Розділ 14

Сучасне невірство. Чи продовжувати пошуки?

«Бог більше не цікавить людей, як це було раніше. Все менше й менше вони згадують про нього в своєму щоденному житті чи в своїх рішеннях... Бога замінили іншими цінностями — прибутками і продуктивністю. Колись на нього дивились, як на основну причину всіх людських чинів, але нині його відправили в приховані закамарки історії... Бог зник зі свідомості людей» («Походження сучасного атеїзму», англ.).

1. (Разом зі вступом). а) Як книжка «Походження сучасного атеїзму» описує віру в Бога серед сьогоднішніх людей? б) Як сучасне невірство разюче різниться від ситуації, що панувала не так давно?

ЩЕ НЕ так давно Бог відігравав значну роль у житті людей західного світу. Щоб мати визнання в суспільстві, людина мусила давати докази своєї віри в Бога, навіть коли й не щиро дотримувалась цієї віри. Будь-які сумніви і непевності треба було тримати при собі. Прилюдний вияв сумнівів міг викликати обурення і, можливо, навіть суворий осуд.

2. а) Чому багато людей перестало шукати Бога? б) Які запитання виникають у зв’язку з цим?

² Але в наші часи все стало навпаки. Якщо хтось має тверді релігійні переконання, то чимало людей вважає  його вузькоглядним, догматичним, навіть фанатичним. У багатьох країнах люди переважно байдужі до Бога і релігії або й взагалі не цікавляться цією темою. Більшість вже не шукає Бога, бо не вірить, що він існує, або ж має сумніви щодо цього. А дехто для опису наших часів вживає термін «постхристиянська» ера. У зв’язку з цим виникають такі запитання: як поняття про Бога майже зникло з життя людей? Що стало причиною цих змін? Чи існують якісь вагомі підстави, щоб продовжувати пошуки Бога?

Негативні наслідки Реформації

3. Яким був один з результатів протестантської Реформації?

³ Як ми побачили в 13-му розділі, протестантська Реформація у XVI сторіччі спричинила відчутні зміни у ставленні людей до влади — релігійної чи іншої. Замість підкорення і покори прийшли відстоювання своїх прав і свобода самовираження. Хоча більшість людей залишались у лоні традиційної релігії, дехто зробив радикальніші зміни, кинувши виклик догмам та основним доктринам панівних церков. Інші ж, бачачи, яку роль відігравала релігія у війнах, стражданнях і несправедливості впродовж історії, стали скептично дивитись на всі релігії огулом.

4. а) Як документи XVI і XVII сторіч описують поширення атеїзму в тогочасній Англії та Франції? б) Кого породила Реформація у результаті своїх намагань позбутись папського ярма?

⁴ Уже 1572 року в документі під назвою «Доповідь про сучасний стан Англії» зазначалось: «Жителі королівства поділені на три групи: папісти, атеїсти і протестанти. Усі три групи користуються прихильністю; перша й остання досить численні — нам ліпше їх не чіпати». За іншою оцінкою, у Парижі 1623 року було 50 000 атеїстів, хоча цей термін вживався у досить широкому значенні.  В усякому разі, видно, що Реформація, яка намагалася звільнитись від впливу пап, породила тих, хто кинув виклик владі або поглядам панівних релігій. Вілл та Аріель Дюрант написали в «Історії цивілізації: частина VII. Початок віку розуму» (англ.): «Мислителі Європи — авангард європейської думки — більше не дискутували про владу папи; вони дебатували про існування Бога».

Атака науки й філософії

5. Які чинники приспішили появу невіри в Бога?

⁵ Крім того, що загальновизнане християнство розколювалось на частини, діяли інші чинники, котрі послаблювали позиції християнства. Наука, філософія, ідея про відокремленість церкви від держави і матеріалізм — ось що спричиняло зріст сумнівів та скептицизму щодо Бога й релігії.

6. а) Як розширення наукових знань вплинуло на ряд церковних вчень? б) Що робили дехто з тих, котрі вважали себе сучасними людьми?

