Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Буддизм — пошуки просвітлення без Бога

Буддизм — пошуки просвітлення без Бога

Розділ 6

Буддизм — пошуки просвітлення без Бога

1. а) Як буддизм з’явився на Заході? б) Чому він поширився в західному суспільстві?

БУДДИЗМ, який ще на початку XX сторіччя не був відомий за межами Азії, тепер відіграє роль світової релігії. Багато людей на Заході дуже дивуються, коли бачать, як він процвітає в їхньому сусідстві. Здебільшого це обумовлено емігрантським рухом. У Західній Європі, Північній Америці, Австралії та в інших країнах оселились величезні азіатські громади. Невпинний потік емігрантів на нові території приносить теж їхню релігію. Чимраз більше людей на Заході вперше стикається з буддизмом. З цієї причини, а також через поблажливість та духовний занепад у традиційних церквах деякі люди навернулися на «нову» релігію (2 Тимофія 3:1, 5).

2. Де сьогодні можна зустріти буддистів?

2 Згідно з вивченням, яке у 2010 році провів Дослідницький центр імені П’ю, у світі налічується близько 500 мільйонів буддистів. Більшість із них живе в країнах Азії, зокрема у Китаї, М’янмі (Бірмі), Південній Кореї, Таїланді, Шрі-Ланці та Японії. В самому лиш Китаї приблизно 250 мільйонів людей вважає себе буддистами. Як виник буддизм? Що являють собою його вчення та звичаї?

Питання про достовірність джерела

3. Яке існує джерело інформації про життя Будди?

3 «Наше знання про життя Будди ґрунтується, в основному, на свідченнях канонічних текстів. Найбільші й найповніші з них написані давньоіндійською мовою палі»,— говориться в книжці «Релігії світу — від минулого до сучасності» (англ). Отже, стосовно епохи Сіддхартха Гаутами у нас немає джерела інформації, з якого ми могли б дізнатися щось про засновника цієї релігії, котрий жив у північній Індії в VI сторіччі до н. е. Це, звичайно, ускладнює справу. Але передусім нам треба визначити, коли і як з’явилися ці «канонічні тексти».

4. Як спочатку зберігали автентичне вчення Будди?

4 У буддійському переказі говориться, що невдовзі після смерті Гаутами було скликано собор з 500 монахів, аби вирішити, що слід вважати автентичним вченням Учителя. Питання про те, чи дійсно відбувся цей собор, є предметом численних дискусій між буддійськими вченими та істориками. Слід зазначити: навіть буддійські тексти визнають, що вчення, затверджене в той час як автентичне, учні не виклали на письмі, а зберігали в пам’яті. Запис священних текстів відбувся набагато пізніше.

5. Коли було записано палійські тексти?

5 Згідно зі шрі-ланкійськими літописами IV й VI сторіч н. е., найдавніші палійські «канонічні тексти» було записано в I сторіччі до н. е. під час правління царя Ваттагамані Абхая. Інші повідомлення про життя Будди з’явилися в писаній формі, мабуть, не раніше I чи навіть V сторіч н. е., майже через тисячу років після його смерті.

6. Якій критиці піддаються «канонічні тексти»? (Порівняйте 2 Тимофія 3:16, 17).

6 В «Абінгдоновому словнику живих релігій» (англ.) зазначається: «Ці «життєписи», які було записано пізніше, переповнені легендами й міфами, а найдавніші канонічні тексти, з огляду на довготривалий процес усного переповідання, містять у собі, очевидно, деякі виправлення й численні доповнення». Один вчений навіть «заявив, що жодного слова із записаного вчення не можна з беззастережною упевненістю приписати самому Гаутамі». Чи така критика оправдана?

Зачаття й народження Будди

7. Що буддійські тексти розповідають про зачаття Будди?

7 Розгляньте наступні уривки з «Джатаки» (частини палійського канону) і «Буддхачаріти» (санскритського тексту II століття н. е.) про життя Будди. Спочатку розповідається про те, як мати Будди, цариця Майя (Махамайя), зачала його уві сні.

«Чотири ангели-хоронителі прибули й забрали її з ложем у Гімалаї... Потім прийшли дружини тих ангелів-хоронителів, завели Махамайю до озера Анотатти й викупали її, щоб очистити від усього людського забруднення... Недалеко височів Срібний Пагорок, а на ньому — золотий палац. Там вони розіслали божественне ложе узголів’ям на схід, і поклали її на нього. Тепер майбутній Будда став величним білосніжним слоном... Він зійшов на Срібний Пагорок, і (...) тричі обійшов ложе своєї матері правим боком до нього, а потім, ударяючи її у правий бік, немовби проникнув в утробу. Ось так відбулось зачаття під час свята в розпал літа».

8. Яке майбутнє було передречено Будді?

8 Коли цариця розповіла цей сон своєму чоловікові-цареві, той скликав 64 видатних індуїстських жерців, нагодував та одягнув їх, а потім попросив витлумачити сон. Вони відповіли:

«Не турбуйся, великий царю! (...) У тебе буде син. Якщо він обере домашнє життя, то стане володарем світу, а якщо покине це життя і зречеться світу, то стане Буддою та розжене цьогосвітні хмари гріха й безглуздя».

9. Які надзвичайні події мали відбутися після проголошення майбуття Будди?

9 Відтак мало статись 32 чуда:

«Всі десять тисяч світів ураз задрижали, розгойдались і задвигтіли... Позгасали всі пекельні вогні... хвороби покинули людей... всі музичні інструменти зазвучали, хоч ніхто не грав на них... у могутньому океані вода стала прісною... всі десять тисяч світів обернулися в море найрозкішніших вінків».

