Розділ 12

Іслам — шлях до Бога через підкорення

[Зображення арабських символів]

1, 2. а) Якими словами розпочинається Коран? б) Чому ці слова важливі для мусульман? в) Якою мовою був написаний оригінал Корану і що значить слово «Коран»?

«ВО ІМ’Я Аллаха всемилостивого, всемилосердного Бога». Так перекладається написаний вище арабський текст, узятий з Корану. Далі говориться: «Слава Аллахові, Господу всього сущого. Всемилостивому, всемилосердному. Володареві Судного дня! Тобі Ми поклоняємося й у Тебе благаємо допомоги! Веди нас праведним шляхом: Шляхом тих, кого Ти облагодіяв, а не тих, що прогнівили Тебе, і не тих, що заблукали» (Коран, сура 1:1—7, ІК) *.

² Це слова з Аль-Фатіха («Та, що відкриває»), першого розділу, або сури, священної книги мусульман — священного Кур’ану, або Корану. Оскільки мусульманами є понад одна шоста населення світу і щирі мусульмани більш ніж один раз повторюють ці аяти у кожній зі своїх п’яти щоденних молитов, то ці слова, правдоподібно, повторюються на землі найчастіше.

3. Наскільки сьогодні поширений іслам?

³ Згідно з одним джерелом, у світі є понад 900 мільйонів мусульман, отже іслам за чисельністю послідовників  стоїть на другому місці після Римо-католицької церкви. Серед великих релігій світу ця, мабуть, найшвидше розповсюджується завдяки мусульманським рухам в Африці та західному світі.

4. а) Що означає слово «іслам»? б) Що означає слово «мусульманин»?

⁴ Важливою для мусульман є сама назва — іслам, тому що вона означає «покора», «віддання», «зобов’язання» Аллаху, і, як сказав один історик, «вона виражає глибокі почуття тих, хто бере до серця проповідування Мохаммеда». Слово «мусульманин» означає «той, хто вірний ісламу, сповідує іслам».

5. а) Як дивляться мусульмани на іслам? б) Які паралелі існують між Біблією і Кораном?

 ⁵ Мусульмани вважають, що їхня віра — це вершина одкровень, даних у старі часи вірним євреям та християнам. Однак у деяких питаннях їхні вчення розходяться з Біблією, незважаючи на те що Коран має посилання як на Єврейські, так і на Грецькі Писання *. (Дивіться інформацію в  рамці, сторінка 285). Щоб ліпше зрозуміти віру мусульман, необхідно знати, як, де і коли виникла ця релігія.

Покликання Мухаммеда

6. а) Яке було головне місце поклоніння арабів за часів Мухаммеда? б) Що говорить традиція про Каабу?

⁶ Мухаммед * народився коло 570 року н. е. у місті Мекка (арабською: Макках), що в Саудівській Аравії.  Батько Мухаммеда, Абдаллах, помер ще до народження сина. Його мати, Аміна, померла, коли Мухаммеду було приблизно шість років. У ті часи араби вже поклонялись Аллаху, і це поклоніння зосереджувалося в долині Мекки, у священному місці Кааба — простій чотирикутній споруді, де вшановували чорний метеорит. Згідно з ісламською традицією, «Каабу побудував Адам відповідно до небесного зразка, після Потопу її відбудували Авраам та Ізмаїл» (Філіп К. Гітті, «Історія арабів», англ.). Вона стала святилищем з 360 ідолами, по одному на кожний день місячного року.

7. Які релігійні звичаї непокоїли Мухаммеда?

⁷ Коли Мухаммед став дорослим, він почав піддавати сумніву релігійні звичаї тих часів. Джон Носс у книжці «Релігії людини» (англ.) зауважує: «[Мухаммед] був занепокоєний безперервними суперечками між курайшитськими вождями в ім’я релігії та честі [Мухаммед належав до племені Курайш]. Проте найбільше він був невдоволений примітивними пережитками арабської релігії, ідолопоклонством політеїзму та анімізму, аморальністю на релігійних зібраннях і святах, пияцтвом, азартними іграми, танцями та звичаєм поховання живцем небажаних немовлят-дівчаток, яке практикувалось не тільки в Мецці, але й по цілій Аравії» (сура 6:138, ІК).

8. За яких обставин відбулося покликання Мухаммеда на пророка?

