Розділ 5

Індуїзм — пошуки визволення

«В індуїстів існує релігійний звичай: найперше зранку необхідно обмитися у найближчій річці, а якщо поруч немає річки чи струмка, то вдома. Люди вірять, що цим вони освячуються. Потім, ще не поснідавши, йдуть до місцевого храму й складають у жертву квіти та харчі місцевому богові. Дехто обмиває цього ідола й прикрашає його червоним і жовтим порошком.

Майже в кожному домі є куток чи навіть ціла кімната для поклоніння улюбленому родинному богові. У певних місцевостях популярним є Ганеша — бог-слон. Люди переважно моляться до нього за удачею, бо він відомий тим, що усуває перешкоди. В інших околицях передусім можуть вшановувати такі божества, як Крішна, Рама, Шива, Дурга або інші» (Тара С., Катманду, Непал).

1. а) Опишіть деякі звичаї індуїстів. б) Які існують відмінності між західним та індуським світоглядом?

ЩО Ж являє собою індуїзм? Чи це всього-на-всього культ тварин, обмивання в ріці Ганг і поділення на касти, як його занадто спрощено сприймають на Заході? А може це щось інше? Так, індуїзм означає щось більше. Це інше розуміння життя, якому цілком чужі західні  цінності. Жителі Заходу схильні дивитися на життя як на хронологічну послідовність історичних подій, індуїсти ж — як на повторюваний цикл, в якому історія людства не відіграє великої ролі.

2, 3. а) Чому нелегко дати визначення індуїзму? б) Як один індійський письменник пояснює індуїзм і політеїзм?

² Дати визначення індуїзму нелегко, оскільки в ньому немає чітко визначеного віровчення, священицької ієрархії або керівної установи. Однак в індуїзмі є свамі (вчителі) й гуру (духовні наставники). Загальне визначення індуїзму подається в одному підручнику з історії, згідно з яким він є «комплексом віровчень та установ, що упорядковувалися від часу складення Вед, стародавніх (і найсвятіших) писань, аж дотепер». В іншому джерелі говориться: «Можна сказати, що індуїзм — це вірність або поклоніння богам Вішну, Шиві чи богині Шакті та їхнім втіленням, виразам, подружнім партнерам або нащадкам». Він охоплює також культ Рами й Крішни (втілень Вішну), Дурги, Сканди й Ганеші (відповідно дружини й синів Шиви). Кажуть, що індуїзм налічує 330 мільйонів богів, проте це не політеїстична релігія. Як же це можливо?

³ Індійський письменник А. Партасараті пояснює: «Індуїсти не є політеїстами. Індуїзм говорить про одного Бога... Різні боги й богині індуїстського пантеону є простим відображенням сили та функцій одного найвищого Бога в матеріальному світі».

4. Що охоплює термін «індуїзм»?

⁴ Індуїсти часто називають свою віру санатана-дгарма, що означає вічний закон або порядок. Індуїзм * — це  насправді дуже загальний термін, яким описується безліч релігійних течій і сект (сампрадай), які з’являлися й процвітали протягом тисячоліть у тіні складної давньої міфології індусів. Ця міфологія настільки заплутана, що в одній праці говориться: «Індійська міфологія — це густі й непрохідні джунглі. Коли ви заглиблюєтеся в неї, то вже не бачите денного світла й втрачаєте всіляку орієнтацію» («New Larousse Encyclopedia of Mythology»). У цьому розділі розглядатимуться деякі особливості та вчення індуїзму.

Давні коріння індуїзму

5. Наскільки поширений індуїзм?

⁵ Хоча індуїзм не такий поширений, як інші основні релігії, 2000 року він налічував близько 800 мільйонів вірних прихильників, тобто майже одну восьму (13%) світового населення. Більшість з них живуть в Індії, тому виникає логічне запитання: як і чому індуїзм вкоренився в Індії?

6, 7. а) Як декотрі історики пояснюють виникнення індуїзму в Індії? б) Що розповідає індуїстська легенда про потоп? в) Яку релігію, за словами археолога Маршалла, сповідували люди в долині ріки Інд перед приходом аріїв?

⁶ Деякі історики кажуть, що індуїзм взяв свій початок 3500 років тому, коли світлошкірі арії прийшли з північного заходу в долину ріки Інд, на територію сучасного Пакистану та Індії. Звідти вони розійшлись по прилеглих до ріки Ганг рівнинах і по цілій Індії. Релігієзнавці твердять, що вірування переселенців базувались на старожитніх перських та вавилонських вченнях. Також в індуїзмі простежується спільний зв’язок для багатьох культур — легенда про потоп. (Дивіться інформацію в  рамці на сторінці 120).

 ⁷ Але яку релігію сповідували люди в долині ріки Інд перед приходом аріїв? Археолог сер Джон Маршалл згадує про «величну Богиню-Матір», яку деколи зображали статуетки вагітних жінок, здебільшого оголених, з кольє на шиї та в головних уборах... Слід теж згадати «Бога-чоловіка», «в якому можна одразу розпізнати прототип історичного Шиви», що сидить стуливши стопи ніг (поза йоги), із статевим органом в ерекції (нагадує культ лінгам [фалос]), оточений тваринами (символ Шиви — «Господа тварин»). Безліч витесаних з каменю фалосів і вульв... вказують на культ лінгам і йоні Шиви та його дружини» («Релігії світу — від минулого до сучасності», англ.). Донині Шиві поклоняються, як богові плодючості, богові фалоса, або лінгама. Їздовою твариною Шиви є бик Нандін.

8, 9. а) Яке спростування теорії Маршалла висуває один індуїстський вчений? б) Який контраргумент було наведено стосовно предметів культу в індуїзмі й «християнстві»? в) Що лежить в основі святих писань індуїзму?

⁸ Індуїстський вчений Свамі Санкарананда не погоджується з тлумаченням Маршалла, кажучи, що  спочатку ці обожнювані камені, деякі відомі як Шивалінґа, символізували «вогонь з неба або сонце і його вогонь, тобто промені» («The Rigvedic Culture of the Pre-Historic Indus»). Цей вчений твердить, що «культ статі... спочатку не мав релігійного характеру. Він є пізнішим витвором і виродженням оригіналу. Це люди знизили занадто високий для них ідеал до свого рівня». Як контраргумент західній критиці індуїзму, він наводить факт, що хрест, якого вшановують християни,— це язичницький фалічний символ, отже «християни... є прихильниками культу статі».