10. Як буддійські священні тексти описують народження Будди?

10 Пізніше відбулося незвичайне народження Будди в саду салевих дерев, який названо гаєм Лумбіні. Коли цариця хотіла вхопитися за гілку найвищого дерева у гаю, воно покірно схилилося до її руки. Стоячи й тримаючись гілки, вона народила.

«Він вийшов з утроби своєї матері, немов проповідник, що сходить зі свого місця, або чоловік, що спускається по сходах,— витягуючи обидві руки й ноги, незаплямлений жодною нечистотою від утроби матері...

Відразу ж після народження він [майбутній Будда] твердо ставить обидві ноги на землю, робить сім кроків на північ, а над його головою несуть білий балдахін. Він вдивляється в кожну з чотирьох частин світу, проголошуючи неперевершеним голосом: «У цілому світі я найважливіший, найліпший і найголовніший; це моє останнє народження. Я вже більше не народжусь».

11. Якого висновку доходять декотрі вчені щодо оповідей зі священних текстів про життя Будди?

11 Такими ж детальними є оповіді про його дитинство, зустрічі з юними поклонницями, мандрівки і майже про всі події в його житті. Отже, не дивно, що більшість вчених вважає всі ці історії легендами й міфами. Один службовець Британського музею висловив думку, що через «величезну кількість легенд і чудес... неможливо відтворити історичних фактів з життя Будди».

12, 13. а) Який існує традиційний опис життя Будди? б) В якому році, за загальною думкою, народився Будда? (Порівняйте Луки 1:1—4).

12 Але поряд з міфами знаходимо й традиційний життєпис Будди. Сучасна праця «Посібник з буддизму» (англ.), видана в Коломбо (Шрі-Ланка), подає наступний спрощений варіант:

«Травневого дня в період повного місяця 623 року до н. е. в Непалі народився індійський принц з племені шак’я, якого звали Сіддхаттха Ґотама *. Його батьком був цар Суддходана, а матір’ю — цариця Махамайя. Кілька днів після пологів мати померла, і його мачухою стала Махападжапаті Ґотамі.

Коли йому було шістнадцять років, він одружився зі своєю двоюрідною сестрою, вродливою принцесою Ясодхарою.

Майже тринадцять років він прожив щасливим шлюбним життям у розкошах і блаженному невігластві щодо зрадливості долі за брамами палацу.

З бігом часу йому почала прояснюватися істина. У 29 років (цей рік став поворотним пунктом в його житті) йому народився син Рахула. Він вважав свою дитину завадою, бо усвідомив, що всі без винятку підвладні циклу народження, хвороб і смерті. Збагнувши повсюдність страждання, він вирішив знайти панацею від усіх хвороб людства.

Відмовившись від королівських розкошів, якось уночі він покинув дім, ...обстригся, вдягнув простий одяг аскета й вирушив у мандри як Шукач Істини».

13 Ці декілька моментів з його життя разюче суперечать фантасмагоричним повідомленням з «канонічних текстів». Усі подробиці, за винятком року його народження, є загальновизнаними.

Просвітлення. Як воно прийшло?

14. Що стало поворотним пунктом у житті Гаутами?

14 Що ж було вищезгаданим «поворотним пунктом у його житті»? Він уперше побачив хвору людину, кволого старця й покійника. Цей випадок змусив його глибоко задуматись над змістом життя: чи люди народжуються, щоб тільки страждати, старіти й помирати? Відтак, переповідають, він зустрівся зі святим чоловіком, котрий, шукаючи істину, відрікся світу. Це спонукало Гаутаму залишити свою сім’ю, багатство, титул принца і шість років шукати відповідей в індуїстських вчителів та гуру. Але все надаремно. З оповідей дізнаємося, що він медитував, постив, займався йогою та доходив до крайнього самозречення, але душевного спокою чи просвітлення так і не знайшов.

15. Як Гаутама кінець кінцем досягнув свого уявного просвітлення?

15 Кінець кінцем він збагнув, що крайнє самозречення було таким же марним, як і колишнє потурання своїм бажанням. Тепер Гаутама відцурався крайнощів у житті та обрав те, що назвав середнім шляхом. Дійшовши висновку, що відповідь захована в його свідомості, він сів під священним фікусом, або індійським фіговим деревом, і поринув у медитацію. Протистоячи нападам і спокусам диявола Мари, він безупинно медитував чотири (за іншими джерелами сім) тижнів, аж поки заволодів усім знанням та розумінням і досягнув просвітлення.

16. а) Ким став Гаутама? б) Які є розбіжності в поглядах стосовно особи Будди?

16 За буддійською термінологією, завдяки цьому Гаутама став Буддою — Пробудженим, або Просвітленим. Він досягнув остаточної мети — нірвани, стану досконалого спокою та просвітлення, визволення від бажань і страждання. Гаутама теж став відомий як Шак’ямуні (мудрець з племені Шак’я) і часто називав себе Татхагатою (тим, хто так прийшов [щоб навчати]). А втім, різні буддійські секти дотримуються відмінних поглядів стосовно його ролі. Деякі вважають його лише людиною, яка знайшла власний шлях до просвітлення й показала його своїм послідовникам. Інші вважають його останнім з будд, який прийшов у світ проповідувати або відродити дхарму (палійською: «дхамма»), вчення або шлях Будди. Ще інші вважають його бодхисатвою — істотою, яка досягла просвітлення, але відклала вхід у нірвану, аби допомогти іншим досягнути просвітлення. Хоч би як там було, просвітлення є найважливішою наукою в усіх буддійських школах.

Що таке просвітлення?

17. а) Де і кому виголосив свою першу проповідь Будда? б) Коротко поясніть «чотири благородні істини».