⁸ Мухаммед був покликаний на пророка у віці приблизно 40 років. Він мав звичку усамітнюватись для роздумів у гірській печері Ґхар Хіра. Мухаммед твердив, що покликання на пророка отримав саме там. Згідно з мусульманською традицією, під час його перебування в печері ангел, названий пізніше Джабраїл (Гавриїл), наказав йому декламувати в ім’я Аллаха. Мухаммед  не зреагував, і тому ангел «сильно його вхопив і так притиснув, що він не міг того далі зносити». Тоді ангел повторив наказ. Мухаммед вдруге не зреагував, тому ангел знову «душив його». Так було тричі, перш ніж Мухаммед почав декламувати, і це пізніше стали вважати першим із серії одкровень, які увійшли в Коран. Згідно з іншою традицією, божественне натхнення злинуло на Мухаммеда подібно, як звук дзвону (Сахіх Аль-бухарі, «Книга одкровень»).

Одкровення Корану

9. Яке, за переказом, було перше одкровення Мухаммеда? (Порівняйте Об’явлення 22:18, 19).

⁹ Яке ж було перше одкровення, отримане Мухаммедом? Авторитетні фахівці з ісламу загалом погоджуються, що це були перші п’ять аятів 96 сури, яка називається Аль-Алак, «Загусла кров». Там читаємо:

«Во ім’я Бога, Всемилостивого, Всемилосердного. Читай во ім’я твого Господа, який сотворив, Сотворив людину із загуслої крові. Читай! Твій Господь є найщедріший, Який навчив калямом (тростиновим пером), Навчив людину того, чого вона не знала».

10—12. Як було збережено Коран?

¹⁰ Згідно з арабським джерелом за назвою «Книга Одкровень», Мухаммед відповів: «Я не вмію читати». Отже одкровення він мав запам’ятовувати, щоб повторити і розповісти іншим. Араби вправно послуговувались пам’яттю, і Мухаммед не був винятком. Скільки часу зайняло в нього, щоб отримати повний Коран? Взагалі вважається, що одкровення надходили протягом 20—23 років, приблизно від 610 року н. е. до його смерті у 632 році н. е.

¹¹ Мусульманські джерела пояснюють, що, отримавши кожне одкровення, Мухаммед відразу переповідав його  тим, на кого натрапив поблизу. Вони у свою чергу запам’ятовували це одкровення і, повторюючи, закріплювали його в пам’яті. Оскільки виробництво паперу не було відоме арабам, отримані Мухаммедом одкровення записали писарі на таких доступних тоді примітивних матеріалах, як кістки (лопатки) верблюдів, пальмове листя, деревина та пергамент. Однак теперішнього вигляду Коран набув уже після смерті пророка завдяки Мухаммедовим наступникам і товаришам. Це було під час правління перших трьох халіфів, або мусульманських провідників.

¹² Перекладач Мухаммед Пікталл написав: «Усі сури Корану були записані ще до смерті Пророка, і багато мусульман знало цілий Коран напам’ять. Але записані роздрібнені сури були розповсюджені серед різних людей; і, коли в одній із битв... загинуло багато з тих, хто знав усі сури напам’ять, з’явилась небезпека втратити Коран, тому було вжито заходів, щоб зібрати й записати увесь текст Корану».

13. а) Які є три джерела ісламського вчення і керівництва? б) Як дивляться деякі ісламські вчені на перекладання Корану?

¹³ Ісламське життя регулюється трьома авторитетними джерелами: Кораном, хадисами і шаріатом. (Дивіться інформацію в  рамці, сторінка 291). Мусульмани вірять, що Коран, написаний арабською мовою,— це найчистіша форма одкровення, оскільки, за їхніми словами, то була  мова, якою користувався Бог, промовляючи через Джабраїла (Гавриїла). У сурі 43:3 зазначається: «Ми зробили (виклали) його, Коран, по-арабськи, щоб розуміли». Отже будь-який переклад розглядається лише як розбавлення оригіналу, що веде до втрати чистоти. Деякі ісламські вчені взагалі відмовляються перекладати Коран. За словами викладача історії ісламу д-ра Дж. А. Уїльямса, вони вважають, що «перекладати — це завжди зраджувати», тому «мусульмани постійно виступали проти перекладання Корану, а часом забороняли будь-які спроби передавати Коран іншою мовою».

 Поширення ісламу

14. Яка подія стала визначним моментом у ранній ісламській історії?

