Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Чому слід цікавитись іншими релігіями?

Чому слід цікавитись іншими релігіями?

Розділ 1

Чому слід цікавитись іншими релігіями?

1—7. Наведіть деякі особливості різних релігій світу.

ХОЧ би де вам довелося жити, ви, поза всяким сумнівом, помічаєте, як релігія впливає на життя мільйонів людей, можливо, й на ваше. У країнах індуїзму часто можна бачити людей, що виконують пуджу — обряд, під час якого богам жертвують кокосові горіхи, квіти та яблука. Священик малює на чолах віруючих тілаку — плямку червоного або жовтого кольору. Також мільйони людей приходять щороку до річки Ганг, щоб очиститись в її водах.

2 У католицьких країнах люди моляться в храмах і кафедральних соборах, тримаючи в руках розп’яття або чотки. Намистинки чоток допомагають їм підраховувати молитви, які побожно скеровуються до Марії. Також не важко розпізнати черниць і священиків, що ходять у чорному вбранні.

3 У протестантських країнах є чимало каплиць і церков, де щонеділі збираються святково одягнені парафіяни й співають пісні та слухають проповіді. Часто їхні священнослужителі носять чорні костюми з характерними пасторськими комірцями.

4 З мінаретів в ісламських країнах п’ять разів на день лунає голос муедзинів — мусульманських глашатаїв, які скликають вірних на салят, або ритуальну молитву. Коран вважається священною книгою ісламу. Згідно з ісламською вірою, у VII сторіччі н. е. Бог дав її пророкові Мухаммеду через ангела Гавриїла (Джабраїла).

5 На вулицях багатьох буддійських країн бачимо зодягнених зазвичай у шафранові, чорні або червоні шати монахів, які вважаються символом побожності. Віковічні храми із статуями спокійного Будди свідчать про давність буддійської віри.

6 Синтоїзм, поширений переважно в Японії, тісно пов’язується з щоденним життям його визнавців, про що засвідчують родинні каплички й жертвоприношення предкам. Японці моляться про зовсім світські справи, навіть про здачу шкільних іспитів.

7 По цілому світі відома ще інша релігійна діяльність. Її проводять люди, які проповідують з Біблією та біблійною літературою від дому до дому та на вулицях. Завдяки журналам «Вартова башта» й «Пробудись!» майже кожен розпізнає в цих людях Свідків Єгови.

8. На що вказує історія релігії?

8 На що ж вказує така велика кількість релігій у світі? На те, що протягом тисячоліть люди мали духовні потреби й прагнення. Вони мають свої переживання й тягарі, сумніви й запитання, які стосуються також таємниці смерті. Спрагнені благословення й потіхи, люди по-різному виявляють свої релігійні почуття, звертаючись до Бога чи своїх богів. Релігія також намагається відповісти на такі важливі запитання, як: чому ми живемо? Як нам слід жити? Що чекає людство в майбутньому?

9. Чому більшість людей виявляє певну релігійність у своєму житті?

9 З другого боку, є мільйони людей, що не сповідують жодної релігії й не вірять у жодного бога. Це атеїсти. Інші, агностики, вважають, що Бог непізнаний і, мабуть, непізнаванний. А втім, такий погляд зовсім не означає, що ці люди живуть без усяких принципів чи моральних цінностей, так само як і релігійна належність не обов’язково вказує на те, що людина тримається таких принципів. Але коли релігію сприймати як «відданість принципам, щиру вірність або прив’язаність, сумлінність, високе почуття чи прихильність», то більшість людей, включаючи атеїстів та агностиків, усе-таки виявляють у житті певну форму релігійності («Короткий оксфордський словник англійської мови»).

10. Чи релігія впливає на сучасний світ? Наведіть приклад.

10 Подобається нам це чи ні, але з такою кількістю релігій у світі, який зменшується внаслідок чимраз швидкісніших засобів пересування та зв’язку, ми всюди відчуваємо вплив різних вірувань. Галас, що зчинився 1989 року довкола книжки «Сатанинські вірші»,— дехто називає її автора «зрадником мусульманства»,— явно доводить, що релігійні почуття можуть виявлятися у світовому масштабі. Ісламські провідники закликали до заборони цієї книжки й навіть страти її автора. Що спонукує людей так пристрасно реагувати на релігійні справи?

11. Чому немає нічого поганого в дослідженні інших релігій?

11 Щоб відповісти на це питання, нам слід довідатися дещо про походження світових релігій. У своїй праці «Релігії світу — від минулого до сучасності» (англ.) Джефрі Перріндер пише: «Дослідження різних релігій не обов’язково вказує на зраду своєї віри, натомість, спостерігаючи, як інші шукали істину й збагатилися завдяки цьому, можна зміцнитися у вірі». Знання веде до розуміння, а розуміння — до терпимості у стосунках з людьми різних поглядів.