17 Досягнувши просвітлення й подолавши початкове вагання, Будда почав викладати іншим новознайдену істину, свою дхарму. Першу й, мабуть, найважливішу із своїх проповідей він виголосив у парку оленів у Бенаресі п’ятьом бхіккху — учням або монахам. У ній він навчав, що для спасіння потрібно уникати як хтивого потурання своїм пристрастям, так і аскетизму, а триматися середнього шляху. Потім необхідно зрозуміти «чотири благородні істини» й дотримуватися їх. (Дивіться інформацію в  рамці на наступній сторінці). Коротко їх можна викласти такими словами:

1) Життя — це страждання.

2) Причини страждань — бажання або жадоба.

3) Позбутися страждань означає звільнитися від бажань.

4) Спосіб позбутися бажань — це наслідувати «восьмеричний шлях», який керує поведінкою, мисленням і віруванням людини.

18. Що Будда сказав про джерело свого просвітлення? (Порівняйте Йова 28:20, 21, 28; Псалом 111:10).

18 Ця проповідь про середній шлях і «чотири благородні істини» містить у собі сутність Просвітлення та вважається підсумком усього вчення Будди. (Для протиставлення порівняйте Матвія 6:25—34; 1 Тимофія 6:17—19; Якова 4:1—3; 1 Івана 2:15—17). Цю проповідь Гаутама приписував не божественному натхненню, а собі, кажучи, що ці слова «знайдені Татхагатою». За переказом, на смертному ложі Будда сказав своїм учням: «Шукайте спасіння тільки в істині, не чекайте підтримки ні від кого, крім себе». Отже, за словами Будди, просвітлення не приходить від Бога, а досягається особистими стараннями людини розвинути правильний спосіб мислення та виконувати добрі вчинки.

19. Чому вчення Будди набуло популярності серед його сучасників?

19 Неважко зрозуміти, чому це вчення набуло популярності в тогочасному індійському суспільстві. З одного боку, воно засуджувало пожадливі й перекручені релігійні практики брахманів, або священицької касти, а з другого — не схвалювало суворого аскетизму джайністів та інших містичних сект. Воно також відкидало жертвоприношення й ритуали, міріади богів і богинь та гнітючу кастову систему, яка панувала в кожній сфері життя людини. Коротко кажучи, це вчення обіцяло визволення всім, хто був готовий іти шляхом Будди.

Вплив буддизму поширюється

20. а) Чим є «Три клейноди» буддизму? б) Яких масштабів набрала проповідницька діяльність Будди?

20 Коли п’ятеро бхіккху прийняли вчення Будди, вони стали першою сангхою (громадою монахів). Поряд з Буддою до «Трьох клейнодів» (Тріратна) буддизму ввійшли дхарма й сангха. Вони мали допомагати людям стати на шлях до просвітлення. Отже, підготовлений Будда Гаутама пішов проповідувати уздовж і впоперек долини Гангу. Представники всіх соціальних класів і прошарків приходили послухати його та ставали його учнями. На час своєї смерті, у 80-річному віці, Будда спізнав великої слави й пошани. Кажуть, що його останні слова до учнів звучали так: «Занепад притаманний усьому, що виникло. З усіх сил домагайтеся власного спасіння».

21. а) Хто посприяв поширенню буддизму? б) Які були результати його зусиль?

21 У III сторіччі до н. е., приблизно через 200 років після смерті Будди, з’явився найвидатніший поборник буддизму, імператор Ашока, який підкорив більшу частину Індії. Засмучений кровопролиттям і заворушенням, викликаним його завоюваннями, він прийняв буддизм і дав йому державну підтримку. Ашока зводив релігійні пам’ятники, склика́в собори й заохочував людей жити відповідно до повчань Будди. Він також посилав буддійських місіонерів у всі частини Індії, до Шрі-Ланки, Сирії, Єгипту та Греції. Здебільшого завдяки зусиллям Ашоки буддизм переродився з індійської секти у світову релігію. Дехто небезпідставно вважає його другим засновником буддизму.

22. Як буддизм поширився по Азії?

22 Зі Шрі-Ланки буддизм поширився на схід до М’янми, Таїланду та інших частин Індокитаю. На півночі ж він дійшов до Кашміру й Середньої Азії. Уже в I сторіччі н. е. звідти вирушили буддійські монахи й, перейшовши через грізні гори та пустелі, занесли свою релігію до Китаю. Звідти буддизм без труднощів дістався до Кореї та Японії. Північний сусід Індії — Тибет — також прийняв буддизм. Злившись там з місцевими віруваннями, буддизм проникнув у релігійне й політичне життя у вигляді ламаїзму. До VI або VII сторіч н. е. буддизм міцно вкоренився в усій Південно-Східній Азії та на Далекому Сході. Але що відбувалося в Індії?

23. Що сталося з буддизмом в Індії?

23 Хоча буддизм і поширював свій вплив в інших краях, в Індії він почав поступово занепадати. Монахи настільки глибоко втягнулися у філософію та метафізику, що почали втрачати зв’язок зі своїми світськими прихильниками. Крім того, втрата царської підтримки й запозичення індуїстських понять та звичаїв прискорили занепад буддизму в Індії. Навіть буддійські священні місця, як, наприклад, Лумбіні, де народився Гаутама, та Буддх-Ґая, де він отримав просвітлення, обернулися в руїни. До XIII сторіччя буддизм майже цілком зник з Індії, яка була його колискою.

24, 25. Яких змін зазнав буддизм у XX сторіччі?