⁹ З бігом часу вірування, міфи й легенди Індії було записано. Сьогодні вони складають святі писання індуїзму. Хоча ці священні праці об’ємні, в них немає якогось єдиного вчення.

Святі писання індуїзму

10. Назвіть деякі найдавніші індуїстські писання.

¹⁰ Найдавнішими писаннями є Веди — збірник молитов і гімнів, відомих як «Рігведа», «Самаведа», «Яджурведа» й «Атхарваведа». Їхнє складання тривало декілька сторіч і було закінчене приблизно 900 року до н. е. Згодом Веди було доповнено іншими писаннями, такими як брахмани й упанішади.

11. а) Яка є різниця між брахманами й упанішадами? б) Які доктрини містяться в упанішадах?

¹¹ У брахманах подається інструкція, як потрібно виконувати домашні й прилюдні ритуали та жертвоприношення, а також детально пояснюється їхнє глибоке значення. Вони були написані приблизно 300 року до н. е. або й пізніше. Упанішади (дослівно: «сидячи біля вчителя») ще відомі за назвою «Веданта», написані в період між 600 і 300 роками до н. е. Це трактати, що, за  індуїстською філософією, виявляють причину будь-якого способу мислення і вчинків. Також у цих писаннях містяться доктрини про сансару (переселення душі) й карму (віровчення, що вчинки у попередньому існуванні людини є причиною її сьогоднішньої долі).

12. Ким був Рама й де знаходимо оповідь про нього?

¹² Ще інші писання називаються «Пурани»; це довгі алегоричні історії, що містять багато індуїстських міфів про богів, богинь та народних героїв. Ця велика індуїстська бібліотека теж включає епоси «Рамаяна» й «Магабгарата». Перший, за словами А. Партасараті, розповідає про «Господа Раму... найславетнішого з-поміж усіх персонажів у релігійних писаннях». «Рамаяна» — це одне з найпопулярніших серед індуїстів писань, датоване приблизно IV сторіччям до н. е. Це оповідь про героя Раму, або Рамачандру, в якому індуїсти вбачають взірець сина, брата й чоловіка. Він вважається сьомою аватарою (втіленням) Вішну, і його ім’я часто вживають як привітання.

13, 14. а) Як одне індуїстське джерело описує «Бхагават-гіту»? б) Що означають слова шруті й смрті і що таке «Ману-смрті»?

¹³ За словами Бгактіведанта Свамі Прабгупада, засновника Міжнародного Товариства Свідомості Крішни, «Бгаґавад-ґīта [частина «Магабгарати»] є найвищою настановою моральності. Настанови Бгаґавад-ґīти описують вищий шлях релігії й моральності... Остання настанова Ґīти — вручити себе Кршні [Крішні] — є вище слово будь-якої моралі та релігії» (Бґ.).

¹⁴ «Бхагават-гіта» (Пісня богів), яку дехто вважає за «суть ведичної мудрості Індії», є бесідою, що відбулася на полі бою. Це розмова «між Господом Шрī Кршною [Крішною], Верховним Богом-Особою, та Арджуною, Його відданим і близьким другом, якого Господь навчає науці  самоусвідомлення». «Бхагават-гіта» є лише однією з багатьох святих книжок індуїзму. Деякі з них (Веди, брахмани та упанішади) вважаються шруті (почутими), безпосередньо виявленими священними текстами. Інші, наприклад епоси й «Пурани»,— це смрті (що їх пам’ятають), складені людьми, хоч одержані через відкриття. Одним з прикладів цього є «Ману-смрті», в яких, крім пояснень підстав кастової системи, викладаються індуїстські релігійні й громадські закони. Які ж віровчення виникли з цих індуїстських писань?

Вчення й поведінка — ахімса й варна

15. а) Дайте визначення ахімсі й поясніть, як джайністи застосовують її. б) Як Ганді ставився до ахімси? в) Чим сикхи відрізняються від індуїстів і джайністів?

¹⁵ В індуїзмі, як і в інших релігіях, є певні елементарні поняття, що впливають на мислення й щоденну поведінку людей. Одним з визначних понять є ахімса (в санскриті: ахінса), або ненасильство, чим уславився Мохандас Ганді (1869—1948 роки), відомий як Махатма. (Дивіться інформацію на  сторінці 113). Згідно з цією філософією, індуїсти не повинні вбивати жодного створіння або вдаватися до насильства. Ось чому вони вшановують декотрих тварин, таких як корова, змія та мавпа. Найсуворіше дотримуються вчення про ахімсу й з повагою ставляться до життя прихильники джайнізму (заснований у VI сторіччі до н. е.). Вони ходять босоніж і навіть одягають пов’язки, щоб випадково не проковтнути якоїсь комахи. (Дивіться інформацію на  сторінці 104 і  фотографію на сторінці 108). На відміну від них, сикхи відомі своїми військовими традиціями, а поширене між ними прізвище Сінгх означає лев. (Дивіться інформацію на  сторінках 100, 101).

16. а) Як більшість індусів ставиться до кастової системи? б) Що про неї сказав Ганді?

 ¹⁶ Загальновідомий чинник індуїзму — варна, або кастова система, яка жорстко розділює суспільство на класи. (Дивіться інформацію на  сторінці 113). Не важко побачити, що індуське суспільство все ще поділене за цією системою, хоч її відкинули буддисти й джайністи. Кастова система глибоко вкоренилася в психології індусів, так само як расова дискримінація в розумах мешканців США та інших країн. Сьогодні аналогічне (щоправда менш виражене) відчуття класової належності все ще можна бачити в суспільстві Великобританії та в інших країнах (Якова 2:1—9). Отже, в Індії людина з народження перебуває в суворо визначеній кастовій системі, з котрої практично не може визволитись. До того ж пересічний індус і не прагне цього. Він вважає своє місце в ній як наперед визначену неминучу долю, результат власних вчинків у попередньому існуванні, тобто кармі. Але звідки виник кастовий поділ в індуїзмі? Ще раз звернімось до індуїстської міфології.

17, 18. Як, згідно з індуїстською міфологією, почався поділ на касти?

 ¹⁷ За індуїстською міфологією, спочатку існували чотири головні касти. Вони базувалися на частинах тіла прабатька людства, якого звали Пуруша. У гімнах «Рігведи» говориться:

«Коли вони розчленували Пурушу, то на скільки частин розділили його?