Для чого досліджувати?

12. Які чинники зазвичай визначають релігію людини?

12 Чи доводилось вам думати або говорити: «У мене своя релігія. Це моя особиста справа. Я ніколи не розмовляю про це з іншими»? Релігія й справді є особистою справою, адже релігійні чи етнічні ідеї прищеплювалися нам батьками чи рідними від самого народження. Унаслідок цього ми переважно дотримуємося релігійних переконань своїх батьків і дідів. Релігія стала мало не родинною традицією. До чого це призвело? До того, що в багатьох випадках релігію нам вибирають інші. Цей вибір зумовлений тим, коли й де ми народилися. Або, як зазначив історик Арнольд Тойнбі, належність людини до якоїсь релігії часто визначається «географічним місцем, де вона в силу випадку народилась».

13, 14. Чому нерозсудливо припускати, що релігія, в якій народилася людина, автоматично схвалена Богом?

13 Чи розсудливо припускати, що релігія, нав’язана особі при народженні, неодмінно є правдивою? Якби ви народилися в Італії або Південній Америці, то, мабуть, не радячись з вами, вас би виховали католиком. Якби ви народилися в Індії, то, напевно, автоматично стали б індусом або сикхом, якби походили з Пенджабу. Якби ваші батьки були з Пакистану, ви, очевидно, стали б мусульманином. І якби ви народилися в останні десятиріччя в одній із соціалістичних країн, то не мали б іншого вибору, як тільки вирости атеїстом (Галатів 1:13, 14; Дії 23:6).

14 Отже, чи те, що хтось народився в певній релігії, робить її автоматично правдивою та схваленою Богом? Якби протягом тисячоліть люди трималися погляду: «Все, що було добре для моїх предків, добре й для мене», то й донині багато хто сповідував би первісне шаманство та давній культ плодючості.

15, 16. Який пожиток дає дослідження інших релігій?

15 З огляду на велику розмаїтість релігій, які з’явилися у світі за 6000 років, розуміння того, у що вірять інші й звідки походять їхні переконання, підвищить вашу освіченість й розширить світогляд. Це також може розкрити перед вами більш реальні перспективи на майбутнє.

16 Сьогодні у багатьох країнах через імміграцію та переселення представники різних релігій можуть стати сусідами. Отже, завдяки розумінню інших поглядів можуть зав’язуватися ліпші стосунки й змістовніші розмови між людьми різних релігійних переконань. Мабуть, це теж може розвіювати у світі ненависть, зумовлену релігійними відмінностями. Щоправда, люди можуть істотно розходитись у своїх релігійних віруваннях, але немає жодної причини ненавидіти особу лише тому, що вона дотримується інших поглядів (1 Петра 3:15; 1 Івана 4:20, 21; Об’явлення 2:6).

17. Чому нам не слід ненавидіти людей з іншими релігійними поглядами?

17 У давньоєврейському законі говорилось: «Не будеш ненавидіти брата свого в серці своєму. Конче вияви неправду свого ближнього,— і не понесеш гріха за нього. Не будеш мститися, і не будеш ненавидіти синів свого народу. І будеш любити ближнього свого, як самого себе! Я — Господь» (Левит 19:17, 18). Засновник християнства закликав: «А вам, хто слухає я кажу: «Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас... і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви,— добрий бо Він до невдячних і злих» (Луки 6:27, 35). У сурі «Та, яку випробовують» Коран поміщає подібний принцип: «Можливо, Аллах влаштує між вами й тими, з ким із них ви ворогуєте, любов; воістину, Аллах могутній, Аллах — даруючий, милостивий!» (Сура 60:7, ІК).

18. Чому те, в що ми віримо, має значення?

18 А втім, хоч терпимість і взаєморозуміння необхідні, це зовсім не означає, що немає жодної різниці, у що людина вірить. Історик Джефрі Перріндер написав: «Іноді стверджують, що всі релігії мають ту саму мету або що всі вони однаково ведуть до правди й навіть усі навчають тих самих доктрин... Проте релігія давніх ацтеків, що підносили до сонця пульсуючі серця своїх жертв, аж ніяк не була однаково доброю, як релігія мирного Будди». Крім того, коли йдеться про поклоніння, то чи ж не сам Бог повинен вирішувати, що прийнятне, а що ні? (Михея 6:8).

Як оцінювати релігію?

19. Як релігія повинна впливати на поведінку людини?