24 У XX сторіччі обличчя буддизму ще більше змінилося. Політичні перевороти в Китаї, Монголії, Тибеті та в країнах Південно-Східної Азії завдали йому спустошливого удару. Було поруйновано тисячі монастирів і храмів, сотні тисяч монахів та монашок розігнали, ув’язнили, а навіть повбивали. Однак буддизм усе ще справляє великий вплив на мислення й звичаї людей у цих країнах.

25 В Європі та Північній Америці буддійське поняття про пошуки «істини» в самому собі здається надзвичайно привабливим, а заняття медитацією допомагає втекти від метушні західного стилю життя. Цікаво зазначити, що в передмові до книжки «Живий буддизм» (англ.) Тензін Ґ’яцо, тибетський далай-лама, який перебуває у вигнанні, написав: «Можливо, сьогоднішня роль буддизму зводиться до того, аби нагадувати західним людям про духовний бік їхнього життя».

Різні течії буддизму

26. Наскільки розгалужений буддизм?

26 Хоча буддизм традиційно вважається однією релігію, він фактично поділений на декілька філософських шкіл. Кожна з них, спираючись на різні тлумачення природи Будди та його вчення, має свої доктрини, звичаї та писання. Ці школи у свою чергу поділяються на численні групи та секти, багато з яких перебуває під сильним впливом місцевих культур і традицій.

27, 28. Як би ви охарактеризували буддизм тхеравади? (Порівняйте Филип’ян 2:12; Івана 17:15, 16).

27 У Шрі-Ланці, М’янмі, Таїланді, Камбоджі й Лаосі набула великої популярності буддійська школа тхеравада (шлях старших), або хінаяна (мала колісниця). Дехто вважає цю течію консервативною. Вона робить основний акцент на здобутті мудрості й власному спасінні, якого можна досягти тільки завдяки відходу від світу, чернецькому життю, медитації та студіюванню в монастирі.

28 Типовим видовищем у деяких із цих країн є групи босоногих молодих чоловіків з поголеними головами в одязі шафранового кольору. Вони носять миски подаяння, в які світські поклонники зобов’язані класти для них щоденну порцію харчів. Традиція наказує чоловікам провести принаймні якусь частину свого життя в монастирі. Остаточна мета монаха — стати архатом, тобто тим, хто досягнув духовної досконалості й звільнився від болю та страждання в круговороті перероджень. Будда показав шлях, а кожен повинен сам вирішити, чи хоче ним іти.

29. Які особливості буддизму махаяни? (Порівняйте 1 Тимофія 2:3, 4; Івана 3:16).

29 Махаяна (велика колісниця) — школа буддизму, поширена в Китаї, Кореї, Японії та В’єтнамі. Ця назва наголошує на вченні Будди, що «істина й шлях спасіння доступні для кожного, незалежно від того, чи він живе в печері, у монастирі, чи в домі... Вони доступні не тільки для тих, хто відмовляється від світу». Головна ідея махаяни полягає в тому, що любов і співчуття Будди настільки великі, що він не відмовить нікому в спасінні. Оскільки всі ми маємо природу Будди, кожен може стати буддою (просвітленим), тобто бодхисатвою. Просвітлення приходить не через сувору самодисципліну, а через віру в Будду й співчуття до всього живого. Ця ідея більше приваблює практично настроєні маси. А втім, такий вільнодумний склад розуму породив численні групи й секти.

30. Якої мети прагнуть досягнути послідовники буддійської школи чиста земля? (Порівняйте Матвія 6:7, 8; 1 Царів 18:26, 29).

30 Серед багатьох сект махаяни, які виникли в Китаї та Японії, є буддійські школи чиста земля та дзен. Перша зосереджується на вірі в рятівну силу будди Амітаби, котрий обіцяє своїм послідовникам переродження в Чистій землі, або Західному раю, країні радості й насолоди, заселеній богами та людьми. Звідти легко перейти в нірвану. Повторюючи молитву: «Я покладаюсь на будду Амітабу», інколи тисячі разів на день, віруючий очищається, щоб досягнути просвітлення або переродитися в Західному раю.

31. Які особливості має дзен-буддизм? (Порівняйте Филип’ян 4:8).

31 Дзен-буддизм (у Китаї школа чань) отримав назву від медитативних вправ. Китайське слово «чань» і японське «дзен» — це різновиди санскритського слова «дх’яна», яке означає «медитація». Ця школа проголошує, що навчання, добрі вчинки й ритуали — непотрібні. Досягнути просвітлення можна, просто роздумуючи над незбагненними загадками, наприклад: «Як звучить плескання однією рукою?» або «що можна знайти там, де нічого немає?» Містична природа дзен-буддизму знайшла своє відображення у таких витончених видах мистецтва, як ікебана, каліграфія, розпис тушшю, поезія, садівництво тощо. Усе це здобуло популярність на Заході. Сьогодні в багатьох західних країнах можна знайти осередки медитації дзен.

32. Які звичаї існують у тибетському буддизмі?

32 Під кінець слід згадати про тибетський буддизм, або ламаїзм. Цю форму буддизму деколи називають мантраяною (колісницею мантр), оскільки в ній надається великого значення довгому повторюванню мантр — серій складів, які мають певний зміст або взагалі не мають його. У ламаїзмі наголошується не на мудрості чи співчутті, а на ритуалах, молитвах, магії та спіритизмі. Щодня за допомогою чоток і молитовних барабанів тисячі разів повторюються молитви. Складних ритуалів можна навчитися тільки з усних повчань лам, або чернецьких наставників, ієрархами серед котрих є далай-лама й панчен-лама. Коли лама помирає, розшукують дитину, котра вважається перевтіленням померлого лами і яка має бути наступним духовним провідником. Але термін «лама» звичайно стосується всіх монахів, які, за певними підрахунками, колись становили приблизно п’яту частину жителів Тибету. Лами також є вчителями, лікарями, землевласниками й політичними діячами.