⁶ Розширення наукових знань ставило під сумнів чимало церковних вчень, які ґрунтувались на помилковому тлумаченні біблійних текстів. Наприклад, астрономічні відкриття Коперника і Галілея зробили безпосередній замах на церковну доктрину про геоцентричну будову світу, згідно з якою Земля є в центрі Всесвіту. До того ж розуміння законів природи, які керують матеріальним світом, дозволило звільнитись від погляду, ніби такі таємничі явища, як-от грім та блискавка чи поява певних зірок і комет, є виявами перста Божого або Провидіння. Під сумнів були поставлені також «чуда» і «втручання Бога» в справи людей. Несподівано Бог і релігія для багатьох стали чимось застарілим і дехто з тих, що вважали себе сучасними людьми,  квапливо відвернулись від Бога й почали поклонятися ідолу — науці.

7. а) Що завдало релігії найсильнішого удару? б) Як церкви зреагували на дарвінізм?

⁷ Найсильнішого удару релігії, без сумніву, завдала теорія еволюції. У 1859 році англійський природознавець Чарлз Дарвін (1809—1882 роки) опублікував свою працю «Походження видів». Це було прямим замахом на біблійне вчення, що все створив Бог. Якою була реакція церков? Попервах духівництво в Англії та інших місцях засудило цю теорію. Але невдовзі протидія згасла. Здавалося, чимало представників духівництва почало вбачати в теоретизуваннях Дарвіна оправдання для своїх прихованих сумнівів. Тому ще за життя Дарвіна «більшість глибокодумного та красномовного духівництва прийшла до висновку, що еволюція цілком суміщається з розширеним розумінням Письма», каже «Релігійна енциклопедія» (англ.). Замість того щоб стати на захист Біблії, загальновизнане християнство піддалось тискові наукових поглядів і погодилося з тим, що було популярним. Так воно підірвало віру в Бога (2 Тимофія 4:3, 4).

8. а) Що почали ставити під сумнів критики релігії у XIX сторіччі? б) Які популярні теорії запропонували критики релігії? б) Чому багато людей швидко засвоїли антирелігійні ідеї?

⁸ Під кінець XIX сторіччя критики релігії пішли в рішучий наступ. Їм було замало вказувати лише на хиби церков, вони почали піддавати сумніву самі підвалини релігії. Піднімались такі запитання: хто такий Бог? Чи людям потрібен Бог? Як віра в Бога вплинула на людське суспільство? Наприклад, Людвіг Фейєрбах, Карл Маркс, Зігмунд Фрейд і Фрідріх Ніцше висували свої тлумачення на основі філософії, психології та соціології. Твердження: «Бог — це ніщо інше, як продукт  людської уяви», «Релігія — це опіум для народу» і «Бог є мертвий» — звучали по-новому та були такими захопливими в порівнянні з нудними, невиразними догмами й традиціями церков. Здавалось, що багато людей зрештою знайшли можливість відкрито виражати свої сумніви і недовіру, приховані десь у глибинах їхніх розумів. Такі люди швидко й охоче засвоїли ці ідеї, як нову святу правду.

Великий компроміс

9. а) Як реагували церкви на нападки з боку науки і філософії? б) До чого довів компроміс церков?

⁹ Що робили церкви, потрапивши під нападки і критику з боку науки та філософії? Замість того щоб обстоювати біблійні вчення, вони піддались тискові й пішли на компроміс навіть у таких фундаментальних питаннях віри, як те, що все створив Бог, і достовірність Біблії. З яким результатом? Церквам загальновизнаного християнства перестали довіряти, і багато людей  зневірилось. Церкви не змогли самі стати на свій захист, і це призвело до того, що безліч людей полишило їх. Для багатьох релігія стала всього лиш соціальним пережитком, чимсь для відзначання знаменних дат у житті людини — народження, одруження, смерті. Чимало людей майже занехаяло пошуки правдивого Бога.

10. Які невідкладні питання потрібно розглянути?