Як вони називають уста й руки його? Яке ім’я дають стегнам і ногам його?

Брахман [найвища каста] устами був його, а з рук його був зроблений раджан’я.

Його стегна стали вайш’я, з його стіп було створено шудра» («Світова Біблія», англ.).

¹⁸ Отже, найвища священицька каста — брахмани — походила нібито з уст Пуруши, його найвищої частини. Клас володарів, або воїнів (кшатрія або раджан’я), був створений з його рук. Клас купців та рільників, названих вайш’я, або ваішйа, утворився зі стегон. А нижча каста чорноробів (шудра) виникла з найнижчої частини тіла, зі стіп.

19. Які касти з’явилися пізніше?

¹⁹ З бігом сторіч утворилися ще нижчі касти: вигнані з касти й недоторкані, яких Махатма Ганді доброзичливо назвав харіджанами, або «особами, що належать богові Вішну». Хоча з 1948 року недоторканість в Індії вважається незаконною, недоторканим усе ще живеться дуже важко.

20. Згадайте інші особливості кастової системи.

²⁰ З часом в індійському суспільстві кожній професії та ремеслу відповідала окрема каста. Цей давній поділ на касти, що визначає кожному своє місце в суспільстві,  насправді є расовим поділом та «стосується чіткого расового розрізнення, починаючи від [світлошкірих] аріїв і закінчуючи [темношкірими] додравідськими племенами». Слово варна (каста) означає «колір». «У перші три касти входили світлошкірі арії. У четверту — темношкірі тубільці неарійського походження» (Дональд А. Маккензі, «Серії міфів та легенд — Індія», англ.). Кастова система, яка підтримується релігійним вченням про карму, прирікає мільйони індійців до життя в крайній бідності й несправедливості.

Бентежний цикл існування

21. Що «Ґаруда Пурана» говорить про вплив карми на долю людини?

²¹ Вчення про карму належить до основних і найважливіших вірувань, яке позначається на нормах моралі й поведінці індуїстів. Це принцип, за яким кожна дія, позитивна чи негативна, викликає певні наслідки; карма визначає кожне існування переселеної або реінкарнованої душі. «Ґаруда Пурана» пояснює:

«Людина є творцем своєї долі, і навіть в ембріональному житті підлягає динаміці вчинків з попереднього існування. Без різниці, чи вона сховається у гірській твердині, чи заколишеться в надрах моря, чи безпечно сидітиме на колінах матері чи високо над її головою, людині не втекти від наслідків своїх попередніх учинків... Усе, що має трапитись людині в певному віці або часі, неодмінно спостигне її саме тоді».

«Ґаруда Пурана» веде далі:

«Знання, здобуті людиною в попередньому переродженні, багатство, яке вона роздала в милосерді, і вчинки в попередньому втіленні, випереджують її душу в мандрівці».

22. а) Що говорить про душу після смерті індуїзм і загальновизнане християнство? б) Чого вчить про душу Біблія?

 ²² На чому ґрунтується це вірування? Віра в безсмертну душу нерозривно пов’язана з вченням про карму, а карма обумовлює те, що в індуїзмі концепція душі відрізняється від її концепції в загальновизнаному християнстві. Індуїсти вірять, що кожна окрема душа, джīва чи пра̄на *, проходить багато перевтілень і, можливо, навіть «пекло». Вона мусить прагнути об’єднання з «Верховною Сутністю», що теж називається Брахман, або Брахм (не слід плутати з індуїстським богом Брахмою). Різні віросповідання загальновизнаного християнства проголошують, що душа може потрапити на небо, в пекло, чистилище або лімб, залежно від релігійного переконання (Екклезіяста 9:5, 6, 10, Кул.; Псалом 146:4).

23. Як карма формує індуїстський погляд на життя? (Порівняйте Галатів 6:7—10).

²³ Через віру в карму індуїсти схильні до фаталізму. Вони вірять, що суспільне становище та обставини (чи то добрі, чи погані) є наслідком учинків людини в попередньому існуванні й тому заслужені. Індуїст може намагатися бути ліпшою людиною, аби наступне існування було більш стерпним. Отже, йому легше змиритися зі своєю долею, ніж жителеві Заходу. Індуїст бачить в усьому дію закону причини й наслідку, зумовлену його попереднім життям. У цьому простежується принцип: що посіяв в уявному колишньому існуванні,  те пожинаєш тепер. Звичайно, усе це ґрунтується на передумові, що людина має безсмертну душу, котра переходить в інше життя — як людина, тварина чи рослина.

24. Що таке мокша і як, на думку індуїста, він може її досягнути?

²⁴ Яка ж остаточна мета в індуїзмі? Досягти мокші (визволення), або вивільнення з коловороту повторних народжень та існувань. Отже, це звільнення «душі», а не тіла від матеріального існування. «Оскільки мокша, або звільнення від довгої низки втілень,— це мета кожного індуїста, то найбільшою подією в його житті є смерть»,— говорить один коментатор. Мокші можна досягти, якщо дотримуватися різних марг (шляхів). (Дивіться інформацію на  сторінці 110). Як же багато цих релігійних вчень пов’язано зі старовавилонським поняттям про безсмертну душу!

25. Наскільки індуїстський погляд на життя відрізняється від біблійного?

²⁵ Але, згідно з Біблією, таке презирливе й зневажливе ставлення до фізичного життя цілковито суперечить початковому наміру Бога Єгови щодо людства. Він створив першу людську пару для щасливого, радісного життя на землі. Біблія говорить:

«І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!» (...) І побачив Бог усе, що вчинив. І ото,— вельми добре воно!» (Буття 1:27—31).

 Біблія передрікає, що невдовзі на землю прийде доба миру й справедливості, коли кожна сім’я матиме власне приємне житло, люди втішатимуться досконалим здоров’ям і вічним життям (Ісаї 65:17—25; 2 Петра 3:13; Об’явлення 21:1—4).

26. На яке запитання слід відповісти?

²⁶ Перед нами стоїть запитання: яким богам повинен догодити індуїст, аби досягти доброї карми?

Пантеон індуїстських богів

27, 28. а) Які боги входять в індуїстську тримурті? б) Хто є їхні дружини чи супутниці? в) Назвіть деяких індуїстських богів і богинь.

²⁷ Хоча в індуїзмі є мільйони богів, у різних його сектах, по суті, вшановують декількох уподобаних богів. Три найвидатніші боги складають так звану тримурті, трійцю, або тріаду богів. (Інші індуїстські боги згадуються на сторінках 116—117).