¹⁴ Мухаммед заснував нову віру в несприятливих умовах. Жителі Мекки, а навіть члени його рідного племені, відкинули його. Після 13 років переслідування, зненавиджений, він перемістив центр своєї діяльності на північ, у Ясриб, який пізніше став відомий під назвою аль-Мадинат (Медина) — місто пророка. Це переселення, або хіджра, 622 року н. е. стало визначним моментом в ісламській історії, і пізніше ця дата була прийнята за точку відліку ісламського календаря *.

15. Як Мекка стала головним ісламським центром паломництва?

¹⁵ Зрештою Мухаммед досягнув влади в січні 630 року н. е. (8 А. Н.), коли Мекка підкорилася йому, і він став її правителем. Зосередивши у своїх руках політичну і релігійну владу, він зміг очистити Каабу від ідолів і зробити її головним місцем паломництва у Мекку, яке здійснюється донині. (Дивіться  сторінки 289,  303).

16. Як далеко поширився іслам?

¹⁶ Протягом кількох десятиліть після Мухаммедової смерті 632 року н. е. іслам поширився аж до Афганістану, а навіть до Тунісу, що на півночі Африки. На початку VIII сторіччя віра в Коран проникла в Іспанію і дійшла до французьких кордонів. У книжці «Історія довгого пошуку» (англ.) професор Нініан Смарт зазначив: «З людської точки зору, досягнення арабського пророка, який жив у шостому та сьомому сторіччях після Христа,— надзвичайні. З погляду людини, нова цивілізація пішла саме від нього. Але з погляду мусульманина,  це, звичайно, була Божа справа і її досягнення — від Аллаха».

Мухаммедова смерть веде до розділення

17. З якою великою проблемою зіткнувся іслам по смерті Мухаммеда?

¹⁷ Смерть пророка призвела до кризи. Він помер, не залишивши жодного нащадка чоловічої статі, жодного чітко визначеного спадкоємця. Як зауважує Філіп Гітті: «Халіфат [правління халіфів] — це найдавніша проблема, з якою зіткнувся іслам. І ця проблема все ще існує... За словами мусульманського історика Аль-Шахрастані [1086—1153 роки], «в ісламі ніколи не існувало такого спірного питання, яке б викликало більше кровопролиття, ніж халіфат (імамат)». Як же у 632 році н. е. вирішилась ця проблема? «Провідні діячі під час виборів, які відбувались у столиці (аль-Мадинат), призначили (8 червня 632 року) Мухаммедовим спадкоємцем... Абу Бекра» («Історія арабів»).

18, 19. Які розходження існують між мусульманами-сунітами та шиїтами?

¹⁸ Спадкоємець пророка мав би бути правителем (по-арабськи: «халіфа», або халіф). Проте питання Мухаммедового спадкоємця стало причиною розділень в ісламських рядах. Мусульмани-суніти вважають, що влада має бути виборчою, а не спадковою. Тому вони визнають, що перші три халіфи — Абу Бекр (Мухаммедів тесть), Омар (радник пророка) та Осман (зять пророка) — були законними спадкоємцями Мухаммеда.

¹⁹ Це твердження заперечують мусульмани-шиїти. Вони говорять, що справжнє лідерство передається по родоводу пророка та через його двоюрідного брата і зятя Алі ібн Абі Таліба, першого імама (керівника та спадкоємця), дружиною якого була Мухаммедова улюблена  дочка Фатіма. З їхнього шлюбу народились Мухаммедові онуки, Хасан і Хусейн. Шиїти також стверджують, що «від початку Аллах і його пророк чітко визначили одного законного спадкоємця — Алі, але перші три халіфи обманом позбавили його законної посади» («Історія арабів»). Звичайно, мусульмани-суніти дивляться на це інакше.

20. Що сталося з Мухаммедовим зятем Алі?

²⁰ Що ж сталося з Алі? Під час його правління, як четвертого халіфа (656—661 роки н. е.), між ним та правителем Сирії, Муавією, розгорілась боротьба за лідерство. Вони вступили в бій, але пізніше в ім’я збереження мусульман від подальшого кровопролиття залишили своє спірне питання на розгляд третейського суду. Таке рішення Алі послабило його позицію та відштовхнуло багатьох його прихильників, включаючи хариджитів (або аль-хаваридж — «ті, що відокремились»), які стали його смертельними ворогами. У 661 році н. е. фанатик-хариджит убив Алі отруєною шаблею. Між двома групами (сунітами і шиїтами) точилися суперечки. Згодом сунітська гілка ісламу обрала лідера з роду Омейядів, заможних мекканських правителів, які не походили з родини пророка.

