Розділ 7

Даосизм і конфуціанство — пошуки шляху неба

Даосизм, конфуціанство й буддизм — це три головні релігії Китаю і Далекого Сходу. Однак, на відміну від буддизму, даосизм і конфуціанство не стали світовими релігіями. Вони залишились переважно в Китаї і там, де китайська культура справила вплив. Хоча немає офіційних даних щодо актуального числа послідовників даосизму й конфуціанства в Китаї, протягом минулих 2000 років вони панували над релігійним життям майже четвертої частини населення землі.

1. (Разом зі вступом). а) Де сповідується даосизм та конфуціанство й наскільки вони поширились? б) В яку епоху ми повинні повернутися, щоб дослідити вчення цих релігій?

«НЕХАЙ розцвітає сотня квітів, нехай змагається сотня шкіл». Цей вислів набув популярності через промову голови Китайської Народної Республіки Мао Цзедуна 1956 року. Насправді ж він є парафразою слів, котрими китайські вчені описують добу з V по III сторіччя до н. е., названу епохою царств, що борються. На той час могутня династія Чжоу (прибл. 1122—256 роки до н. е.) підупала, перероджуючись у систему вільно зв’язаних  феодальних держав, які, на превелике лихо простого люду, постійно воювали між собою.

2. а) Що зумовило виникнення «сотні шкіл»? б) Що залишилося від «сотні шкіл»?

² Збентеження та страждання, спроваджені цими війнами, дуже ослабили авторитет панівного класу. Народ більше не бажав зносити примхи й хитрування аристократії та безмовно страждати через наслідки рішень верхівки. У результаті цього довго придушувані задуми й прагнення пробилися, немов «сотня квітів». Різні філософські школи висували свої ідеї щодо форм правління, закону, суспільного ладу, норм поведінки й моралі, а також стосовно питань рільництва, музики й літератури — засобів нормалізації життя. Вони стали відомі як «сотня шкіл». Більшості з них так і не вдалося залишити по собі тривких слідів. Проте дві школи набули такого видатного становища, що ось уже понад 2000 років впливають на життя в Китаї. З часом ці школи почали називатися даосизмом і конфуціанством.

Що таке дао?

3. а) Як китайці розуміють дао? б) Оскільки китайці не вірять у Творця, що вони вважають першопричиною всього? (Порівняйте Євреїв 3:4).

³ Щоб зрозуміти, чому даосизм і конфуціанство справили такий глибокий і тривкий вплив на китайців, японців, корейців та інші сусідні народи, необхідно сягнути по деяку інформацію про основне китайське поняття — дао. Саме слово означає «шлях, дорога або стежка», а в ширшому розумінні — «метод, принцип або вчення». Для китайців гармонія і порядок у всесвіті є виявами дао — чогось на зразок божественної волі або закону, що існує у всесвіті й керує ним. Іншими словами,  китайці не вірять у Бога-Творця, який керує всесвітом, а вважають, що першопричиною всього є провидіння, воля неба або просто саме небо.

4. Як китайці застосовували концепцію дао до людських справ? (Порівняйте Приповістей 3:5, 6).

⁴ Застосовуючи концепцію дао до людських справ, китайці вірили, що існує природний і правильний спосіб здійснення всього і що кожна річ та кожна особа має своє належне місце й призначення. Наприклад, вважалося: коли правитель намагатиметься справедливо виконувати свої обов’язки стосовно людей і здійснювати для неба жертовні ритуали, то народ втішатиметься миром та добробутом. І коли люди захочуть розшукати шлях, тобто дао, і триматися його, то зможуть сподіватися злагоди, миру й успіху. Але якщо вони обирають інший шлях чи противляться йому, це призведе до безладдя й катастрофи.

5. а) Як даосизм виражає поняття дао? б) Як виражає поняття дао конфуціанство? в) Які запитання вимагають відповідей?

⁵ Жити в гармонії з дао й не перешкоджати його плину — це стрижневий елемент китайської філософської й релігійної думки. Можна сказати, що даосизм і конфуціанство — два способи вираження одного поняття. Даосизм є містичний у своїй початковій формі й пропагує бездіяльність, спокій, пасивність, втечу від суспільства й злиття з природою. Він проголошує, що все буде гаразд тоді, коли люди складуть руки, нічого не робитимуть і не втручатимуться в природний перебіг подій.  З другого боку, конфуціанство є прагматичним, тобто практичним. Воно навчає, що суспільний лад буде підтримуватися, коли кожна людина відіграватиме призначену їй роль і виконуватиме свої обов’язки. Тому конфуціанство систематизує всі людські й громадські стосунки — між правителем і підданим, батьком і сином, чоловіком і дружиною тощо — і дає всім їм вказівки. Звичайно, через це постають наступні запитання: як виникли ці дві системи? Хто були їхні засновники? Як люди сповідують ці релігії сьогодні? І яку роль вони відіграли в людських пошуках Бога?