²⁸ Ця тріада складається з Брахми — Творця, Вішну — Охоронця та Шиви — Руйнівника; кожен з них має принаймні одну дружину чи супутницю. Брахма одружений з Сарасваті, богинею знання. Дружина ж Вішну називається Лакшмі, а першою дружиною Шиви, яка пізніше заподіяла собі смерть, була Саті. Вона стала першою  жінкою, що кинулась у жертовний вогонь,— першою саті. Протягом сторіч тисячі індуїстських вдів згоріло на похоронному вогнищі своїх чоловіків, наслідуючи цей міфологічний приклад. У наш час цей ритуал заборонено. Шива має ще іншу дружину, відому під різними іменами та титулами. Коли вона милостива, її називають Парваті та Ума, а також Гаурі (Золотиста). Як Дурга або Калі, ця богиня вселяє жах.

29. Як індуїсти уявляють собі Брахму? (Порівняйте Дії 17:22—31).

²⁹ Хоч Брахма й головна постать в індуїстській міфології, він не займає важливого місця в поклонінні  пересічного індуїста. Йому присвячено дуже мало храмів, хоча його називають Брахмою Творцем. Індуїстська міфологія приписує створення матеріального всесвіту верховному буттю, джерелу або першопричині — Брахману (Брахму), що ототожнюється зі священним складом ОМ або АУМ. Усі три члени тріади вважаються частиною «Буття», а всі інші боги — її різні виявлення. Отже, усяке божество, котрого в індуїзмі вшановують як верховне, вважається всеосяжним. Хоча індуїсти відкрито вшановують мільйони богів, більшість із них визнає лише єдиного правдивого Бога, який може набирати різних форм — чоловіка, жінки й навіть тварини. Тому знавці індуїзму схиляються до думки, що він є не політеїстичною, а монотеїстичною релігією. Проте концепцію верховного буття було відкинено в пізнішому ведичному світогляді й замінено безособовою божественною першопричиною чи дійсністю.

30. Назвіть декотрі аватари Вішну.

³⁰ Вішну, доброзичливе сонячне й космічне божество, вшановують прихильники вішнуїзму. Він з’являється в десятьох аватарах, або втіленнях, у тому числі як Рама, Крішна й Будда *. Іншою аватарою Вішну є Нарайана; «зображається у формі чоловіка, котрий спочиває на завитках тіла змії Шеші або Ананти, пливучи по космічних водах. При ногах сидить його дружина, богиня Лакшмі, а з пупа Вішну виростає лотос, з якого виринає бог Брахма» («Енциклопедія релігій світу»).

31. Яким богом є Шива?

 ³¹ Шиву ще називають Магешою (Верховним Господом) та Махадевою (Великим Богом). Він другий за величністю бог, а поклоніння йому називається шиваїзмом. Його представлено як «великого аскета (наставник-йогин), який сидить на схилах Гімалаїв, заглиблений у медитації, замазаний попелом та зі скуйовдженим волоссям». Цей бог відомий «своїм еротизмом, бо є дарівником плодючості, а також Махадевою, верховним господом творіння» («Енциклопедія релігій світу»). У поклонінні Шиві використовують лінгам, або фалічне зображення. (Дивіться  фотографії на сторінці 99).

32. а) Які виявлення має богиня Калі? б) Хто такі тагі?

 ³² Як і багато інших релігій світу, індуїзм має верховну богиню, котра може бути і привабливою, і грізною. У приємнішому виявленні її звати Парваті й Ума. Але її грізний характер розкривається тоді, коли вона є Дургою або Калі, кровожерливою богинею, якій до вподоби криваві жертви. У постаті Богині-Матері, Калі Ма (Чорна Матір-Земля), вона є головним божеством шактізму. Її зображають оголеною до стегон, оздобленою трупами, зміями й черепами. Колись поклонники цієї богині, тагі (слово, від якого походить англійське «thug» — убивця), приносили їй у жертву людей через задушення.

Індуїзм і ріка Ганг

33. Чому індуїсти вважають Ганг священною рікою?

³³ Розглядаючи пантеон богів в індуїзмі, неможливо не згадати про найсвятішу ріку Ганг. Багато сюжетів в індуїстській міфології безпосередньо пов’язані з рікою Ганг, або Ґанґа Ма (Ґанґа-Матір), як її називають побожні індуїсти. (Дивіться  карту на сторінці 123). В одній молитві згадується 108 назв цієї ріки. Чому віддані індуїсти так вшановують Ганг? Тому що від неї залежить їхнє виживання, і вона пов’язана з давньою міфологією. Вони вірять, що Ганг колись був у небесах Чумацьким Шляхом. Але як він став рікою?

34. Як індуїстська міфологія пояснює походження Гангу?

³⁴ Індуїсти більш-менш пояснили б це так: Махараджа Сагара мав 60 000 синів, які загинули у вогні Капіли (одне з виявлень Вішну). Їхні душі були б приречені до пекла, якби богиня Ґанґа не зійшла з небес, не очистила їх і не зняла з них прокляття. Бхагіратха, правнук Сагари, вблагав Брахму дозволити священній Ґанзі зійти на землю. В одному переказі говориться: «Ґанґа відповіла:  «Я така могутня, що знищила б підвалини землі». Отже, відбувши тисячолітню покуту, [Бхагіратха] подався до бога Шиви, найбільшого з усіх аскетів, та вмовив його стати високо над землею — серед скель і криги Гімалаїв. Шива дозволив Ґанзі ринути з неба на його скуйовджене волосся, що пом’якшило загрозливий для землі удар. Потім Ґанґа лагідно сплила на землю й поструменіла з гір донизу через долини, даючи сухій землі воду й життя» (сер Едмунд Гілларі, «З океану до неба», англ.).

35. Як поклонники Вішну пояснюють виникнення цієї ріки?

³⁵ Поклонники Вішну мають дещо іншу версію походження ріки Ганг. Згідно з давнім текстом «Вішну Пурана», це було так:

«З цього місця [святої оселі Вішну] бере свій початок ріка Ганг, що усуває всі гріхи... Вона витікає з нігтя великого пальця лівої ноги Вішну».

Поклонники Вішну кажуть про це мовою санскрит: «Вішну падабджа самбгута», що означає «народжена з лотосоподібної стопи Вішну».

36. Яку силу індуїсти приписують водам Гангу?