21. Який погляд шиїтів стосовно Мухаммедових наступників?

²¹ На думку шиїтів, правдивим наступником був старший син Алі (і внук пророка), Хасан. Але він відмовився од влади, і пізніше його вбили. Новим імамом став його брат Хусейн, але 10 жовтня 680 року н. е. він також був убитий воїнами Омейядів. Його смерть або мучеництво, як на неї дивляться шиїти (шиати), справила значний вплив на шиат Алі (партію Алі), який є відчутним і донині. Вони вірять, що Алі є правдивим спадкоємцем  Мухаммеда, першим «імамом [провідником], котрого Бог захищав від помилок і гріха». Шиїти вважали Алі та його наступників безпомилковими вчителями, що мали «божественний дар непогрішимості». Більшість шиїтів вірить, що існувало лише 12 правдивих імамів, і останній з них, Мухаммед Аль-Мунтазар, щез (у 878 році н. е.) «у печері великої мечеті в Самаррі, не залишивши нащадка». Крім того, «він став «схованим (мустатір)» або «очікуваним (мунтазар) імамом»... У свій час він з’явиться як Махді (ведений Богом), щоб відродити правдивий іслам, завоювати ввесь світ та оголосити недовгий золотий вік перед кінцем усього» («Історія арабів»).

22. Як шиїти відзначають мучеництво Хусейна?

²² Щорічно шиїти відзначають мученицьку смерть імама Хусейна. Вони беруть участь у процесії, в якій дехто завдає собі ран ножами і шаблями, а також іншими способами спричиняє собі страждання. У наш час мусульмани-шиїти стали відомими через своє ревне відстоювання ісламських традицій. Проте вони становлять тільки близько 20 процентів мусульман світу, бо більшість — це мусульмани-суніти. А тепер розгляньмо деякі вчення ісламу та звернімо увагу на те, як ісламська віра впливає на щоденне життя мусульман.

Найвищий — Бог, а не Ісус

23, 24. Як Мухаммед і мусульмани дивилися на юдаїзм і християнство?

²³ Юдаїзм, християнство та іслам — це три найбільші монотеїстичні релігії світу. Але на початку VII століття н. е., в час, коли жив Мухаммед, перші дві релігії, на його погляд, збилися зі шляху правди. Згідно з деякими ісламськими тлумачами, в Корані міститься думка про  відкинення євреїв і християн: «Дорогою не тих, які Тебе прогнівили, і не тих, які заблукали» (сура 1:7). Чому існує такий погляд?

²⁴ В одному коментарі до Корану зауважується: «Люди Книги помилились: євреї у зламанні Угоди і зведенні наклепу на Марію та Ісуса... а християни у піднесенні посланця Ісуса до рівня Бога» за допомогою догмата про Трійцю (сура 4:153—176).

25. Які подібні вислови знаходимо в Корані та Біблії?

²⁵ Кажучи коротко, основне вчення ісламу — це шахада, або символ віри; кожний мусульманин знає її напам’ять: Ла ілах ілла Аллах; Мухаммед расул Аллах («Немає Бога, крім Аллаха; Мухаммед — посланець Аллаха»). Це погоджується із висловом Корану: «Бог ваш — Бог єдиний, немає іншого Бога, крім Нього, Всемилостивого, Всемилосердного» (сура 2:163). Ця думка була висловлена за 2000 років перед тим у давньому заклику до Ізраїлю: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш — Господь один!» (Повторення Закону 6:4). Ісус повторив цю найголовнішу заповідь, як це записано в Марка 12:29, за 600  років до Мухаммеда. Про Ісуса ніде не сказано, що він є Богом або рівним Богові (Марка 13:32; Івана 14:28; 1 Коринтян 15:28).

26. а) Який погляд мусульман на Трійцю? б) Чи вчення про Трійцю є біблійним?

²⁶ Стосовно того, що Бог один, Коран зауважує: «Віруйте в Бога і в посланців Його і не говоріть Трійця. Утримайтесь: це буде краще для вас, тому що Бог — Бог єдиний» (сура 4:171). Проте слід зазначити, що правдиве християнство не навчає про Трійцю. Це доктрина язичницького походження, впроваджена відступниками загальновизнаного християнства після смерті Христа й апостолів. (Дивіться 11-й розділ) *.