¹⁰ Отже, постають логічні питання: чи наука й філософія дійсно підписали смертний вирок вірі в Бога? Чи неспроможність церков захистити віру означає неспроможність Біблії, якої, за їхніми твердженнями, вони навчають? Зрештою, чи потрібно продовжувати пошуки Бога? Коротко розгляньмо ці питання.

Підстави для віри в Бога

11. а) Які дві книги вже довгий час служать підставою для віри в Бога? б) Як ці книги впливають на людей?

¹¹ Кажуть, що є дві книги, котрі засвідчують про існування Бога: «книга» творива, або природа, і Біблія. Вони були підставою для віри мільйонів людей у минулому і тепер. Наприклад, один цар XI сторіччя до н. е., будучи в захваті від зоряного неба, висловився такими поетичними словами: «Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розповідає небозвід» (Псалом 19:2). У XX сторіччі певний астронавт, побачивши з місячної орбіти чудовий вигляд Землі, процитував: «Напочатку Бог створив Небо та землю» (Буття 1:1).

12. Яких атак зазнала «книга» творива і Біблія?

¹² Ці дві книги, однак, є об’єктами нападок з боку тих, хто відкидає віру в Бога. Вони заявляють, що наукові відкриття в довколишньому світі доводять, ніби життя почало існувати не завдяки майстерному створенню, а через сліпий випадок і безладний процес еволюції.  Такі люди твердять, що ніякого Творця не було і, значить, тема про Бога взагалі зайва. До того ж багато з них вважає Біблію просто застарілою і непослідовною книгою, а тому не гідною того, аби в неї вірити. Отже, для них більше не існує підстав для віри в існування Бога. Але чи дійсно так воно є? Про що свідчать факти?

Випадково чи завдяки задуму?

13. Що було б потрібно, аби життя з’явилося випадково?

¹³ Якщо не існувало Творця, то життя мусило зародитись спонтанно й випадково. Для того щоб з’явилось життя, відповідні хімічні сполуки мали б з’єднатися між собою у належних пропорціях, коли наявна потрібна температура, тиск та інші вагомі чинники, і все це мало б тривати відповідний проміжок часу. Також, щоб на землі могло зародитись та існувати життя, ці випадкові перетворення мали б повторюватись безліч разів. Але яка ймовірність того, що спонтанно відбулось хоча б одне таке перетворення?

14. а) Наскільки малою є можливість того, щоб випадково утворилась одна проста молекула білка? б) Що показують математичні розрахунки про можливість спонтанного зародження життя?

¹⁴ Еволюціоністи визнають: імовірність того, що потрібні атоми та молекули з’єднаються й утворять лише  одну просту молекулу білка, дорівнює співвідношенню 1 до 10 ¹¹³, тобто 1 з 113 нулями. Це число перевищує гадану кількість усіх атомів у Всесвіті! Математики відкидають можливість події, імовірність якої відповідає співвідношенню меншому, ніж 1 до 10⁵⁰. Але для життя необхідно значно більше, як одна проста молекула білка. Для функціонування лише однієї клітини потрібно біля 2000 різних білків, і ймовірність того, що всі вони самі випадково утворяться, становить 1 до 10^40 000! Астроном Фред Хойл сказав: «Коли людина не перебуває у полоні упередженого погляду, що життя зародилося на Землі [спонтанно],— погляду, який склався на підставі громадської думки чи здобутої освіти,— то вона ви́знає, що ці прості підрахунки повністю відмітають таку ідею».

15. а) Що виявили науковці, досліджуючи матеріальний світ? б) Що сказав професор фізики про закони природи?

¹⁵ З другого боку, науковці, вивчаючи матеріальний світ, почавши від найдрібніших субатомних частинок і закінчуючи неосяжними галактиками, виявили, що всі знані фізичні явища підпорядковуються низці основних законів. Інакше кажучи, вони виявили логічність і порядок у всьому, що відбувається в Усесвіті, і змогли передати цю логічність та порядок простими математичними термінами. «Мало не всіх науковців вражає майже незбагненна простота і точність цих законів»,— написав у журналі «Нью саєнтист» професор фізики Пол Дейвіс.