Даосизм — спочатку філософське вчення

6. а) Що відомо про засновника даосизму? б) Чому його назвали Лао-цзи?

⁶ Спочатку даосизм скидався більше на філософію, ніж на релігію. Його засновник Лао-цзи, змучений тогочасним безладдям і замішанням, шукав заспокоєння через втечу від суспільства й злиття з природою. Про цього чоловіка відомо небагато. Припускають, що він жив у VI сторіччі до н. е., хоча й це точно не відомо. Його називали просто Лао-цзи, що означає «старий філософ» або «старе немовля», оскільки, за легендою, він так довго перебував в утробі матері, що народився вже із сивим волоссям.

7. Що ми дізнає́мося про Лао-цзи з «Історичних записок»?

⁷ Єдиний офіційний життєпис Лао-цзи записав у трактаті «Ші цзі» («Історичні записки») Сима Цянь, шанований придворний літописець II й I сторіч до н. е. У цьому джерелі говориться, що справжнім ім’ям Лао-цзи було Лі Ер. Він обіймав посаду імператорського архіваріуса в Лояні (центральний Китай). Але важливішою у трактаті є така розповідь про Лао-цзи:

 «Більшу частину свого життя Лао-цзи провів у Чжоу. Передбачаючи занепад Чжоу, він вирушив звідти й дійшов до кордону. Службовець митниці Ін Ші сказав: «Добродію, оскільки вам до вподоби залишити службу, напишіть для мене книгу». Після того Лао-цзи написав книгу з двох частин, в якій трохи більше п’яти тисяч слів. У ній він обговорив поняття Шляху [дао] та Сили [де]. Відтак Лао-цзи пішов. Ніхто не знає, де він помер».

8. а) Автором якої книги вважають Лао-цзи? б) Чому існує стільки різних тлумачень цієї книги?

⁸ Багато вчених піддає сумніву достовірність цього повідомлення. У всякому разі написана книга є відома під назвою «Дао де цзин» («Вчення про дао та де») і вважається головним трактатом даосизму. Вона складається з лапідарних, загадкових строф, які деколи містять лише три-чотири слова. Крім того, від часу Лао-цзи значення деяких ієрогліфів дуже змінилося, тому ця книга є предметом багатьох різних тлумачень.

Короткий перегляд праці «Дао де цзин»

9. Як Лао-цзи описав дао в трактаті «Дао де цзин»?

⁹ У «Дао де цзин» Лао-цзи пояснив дао, основний шлях природи, а потім застосував його до всіх галузей людського життя. Щоб ліпше зрозуміти «Дао де цзин»,  перегляньмо сучасну версію цього трактату в перекладі Ґя Фу Фена і Джейна Інґліша. Ось що там говориться про дао:

«Щось [було] таємничо сформоване, народжене до неба і землі... Може бути, це матір міріад речей. Мені незнане його ім’я. Назвімо це дао» (розділ 25).

«Усе з дао постало, що годує його добродійство [де]. Воно набуло форми з матерії. Оточення надає йому обрисів. Тому міріади речей поважають дао і вшановують добродійство [де]» (розділ 51).

10. а) Яка мета даосизму? б) Як цей даоський погляд застосовується до людської поведінки?

¹⁰ Якого висновку можна дійти із цих загадкових уривків? Для даосів дао — це якась таємнича космічна  сила, котра відає матеріальним усесвітом. Метою даосизму є пізнати дао, відцуратися світу й злитися з природою. Це знаходить відображення в даоському погляді на поведінку людини. Ось як описується цей ідеал у трактаті «Дао де цзин»:

«Ліпше передчасно зупинитись, ніж наповнити по вінця. Занадто нагострюй клинок, і лезо його невдовзі притупиться. Збирай золото й нефрит, але ніхто його не захистить. Зажадай багатства й титулів — лихо прийде. Відступись, коли виконаєш справу. Це — шлях неба» (розділ 9).

11. Як можна описати ідеал даосів?

¹¹ Ці приклади показують, що принаймні спочатку даосизм був філософською школою. Наслідки суворої влади тогочасної феодальної системи: несправедливість, страждання, розорення й відчуття безнадійності — спонукали даосів вірити в те, що можна досягнути миру й гармонії через повернення до традицій прадавніх народів, коли ще не було ні царів, ні міністрів, які б гнобили простий люд. Ідеалом було спокійне сільське життя в єдності з природою (Приповістей 28:15; 29:2).

Другий мислитель даосизму

12. а) Хто такий Чжуан Чжоу? б) Як він розширив початкові вчення Лао-цзи?