Душа, воскресіння, рай і вогняне пекло

27. Що говорить Коран про душу і про воскресіння? (Порівняйте Левит 24:17, 18; Екклезіяста 9:5, 10; Івана 5:28, 29).

²⁷ Іслам навчає, що людина має душу, яка йде в потойбічний світ. У Корані сказано: «Бог приймає душі (людей) в час їхньої смерті, а ту (душу), яка не померла, уві сні, хапає ту, для якої вирішив смерть» (сура 39:42). Водночас 75 сура повністю присвячена кійяма, або «воскресінню». У ній, зокрема, говориться: «Клянусь Днем Воскресіння... Невже людина вважає, що Ми не зберемо її костей?.. Вона питається: «А коли настане День Воскресіння?» ...Невже не може Він (Бог) оживити мертвих» (сура 75:1, 3, 6, 40).

28. Що говорить Коран про пекло? (Порівняйте Йова 14:13; Єремії 19:5; 32:35; Дії 2:25—27; Римлян 6:7, 23).

²⁸ Згідно з Кораном, душа може мати різні приречення: або до небесного райського саду, або до покарання у палахкотючому пеклі. В Корані сказано: «Питають вони:  «Коли День Суду?» В той день, коли їх будуть мучити біля вогню: «Зажийте свою кару (це є те, до чого ви спішили)» (сура 51:12—14). «Для них (грішників) кара у житті цього світу, а кара прийдешнього ще болючіша, і не мають вони від Бога захисника» (сура 13:34). Постає запитання: «Як розтлумачити тобі, що таке пекло? Це геєна вогненна» (сура 101:10, 11). Це жахливе приречення описується докладно: «Воістину, тих, які не увірували у Наші знамення, Ми спалимо в огні! Кожен раз як тільки спечеться їх шкіра, Ми замінимо її іншою шкірою, щоб вони зажили кари. Воістину, Бог — великий, мудрий!» (Сура 4:56). Далі в описі говориться: «Воістину, геєна вогненна буде засідкою... Вони залишаться в ній навіки. Не матимуть вони там ні прохолоди, ні пиття, окрім окропу та гною!» (Сура 78:21, 23—25).

29. Що, на відміну від Корану, вчить Біблія про душу, пекло і пекельний вогонь?

²⁹ Мусульмани вірять, що душі померлих ідуть у барзах, або «перепону», «місце або стан, куди люди потрапляють після смерті й перебувають там аж до суду» (сура 23:101, 102, ІК; примітка під текстом у перекладі АЮА). Там душа свідома і відчуває те, що називається «кара могилою», якщо людина була злою, або зазнає щастя, якщо була вірною. Але вірні також мусять зазнати деяких мук через те, що за життя все ж таки мали певні гріхи. Судного дня кожен отримає свою вічну долю, і цим завершиться цей перехідний стан *.

30. Згідно з Кораном, що обіцяно праведним? (Порівняйте Ісаї 65:17, 21—25; Луки 23:43; Об’явлення 21:1—5).

 ³⁰ На відміну від грішників, праведним обіцяно  небесний райський садок: «А тих, які увірували і творили добро, Ми введемо в сади, внизу яких течуть ріки, щоб вічно перебувати там» (сура 4:57). «Цього дня жителі раю думатимуть лише про своє блаженство. Разом із своїми дружинами у затінку лежатимуть на ложах» (сура 36:55, 56). «І написали Ми вже в Псалмах після нагадування [даного Мойсеєві], що землю внаслідують раби Мої праведні» (сура 21:105, ІК). В одному з перекладів Корану в примітці до цієї сури наводиться Псалом 25:13 та 37:11, 29, а також слова Ісуса з Матвія 5:5. Згадка про дружин приводить нас до ще іншого питання.

Моногамія чи полігамія?

31. Що говорить Коран про полігамію? (Порівняйте 1 Коринтян 7:2; 1 Тимофія 3:2, 12).

³¹ Чи полігамія є нормою серед мусульман? Хоча Коран дозволяє полігамію, багато мусульман має лише одну дружину. Через те що після кровопролитних війн залишалось чимало вдів, Коран дозволив полігамію: «А якщо ви боїтеся, що не будете справедливі із сиротами, то одружуйтеся із жінками, які видаються вам добрими, з двома, трьома або чотирма, а якщо боїтеся, що не будете справедливі (до них всіх), то — з однією або з тими, якими оволоділи ваші десниці» (сура 4:3). У біографії Мухаммеда (яку написав Ібн Хішам) згадано, що він одружився із заможною вдовою Хадіджою, старшою від нього на 15 років. Після її смерті він одружився з багатьма жінками і, коли помер, залишив по собі дев’ять удів.