³⁶ Індуїсти вірять, що Ганг має силу визволяти, обмивати, очищати й зціляти віруючих. У «Вішну Пурані» говориться:

«Святі, що очищаються купіллю у водах цієї ріки, розум котрих відданий Кешаві [Вішну], зазнають остаточного визволення. День у день священна ріка очищає всіх, хто чує про неї, прагне, бачить і торкається її, хто купається в ній чи оспівує її. І навіть ті, що живуть далеко... вигукуючи «Ґанґа й Ґанґа», звільняються від гріхів, скоєних під час трьох попередніх існувань».

 «Брахмандапурана» говорить:

«Ґанґа захистить від сотень тисяч небезпек племена тих, хто один раз здійснить благочестиву купіль в Її чистих потоках. Зло, нагромаджене протягом поколінь, буде знищене. Щоб людина відразу очистилась, достатньо скупатись у Ґанзі».

37, 38. Чому Ганг приваблює мільйони індійців?

³⁷ Індійці сходяться до ріки, щоб виконати обряд пуджі, або поклоніння. Під час обряду вони складають жертви з квітів, наспівують молитви і священик ставить їм тілаку, червону чи жовту плямку на чолі. Потім вони заходять у воду та обмиваються. Багато осіб також п’є воду, хоча вона сильно забруднена: туди скидають стічні води, хімікалії та трупи. Проте духовна привабливість Гангу настільки велика, що мільйони індійців мріють принаймні раз скупатися у своїй «святій річці» — забруднена вона чи ні.

³⁸ Інші приносять тіла близьких, спалюють їх у похоронному вогнищі на березі, а попіл розсипають над рікою. Вони вірять, що це гарантуватиме душі померлого вічне блаженство. Бідні, які не можуть заплатити за кремацію, просто кидають до ріки загорнуте в саван тіло, де його пожирають стервоїдні птахи або воно розкладається. Отже, постає запитання, яке ми вже частково розглянули: що індуїзм навчає про життя після смерті?

Індуїзм і душа

39, 40. Що говориться про душу в одному індуїстському коментарі?

³⁹ «Бхагават-гіта» відповідає такими словами:

«Подібно до того, як душа переходить з дитячого тіла в юнацьке і далі в старече, так і після смерті вона переходить в інше тіло» (глава 2, вірш 13).

 ⁴⁰ В індуїстському коментарі до цього тексту говориться: «Кожна жива істота — це індивідуальна душа, яка щомиті змінює своє тіло й виявляється то в дитині, то в юнакові, то в старому. Однак завжди залишається та сама душа, котра є незмінною. У момент смерті індивідуальна душа зрештою залишає тіло й переселяється в інше тіло. В наступному народженні душа обов’язково дістане тіло — або матеріальне, або духовне,— тому в Арджуни не було підстав журитися з приводу смерті».

41. Що потрібно визначити стосовно душі за допомогою Біблії?

⁴¹ Зауважте, в коментарі говориться, що «кожна жива істота — це індивідуальна душа». Це твердження узгоджується зі словами Біблії в Буття 2:7:

«І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її,— і стала людина живою душею».

Але слід взяти до уваги істотну різницю: чи людина з усіма її здібностями й функціями організму є живою душею, чи вона має душу, незалежну від тіла? Чи людина є душею, чи вона має душу? Наступна цитата пояснює погляд індуїстів.

42. У чому індуїстське поняття про душу відрізняється від біблійного?

⁴² У 2-й главі 17-му вірші «Бхагават-гіти» говориться:

«Те, що пронизує все тіло,— непідвладне руйнуванню. Ніхто не може знищити безсмертну душу».

Відтак у цьому вірші пояснюється:

«Кожне тіло є втіленням індивідуальної душі, а ознакою присутності душі є індивідуальна свідомість».

 Отже індуїсти твердять, що людина має душу, тимчасом як Біблія говорить, що людина є душею. Саме в цьому полягає різниця в поглядах, яка надзвичайно впливає на обумовлені ними вчення (Левит 24:17, 18).

43. а) Звідки запозичено вчення про безсмертну душу? б) До чого це призвело?

⁴³ Вчення про безсмертну душу запозичене із сумнівних джерел старовавилонських релігійних уявлень. Логічним його продовженням стало поняття про «життя після смерті», характерне для стількох релігійних вчень, як-от: реінкарнація, небо, пекло, чистилище, лімб тощо. Для індуїста небо й пекло є проміжними місцями, в яких душа чекає на наступну реінкарнацію. Особливо цікавим є індуїстське поняття про пекло.

Індуїстське вчення про пекло

44. Звідки ми знаємо, що індуїзм навчає про пекло, в якому грішники зазнають мук?

⁴⁴ Один з віршів «Бхагават-гіти» говорить:

«О Кршно [Крішно], Ти, що підтримуєш життя всього людства, я довідавсь через учнівську послідовність, що ті, хто руйнує сімейні традиції... падають у пекло» (глава 1, вірш 43).

У коментарі до нього сказано: «Людина, внаслідок своєї гріховної діяльності, обов’язково потрапить на пекельні планети у жалюгідні форми життя». А втім, існує деяка різниця між цим пеклом і вічними муками в пекельному вогні загальновизнаного християнства: «Це покарання... не вічне». Так що ж тоді являє собою індуїстське пекло?

45. Як описуються катування в індуїстському пеклі?

⁴⁵ Писання «Маркандея Пурана» описує долю грішника такими словами:

 «Посланці Ями [бога померлих] квапливо зв’язують його страшними путами й волочуть на південь, а він тремтить від ударів прутом. Він страшно й жалісно скавучить, коли посланці Ями волочуть його по наїженій [рослиною] кушею, колючками, мурашниками, шпильками й камінням землі, місцями розжареній, усіяній безліччю ям; земля палахкотить жаром сонця й розпечена його промінням. Жорстокі посланці волочуть грішника, а сотні шакалів вгризаються в нього цим жахливим шляхом до оселі Ями...

Коли його тіло палять, його неймовірно пече, а коли його б’ють або ріжуть, він надзвичайно страждає.

Створіння, тіло якого так гине, хоча й входить в інше тіло, зносить нескінченні муки через свої лихі вчинки...

Потім його забирають до іншого подібного пекла, щоб повністю очистити від гріхів. Пройшовши всі види пекла, грішник починає тваринне існування. Спізнавши життя хробаків, комах і мух, хижих тварин, комарів, слонів, дерев, коней, корів та інших грішних та нікчемних істот, він повертається до людського життя — народжується горбанем, потворою, карликом чи чандалою Пуккаша».

