боку населеною людьми. В одному примітивному азіатському племені Землю зображали як величезний чайний піднос.

У VI столітті до н. е. грецький філософ Піфагор висунув теорію, що оскільки Місяць і Сонце мають кулясту форму, то й Земля також повинна бути кулею. Арістотель (IV століття до н. е.) пізніше погодився з цим, пояснюючи, що кулястість Землі підтверджують місячні затемнення. Тінь від Землі, яка падає на Місяць, є заокругленою.

Проте поняття про пласку Землю (лише на верхньому боці якої живуть люди) не зовсім зникло. Дехто не міг прийняти ідею, яка була логічно пов’язана з поняттям про кулясту форму Землі — ідею про антиподів *. Лактанцій, християнський апологет IV століття н. е., висміював цю думку. Він писав: «Чи хтось може бути настільки нерозумним, аби повірити, що існують люди, які ходять догори ногами? ...Що злаки й дерева ростуть донизу? Що дощ, сніг та град падають вгору?»²

Ідея про антиподів поставила деяких теологів у скрутне становище. У певних теоріях обстоювалася думка, що, коли б на протилежному боці Землі існували люди, вони б не могли мати зв’язок із звичайними людьми або через те, що море занадто широке і його неможливо переплисти, або ж через непрохідний тропічний пояс навколо екватора. Отже, звідки тоді могли взятися антиподи? Деякі теологи повністю розгубилися і вважали за краще вірити, що антиподів немає або що Земля, як твердив Лактанцій, взагалі не може бути кулею!

 Ідея про кулястість Землі все ж таки перемогла і з часом стала загальноприйнятою. Проте тільки з початком космічної ери у XX столітті люди змогли піднятися в небо достатньо високо, щоб безпосередніми спостереженнями підтвердити — Земля дійсно є кулею *.

А яку думку щодо цього обстоювала Біблія? У VIII столітті до н. е., коли переважав погляд, ніби Земля пласка, сотні років до того, як грецькі філософи висунули теорію, що Земля, можливо, куляста, і тисячі років до того, як люди побачили земну кулю з космосу, єврейський пророк Ісая написав з вражаючою простотою: «Він Той, Хто сидить понад кругом землі» (Ісаї 40:22). Єврейське слово хуґ, перекладене тут як «круг», може також означати «сфера»³. В інших перекладах Біблії читаємо «земною кулею» (Переклад Дуея, англ.) та «круглою землею» (Моффат, англ.) *.

Біблійний письменник Ісая уникнув загальнопоширених міфів про Землю. Натомість він записав твердження, яке не суперечить прогресивним науковим відкриттям.

На чому тримається Земля?

У старовину людей бентежили й інші запитання щодо всесвіту: на чому покоїться Земля? що тримає Сонце, Місяць та зірки? Тоді ніхто не знав про закон всесвітнього тяжіння. Цей закон сформулював Ісаак Ньютон, і його відкриття було опубліковане у 1687 році. Поняття про те, що небесні тіла, по суті, висять у порожньому просторі, було невідоме давнім людям. Тому їхні пояснення часто містять думку, що Земля та інші небесні тіла тримаються на матеріальних об’єктах або речовинах.

Наприклад, згідно з одною стародавньою теорією, яку, мабуть, створив народ, що жив на острові, Земля була оточена водою і плавала у цій воді. Індуси уявляли собі, що Земля мала декілька підмурівків, один пове́рх іншого. Сама Земля покоїлась на чотирьох слонах, слони стояли на гігантській черепасі, черепаха стояла на величезній змії, а змія, згорнута в кільце, плавала у водах Всесвіту. Емпедокл, грецький філософ V століття до н. е., вважав, що Земля тримається на смерчі, і цей смерч є причиною руху небесних тіл.