32. Що таке мут’ат?

³² Ще одна форма одруження в ісламі називається мут’ат. Вона визначається як «особлива угода, що вкладається між чоловіком та жінкою через пропонування  та згоду прийняти шлюб на обмежений період і з точно визначеним приданим, подібно як при сталому шлюбі» (Мустафа Аль Рафії, «Ісламуна»). Суніти називають це одруженням для насолоди, а шиїти — просто одруженням, що триває певний період. Те саме джерело зазначає: «Діти [від таких шлюбів] вважаються законними та мають такі ж права, як і діти від сталих шлюбів». Очевидно, ця форма тимчасового одруження існувала ще за днів Мухаммеда, і він це дозволив. Суніти твердять, що такі одруження згодом були заборонені, але імаміти (найбільша шиїтська течія) вірять, що такі шлюби все ще дозволені. І нині багато хто практикує це, особливо коли чоловік відлучається від дружини на довгий час.

Іслам і щоденне життя

33. На яких стовпах і віруваннях базується іслам?

³³ Іслам базується на п’яти стовпах, тобто головних обов’язках, і на шести стовпах віри. (Дивіться інформацію в рамках,  сторінки 296,  303). Один з обов’язків щирих мусульман — звертатись у молитві (салят) п’ять разів на день обличчям до Мекки. У мусульманський вихідний (п’ятниця) на настійний заклик муедзина з мінарету мечеті чоловіки збираються до мечеті на молитву. Сьогодні в багатьох мечетях цей заклик не вигукується безпосередньо людиною, а використовується магнітофонний запис.

34. Що таке мечеть і яке її призначення?

³⁴ Мечеть (арабською: масджид) — це місце поклоніння мусульман, описане королем Саудівської Аравії Фахд Бін Абдул Азізом як «наріжний камінь у кликанні до Бога». Він назвав мечеть «місцем молитви, навчання, юридичних та судових дій, нарад, проповідування, керівництва, виховання та підготовки. ...Мечеть — це  серце мусульманської громади». Такі місця поклоніння є сьогодні по цілому світові. Одна з найбільш відомих мечетей в історії — Мескіта у Кордові (Іспанія); століттями вона була найбільшою у світі. Сьогодні в її центральній частині розміщується католицький кафедральний собор.

Конфлікт з християнством і в середині християнства

35. Яка ситуація існувала у минулому в стосунках між ісламом і католицизмом?

³⁵ Починаючи з VII сторіччя, іслам поширився на захід у північну Африку, на схід до Пакистану, Індії та Бангладеш і на південь до Індонезії. Через це зав’язався конфлікт із войовничою католицькою церквою, яка організовувала хрестові походи, щоб відвоювати у мусульман святу землю. У 1492 році іспанська королева Ізабелла та король Фердінанд довершили реконкісту Іспанії. Мусульмани та євреї мали навернутися або покинути країну. Взаємна терпимість, що існувала під час правління в Іспанії мусульман, згодом зникла під впливом католицької інквізиції. Проте іслам продовжував існувати, і в XX сторіччі він зазнав відродження та великого росту.

36. У той час як іслам поширювався, які події відбувались у католицькій церкві?

³⁶ Тоді як іслам поширювався, католицька церква метушилась у намаганні зберегти єдність у своїх рядах. Але ось-ось мали з’явитись дві могутні сили; вони мусили підірвати самі підвалини тієї церкви. Ті сили — це друкарський верстат і Біблія мовою простих людей. У наступному розділі буде обговорюватися подальше дроблення християнського світу під впливом цих та інших факторів.

[Примітки]

[Запитання для вивчення]

[Рамка на сторінці 285]

 Коран і Біблія

«Він (Бог) послав тобі Книгу з правдою, що підтверджує те, що цьому передувало: Він (Бог) послав Тору (Закон, П’ятикнижжя Мойсеєве) та Євангеліє для керівництва людям» (сура 3:2).