¹² Філософію Лао-цзи розширив Чжуан Чжоу, або Чжуан-цзи, що означає «учитель Чжуан» (369—286 роки до н. е.); його вважають найвидатнішим наступником Лао-цзи. У своїй книжці «Чжуан-цзи» він не тільки детально виклав сутність дао, але й витлумачив поняття інь і ян, обговорені раніше в праці «Іцзин». (Дивіться  сторінку 83). На його думку, ніщо не є справді тривким або абсолютним, але все постійно змінюється між двома протилежностями. У розділі «Осіння повінь» він написав:

«Ніщо в усесвіті не є постійним, оскільки все живе тільки для того, щоб померти. Тільки дао, що не має ні початку, ні кінця, перебуває вічно... Життя можна уподібнити до прудкого коня, який щосили галопує,— воно змінюється постійно й безперервно, кожної часточки секунди. Що ж вам робити? І чого не робити? Це, по суті, не має жодного значення».

13. а) Як Чжуан-цзи пояснив даоський погляд на життя? б) Який сон Чжуан-цзи найбільше пам’ятають?

¹³ Через цю філософію недіяння даоси вважають даремним втручатися в події, які природа привела в рух. Рано чи пізно все стане своєю протилежністю. Хоч би якою незносною була ситуація, невдовзі вона поліпшиться. Хоч би якими приємними були обставини, невдовзі вони погіршаться. (Протиставте Екклезіяста 5:18, 19). Типовий приклад цього філософського погляду на життя виявляється уві сні Чжуан-цзи, завдяки якому він ліпше запам’ятався простим людям:

«Одного разу Чжуан Чжоу приснилося, що він — метелик, щасливий метелик, який радіє з того, що досяг здійснення бажань, і який не знає, що він — Чжуан Чжоу. Раптом він прокинувся і тоді з острахом збагнув, що він — Чжуан Чжоу. Невідомо, чи то Чжуан Чжоу сниться, що він метелик, чи метелику сниться, що він Чжуан Чжоу».

14. В яких сферах очевидний вплив даосизму?

¹⁴ Вплив цієї філософії очевидний у стилі поезії та живописі пізніших плеяд китайських митців. (Дивіться   сторінку 171). Але даосизм не довго залишався такою пасивною філософією.

Від філософії до релігії

15. а) До якого висновку довело даосів захоплення природою? б) Яке твердження з «Дао де цзин» посприяло такому погляду?

¹⁵ Намагаючись злитися з природою, даоси почали захоплюватися її вічною молодістю і регенераційними властивостями. Вони теоретизували, що, живучи відповідно до дао, або шляху природи, можна якось проникнути в таємниці природи та захиститись від каліцтва, хвороб, а навіть смерті. Хоча Лао-цзи не торкався цього питання, деякі уривки «Дао де цзин», здається, наводять на таку думку. Приміром, у 16-му розділі говориться: «Той, хто слідує дао,— вічний, і до кінця життя не наражатиметься на небезпеку».

16. Як твір «Чжуан-цзи» підсилив магічні вірування даосів?

¹⁶ Таким теоретизуванням також посприяв Чжуан-цзи. Наприклад, в одному діалозі з твору «Чжуан-цзи» певна міфічна постать запитує іншу: «Ти вже в такому похилому віці, але маєш вигляд дитини. Як це можливо?» Прозвучала відповідь: «Я навчився дао». Про іншого даоського філософа Чжуан-цзи написав: «Нарешті Ліцзи міг осідлати вітер. Радісно ширяючи на прохолодному бризі, він мандрував п’ятнадцять днів, а потім повернувся. Серед простих смертних, які досягли щастя, така людина — це рідкість».

17. Чим почали займатися даоси під впливом попередніх теоретизувань і що стало наслідком цього? (Порівняйте Римлян 6:23; 8:6, 13).

¹⁷ Подібні оповіді настільки розпалювали уяву даосів, що вони почали експериментувати з медитацією, розробили дієти й дихальні вправи, які нібито мали відстрочити руйнування тіла та смерть. Невдовзі почали  поширюватись легенди про безсмертних, що можуть літати на хмарах, з’являтись та зникати за власним бажанням, про осіб, які живуть на священних горах або на далеких островах незліченну кількість років, живлячись росою та магічними фруктами. Китайська історія повідомляє, що 219 року до н. е. імператор Цінь Ші Хуанді спорядив караван суден з 3000 юнаків та дівчат для того, щоб знайти легендарний острів Пенлай, де мешкають безсмертні, і привезти траву безсмертя. Зайва річ говорити, що вони повернулися без еліксиру, але, за легендою, ці люди заселили острови теперішньої Японії.

18. а) Яка даоська ідея лягла в основу пошуків «пілюль безсмертя»? б) Які інші магічні ритуали розробили даоси?