16. а) Назвіть декотрі основні сталі величини законів природи. б) Що сталося б, якби ці сталі величини зазнали навіть незначних змін? в) Який висновок зробив один професор фізики про Всесвіт і наше існування?

¹⁶ Проте найбільш цікавий у тих законах є факт, що вони охоплюють величини, які мусять бути сталими  і незмінними, щоб знаний нам Усесвіт міг існувати. До основних сталих належать: величина електричного заряду протона, маси деяких елементарних часток і Ньютонівська універсальна гравітаційна стала, яку звичайно позначають літерою G. Професор Дейвіс про це сказав так: «Навіть незначні відхилення величин декотрих з них можуть докорінно змінити вигляд Усесвіту. Наприклад, Фріман Дайсон зазначив, що якби сила притягання між нуклонами (протони й нейтрони) була лише на кілька відсотків сильнішою, то Всесвіт був би позбавлений водню. Не існували б такі зірки, як наше Сонце, не кажучи вже про воду. Життя, принаймні в такій формі, як ми його знаємо, було б неможливе. Брендон Картер довів, що незначна зміна величини G спричинила б те, що всі зорі перетворилися б на голубі гіганти або червоні карлики, що принесло б жахливі наслідки для життя». Дейвіс робить висновок: «Належить визнати, що може існувати лише єдиний у своєму роді Всесвіт. Якщо це так, то виникає гідна уваги  думка: наше існування як свідомих істот є неминучим наслідком логічної закономірності» (курсив наш).

17. а) Про що чітко свідчить те, що у Всесвіті видно задум і мету? б) Як це підтверджує Біблія?

¹⁷ Який висновок можна з усього цього зробити? Передусім, якщо Всесвітом керують певні закони, то повинен існувати розумний законодавець, який сформулював і встановив їх. А оскільки закони, відповідальні за функціонування Всесвіту, здається, розраховані на існування життя і підтримання сприятливих для життя умов, то це чітко вказує на існування якоїсь мети. Задум і мета — не притаманні сліпому випадку; вони характерні  для розумного Творця. Саме про це говорить Біблія: «Те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об’явив. Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме» (Римлян 1:19, 20; Ісаї 45:18; Єремії 10:12).

Довкола нас багато доказів

18. а) У чому ще можна бачити задум і мету? б) Наведіть приклади, які засвідчують розумний задум.

¹⁸ Звичайно, задум і мету видно не лише в упорядкованому існуванні Всесвіту, але й у тому, як живі створіння — прості та складні — день у день функціонують, а також в тому, як вони співіснують один з одним і з оточенням. Наприклад, майже кожна частина людського тіла — мозок, око, вухо, рука — настільки складної конструкції, що сучасна наука не в стані до кінця цього пояснити. А тваринний і рослинний світ? Ось лише кілька прикладів: щорічна міграція птахів, які долають тисячі кілометрів над суходолом і морями, процес фотосинтезу в рослинах, розвиток з однієї заплідненої яйцеклітини складного організму з мільйонами різноманітних клітин, які виконують чітко визначені їм функції,— усе це очевидні докази розумного задуму *.

19. а) Чи наукове тлумачення того, як функціонують певні речі, заперечує існування розумного задуму або конструктора? б) Про що ми довідуємось, досліджуючи довколишній світ?

¹⁹ Але дехто доводить, що чимраз більші наукові знання дають пояснення багатьом цим феноменам. І справді, наука до певної міри пояснила немало з того, що  раніше було таємницею. Але коли дитина з’ясує, як працює годинник, то хіба зробить висновок, що годинник ніким не був задуманий і виготовлений. Так само наше розуміння дивовижних процесів, які відбуваються у матеріальному світі, не заперечує існування розумного конструктора. Навпаки, чим більше ми дізнаємось про довколишній світ, тим більше маємо доказів того, що існує розумний Творець — Бог. Тому можна щиро погодитися зі словами псалмописьменника: «Які то численні  діла Твої Господи,— Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!» (Псалом 104:24).