«Майже всі історичні оповіді Корану перегукуються з відповідними біблійними повідомленнями. (...) Адам, Ной, Авраам (згаданий коло семидесяти разів у двадцяти п’яти різних сурах, його ім’ям названа 14 сура), Ізмаїл, Лот, Йосиф (якому присвячена 12 сура), Мойсей (чиє ім’я зустрічається у тридцяти чотирьох сурах), Саул, Давид, Соломон, Ілля, Йов і Йона (його ім’я носить 10 сура) — відомі персонажі. Про створення і падіння Адама згадується п’ять разів, про Потоп — вісім, про Содом — вісім разів. У Корані є більше паралелей з П’ятикнижжям, ніж з будь-якою іншою частиною Біблії. (...)

З Нового Завіту згадуються лише Захарія, Іван Хреститель, Ісус (Іса) і Марія. (...)

Порівняльне дослідження... розповідей Корану й Біблії... не виявляє [жодного прямого цитування]» * («Історія арабів»).

[Примітка]

[Рамка на сторінці 291]

 Три джерела вчення та керівництва

Святий Коран, за переказом, відкрив Мухаммеду ангел Гавриїл. Зміст і текст Корану арабською мовою вважаються натхненними.

Хадис, або Суна,— «діяння, вислови та безмовні схвалення (такрір) Пророка... усталені протягом другого століття [А.Н.] у формі записаних хадисів. Отже, хадис — це розповідь про діяння і висловлювання Пророка». Його можна також застосовувати і до діянь та висловлювань будь-яких Мухаммедових «безпосередніх Послідовників чи їх Спадкоємців». У хадисі тільки зміст вважається натхненним («Історія арабів»).

Шаріат, або канонічні норми, базується на принципах Корану, регулює релігійне, політичне й соціальне життя мусульманина. «Усі вчинки людини класифікуються за п’ятьма правовими категоріями: 1) те, що вважається абсолютним обов’язком (фард) [передбачається нагорода за виконання або покарання за невиконання]; 2) вчинки, гідні похвали і нагороди (мустахабб) [передбачається нагорода, але невиконання не карається]; 3) дозволені вчинки (джаіз, мубах), маловажні з погляду закону; 4) вчинки, варті догани (макрух), які не схвалюються, але й не караються; 5) заборонені вчинки (харам), за які вимагається покарання» («Історія арабів»).

[Рамка на сторінці 296]

 Шість стовпів віри

1. Віра в єдиного Бога, Аллаха (сура 23:116, 117).

2. Віра в ангелів (сура 2:177).

3. Священні книги: Тора, Євангеліє, Псалми, сувої Авраама і Коран.

4. Віра в багатьох пророків, але одну звістку. Адам був першим пророком. До інших належать Авраам, Мойсей, Ісус і «печатка пророків», Мухаммед (сура 4:136; 33:40).

Віра в судний день (сура 15:35, 36).

5. Останній день: усі померлі повстають з могил.

6. Віра в добру чи злу долю. Нічого не стається без Божої волі.

 [Рамка на сторінці 303]

  П’ять стовпів ісламу

1. Повторювати символ віри (шахада): «Немає Бога, крім Аллаха; Мухаммед — посланець Аллаха» (сура 33:40).

2. Молитва (салят) у напрямку до Мекки п’ять разів на день (сура 2:144).

3. Добродійність (закят) — обов’язок віддавати частину свого доходу та вартості майна (сура 24:54, ІК).

4. Піст (саум), особливо під час святкування в місяці рамадан (сура 2:183—185).

5. Паломництво (хадж). Раз у житті кожен мусульманин повинен здійснити подорож у Мекку. Законне звільнення мають тільки хворі та вбогі (сура 3:97).

 [Рамка/Ілюстрація на сторінках 304, 305]

Бахаїзм — пошуки єдності світу

¹ Бахаїзм не є сектою ісламу, а відгалуженням бабизму — релігійної групи в Персії (нині Іран), яка 1844 року відкололась од шиїтської вітки ісламу. Лідером бабистів був Мірза Алі Мохамед з міста Шіраз, який заявив, що він є Баб («ворота») та імам Махді («провідник, що йде правильним шляхом») з роду Мухаммеда. Перська влада стратила його 1850 року. У 1863 році Мірза Хосейн Алі Нурі, видатний член групи бабистів, «проголосив себе «Тим, кого Бог виявить», як це передрік Баб». Він також прийняв ім’я Баха-Аллах («Божа Слава») і утворив нову релігію — бахаїзм.