 ¹⁸ За панування династії Хань (206 рік до н. е.—220 рік н. е.) магічні ритуали даосизму сягнули нової вершини. Кажуть, що імператор У-ді, хоча й підтримував конфуціанство як офіційну державну доктрину, він захопився даоською ідеєю про фізичне безсмертя. Його особливо цікавили праці алхіміків над «пілюлями безсмертя». На думку даосів, життя зароджується, коли об’єднуються сили протилежних інь та ян (жіночого начала і чоловічого). Тому сплавленням свинцю (темного, або інь) та ртуті (світлого, або ян) алхіміки імітували природні процеси й думали, що в результаті отримають пілюлю безсмертя. Даоси також розробили вправи, подібні до йоги, техніку дихання, встановили обмеження в харчуванні й особливу культуру статевого життя, які мали зміцнювати вітальну енергію і продовжувати життя. Вони мали магічні амулети, які нібито забезпечували людині невидимість і захист від  зброї. Завдяки амулетам людина була спроможна ходити по воді чи літати. Даоси також викарбовували на будинках і над одвірками магічне клеймо, звичайно із символом інь-ян, щоб відганяти злих духів і диких тварин.

19. Як було систематизовано даосизм?

¹⁹ У II сторіччі н. е. даосизм було систематизовано. Певний Чжан Лін, або Чжан Дао-лін, заснував у західному Китаї таємне даоське товариство й зайнявся магічними уздоровленнями та алхімією. Оскільки з кожного члена стягували внесок, що становив п’ять мір рису, цей рух названо даосизмом п’яти мір рису (ву-доу-мі  дао) *. Заявляючи про об’явлення, отримане особисто від Лао-цзи, Чжан став першим «небесним наставником». Згідно з легендою, йому зрештою вдалось виготовити еліксир життя, і він верхи на тигрі зійшов до неба з гори Лун-ху (гора Дракона й Тигра), що в провінції Цзянсі. Від Чжана Дао-ліна потягнулася багаторічна безперервна низка «небесних наставників», і кожного з них вважали перевтіленням Чжана.

Зіткнення з буддизмом

20. Як даосизм намагався нейтралізувати вплив буддизму?

²⁰ У VII сторіччі за панування династії Тан (618—907 роки н. е.) у релігійне життя Китаю уже торував собі шлях буддизм. Контрзаходом стало проголошення даосизму корінною китайською релігією. Лао-цзи обожнили, а даоські писання канонізували. Почали будуватися храми, монастирі, було засновано ордени монахів і монахинь більш-менш на буддійський зразок. Крім того, даосизм перейняв у свій пантеон з китайського фольклору багато богів, богинь, чарівниць і «безсмертних святих», а саме: Вісьмох безсмертних (Па-шень), бога домашнього вогнища (Цзао-шень), бога міста (Чен-хуан) та охоронців дверей (Мень-шень). Це призвело до синтезу елементів буддизму, традиційних забобонів, спіритизму й культу предків (1 Коринтян 8:5).

21. У що зрештою перетворився даосизм і як це відбулося?

²¹ З бігом часу даосизм почав повільно вироджуватися, перетворюючись у систему ідолопоклонства й забобонів. Кожна людина поклонялася в місцевих храмах своїм улюбленим богам і богиням, благаючи у них захисту  від зла, а в земних справах — щастя. Щоб провести похоронний обряд, вказати на підхоже місце для могили, дому та комерційної діяльності, поспілкуватися з мертвими, відігнати злих духів і привидів, відзначити свята й виконати інші ритуали, можна було найняти жерців. Отже, колишня школа містичної філософії перетворилася в релігію, забруднену віруванням у безсмертних духів, пекельний вогонь і напівбогів — вченнями, почерпнутими із застійної заводі лжевірувань стародавнього Вавилону.

 Ще один видатний китайський мислитель

22. Яка філософська школа стала панівною в Китаї і які запитання слід розглянути?

²² Хоча ми вже простежили початок, розвиток і занепад даосизму, не слід забувати, що він був лише однією із «сотні шкіл», які процвітали в Китаї в епоху царств, що борються. Зрештою, інша школа зайняла видатне, а навіть панівне становище. Це — конфуціанство. Але чому конфуціанство здобуло таку славу? Ким насправді був Конфуцій, який прославився за межами Китаю більше від усіх інших китайських мислителів? І чого він навчав?

23. Які подробиці з особистого життя Конфуція наводяться в «Історичних записках»?

²³ Щоб більше дізнатися про Конфуція, ми знову звернемося до «Ші цзі» («Історичних записок») Сима Цяня. На відміну від короткого нарису про Лао-цзи, тут міститься детальний життєпис Конфуція. Ось деякі подробиці з його життя, взяті з перекладу китайського вченого Ліна Ютана:

«Конфуцій народився в містечку Цзоу, округа Чаньпін у царстві Лу... [Його мати] молилася на пагорбі Ніціу, і відповіддю на молитву стало народження Конфуція двадцять другого року панування князя Сіаня з Лу (551 рік до н. е.). Оскільки він прийшов на світ з випуклістю на голові, його назвали Цю (пагорбок). Його прізвисько — «Чжунні», а прізвище — Кун» *.