Чи вірити Біблії?

20. Чи сама віра в Бога завжди спонукує людей шукати Його? Що свідчить про це?

²⁰ Але сама лише віра в існування Бога не завжди спонукує людей шукати Його. Нині мільйони людей хоч і не повністю відкинули віру в Бога, однак ця віра  не спонукує їх шукати Бога. Американський опитувач Джордж Ґеллап Молодший зауважив: «Дійсно, немає великої різниці між людьми, які ходять до церкви, і тими, які не ходять. Усі однаково шахрують, не платять податків і займаються дрібними крадіжками головно тому, що існує великий ринок релігій». Він додав: «Багато людей вибирають собі вигідну релігію, яка б задовольняла їх і не вимагала б великих зусиль. Хтось назвав її релігією на всі смаки. Головна слабкість сьогоднішнього християнства в цій країні [США] — брак міцної віри».

21, 22. а) Чому Біблія є винятковою книгою? б) Який головний доказ достовірності Біблії? Поясніть.

²¹ Ця «головна слабкість» здебільшого з’явилася внаслідок недостатнього знання Біблії і браку віри в неї. Але які є підстави для віри в Біблію? Перш за все варто згадати, що впродовж віків жодна інша книга не перенесла так багато несправедливої критики, зловживань, ненависті й нападок, як Біблія. Проте вона пройшла через усе це і стала книгою, яку найчастіше перекладали на інші мови,— книгою, найпоширенішою за всю історію людства. Ці факти підтверджують, що Біблія — виняткова книга. Але існують численні докази і переконливі свідчення того, що Біблія — це книга, натхнена Богом, і що їй ми можемо довіряти. (Дивіться інформацію в  рамці, сторінки 340, 341).

²² Хоча багато людей до певної міри вважає Біблію ненауковою, суперечливою і застарілою книгою, факти свідчать про щось зовсім протилежне. Коли взяти до уваги її унікальне авторство, історичну й наукову точність та безпомилковість пророцтв, то можна зробити єдиний висновок: Біблія — це натхнене Боже Слово. Про  це апостол Павло сказав так: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне» (2 Тимофія 3:16).

Перебороти невірство

23. Який висновок щодо Біблії можна зробити, розглянувши певні факти?

²³ Який висновок можна зробити на основі доказів з «книги» творива і Біблії? Висновок простий: ці книги і сьогодні, як в минулому, є дуже актуальними. Коли підійти до цього питання об’єктивно і не піддаватись упередженим поглядам, то стає очевидним, що існують обґрунтовані доводи, за допомогою котрих можна відкинути будь-які заперечення. Відповіді існують, і потрібне лише бажання, щоб знайти їх. Ісус сказав: «Шукайте — і знайдете» (Матвія 7:7; Дії 17:11).

24. а) Чому багато людей занехаяло пошуки Бога? б) Яку розраду ми маємо? в) Що розглядатиметься в останніх розділах цієї книжки?

²⁴ Зрештою, більшість людей, котрі занехаяли пошуки Бога, зробили це не тому, що ретельно дослідили докази і переконалися в неправдивості Біблії. Радше чимало з них відвернулось од Бога через те, що загальновизнане християнство не змогло виявити їм правдивого Бога Біблії. Французький письменник П. Валадьєр зазначив: «Атеїзм — це породження християнської традиції; вона знищила Бога в свідомості людини, бо представляла його таким, що в нього неможливо було вірити». Так чи інакше ми маємо розраду в словах апостола Павла: «Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу? Зовсім ні! Бож Бог правдивий, а кожна людина неправдива» (Римлян 3:3, 4). Існують усі причини для того, щоб і далі шукати правдивого Бога. В останніх розділах цієї книжки ми побачимо, як ці пошуки завершились успіхом і що в майбутньому чекає на людство.