² Баха-Аллаха вигнали з Персії, а пізніше він потрапив до в’язниці міста Акко (Ізраїль). Там він написав свою головну працю аль-Кітаб аль-Акдес («Найсвятіша Книга») і ґрунтовно розробив доктрини бахаїтської віри. Після смерті Баха-Аллаха лідером новосформованої релігії став його син Абдулла Бах, потім його внук Шогі Еффенді Раббані, а з 1963 року — виборний керівний орган, який називається Світовим Домом Справедливості.

³ Бахаїти вірять, що Бог виявив себе людям через «Божественні Одкровення», якими були Авраам, Мойсей, Крішна, Зороастр, Будда, Ісус, Мухаммед, Баб і Баха-Аллах. Вони вважають, що ці посланники прийшли, аби керувати людством за допомогою постійного розвитку, в якому Баб поклав початок новій ері людства. Бахаїти твердять, ніби на сьогодні Божа воля найповніше виявилась саме в його вченні і що він є головним знаряддям від Бога, через яке стане можливим об’єднання світу (1 Тимофія 2:5, 6).

⁴ Одна з основних ідей бахаїзму полягає в тому, «що всі великі релігії світу походять від Бога і що їхні головні принципи є між собою в повній гармонії». «Відрізняються лише неістотні деталі доктрин» (2 Коринтян 6:14—18; 1 Івана 5:19, 20).

⁵ Бахаїти вірять в єдиного Бога, безсмертя душі та еволюцію людства (біологічну, духовну і соціальну). Проте  вони відкидають загальноприйняту віру в ангелів. Крім того, бахаїти відкидають доктрину про Трійцю, індуїстське вчення про реінкарнацію, а також вчення про те, що людство втратило досконалість і згодом було викуплене кров’ю Ісуса Христа (Римлян 5:12; Матвія 20:28).

⁶ Вагомими елементами бахаїзму є віра у всесвітнє братство і рівність жінок з чоловіками. Бахаїти дотримуються моногамії. Принаймні раз на день вони моляться, використовуючи одну з трьох молитов, які дав Баха-Аллах. Вони постять від сходу до заходу сонця протягом 19 днів місяця Ала за бахаїтським календарем, а це припадає на березень. (Бахаїтський календар має 19 місяців, у кожному з них 19 днів і певні додаткові дні).

⁷ Бахаїзм не має багатьох усталених ритуалів, також не має духівництва. Кожен, хто сповідує віру в Баха-Аллаха і приймає його вчення, може стати членом цієї релігії. Для поклоніння вони збираються першого дня кожного бахаїтського місяця.

⁸ Бахаїти вважають, що їхня мета — духовно підкорити нашу планету. Вони намагаються поширювати свою віру за допомогою розмови, прикладу, участі в громадському житті та через освітні кампанії. Також вірять, що потрібно повністю підкорятися законам країни, в якій живуть, і хоча беруть участь у виборах, проте утримуються від участі в політичному житті. Коли можливо, бахаїти воліють виконувати нестройову службу в збройних силах, але не відмовляються від служби на підставі сумління.

⁹ Релігія Бахаї проводить місіонерську діяльність, тому в останні роки кількість членів цієї релігії різко зросла. За оцінками бахаїтів, по цілому світі їх є 5 000 000, хоча насправді нараховується близько 2 300 000 дорослих осіб.

[Запитання для вивчення]

1, 2. Як зародився бахаїзм?

3—7. а) Назвіть декотрі вірування бахаїзму. б) Яка різниця між бахаїтськими поглядами і вченнями Біблії?

8, 9. Яка мета бахаїзму?

[Ілюстрація]

Бахаїтський храм у їхньому всесвітньому центрі в Хайфі (Ізраїль).

[Ілюстрації на сторінці 286]

За мусульманською традицією, Мухаммед зійшов на небо з цього місця в мечеті Скелі (Єрусалим).

 [Ілюстрації на сторінці 289]

 У Мецці мусульманські паломники сім разів обходять Каабу і торкаються Чорного Каменя або цілують його (внизу зліва).

[Ілюстрація на сторінці 290]

Для читання Корану необхідне знання арабської мови.

 [Ілюстрації на сторінці 298]

За годинниковою стрілкою зверху зліва: мечеть Скелі, Єрусалим; мечеті в Ірані, Південній Африці та Туреччині.

[Ілюстрації на сторінці 303]

Мескіта в Кордові якийсь час була найбільшою в світі мечеттю (сьогодні в її центральній частині розташовується католицький кафедральний собор).