33. Чим розгалуження в буддизмі подібне до поділення в загальновизнаному християнстві? (Порівняйте 1 Коринтян 1:10).

33 Ці головні розгалуження буддизму у свою чергу поділяються на багато груп, або сект. Деякі люди йдуть за певним провідником, як-от Нітиреном з Японії, який навчав, що тільки махаяністська «Лотосова сутра» містить автентичне вчення Будди. Велика кількість інших пішла за Нун Цїн-Хаі з Тайваню. У цьому буддизм мало чим відрізняється від загальновизнаного християнства з його численними віросповіданнями й сектами. Досить часто люди, які говорять, що є буддистами, не цураються брати участь в обрядах даосизму, синтоїзму, культу предків, а навіть загальновизнаного християнства *. Прихильники всіх цих буддійських сект заявляють, що їхні вірування та звичаї ґрунтуються на вченні Будди.

«Три кошики» та інші буддійські писання

34. Що слід мати на увазі, розглядаючи вчення буддизму?

34 Попервах вчення, яке приписується Будді, передавалось усно, а записуватись почало тільки через декілька сторіч після того, як він зійшов зі сцени подій. Тому в ліпшому випадку воно представляє здогади послідовників Будди пізніших поколінь про його слова й учинки. Справа ускладнюється й тим, що вже тогочасний буддизм розколовся на багато шкіл. Отже, різні тексти представляють зовсім різні варіанти буддизму.

35. Назвіть найдавніші священні тексти буддизму.

35 Найдавніші буддійські тексти були написані приблизно в I сторіччі до н. е. палійською мовою, яка нібито споріднена з рідною мовою Будди. Школа тхеравада визнає їх автентичними. Вони складаються з 31 книги, поділених на три збірники, які називаються Тіпітака (на санскриті: Трипітака), що означає «Три кошики», або «Три збірники». «Віная-пітака» («Кошик статуту») здебільшого подає правила та обов’язки монахів і монашок. «Сутта-пітака» («Кошик повчань») вміщає повчання, алегорії, притчі Будди та його провідних учнів. «Абхідамма-пітака» («Кошик чистого знання») складається з коментарів до вчення Будди.

36. Чим характеризуються буддійські писання махаяни?

36 З другого боку, писання махаяністської школи доступні здебільшого на санскриті, китайською та тибетською мовами, і їх поміщено в багатьох томах. Самі лише китайські тексти складаються з понад 5000 томів. Вони містять багато понять, котрих немає в ранніх писаннях, наприклад, про будд, що їх так багато, як піщинок у Гангу; ці будди нібито прожили вже незліченні мільйони років і кожен з них керує своїм буддійським світом. Один письменник без перебільшення сказав, що ці тексти «характеризуються строкатістю, буйною фантазією, барвистими образами й надмірними повтореннями».

37. Які труднощі породили тексти махаяни? (Порівняйте Филип’ян 2:2, 3).

37 Зайвим буде говорити, що мало хто розуміє ці вкрай абстрактні трактати. Через це пізніший варіант буддизму далеко відійшов від початкової науки Будди. Згідно з «Віная-пітакою», Будда прагнув, аби його вчення розуміли всі, а не тільки високоосвічені люди. Тому він наполягав, щоб його ідеї викладали мовою простого народу, а не священною мертвою мовою індуїзму. Отже, на закид тхеравадинів про неканонічність цих книг прихильники махаяни відповідають, що Будда Гаутама спочатку навчав простих та неосвічених людей, а навченим і мудрим виявив своє вчення пізніше в книгах махаяни.

Цикл карми й сансари

38. а) Що видно з порівняння буддійських та індуїстських вчень? б) Що в буддизмі говориться про душу і як це виглядає на практиці?

38 Хоча буддизм певною мірою визволив людей від пут індуїзму, його основні поняття таки спираються на індуїстські вчення про карму й сансару. Буддизм, якого на початку навчав Будда, відрізняється від індуїзму тим, що заперечує існування безсмертної душі, але представляє людину як «сполучення фізичних та психічних сил і енергій» *. Однак його вчення зосереджене на понятті, що всі люди переходять від життя до життя через незліченні переродження (сансара) й зносять наслідки колишніх і теперішніх вчинків (карма). Хоча буддійська ідея просвітлення й визволення від цього циклу може здаватися привабливою, дехто питає: чи має вона під собою тверду основу? Який є доказ того, що всі страждання людини зумовлені її вчинками з попереднього життя? І чи є якісь підстави вірити в попереднє життя?

39. Як один буддійський текст пояснює закон карми?

39 Закон карми пояснюється і так:

«Камма [палійський відповідник слова «карма»] — це закон сам у собі. З цього, однак, не випливає, що повинен бути законодавець. Звичайні закони природи, як, скажімо, гравітація, не потребують законодавця. Його не потребує й закон камми, бо цей закон діє у своїй сфері без втручання зовнішньої, незалежної, панівної сили» («Посібник з буддизму»).

40. а) На що вказує існування законів природи? б) Що Біблія говорить про причину і наслідок?

40 Чи це розсудливе міркування? Чи справді закони природи не потребують законодавця? Фахівець у галузі ракетобудування Вернер фон Браун зазначив: «Природні закони Всесвіту настільки точні, що у нас немає труднощів з будуванням космічних кораблів, щоб полетіти на Місяць, і ми можемо розрахувати час польоту з точністю до частки секунди. Хтось повинен був установити ці закони». Біблія також згадує про закон причини і наслідку. Вона говорить: «Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!» (Галатів 6:7). Біблія не говорить, що цей закон не потребує законодавця, а вказує: «Бог осміяний бути не може», засвідчуючи, що цей закон встановив його Сотворитель — Єгова.