Одними з найбільш впливових були погляди Арістотеля. Хоча він і припускав, що Земля є кулястою, але разом з цим заперечував, що вона може якимсь чином висіти у порожнечі. У своєму «Трактаті про небо», спростовуючи уявлення про те, що Земля тримається на воді, він пише: «Це неприродно для води, так само як і для землі, висіти у повітрі — вона повинна на чомусь триматися»⁴. На чому ж тоді «тримається» Земля? Арістотель вчив, що Сонце, Місяць і зірки прикріплені до поверхні твердих прозорих сфер. Сфери вкладені одна в другу, а в центрі міститься непорушна Земля. Коли ці сфери обертаються одна в одній, то прикріплені до них об’єкти — Сонце, Місяць і планети — рухаються по небу.

Пояснення Арістотеля здавалося логічним. Якщо небесні тіла не були міцно до чогось прикріплені, то яким чином вони могли триматися? Приблизно 2000 років теорію поважаного Арістотеля сприймали як факт. Згідно з «Новою британською енциклопедією», у XVI та XVII століттях його вчення в очах церкви «піднеслося до рівня релігійної догми»⁵.

Відколи був винайдений телескоп, астрономи почали ставити під сумнів теорію Арістотеля. Проте вони не могли знайти відповіді на свої запитання, поки сер Ісаак Ньютон не пояснив, що планети висять у порожнечі й утримуються на своїх орбітах завдяки невидимій силі — гравітації. Це пояснення здавалося неймовірним,  і декому з колег Ньютона було важко повірити, що космічний простір може бути порожнім, значною мірою вільним від матерії *⁶.

Що ж говорить Біблія з цього приводу? Майже 3500 років тому Біблія надзвичайно ясно казала, що Земля висить «на нічому» (Йова 26:7). Єврейською мовою, якою це було написано, слово белі-ма́г, перекладене як «нічому», буквально означає «без нічого»⁷. У «Сучасному англійському перекладі» вжито вираз «у порожньому просторі».

Планета, що висить «у порожньому просторі»,— більшість людей у біблійні часи зовсім не так уявляли собі Землю. Проте, набагато випереджуючи свій час, біблійний письменник записав науково правильне твердження.

Біблія і медицина. Чи вони узгоджуються між собою?

Сучасна медицина дала нам багато знань про те, як хвороби поширюються і як їм слід запобігати. Завдяки медичним досягненням XIX століття у медичній практиці почали застосовувати антисептику, тобто підтримувати чистоту, щоб зменшити ризик інфекції. Наслідки були надзвичайними. Кількість інфекційних захворювань та передчасних смертей значно зменшилась.

Стародавні лікарі не повністю розуміли, як поширюються хвороби, вони також не усвідомлювали, яке значення мають добрі санітарні умови для запобігання захворюванням. Не дивно, що багато їхніх методів лікування за сучасними нормами видаються варварськими.

Папірус Еберса, в якому зібрані медичні знання єгиптян, є одним з найстаріших знайдених медичних текстів — його датують приблизно 1550 роком до н. е. Цей сувій містить рецепти приблизно 700 ліків від різних уражень, «починаючи від укусу крокодила і закінчуючи болем у нігті на пальці ноги»⁸. У «Міжнародній стандартній біблійній енциклопедії» говориться: «Медичні знання тогочасних лікарів були чисто емпіричними, вони значною мірою ґрунтувалися на магії і були повністю ненауковими»⁹. Більшість лікувальних засобів просто не давали бажаних наслідків, але деякі були дуже небезпечними. Згідно з одним рецептом, для лікування ран слід було застосовувати суміш людських екскрементів з іншими речовинами¹⁰.

Цей список єгипетських лікувальних засобів був укладений приблизно у той самий час, що й перші книги Біблії, в які входив Мойсеїв Закон. Мойсей народився у 1593 році до н. е. і виріс в Єгипті (Вихід 2:1—10). Як член фараонової родини, він був «навчений всієї премудрости єгипетської» (Дії 7:22). Мойсей добре знав єгипетських «лікарів» (Буття 50:1—3). Чи їхні неефективні або небезпечні методи лікування вплинули на те, що він написав?