24. Як проходила молодість Конфуція?

²⁴ Невдовзі після народження Конфуція помер його  батько, але мати, хоча й убога, доклала зусиль, щоб син отримав належну освіту. Хлопець захопився історією, поезією та музикою. Книга «Бесіди та висловлювання» (частина «Чотирикнижжя» Конфуція) говорить, що, коли йому сповнилось 15 років, він присвятився науковим дослідженням. У 17 років він отримав скромну державну посаду в рідному Лу.

25. Як смерть матері вплинула на Конфуція? (Порівняйте Екклезіяста 9:5, 6; Івана 11:33, 35).

²⁵ Фінансовий стан Конфуція, мабуть, поліпшився, оскільки в 19 років він одружився, а наступного року йому народився син. Однак через декілька років померла його мати. Це завдало Конфуцію тяжких душевних мук. Скрупульозно дотримуючись давніх традицій, Конфуцій покинув громадське життя і 27 місяців оплакував  матір на її могилі. Завдяки цьому він дав китайцям класичний приклад синівської поваги до батьків.

Учитель Конфуцій

26. За що взявся Конфуцій після смерті своєї матері?

²⁶ Після цього Конфуцій покинув сім’ю і став мандрівним учителем. Він викладав музику, поезію, літературу, цивільне право, етику й природничі науки, або принаймні те, що знали на ці теми за його часу. Конфуцій зажив досить гучної слави, бо говорять, що в певний період мав аж 3000 учнів.

27. Що відомо про Конфуція як учителя? (Порівняйте Матвія 6:26, 28; 9:16, 17; Луки 12:54—57; Івана 4:35—38).

²⁷ На Сході Конфуція здебільшого шанують як великого вчителя. Епітафія на його могилі в Чуфу (провінція Шаньдун) називає його просто «давнім, найсвятішим учителем». Один західний письменник описав його метод навчання такими словами: «Він мандрував від «місця до місця у супроводі тих, хто переймав його погляди на життя». Щоразу, коли вони пускалися в подорож, він їхав на возі, запряженому буйволом. Завдяки повільній ході тварини учні встигали йти за ним пішки, а події, які відбувалися дорогою, очевидно, часто давали йому теми для повчань». Цікаво зазначити, що незалежно від Конфуція подібний метод навчання пізніше використовував Ісус.

28. Що, на думку китайського письменника Ліна Ютана, зробило Конфуція славним учителем?

²⁸ Конфуцій став славним учителем серед жителів Сходу, оскільки був ретельним дослідником, зокрема, історії та етики. «Конфуцій приваблював сучасників не тим, що був наймудрішим чоловіком у той час, а тим, що був найбільш освіченою людиною,— єдиним,  хто міг навчати їх про старі книги і давню мудрість»,— писав Лін Ютан. Вказуючи на цю любов до навчання як на можливу причину тріумфу конфуціанства над іншими філософськими школами, Лін дійшов такого висновку: «Конфуціанські наставники навчали про конкретні справи, і їхні учні засвоювали щось конкретне, тобто історичну мудрість. Натомість наставникам в інших школах доводилось виголошувати винятково особисті погляди».

«А Небо знає мене!»

29. а) Що було справжньою метою у житті Конфуція? б) Як Конфуцій намагався досягнути цієї мети і з яким наслідком?

²⁹ Незважаючи на успіх у ролі учителя, Конфуцій не вважав навчання своїм покликанням. Конфуцій був переконаний, що його положення у галузі етики й моралі можуть врятувати тогочасний неспокійний світ, аби тільки правителі захотіли впроваджувати їх у життя, дозволяючи Конфуцію або його учням брати участь в урядуванні. Тому разом з групкою своїх найближчих учнів він покинув рідне царство Лу та помандрував від царства до царства, шукаючи мудрого правителя, який би перейняв його погляди щодо уряду й суспільного ладу. Який був результат? У «Ші цзі» повідомляється: «Зрештою Конфуцій виїхав з Лу, у Ці його покинули учні, з князівств Сун і Вей його вигнали, а дорогою між Цзінь та Цай він зазнав злиднів». Після 14 років мандрівок він повернувся в Лу розчарований, але не зневірений.

30. Які літературні праці лежать в основі конфуціанства?

³⁰ Решту свого життя він присвятив літературній діяльності й навчанню. (Дивіться інформацію на  сторінці  177). Безперечно, Конфуцій журився, що його не зрозуміли, однак сказав: «Я не нарікаю на Небо. Я не скаржусь на людей. Я продовжую вчитися тут, на землі, та утримую контакт з Небом. А Небо знає мене!» Він помер 479 року до н. е. у віці 73 літ.