41. а) Яке порівняння можна зробити між законом карми й судовим законом? б) У чому полягає різниця між законом карми і біблійною обіцянкою?

41 Крім того, Біблія говорить, що «заплата за гріх — смерть» і «хто вмер, той звільнивсь від гріха». Навіть суди визнають, що не можна карати два рази за той самий злочин. Чому ж тоді людина, яка за свої гріхи вже розплатилася смертю, повинна переродитися тільки для того, аби знову страждати за свої минулі вчинки? До того ж, чи людина може покаятись і виправитись, не знаючи, за які саме минулі вчинки її карають? Чи це справедливо? Чи це сумісне з милосердям, яке нібито є найвидатнішою рисою Будди? Проте Біблія говорить, що «заплата за гріх — смерть», і потім додає: «А дар Божий — вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!» Так, вона обіцяє, що Бог знищить усе зіпсуття, гріх, смерть і дасть усьому людству свободу й досконалість (Римлян 6:7, 23; 8:21; Ісаї 25:8).

42. Як один знавець буддизму пояснює переродження?

42 Стосовно переродження доктор Валпола Рагула, знавець буддизму, пояснює:

«Особа є не чим іншим, як сполученням фізичних та психічних сил і енергій. Те, що ми називаємо смертю, є повною бездіяльністю фізичного тіла. Чи всі ці сили та енергії припиняють існування тоді, коли тіло стає бездіяльним? Згідно з буддизмом, ні. Воля, прагнення, бажання та потяг до існування, продовження життя і чергового перетворення є колосальною силою, яка рухає всім живим, всім, що існує, а навіть цілим світом. Це найбільша сила, найбільша енергія у світі. Буддизм стверджує, що така сила не зникає, коли тіло стає бездіяльним, тобто помирає; вона продовжує виявлятися в іншій формі, спричиняючи нове існування, і це називають переродженням».

43. а) Що з біологічного погляду визначає генетичну будову людини? б) Який «доказ» інколи наводиться, щоб засвідчити переродження? в) Чи життя підтверджує такий «доказ»?

43 У момент запліднення людина отримує від кожного з батьків 50% генів. Тому вона аж ніяк не може бути на сто відсотків такою, як особа, котра існувала в попередньому втіленні. Процес переродження неможливо підтвердити жодним відомим науці законом. Ті, хто вірить у переродження, часто наводять як доказ випадки людей, котрі твердять, що вони пригадують незнані перед цим обличчя, події та місця. Чи це логічно? Якщо про людину, котра розповідає подробиці з минулого, говориться, що вона повинна була жити в той час, то людина, яка передрікає майбутнє (і багато хто приписує собі таку здатність), мала б жити в майбутньому. Але це, звичайно, не так.

44. Порівняйте біблійне вчення про «дух» з буддійською доктриною про переродження.

44 Більш як за 400 років до Будди Біблія згадувала про життєву силу. Описуючи те, що відбувається в момент смерті людини, вона говорить: «І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!» (Екклезіяста 12:7). Слово «дух» є перекладом єврейського слова ру́ах, яким називали життєву силу, що оживляє всі організми — як людей, так і тварин (Екклезіяста 3:18—22). А втім, існує важлива відмінність: ру́ах — це безособова сила, котра не має власної волі й не пам’ятає особистості або якоїсь характерної риси померлого. Після смерті вона не переходить в іншу людину, а ‘повертається знову до Бога, що дав був її’. Іншими словами, перспектива людини на життя в майбутньому — надія на воскресіння — перебуває повністю в Божих руках (Івана 5:28, 29; Дії 17:31).

Нірвана — досягнення недосяжного?

45. Як розуміють нірвану буддисти?

45 Це підводить нас до вчення Будди про спасіння та просвітлення. У буддійській термінології спасіння — це визволення від законів карми й сансари, а також досягнення нірвани. А що таке нірвана? Буддійські тексти говорять, що її неможливо ні описати, ні пояснити, а тільки відчути. Це не небо, куди йдуть після смерті, а стан, досяжний для всіх тут і вже тепер. Дехто говорить, що саме́ слово «нірвана» означає «задування, згасання». Тому нірвані деколи дають таке визначення: припинення всіх пристрастей та бажань; буття звільнене від усіх почуттів: болю, страху, прагнення, любові або ненависті; стан вічного спокою, відпочинку й незмінності. Коротко кажучи, це має бути припиненням людського буття.

46, 47. а) Що є джерелом спасіння згідно з буддійським вченням? б) Чому буддійський погляд про джерело спасіння суперечить тому, про що свідчить повсякденне життя?

46 Будда навчав, що просвітлення та спасіння — ідеальний стан нірвани — походять не від якогось Бога або зовнішньої сили, а з середини самої людини, коли вона намагається чинити добро й правильно мислити. Через це постає запитання: чи може вийти досконале з недосконалого? Чи життя не підтверджує правдивість слів єврейського пророка Єремії, що «не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком»? (Єремії 10:23). Якщо ніхто не може повністю контролювати своїх вчинків навіть у простих повсякденних справах, чи розумно припускати, що він зможе власними зусиллями досягнути вічного спасіння? (Псалом 146:3, 4).

47 Людина, яка зав’язла в сипучому піску, навряд чи звільниться без допомоги ззовні. Так само й усе людство, яке потрапило в пастку гріха та смерті, не зможе самотужки визволитися з неї (Римлян 5:12). Проте Будда навчав, що спасіння залежить виключно від особистих зусиль. У прощальному напученні він сказав своїм учням: «Покладайтеся тільки на себе, а не на якусь допомогу ззовні, міцно тримайтеся істини як світильника; шукайте спасіння тільки в істині, не чекайте підтримки ні від кого, крім себе».