Ні, не вплинули. Навпаки, Мойсеїв Закон містив у собі правила гігієни, які набагато випереджали свій час. Наприклад, закон про військові табори вимагав закопувати екскременти за межами табору (Повторення Закону 23:14). Це був дуже прогресивний засіб запобігання хворобам. Він допомагав  тримати воду чистою і охороняв від шигельозу, який переноситься мухами, та інших хвороб, що супроводжуються діареєю. Від цих хвороб у країнах з поганими санітарними умовами і сьогодні щороку вмирають мільйони людей.

Мойсеїв Закон містив також інші правила гігієни, які оберігали Ізраїль від поширення інфекційних захворювань. Якщо людина мала заразливу хворобу, або ж була підозра на це, то її піддавали карантину (Левит 13:1—5). Одежу та посуд, які дотикнулися до тварини, що померла сама (можливо, від хвороби), треба було або помити перед тим, як використовувати знову, або знищити (Левит 11:27, 28, 32, 33). Будь-яка людина, що доторкнулася до померлого, вважалася нечистою і мала пройти очищення, що включало в себе прання одежі та обмивання. Тій людині слід було уникати фізичного контакту з іншими протягом семиденного періоду нечистості (Числа 19:1—13).

У цьому зводі правил гігієни виявилась мудрість, якої на той час не мали лікарі довколишніх народів. За тисячі років до того, як медики зрозуміли причини поширення хвороб, Біблія приписувала розумні запобіжні заходи, які мали охороняти від захворювань. Не дивно, що Мойсей міг казати про ізраїльтян свого часу, що вони в середньому жили до 70—80 років * (Псалом 90:10).

Ви, можливо, ви́знаєте, що наведені вище твердження з Біблії є науково точними. Але у Біблії є й інші твердження, які не можна довести науковими методами. Чи вказують вони на неузгодженість між Біблією та наукою?

Сприйняти недоказове

Твердження, яке не можна довести, не обов’язково є неправдою. Можливість довести щось науково обмежена, тому що люди мають лише обмежену здатність знаходити потрібні докази і правильно тлумачити факти. Але деякі істини лишаються недоведеними з інших причин: або доказів не збереглося, або ці докази неясні чи ще не знайдені, або ж наукові можливості та досвід недостатні, щоб зробити незаперечний висновок. Чи може бути, що саме так стоїть справа з деякими біблійними твердженнями, котрим бракує незалежних речових доказів?

Наприклад, біблійні згадки про невидимий світ, в якому живуть духовні створіння, не можливо довести — чи спростувати — науково. Це саме можна сказати і про чудеса, згадані в Біблії. Геологічні докази, котрі б доводили, що за днів Ноя відбувся всесвітній Потоп, недостатньо чіткі, щоб переконати деяких людей (Буття, розділ 7). Чи слід зробити висновок, що Потопу не було? Час і зміни, які він несе з собою, можуть затьмарювати історичні події. Тож чи не логічно припустити, що тисячі років геологічної активності стерли багато доказів Потопу?

Безперечно, у Біблії є твердження, які не можна довести або спростувати, користуючись наявними речовими доказами. Але чи це має нас дивувати? Біблія не є науковим посібником. Однак ця книга містить істину. Ми вже розглядали вагомі докази того, що її письменники були людьми щирими і чесними. І коли у своїх розповідях вони торкаються наукових питань, їхні слова є точними і повністю вільними від стародавніх «наукових» теорій, які виявилися тільки міфами. Отже наука не є ворогом Біблії. Існують усі підстави розглянути Біблію неупереджено.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 21]

Твердження, яке не можна довести, не обов’язково є неправдою.

[Ілюстрація на сторінці 18]

За тисячі років до того, як люди побачили земну кулю з космосу, Біблія говорила про «круг землі».

[Ілюстрації на сторінці 20]

Сер Ісаак Ньютон пояснив, що планети утримуються на своїх орбітах завдяки гравітації.