Сутність положень Конфуція

31. Що, згідно з наукою Конфуція, могло привести до громадського порядку?

³¹ Хоча Конфуцій був визначним ученим і вчителем, він справив вплив не тільки на наукові кола. Говорячи по суті, Конфуцій поставив собі за мету не лише викладати правила поведінки або моралі, але й повернути мир та порядок суспільству, яке на той час розривали постійні війни між феодалами. Аби досягнути цієї мети, Конфуцій навчав, що кожен — від імператора до простої людини — повинен зрозуміти свою роль у суспільстві й жити згідно з нею.

32, 33. а) Яке значення конфуціанського поняття «лі»? б) До чого, на думку Конфуція, могло б привести виконання «лі»?

 ³² У конфуціанстві це поняття називається «лі», що означає пристойність, ввічливість, порядок речей; також його ширше ототожнюють з обрядом, церемонією і шанобливістю. Відповідаючи на запитання: «Чим є це велике «лі»?» — Конфуцій пояснив:

«З усього, що керує життям людини, найбільшим є «лі». Без «лі» ми не знаємо, як годиться поклонятися духам усесвіту і як визначити належне місце короля та міністрів, правителя і підданих, старших і молодших; як встановити високоморальні взаємини між різними статями, між батьками і дітьми й між братами; як розрізняти відмінні ступені сімейних стосунків. Ось чому благородний муж має «лі» в такій великій пошані».

³³ Отже, «лі» — це норма поведінки, котрою керується по-справжньому благородний муж («цзюнь-цзи», деколи перекладається «благопристойний муж») в усіх своїх стосунках з людьми. Якщо кожен намагається так поводитись, то, на думку Конфуція, «все стає на свої місця в сім’ї, державі та в цілому світі», завдяки чому виконується дао, або шлях неба. Але як має виражатися «лі»? Це приводить нас до іншого стрижневого поняття конфуціанства — «жень», що означає гуманність або людяність.

34. Яке значення конфуціанського поняття «жень» і як воно допомагає справлятися із соціальними недугами?

³⁴ Тимчасом як «лі» наголошує на стриманості, керованій зовнішніми нормами, «жень» визначає людську природу або її внутрішній світ. Згідно з конфуціанською концепцією, зокрема за словами найвидатнішого учня Конфуція, Мен-цзи, людська природа у своїй основі є добра.  Отже, з усіма соціальними недугами можна справлятися через самовдосконалення, а починати треба з освіти й знання. У першому розділі «Великого вчення» говориться:

«Коли досягається правдиве знання, бажання стають щирими; коли бажання є щирими, серце стає справедливим... коли серце є справедливим, вдосконалюється життя особи; коли життя особи вдосконалене, налагоджується сімейне життя; коли сімейне життя налагоджене, впорядковується життя народу; коли життя народу впорядковане, у світі панує мир. Всі — від імператора до простих людей — повинні вважати вдосконалення свого життя джерелом або підвалиною».

35. а) Як можна узагальнити принципи «лі» й «жень»? б) Як усе це відбилось на ставленні китайців до життя?

³⁵ Отже, за Конфуцієм, додержання «лі» допоможе  людям поводитись правильно в кожній ситуації, а розвивання «жень» сприятиме доброзичливому ставленню до інших. Теоретично це мало привести до миру й гармонії в суспільстві. Конфуціанський ідеал, який ґрунтується на принципах «лі» й «жень», можна узагальнити такими словами:

«Доброта в батька, шанобливість у сина до батьків,

ввічливість у старшого брата, покора й повага в молодшого,

справедливість у чоловіка, слухняність у дружини,

розважність у старших, пошана в молодших,

 доброчинність у володарів, відданість у слуг і підданих».

Все це пояснює, чому більшість китайців і навіть інших жителів Сходу приділяють стільки уваги сімейним узам, працьовитості, освіті, усвідомленню свого становища й відповідним йому вчинкам. За багато сторіч ці конфуціанські поняття глибоко врізались у свідомість китайців.

Конфуціанство стає державною релігією

36. Як конфуціанство здобуло статус державної релігії?

³⁶ З виникненням конфуціанства закінчилась епоха «сотні шкіл». Імператори династії Хань побачили у конфуціанському вченні про вірність володарям потрібний їм рецепт для зміцнення монархії. За імператора У-ді, про якого ми вже згадували під час обговорення даосизму, конфуціанство здобуло статус державної релігії. Державними чиновниками обирали лише обізнаних з конфуціанською класикою людей, а для кандидатів на урядові посади по всій країні влаштовувалися іспити на основі класичних книг Конфуція. Конфуціанські обряди й ритуали стали релігією імператорського двору.