Просвітлення чи розчарування?

48. а) Як в одній книжці описуються наслідки існування таких заплутаних буддійських понять, як нірвана? б) До чого призвела сучасна зацікавленість буддійським вченням у деяких країнах?

48 Як це вчення впливає на віруючих? Чи воно спонукує їх до правдивої віри й відданості? У книжці «Живий буддизм» розповідається, що в деяких буддійських країнах навіть «монахи не приділяють великої уваги високим ідеям своєї релігії. Досягнення нірвани здебільшого вважається абсолютно нереалістичною метою, також рідко хто займається медитацією. Люди час від часу вивчають Тіпітаку, а здебільшого намагаються справляти доброчинний та миротворчий вплив на суспільство». Японська «Енциклопедія світу», згадуючи про сучасне зацікавлення вченням буддизму, говорить: «Чим ретельніше вивчається буддизм, тим він більше віддаляється від свого початкового призначення — давати людям провід. З цього погляду нова тенденція до ретельного дослідження буддизму не обов’язково означає відродження живої віри. Радше слід зазначити, що, коли релігія стає предметом складного метафізичного дослідження, вона втрачає силу».

49. Чим став буддизм для багатьох людей?

49 Головна ідея буддизму полягає в тому, що знання й розуміння ведуть до просвітлення та спасіння. Але під впливом заплутаних вчень різних шкіл він став, як вище зазначалося, «абсолютно нереалістичним», оскільки більшість віруючих так і не може їх зрозуміти. Для них буддизм звівся до доброчинності, виконання кількох ритуалів і простих вказівок. Буддизм не дає людям відповідей на такі складні запитання, як, наприклад: звідки ми? Чому ми є тут? Що майбутнє принесе людині й землі?

50. Яке питання виникає з огляду на те, що думають декотрі щирі буддисти? (Порівняйте Колосян 2:8).

50 Декотрі щирі буддисти визнають, що заплутані вчення та обтяжливі ритуали сучасного буддизму призводять до замішання і розчарування. Гуманітарні акції, котрі проводять у деяких країнах буддійські громади й товариства, змогли полегшити біль та страждання багатьох. Але чи збулася обіцянка буддизму дати всім правдиве просвітлення й визволення?

Просвітлення без Бога?

51. а) Що один з епізодів життя Будди розповідає про його вчення? б) Який важливий момент оминув у своєму вченні Будда? (Порівняйте 2 Хронік 16:9; Псалом 46:2; 145:18).

51 У повідомленнях про життя Будди говориться, що якось, пішовши до лісу зі своїми учнями, він підняв пригорщу листя і сказав: «Те, чого я вас навчив, можна порівняти до листя в моїй руці, а те, чого не навчив,— до листя в усьому лісі». Звичайно, Будда хотів сказати, що він передав їм тільки крихту свого знання. А втім, Будда Гаутама оминув важливий момент: він нічого не сказав про Бога, а також ніколи не видавав себе за Бога. Кажуть, що він повідомив своїм учням: «Якщо є Бог, я не можу повірити, що він цікавиться моїми щоденними справами» і «немає богів, які можуть або будуть допомагати людині».

52. а) Який погляд щодо Бога підтримує буддизм? б) Що відкинув буддизм?

52 Отже, буддизм відіграв мінімальну роль у людських пошуках правдивого Бога. «Енциклопедія релігій світу» повідомляє, що «ранній буддизм, здається, взагалі не торкався питання про Бога й зовсім не навчав та не вимагав віри в Бога». Оскільки буддизм підкреслює, що кожна людина повинна самотужки здобувати спасіння, шукаючи просвітлення у своєму розумі або свідомості, він, по суті, має характер агностицизму, якщо не атеїзму. (Дивіться інформацію в  рамці на сторінці 145). Намагаючись скинути пута індуїзму з його забобонами й приголомшливим пантеоном міфічних богів, буддизм вдався до іншої крайності. Він відкинув головне поняття про Верховну Особу, з чиєї волі все існує та функціонує (Дії 17:24, 25).

53. Що можна сказати про пошук просвітлення без Бога? (Порівняйте Приповістей 9:10; Єремії 8:9).

53 Цей егоцентричний та незалежний спосіб мислення породив справжній лабіринт легенд, традицій, заплутаних вчень і тлумачень, які сторіччями розроблялись багатьма школами й сектами. Те, що мало дати просте вирішення складних життєвих проблем, перетворилося в релігійно-філософську систему, яку не може зрозуміти більшість людей. Звичайний буддист поклоняється ідолам і реліквіям, богам і демонам, духам і предкам, а також дотримується інших ритуалів та звичаїв, які не мають нічого спільного з наукою Будди Гаутами. Отже зрозуміло, що пошуки просвітлення без Бога є даремними.

54. Вчення яких релігійних мислителів Сходу буде розглянуто в наступному розділі?

54 Приблизно в той самий час, коли Гаутама шукав шлях до просвітлення, в іншій частині азіатського континенту жили два філософи, уявлення яких мали справити вплив на мільйони людей. Це Лао-цзи та Конфуцій, два мудреці, яких вшановували цілі покоління китайців та інших народів. Чого вони навчали і як вплинули на людські пошуки Бога? Це ми розглянемо в наступному розділі.

[Примітки]

^ абз. 22 Це транслітерація з палійської мови (санскрит: Сіддхартха Гаутама). Також по-різному визначають дату його народження: 560, 563, 567 роки до н. е. Більшість авторитетних джерел сходяться на 560 році до н. е. або принаймні погоджуються з тим, що він народився в VI сторіччі до н. е.