19 Хоча більшість релігій має систему вчень і доктрин, вони часто утворюють теологічну плутанину, незбагненну для пересічного мирянина. Однак завжди діє принцип причини й наслідку. Тому вчення релігії повинні впливати на особистість і повсякденну поведінку кожного віруючого. Отже, поведінка людини більшою чи меншою мірою віддзеркалюватиме її релігійну належність. А як ваша релігія впливає на вас? Чи завдяки ній частіше виявляєте доброзичливість, благородність, чесність, смиренність, терпимість і співчуття? Це доречні запитання, бо, за словами великого релігійного вчителя, Ісуса Христа, «родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. Не може родити добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити. Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить,— зрубується та в огонь укидається. Ото ж бо,— по їхніх плодах ви пізнаєте їх!» (Матвія 7:17—20).

20. Які запитання виникають стосовно релігії та історії?

20 Звичайно, світова історія змушує нас задуматися над тим, яку роль відігравала релігія у багатьох війнах, що спустошували людство й завдавали невимовних страждань. Чому стільки людей вбивало й гинуло в ім’я релігії? Хрестові походи, інквізиція, конфлікти на Близькому Сході та в Північній Ірландії, кривава війна між Іраком та Іраном (1980—1988 роки), сутички між індуїстами й сикхами в Індії — всі ці події викликають у мислячих людей запитання про релігійні погляди і мораль. (Дивіться  рамку внизу).

21. Наведіть приклади того, які плоди приносить загальновизнане християнство.

21 Особливо в цьому вирізняються своїм лицемірством країни загальновизнаного християнства. У двох світових війнах за наказом своїх «християнських» політичних лідерів католик убивав католика, а протестант — протестанта. Однак Біблія чітко протиставляє вчинки тіла й плоди духу. Про вчинки тіла вона говорить: «То є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого». Але номінальні християни чинять таке сторіччями, а їхні священнослужителі часто дивляться на це крізь пальці (Галатів 5:19—21).

22, 23. Які плоди повинна приносити правдива релігія?

22 На противагу цьому, чудовими плодами духу є «любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, здержливість, лагідність: Закону нема на таких». Усі релігії повинні приносити такі мирні плоди. Але чи приносять? Що сказати про вашу релігію? (Галатів 5:22, 23).

23 Ця книжка, в якій проводиться аналіз людських пошуків Бога за допомогою релігій світу, дасть можливість знайти відповіді на ці запитання. Але за якими критеріями слід оцінювати релігію? За чиїми нормами?

«Моя релігія мене цілком влаштовує»

24, 25. Яке нелегке завдання відносно релігії постає перед кожною людиною?

24 Багато людей відмовляється від релігійних дискусій, кажучи: «Моя релігія мене цілком влаштовує. Я нікому нічого поганого не роблю, а навіть, коли можу, допомагаю». Але чи цього достатньо? Чи вистачає нашого власного мірила релігії?

25 Якщо релігія, за визначенням одного словника, є «виявом віри й пошани до надлюдської сили, що вважається творцем і правителем усесвіту», то постає запитання: чи моя релігія влаштовує творця й правителя всесвіту? Тому са́ме Творець має право визначати прийнятність або неприйнятність поведінки, поклоніння й доктрини. Для цього він повинен виявити людству свою волю, щоб усі могли її пізнати й зрозуміти. І хоча виявлення його волі відбувалося з багатовіковими перервами, воно завжди мусить бути гармонійним і послідовним. Отже, перед кожною людиною постає нелегке завдання — перевірити докази та особисто упевнитись, що са́ме є волею Бога.

26. Яка свята книга повинна слугувати мірилом правдивого поклоніння? Чому?

26 Одна з найдавніших книг, яка заявляє, що є натхнена Богом,— це Біблія. Жодна інша книга в історії людства не була такою поширеною і не перекладалася на стільки мов. Майже дві тисячі років тому один з її письменників сказав: «Не вподібнюйтеся до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале» (Римлян 12:2, Хом.). Що може послужити мірилом такої перевірки? Цей же письменник ствердив: «Усе писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова». Тому натхнена Біблія повинна слугувати достовірним мірилом правдивого й прийнятного поклоніння (2 Тимофія 3:16, 17).

27. а) Які святі писання мають декотрі релігії світу? б) Яким повинен бути результат порівняння їхніх учень з ученнями Біблії?

27 Найдавніша частина Біблії постала раніше за всі релігійні писання світу. Тора, або перші п’ять книг Біблії,— це закон, написаний Мойсеєм під натхненям, датується XV і XVI сторіччям до н. е. Для порівняння: індуїстське писання Рігведа (книга гімнів) була завершена близько 900 року до н. е. і в ній не говориться, що вона натхнена Богом. Буддійські «Три кошики» датуються V сторіччям до н. е. Коран, який Бог нібито передав через ангела Гавриїла, написаний у VII сторіччі н. е. «Книга Мормона», котру, згідно з повідомленнями, Джозеф Сміт отримав від ангела Моронія в Сполучених Штатах Америки, є витвором XIX сторіччя. Якщо деякі з таких творів дійсно натхнені Богом, як про це дехто твердить, то їхні релігійні вказівки не можуть суперечити вченням Біблії — натхненого першоджерела. Вони також повинні відповідати на певні питання, що найбільш цікавлять людей.