37. а) Як конфуціанство стало релігією? б) Чому конфуціанство насправді є чимось більшим, ніж просто філософією?

³⁷ Ця зміна надзвичайно підняла в китайському суспільстві авторитет Конфуція. Імператори династії Хань започаткували традицію складання жертв на могилі Конфуція. Йому надали почесні титули. А 630 року н. е. таньський імператор Тай-цзун звелів у кожній провінції й окрузі цілої імперії спорудити державний храм на честь Конфуція і регулярно складати жертви. Так було піднесено Конфуція до рангу бога, а конфуціанство стало релігією, яка мало чим відрізнялася від  даосизму або буддизму. (Дивіться інформацію в  рамці на сторінці 175).

Спадщина мудрості Сходу

38. а) Що відбувалося з даосизмом і конфуціанством після 1911 року? б) Що можна сказати про основні поняття цих релігій?

³⁸ Коли 1911 року закінчилось правління останньої китайської династії, конфуціанство й даосизм почали піддавати гострій критиці, і навіть переслідуванню. Даосизм ганьбили через його магічні й забобонні звичаї, а конфуціанство затаврували феодальною ідеологією, яка породжує рабський склад розуму, щоб тримати людей (зокрема жінок) у підкоренні. Але, незважаючи на офіційний осуд, основні поняття цих релігій так глибоко закарбувалися в розумі китайців, що й донині справляють неабиякий вплив на багатьох з них.

39. Що повідомила одна газета про забобонні релігійні ритуали в Китаї?

³⁹ Наприклад, канадська газета «Ґлоб енд мейл» за 1987 рік у статті «Китайські релігійні обряди. Рідкісні в Пекіні, популярні на узбережжі» повідомила, що після 40 років атеїстичного режиму в китайських селах усе ще виконують похоронні церемонії, храмові обряди й численні забобонні ритуали. У цій статті говориться: «Більшість сіл має свого знавця фень-ши, зазвичай літнього селянина, який вміє пояснити силу вітру (фень) і води (ши), визначити найбільш підхоже місце для всього: родинної могили, нового будинку або меблів у кімнаті».

40. Які релігійні звичаї можна побачити на Тайвані?

⁴⁰ Даосизм і конфуціанство знаходимо всюди, де збереглась традиційна китайська культура. На Тайвані чоловік, котрий називає себе нащадком Чжан Дао-ліна, займає становище «небесного наставника» і має владу  висвячувати даоських жерців (дао-су). Популярну богиню Мацу, котру оголосили «Святою Матір’ю Неба», вшановують як заступницю острова, моряків та риболовів. Прості ж люди здебільшого приносять дари й жертви духам річок, гір, зірок, божествам-хоронителям усіх ремесел, а також богам здоров’я, щастя й багатства *.

41. Як конфуціанство продовжує існувати сьогодні у ролі релігії?

⁴¹ А що сказати про конфуціанство? Роль цієї релігії звелася до рівня національного символу. Задля туристів китайська держава зберігає в містечку Цзоу, де народився Конфуцій, його храм і родинні землі. У журналі «Чайна реконстрактс» говориться, що тут ставлять вистави, в яких «відтворюють ритуали культу Конфуція». А в Сінгапурі, на Тайвані, в Гонконзі та інших районах східної Азії люди все ще святкують день народження Конфуція.

42. Чому даосизм і конфуціанство не можуть скерувати людей до правдивого Бога?

⁴² На прикладі конфуціанства й даосизму ми бачимо, що найлогічніша, створена з найліпших намірів система, яка ґрунтується на мудрості й міркуванні людини, не може скерувати людей до правдивого Бога. Чому? Вона не враховує одного істотного елементу: волі й вимог Бога-Особи. Згідно з конфуціанством, сила, яка спонукує чинити добро, криється в людській природі, а даосизм звертається до самої природи. Проте такі погляди є хибними, оскільки вони наголошують на поклонінні твориву, а не Творцю (Псалом 62:10; 146:3, 4; Єремії 17:5).

43. Як релігійні традиції китайців перешкоджають їм шукати правдивого Бога?

 ⁴³ З другого боку, традиції предків, ідолопоклонство, вшановування космічних сил, благоговіння перед духами природи, а також пов’язані з цим обряди й ритуали так глибоко закоренилися у способі мислення китайців, що вони вважають усе це незаперечною правдою. Тому здебільшого дуже важко розмовляти з китайцем про Бога-Особу або Творця, бо таке поняття є зовсім чужим для нього (Римлян 1:20—25).

44. а) Як мислячі люди реагують на дива природи? б) До чого нас заохочує Творець?