46, 47. Що Біблія говорить про стан померлих і яких висновків ми можемо дійти?

⁴⁶ Порівняйте це з тим, що говорить Біблія про померлих:

«Бо живі знають, що помруть, а мертві нічогісінько не тямлять, і нема їм уже заплати, бо й пам’ять про них пішла в забуток; І любов їх і ненависть і  боротьба їх минулись, і не буде їм вже ніякої частини ні в чому, що діється під сонцем. Все, що маєш снагу робити, роби руками твоїми; бо в могилі, куди ти йдеш, нема вже роботи, ні роздумовання, ні знання, ні мудрості» (Екклезіяста 9:5, 6, 10, Кул.).

⁴⁷ Зрозуміло, якщо, за словами Біблії, людина не має душі, а є душею, то після смерті нема свідомого існування. Ніхто не відчуває блаженства, але й не зазнає страждання. Всі нелогічні й складні уявлення, пов’язані з «потойбічним життям», зникають *.

Суперництво в індуїзмі

48, 49. а) Пригадайте декотрі індуїстські вчення. б) Чому дехто ставить під сумнів правильність індуїзму? в) Хто піддав сумніву індуїстське вчення?

⁴⁸ Цей короткий огляд індуїзму показує, що ця політеїстична релігія базується на монотеїзмі, тобто на вірі в Брахмана, Верховне Буття, джерело чи першопричину, що символізується складами ОМ або АУМ і має багато граней або виявлень. Індуїзм також навчає терпимості й доброго ставлення до тварин.

⁴⁹ Проте певні елементи індуїстського вчення, як-от карма й несправедлива кастова система, ідолопоклонство й боротьба, описана в міфах, змушують деяких мислячих людей поставити під сумнів правильність цієї релігії. Один з таких скептиків народився близько 560 року до н. е. в північно-східній Індії. Це був Сіддхартха Гаутама. Він заснував нову релігію, що не прижилася в Індії, але, як дізна́ємося з наступного розділу, набрала широкого розмаху в інших країнах. Цією новою релігією став буддизм.

[Примітки]

[Запитання для вивчення]

 [Рамка/Ілюстрації на сторінках 100, 101]

 Сикхізм — реформована релігія

Сикхізм, символом якого є три мечі й коло, сповідує понад 17 мільйонів людей. Більшість із них живе в Пенджабі. На середині штучного озера в сикхському святому місті Амритсарі височіє Золотий храм. Сикхських чоловіків легко розпізнати по блакитних, білих і чорних тюрбанах. Такі тюрбани є невід’ємною частиною їхніх релігійних звичаїв; сикхи також не стрижуть волосся.

Мовою гінді слово сикх означає «учень». Сикхи є учнями засновника цієї релігії, гуру Нанака, і послідовниками вчення десятьох гуру (Нанака і дев’ятьох наступників), писання котрих увійшли у святу книгу сикхів «Гуру Грантх Сахіб». Ця релігія з’явилася на початку XVI сторіччя, коли гуру Нанак вирішив взяти найліпше з індуїзму та ісламу й створити об’єднану релігію.

Місію Нанака можна сформулювати одним реченням: «Оскільки є лише один Бог і він наш Отець, всі ми повинні бути братами». Сикхи, як і мусульмани, вірять в одного Бога й забороняють використання ідолів (Псалом 115:4—9; Матвія 23:8, 9). Вони визнають індуїстське вчення про безсмертну душу, перевтілення та карму. Місце поклоніння сикхів називається гурдвара. (Порівняйте Псалом 103:12, 13; Дії 24:15).

Одна з найбільших заповідей гуру Нанака звучала: «Завжди пам’ятайте Бога, повторюйте Його ім’я». Про Бога говориться, що він «Правдивий», але не вживається його імені (Вихід 15:3). Інша заповідь: «Діліться  своїм маєтком з тими, кому менш пощастило». Тому в кожному храмі сикхи мають лангар, або кухню, де кожна людина може отримати безплатно їжу. Там навіть є приміщення, де подорожні можуть безплатно переночувати (Якова 2:14—17).

Останній гуру, Говінд Сінгх (1666—1708 роки), заснував сикхське братство Хальса, члени якого дотримуються п’яти «к», а саме: кеш — нестрижене волосся (символ духовності); кангха — гребінець у волоссі (символ порядку й напучення); кірпан — меч (ознака гідності, хоробрості й саможертовності); кара — сталевий браслет (символ єдності з Богом) і кач — короткі спідні штани (ознака скромності й символ моральної стриманості). (Дивіться «Енциклопедію релігій світу», сторінка 269, англ.).

[Ілюстрація]

Золотий храм сикхів в Амритсарі (Пенджаб, Індія).

[Ілюстрації]

Блакитний тюрбан означає широкий, як небо, вільний від упередження розум.

Білий тюрбан означає святість особи, що провадить зразкове життя.

Чорний тюрбан — це згадка про гоніння сикхів британцями 1919 року.

Інші кольори — це справа смаку.

[Ілюстрація]

Під час релігійної урочистості сикхський священик розповідає історію священної зброї.

 [Рамка/Ілюстрації на сторінці 104]

 Джайнізм — самозречення й ненасильство

Цю релігію, символом котрої є староіндійська свастика, заснував у VI сторіччі до н. е. заможний індійський князь Натапутта Вардхамана, більш відомий як Вардхамана Махавіра (цей титул означає «велика людина» або «великий герой»). Він обрав шлях самозречення та аскетизму. У пошуках знання він вирушив голий «через села й рівнини центральної Індії, щоб знайти звільнення від циклу народження, смерті та переродження» (Джон Б. Носс, «Релігії людини»). Махавіра вважав, що душу можна спасти лише завдяки крайнім формам самозречення й самодисципліни, а також суворому дотриманню ахімси (ненасильство щодо всіх живих істот). Він настільки додержувався ахімси, що носив із собою м’який віничок і обережно змітав усіляких комашок на своєму шляху. Виявляючи пошану до життя, він також дбав про чистоту й непорочність своєї душі.

Сьогодні його послідовники, намагаючись поліпшити свою карму, провадять подібне життя, яке відзначається самозреченням і шанобливим ставленням до всього живого. Це ще раз показує, який могутній вплив справляє на людей віра в безсмертну душу.