Питання, що вимагають відповіді

28. Які запитання вимагають відповіді?

28 1) Чи Біблія дійсно навчає того, чого навчає більшість релігій і в що вірить багато людей, а саме ніби людина має безсмертну душу, яка після смерті переходить в іншу сферу існування — в «потойбічне життя», на небо, в пекло або «чистилище» — чи повертається шляхом реінкарнації?

2) Чи Біблія навчає, що Суверенний Господь усесвіту безіменний? Чи вона навчає, що він — один Бог? Бог у трьох особах? Або безліч богів?

3) Що Біблія говорить про Божий початковий намір, коли він створив людство для життя на землі?

4) Чи Біблія навчає, що земля буде знищена, чи тільки вказує на кінець, або завершення, зіпсованої світової системи?

5) Як можна здобути справжній внутрішній спокій та спасіння?

29. а) Яким головним принципом слід керуватись у пошуках правди? б) Які відповіді дає на наші запитання Біблія?

29 Кожна релігія відповість по-різному, але в пошуках «чистої релігії» ми зрештою повинні дійти висновків, які узгоджуються з волею Бога (Якова 1:27, «Переклад короля Якова»). Чому ми можемо це сказати? Тому що керуватимемося головним принципом: «Бож Бог правдивий, а кожна людина неправдива, як написано: «Щоб був Ти виправданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися» (Римлян 3:4) *.

30. Які питання розглядатимуться у наступному розділі?

30 Маючи вже тепер основу, щоб досліджувати релігії світу, подивімося, як людина на світанку історії намагалась задовольняти свої духовні потреби. Що нам відомо про початки релігії? Які форми поклоніння з’явилися серед стародавніх і, можливо, первісних народів?

[Примітки]

[Запитання для вивчення]

[Вставка на сторінці 16]

Усі релігії повинні приносити мирні плоди. Але чи приносять?

[Рамка на сторінці 14]

 Релігія, любов і ненависть

▪ «Релігійні війни відзначаються особливою лютістю. Коли люди воюють за територію заради економічної користі, в певний момент війна вже не оправдує себе, і тоді сторони намагаються укласти мирну угоду. Але якщо причиною є релігія, то компроміс і примирення вважаються неприпустимими» (Роджер Шінн, професор соціальної етики Спілки теологічної семінарії у Нью-Йорку).

▪ «Заради релігії люди робитимуть усе: сперечатимуться, писатимуть, воюватимуть, вмиратимуть — тільки не житимуть згідно з нею... Там, де правдива релігія відвертає один злочин, фальшиві релігії знаходять привід для тисячі» (Чарлз Кейлеб Колтон, 1825).

▪ «Ми достатньо релігійні, щоб ненавидіти, але не достатньо, щоб любити одні одних» (Джонатан Свіфт, 1667—1745 роки).

▪ «Жодні інші причини не спонукують людей чинити зло так досконало й так завзято, як релігійні переконання» (Блез Паскаль, 1623—1662 роки).

▪ «Справжня мета вищої релігії полягає в тому, щоб поширювати духовні поради та істини, які становлять її суть, досягаючи ними якомога більше людських душ, щоб кожна з них змогла виконати своє призначення на Землі. Людське призначення ж у тому, щоб славити Бога і навіки знаходити у Ньому втіху» (Арнольд Тойнбі, історик).

[Ілюстрації на сторінці 4]

Індуїсти вшановують річку Ганг, яку називають Ґанґа Ма, або матір Ґанґа.

Щирі католики звертаються до Марії, перебираючи чотки.

У декотрих буддійських країнах більшість чоловіків служить певний час ченцями, які носять шафранові шати.

Вірні мусульмани принаймні раз у житті повинні піти на прощу до Мекки.

[Ілюстрація на сторінці 6]

Свідки Єгови, знані за свою діяльність по цілому світі, проповідують в одному з японських міст.

[Ілюстрація на сторінці 9]

Хрещення немовляти в одній з церков загальновизнаного християнства. Чи релігія, в якій народилась людина, неодмінно є правдивою?

[Ілюстрація на сторінці 11]

Ацтеки приносять людську жертву. Чи справді всі релігії «однаково ведуть до правди»?

[Ілюстрація на сторінці 13]

Мільйони людей вбивали й гинули в ім’я релігії.