^ абз. 33 Багато буддистів в Японії помпезно святкує Різдво.

^ абз. 38 Такі буддійські вчення, як анатта (не Я), заперечують існування незмінної або вічної душі. А втім, більшість буддистів сьогодні, особливо на Далекому Сході, вірять у переселення безсмертної душі. Це відображається в їхньому культі предків і вірі в посмертні пекельні муки.

[Запитання для вивчення]

[Рамка на сторінці 139]

 «Чотири благородні істини» Будди

Своє головне вчення Будда виклав у так званих «чотирьох благородних істинах». Тут ми наводимо уривок з «Дхаммасаккаппаваттана-сутти» («Підвалини царства праведності») [цитата з книжки «Філософія стародавнього світу», Київ 1992, с. 42]:

▪ «А це, о бхіккху, благородна істина про страждання: народження — страждання, старість — страждання, хвороба — страждання, смерть — страждання, з’єднання з неприємним — страждання, розлука з приємним — страждання, досягнення чого-небудь бажаного — страждання...

▪ А це, о бхіккху, благородна істина про походження страждання: це спрага, що призводить до нових народжень, супроводжувана задоволеннями і пристрастями, та, що знаходить задоволення тут і там, а саме: спрага насолоди, спрага існування, спрага загибелі...

▪ А це, о бхіккху, благородна істина про знищення страждання: це повне безслідне знищення цієї спраги, відмова (від неї), відкидання, звільнення...

▪ А це, о бхіккху, благородна істина про знищення страждання — це благий восьмеричний шлях, а саме: правильне бачення, правильна думка, правильна мова, правильна дія, правильний спосіб життя, правильне прагнення, правильна увага, правильне зосередження».

[Рамка на сторінці 145]

 Буддизм і Бог

«Буддизм навчає про шлях до досконалої доброти й мудрості без Бога-Особи, до найвищого знання без «об’явлення»... до можливості викупу без відкупителя, до спасіння, в якому кожен є власним спасителем» (Бхіккху Субхадра, «Звістка буддизму», цитата з книжки «Що таке буддизм?», англ.).

Отже, чи буддисти є атеїстами? Книжка «Що таке буддизм?», видана буддійською ложею у Лондоні, відповідає: «Якщо під словом атеїст мається на увазі той, хто відкидає поняття про Бога-Особу, то ми — атеїсти». Далі в ній говориться: «Розум, що розвивається, може однаково легко засвоїти поняття про Всесвіт, котрим керує незмінний Закон, як і уявлення про далеку Особу, яку ніколи не можна побачити, яка живе невідомо де і яка свого часу з нічого створила Всесвіт просякнутий ворожістю, несправедливістю, нерівністю шансів, нескінченними стражданнями й розбратом».

Отже, теоретично буддизм не обстоює віри в Бога або Творця. Проте майже в усіх країнах, в яких сповідують цю релігію, сьогодні можна побачити буддійські храми й ступи, де побожні буддисти моляться і складають пожертви перед статуями й реліквіями будд та бодхисатв, поклоняючись їм. Будда, який ніколи не вважав себе Богом, став богом у повному розумінні цього слова.

[Карта на сторінці 142]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

До VII сторіччя н. е. з Індії буддизм поширився по всій східній Азії.

ІНДІЯ

Бенарес

Буддх-Ґая

III СТОРІЧЧЯ ДО Н. Е. ШРІ-ЛАНКА

I СТОРІЧЧЯ ДО Н. Е. КАШМІР

СЕРЕДНЯ АЗІЯ

I СТОРІЧЧЯ Н. Е. КИТАЙ

М’ЯНМА

ТАЇЛАНД

КАМПУЧІЯ

ЯВА

IV СТОРІЧЧЯ Н. Е. КОРЕЯ

VI СТОРІЧЧЯ Н. Е. ЯПОНІЯ

VII СТОРІЧЧЯ Н. Е. ТИБЕТ

[Ілюстрації на сторінці 131]

Буддійські храми по всьому світі, побудовані в різних стилях.

Ченде (північний Китай)

Кофу (Японія)

Нью-Йорк (США)

Чіангмай (Таїланд)

[Ілюстрація на сторінці 133]

Сон Майї — рельєф на камені з Гандгари (Пакистан). Оточений ореолом майбутній Будда у вигляді білого слона проникає через правий бік в утробу цариці Майї, щоб запліднити її.

[Ілюстрації на сторінці 134]

Буддійські монахи й поклонники в нью-йоркському храмі.

[Ілюстрації на сторінці 141]

Статуї Будди в позах, характерних для

входу в нірвану

повчання

медитації

протидії спокусі

[Ілюстрація на сторінці 147]

Процесія в Токіо на честь дня народження Будди, якого символізує білий слон (на задньому плані).

[Ілюстрації на сторінці 150]

Сторінки «Лотосової сутри» (X сторіччя) китайською мовою з описом сили бодхисатви Куан-іня, котрий рятував від вогню та повені. Бодхисатва Ксітігарбха (справа) був популярний у Кореї в XIV сторіччі.

[Ілюстрація на сторінці 155]

Буддійський сувій з Кіото (Японія) зображає муки в «пеклі».

[Ілюстрації на сторінці 157]

Предмети поклоніння сучасних буддистів (за годинниковою стрілкою з лівого верхнього кута): лінгам у Бангкоку (Таїланд); зуб-реліквія Будди в Канді (Шрі-Ланка); статуї Будди в Сінгапурі та Нью-Йорку.

[Ілюстрації на сторінці 158]

Буддистка молиться перед родинним вівтарем; діти, які беруть участь у храмових обрядах.