У наш час ця релігія нараховує майже чотири мільйони прихильників. Більшість з них живе в Індії, в околицях Бомбея і в штаті Гуджарат.

[Ілюстрація]

Джайніст біля стіп 17-метрової статуї святого Гоматесвара в Карнатаку (Індія).

 [Рамка/Ілюстрації на сторінках 106, 107]

Словничок індуїстських термінів

аватара — виявлення або втілення індуїстського божества.

а̄тман — дух; пов’язаний з тим, що безсмертне. Часто помилково перекладають словом «душа». (Дивіться джīва).

ахімса (в санскриті: ахінса) — незастосовування насильства; стримування від обра́зи й вбивства якоїсь істоти. Основа індуїстського вегетаріанства й пошани до тварин.

ашрам — святиня або місце, де навчає гуру (духовний наставник).

бгакті — відданість божеству. Веде до спасіння.

бінді — червона цятка на чолі заміжніх жінок.

Брахман — найвища реальність. (Дивіться  сторінку 116).

брахмани — жерці, також члени найвищої касти в індуїзмі.

вайш’я — клас купців та рільників; третя група в кастовій системі.

Веди — староіндуїстські священні поеми.

гхати — сходи або платформа коло ріки.

гуру — вчитель або духовний наставник.

джапа — поклоніння Богові через повторювання одного з його імен; для рахунку повторювань використовується мала, вервечка з 108 намистинок.

джīва (пра̄на) — індивідуальна душа або істота.

дхарма — абсолютний закон усіх речей, за яким визначається праведність чи хибність учинків.

йога — від кореня «юґ», що означає з’єднувати або уярмлювати; прагнення до злиття особи з усюдисущим верховним духом. Загальновідома як система медитації, в котру входять різні пози й контроль дихання. Індуїзм розрізняє щонайменше чотири головні йоги, або шляхи. (Дивіться  сторінку 110).

карма — принцип, згідно з яким кожен вчинок має позитивний або негативний вплив на наступне переселення душі.

кшатрія — член класу фахівців, правителів і воїнів; другий ступінь кастової системи.

майа — світ як ілюзія.

мантра — священна формула, яка нібито має магічну силу; використовується при вступі до секти й повторюється в молитвах та заклинаннях.

махант — святий або вчитель.

махатма — індуїстський святий; від слів маха — високий або великий, і атман — дух.

мокша, або мукті, — визволення з кола перероджень; кінець мандрувань душі; також відома як нірвана — злиття особи з Верховним Буттям, Брахманом.

ОМ, АУМ — слово-символ, яке представляє Брахмана й використовується для медитації; цей звук нібито має містичну  вібрацію; цим словом послуговуються як священною мантрою.

параматман — Всесвітній Дух, всюдисущий атман, або Брахман.

пуджа — поклоніння.

садгу — святий; аскет або йог.

сансара — переселення вічної, нетлінної душі.

свамі — вчитель або вищий ступінь духовного наставника.

тілака — знак на чолі, який символізує постійну пам’ять про Господа та всі його вчинки.

тримурті — індуїстська тріада: Брахма, Вішну й Шива.

упанішади — староіндуїстські священні поеми. Також відомі як Веданта, додаток до Ведів.

харіджан — член касти недоторканих; означає «з Божого народу», як співчутливо назвав їх Махатма Ганді.

шакті — жіноча сила або дружина бога, переважно супутниця Шиви.

шраддга — важливі обряди вшанування предків, які мають допомагати душам покійних досягти мокші.

шудра — чорнороб, представник найнижчої з чотирьох головних каст.

[Ілюстрації]

Зліва: індуїстський махант; садгу, що медитує стоячки; гуру з Непалу.

 [Рамка на сторінці 110]

  Чотири шляхи до мокші

Індуїзм подає щонайменше чотири шляхи до мокші (визволення душі). Ці стежки до мокші відомі як йоги або марґи.

1) Карма-йога. «Шлях діяльності, або «карма-йога»,— це дисципліна діяльності. У своїй основі, карма марґа означає здійснення особистої дхарми, згідно з місцем людини в житті. Від усіх вимагається виконання певних обов’язків, як, скажімо, ахімси й невживання алкоголю та м’яса. Але особиста дхарма кожної людини залежить від її касти й фази життя» («Великі азіатські релігії», англ.).

Ця карма виконується винятково в межах певної касти. Чистість касти підтримується тим, що особа не одружується й не їсть з представниками іншої касти, належність до якої визначена кармою з попереднього існування. Отже, кастова належність не вважається несправедливістю, а спадщиною попереднього втілення. В індуїстській філософії люди далеко не рівноправні. Вони поділені через касти, стать, а також колір шкіри. Зазвичай чим світліший колір, тим вища каста.

2) Джнана-йога. «Шлях знання, або «джнана-йога»,— це дисципліна знання. На відміну від шляху діяльності (карма марґа), що визначає обов’язки на кожен випадок життя, джнана марґа вказує на філософський і психологічний шлях пізнання себе та всесвіту. Не діяти, а бути — це ключ до джнана марґи. [Курсив наш]. Найважливіше, що цей шлях уможливлює людині, котра його обрала, мокшу ще в цьому житті» («Великі азіатські релігії»). Цей шлях охоплює інтроспективну йогу, відчуження від світу й аскетизм. Це вияв самовладання й самозречення.

3) Бгакті-йога. «Найпопулярніша форма нинішньої індуїстської традиції. Це шлях відданості (бгакті марґа). На відміну від карма марґи... цей шлях легший, більш спонтанний; він доступний людям будь-якої касти, статі або віку... [Він] дозволяє віддаватися людським почуттям та прагненням, а не заглушати їх йогівським аскетизмом... [Цей шлях] полягає винятково у відданості божественним істотам», котрих, за традицією, налічується 330 мільйонів. Ця ж традиція ототожнює знання з любов’ю. Отже, бгакті — це «емоційна прив’язаність до вибраного бога» («Великі азіатські релігії»).

4) Раджа-йога. Обирання «спеціальних поз, дихальні вправи й ритмічне повторювання відповідних формул» («Людські релігії»). Це восьмиступенева йога.

 [Рамка/Ілюстрація на сторінці 113]

  Махатма Ганді й кастова система

«Ненасильство — це перший та останній пункт моєї віри» (Махатма Ганді, 23 березня 1922 року).