⁴⁴ Немає сумніву, в природі є безліч справжніх див і виявів мудрості, і сама людина наділена такими чудовими дарами, як розум та сумління. Але, як зазначалося в розділі про буддизм, чуда природи спонукали мислячих людей дійти висновку, що повинен бути Конструктор або Творець. (Дивіться сторінки 151, 152). Коли це так, чи ж не логічно було б припустити, що треба шукати цього Творця? Сам Творець заохочує нас до цього: «Підніміть у височину ваші очі й побачте, хто те все створив? Той, Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім’ям їх усіх» (Ісаї 40:26). Завдяки цьому ми не тільки пізна́ємо Творця — Бога Єгову, але й дізнаємось про те, що́ він зробить для нас у майбутньому.

45. Яку ще одну східну релігію ми розглянемо в наступному розділі?

⁴⁵ Буддизм, конфуціанство й даосизм відіграли провідну роль у релігійному житті людей Сходу. Але існує ще одна релігія, виняткова для японців,— синтоїзм. Чим вона відрізняється від інших? Який її початок? Чи вона привела людей до правдивого Бога? Це ми розглянемо в наступному розділі.

[Примітки]

[Запитання для вивчення]

[Рамка на сторінці 175]

Конфуціанство — філософія чи релігія?

Багато людей вважає конфуціанство філософією, а не релігією, оскільки Конфуцій рідко згадував про Бога. Однак слова та вчинки Конфуція свідчили про його релігійність. Це виявлялося двома способами. По-перше, він відчував благоговійний страх перед вищою верховною всеспільністю, котру китайці називають Тянь, або Небом. Конфуцій вважав її втіленням чесноти й моральної доброти, воля якої, на його думку, керує всім. По-друге, він приділяв велику увагу скрупульозному виконанню ритуалів і церемоній, пов’язаних із вшануванням неба й духів померлих предків.

Хоча Конфуцій ніколи не представляв цих поглядів як форму релігії, для майбутніх поколінь китайців вони таки почали відігравати роль релігії.

 [Рамка/Ілюстрації на сторінці 177]

Конфуціанське «Чотирикнижжя» й «П’ятиканонник»

«Чотирикнижжя»

1. «Да сюе» («Велике вчення») — основний підручник доброчесної людини, перший текст, який вивчали школярі в стародавньому Китаї.

2. «Чжун-юн» («Про Серединне») — трактат про вдосконалення людської природи через помірність.

3. «Лунь-юй» («Бесіди») — збірка висловлювань Конфуція, яка вважається головним джерелом конфуціанської філософії.

4. «Мен-цзи» («Бесіди та розмірковування» Мен-цзи) — писання й вислови Мен-цзи, найвидатнішого учня Конфуція.

«П’ятиканонник»

1. «Ши цзин» («Книга пісень») — 305 віршів, які зображають щоденне життя в ранній період Чжоу (1000—600 роки до н. е.).

 2. «Шу цзин» («Книга історії») — містить чотири книги про історію Китаю від періоду Юй до династії Чжоу.

3. «Іцзин» («Книга змін») — ворожильна книга, яка містить тлумачення 64 можливих комбінацій із 6 суцільних або переривчастих ліній.

4. «Лі цзи» («Записки про ритуал») — збірка ритуалів і церемоніальних правил.

5. «Чунь цю» («Весна та осінь») — літопис царства Лу, батьківщини Конфуція. Охоплює 722—481 роки до н. е.

 [Ілюстрації]

Вгорі: «П’ятиканонник». Зліва: уривок «Да сюе» (однієї зі збірок «Чотирикнижжя»), який цитується на сторінці 181.

[Ілюстрація на сторінці 163]

Дао, «шлях, яким людина повинна йти».

[Ілюстрація на сторінці 165]

Даоський філософ Лао-цзи верхи на буйволі.

[Ілюстрація на сторінці 166]

Даоський храм Мацу, «Святої Матері Неба» (Тайвань).

[Ілюстрація на сторінці 171]

Гори в імлі, тихі води, розгойдані дерева та усамітнені ерудити — популярні теми китайських пейзажів — відображають даоський ідеал життя в гармонії з природою.

[Ілюстрації на сторінці 173]

Зліва: давня даоська різьба зображає бога довголіття з Вісьмома безсмертними.

Справа: ошатно одягнений даоський жрець виконує похоронну церемонію.

[Ілюстрація на сторінці 179]

Конфуція, найвидатнішого мудреця Китаю, вшановують як учителя моральних та етичних засад.

[Ілюстрація на сторінці 181]

Чангьон Куан у Сеулі (Корея), конфуціанський освітній центр XIV сторіччя: святкуваннями під супровід музики увічнюються конфуціанські ритуали.

[Ілюстрації на сторінці 182]

Типовий китаєць — буддист, даос чи конфуціанець — (як показано зліва направо) вдома віддає пошану предкам, поклоняється богові багатства, а під час свят складає жертви в храмах.