[Примітки]

[Запитання для вивчення]

[Рамка на сторінках 340, 341]

 Докази достовірності Біблії

Унікальне авторство. Біблія складається з 66 книг, перша з яких — Буття, остання — Об’явлення. Вони написані близько 40 чоловіками, що дуже відрізнялися своїм соціальним походженням, освітою та родом занять. Ця книга писалася понад 16 сторіч — з 1513 року до н. е. і до 98 року н. е. Проте Біблія — це послідовна і гармонійна книга, в котрій у логічній послідовності викладена одна провідна тема: спростування закидів проти Бога і здійснення його наміру через Месіанське Царство. (Дивіться інформацію на сторінці 241).

Історична точність. Описані в Біблії події повністю збігаються з доведеними історичними фактами. У книжці «Адвокат досліджує Біблію» (англ.) сказано: «Тоді як літературні твори, легенди і неправдиві свідчення ретельно описують події, що відбуваються в якомусь віддаленому місці й у невизначений час... біблійні оповіді дають нам відомості про час і місце описуваних подій з надзвичайною точністю» (Єзекіїля 1:1—3). А «Новий біблійний словник» (англ.) коментує: «[Письменник книги Дії] викладає свою оповідь на тлі сучасної йому історії; сторінки його книги повні посилань на міські влади, намісників провінцій, васальних царів тощо, і ці посилання щоразу виявляються правильними, коли йдеться про місце і час» (Дії 4:5, 6; 18:12; 23:26).

Наукова точність. У книзі Левит ізраїльтянам було дано вказівки про карантин і гігієну, тоді як довколишні народи нічого не знали про ці запобіжні заходи. В Екклезіяста 1:7 описано такі незнані в давні часи явища, як кругообіг води у формі опадів і випаровування з океанів. В Ісаї 40:22 та Йова 26:7 сказано, що земля має сферичну форму і висить у просторі ні на чому, однак наука про це не знала аж до XVI сторіччя. Понад 2200 років до того, як Уїльям Гарвей оприлюднив своє відкриття кругообігу крові, у Приповістей 4:23 було вказано на роль серця в цьому процесі. Біблія не є науковим посібником, але, коли торкається наукових питань, вона виявляє справжню компетентність  і цим значно випереджує свої часи.

Безпомилкові пророцтва. Знищення стародавнього Тира, падіння Вавилона, відбудова Єрусалима і поява й падіння царів Мідо-Персії та Греції були передречені в таких деталях, що критики роблять закиди, але надаремно, ніби ці пророцтва написано після того, як відбулися ті події (Ісаї 13:17—19; 44:27—45:1; Єзекіїля 26:3—7; Даниїла 8:1—7, 20—22). Пророцтва про Ісуса, записані за декілька століть до його народження, виконались до найменших подробиць. (Дивіться сторінку 245). Також точно сповнились пророцтва самого Ісуса про знищення Єрусалима (Луки 19:41—44; 21:20, 21). Пророцтва про останні дні, які дали Ісус і апостол Павло, сповнюються саме в наші часи (Матвія 24; Марка 13; Луки 21; 2 Тимофія 3:1—5). Біблія вказує на єдине Джерело всіх пророцтв — Бога Єгову (2 Петра 1:20, 21).

[Ілюстрації на сторінці 333]

Дарвін, Маркс, Фрейд, Ніцше та інші висунули теорії, які підривали віру в Бога.

[Ілюстрації на сторінці 335]

«Книга» творива і Біблія дають основу для віри в Бога.

[Ілюстрації на сторінці 338]

Чим більше ми дізнаємось про довколишній світ, тим більше маємо доказів того, що існує розумний Творець.

[Схема/Ілюстрація на сторінці 337]

Існування життя і Всесвіту було б неможливе, якби певні сталі величини хоча б трохи змінились.

[Схема]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

КОМПОНЕНТИ АТОМА ВОДНЮ

Електронна оболонка

ПРОТОН + Ядро

ЕЛЕКТРОН —