Махатма Ганді прославився політикою незастосовування насильства в боротьбі за незалежність Індії від Великобританії (здобуто 1947 року), а також кампанією поліпшення життя мільйонів індусів. Індійський професор М. П. Реґе пояснює: «Він проголошував ахімсу (ненасильство) фундаментальною моральною цінністю, котру вважав турботою про гідність та добробут кожної людини. Якщо вчення певних священних писань індуїстів суперечили ахімсі, він не визнавав їхнього авторитету; він безстрашно намагався викорінити недоторканість та ієрархічну кастову систему й відстоював рівноправність жінок у всіх сферах життя».

Що Ганді думав про долю недоторканих? У листі до Джавахарлала Неру (2 травня 1933 року) він написав: «Рух харіджанів занадто потужний, щоб охопити його розумом. У світі немає нічого гіршого. І все ж таки я не можу покинути релігію — не можу залишити індуїзм. Якби я розчарувався в індуїзмі, життя стало б для мене тягарем. Завдяки індуїзму я люблю християнство, іслам і багато інших релігій... Але я не можу миритися з його поняттям недоторканості» («Ганді. Вибране», англ.).

[Ілюстрація]

Махатма Ганді (1869—1948 роки), високошановний індуїстський керівник і вчитель ахімси.

 [Рамка/Ілюстрації на сторінках 116, 117]

Деякі боги й богині в індуїзмі

Агні — бог вогню.

Адіті — мати богів, богиня неба, Безмежність.

Брахма — Бог-Творець, першопричина всіх створінь у всесвіті. Один з богів тримурті (тріади).

 Брахман, або Брахм,— верховне буття всесвіту, яке проникає в усе; представлений звуком ОМ чи АУМ. (Дивіться символ вгорі). Також іноді називається Атманом. Деякі індуїсти вважають Брахмана безособовим божественним принципом або найвищою реальністю.

Будда — Гаутама, засновник буддизму; індуїсти вважають його втіленням (аватарою) Вішну.

Вішну — бог-охоронець життя, третій член тримурті.

Ганеша — слоноголовий бог, син Шиви, Господь Перешкод, бог удачі; також називається Ґанапаті й Ґаджанана.

Гануман — бог мавп, відданий послідовник Рами.

Гімалая — оселя снігу, батько Парваті.

Ґанґа — богиня, одна з дружин Шиви та уособлення ріки Ганг.

Дурга — дружина або шакті Шиви, її ототожнюють з Калі.

Калі — чорна дружина (шакті) Шиви й кровожерна богиня знищення. Часто її зображають з висолопленим великим червоним язиком.

Крішна — веселий бог, восьме втілення Вішну й божество Бгаґвад-ґіти. Його коханками були ґопі (пасту́шки).

Лакшмі — богиня краси й удачі, дружина Вішну.

Манаса — богиня змій.

Ману — прабатько людства; пережив потоп завдяки великій рибі.

Мітра — бог світла. Відомий також римлянам.

Нандін — бик, на якому їздив Шива.

Натараджа — Шива, що танцює в полум’яному обручі.

Парваті або Ума — богиня й дружина Шиви. Також виступає в ролі богині Дурги або Калі.

Праджапаті — Творець всесвіту, Господь Створінь, батько богів, демонів та всіх інших істот. Пізніше відомий як Брахма.

Пуруша — космічна людина, з тіла якої взяли свій початок чотири головні касти.

Радга — дружина Крішни.

Рама, Рамачандра — сьоме втілення бога Вішну. Епос «Рамаяна» розповідає про Раму та його дружину Сіту.

 Сарасваті — богиня знання і дружина Брахми Творця.

Сома — бог і наркотичний еліксир життя.

Шашті — богиня, захисниця жінок і дітей під час пологів.

Шива — бог плодючості, смерті й знищення; член тримурті. Символічно зображається тризубом і фалосом.

[Відомості про джерело]

(На основі списку в «Ілюстрованій енциклопедії міфології», англ.).

[Ілюстрації]

Згори зліва, за годинниковою стрілкою: Натараджа (Шива, що танцює), Сарасваті, Крішна, Дурга (Калі).

[Рамка на сторінці 120]

 Індуїстська легенда про потоп

«Вранці вони принесли Ману [прабатькові людей і першому законодавцеві] воду, щоб умитися... Коли він умивався, до його рук потрапила риба [Вішну у втіленні Матс’я].

Вона промовила до нього:

— Подбай про мене і я врятую тебе!

— Від чого врятуєш ти мене?

— Потоп забере всі ці істоти, але я врятую тебе!

— Як же мені подбати про тебе?

Риба навчила Ману, як потрібно за нею доглядати. Після цього вона сказала: «У тому й тому році прийде потоп. Послухайся мене (моєї поради) й приготуй корабель. Коли почне шаленіти потоп, ти зайди в корабель, і я врятую тебе».

Ману виконав вказівки риби, і під час потопу вона притягнула корабель до однієї «північної гори, а потім сказала: «Я врятувала тебе. Тепер прив’яжи човен до дерева, щоб води не змили тебе, хоча ти є на горі. Коли води будуть осідати, ти можеш мало-помалу сходити з неї!» («Сатапата-брахмана»; порівняйте з Буття 6:9 — 8:22).

 [Карта/Ілюстрації на сторінці 123]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

 Ріка Ганг, несучи свої води з Гімалаїв до Калькутти й дельти в Бангладеш, долає понад 2400 кілометрів.

ІНДІЯ

Калькутта

Ганг

[Ілюстрації]

Ґанґа Ма спливає з маківки голови Шиви по його волоссі.

Побожні індуїсти на гхатах та у водах Гангу у Варанасі (Бенаресі).

 [Ілюстрація на сторінці 96]

Ганеша, індуїстський слоноголовий бог удачі, син Шиви й Парваті.

[Ілюстрації на сторінці 99]

 Лінгами (фалічні символи), яких вшановують індуси. На одному з них зображений Шива (бог плодючості), а навколо іншого — його чотири обличчя.

[Ілюстрація на сторінці 108]

 Джайністські монашки вдягають мукха-вастріка (пов’язки), щоб не погубити комах, які могли б потрапити їм в уста.

[Ілюстрація на сторінці 115]

Поклоніння зміям поширене переважно в Бенгалії. Манаса — богиня змій.

[Ілюстрація на сторінці 118]

Вішну на завитках змії Ананти зі своєю дружиною Лакшмі та чотириголовим Брахмою на лотосі, що росте з пупка Вішну.