Розділ 2

Як виникла релігія?

1, 2. Які думки виникають стосовно давності й різнорідності релігій?

ІСТОРІЯ релігії є такою довгою, як історія самого людства. Так говорять археологи й антропологи. Навіть у так званих найбільш «примітивних», тобто нерозвинених, цивілізаціях знаходимо свідчення про певну форму поклоніння. «Нова британська енциклопедія» (англ.) каже, що «згідно з відкриттями вчених, ніде й ніколи не існував народ, який у певному розумінні не був би релігійним».

² Релігії відзначаються не лише своєю давністю, але й великою різнорідністю. Мисливці за головами в джунглях Борнео, ескімоси в крижаній Арктиці, кочівники в пустелі Сахара, жителі великих міст світу — кожна людина й нація на землі має свого бога чи богів, а також свій спосіб поклоніння. Таке розмаїття релігій і справді приголомшує.

3. Які питання про релігії світу слід розглянути?

³ Постає логічне запитання: звідки взялися всі ці релігії? Оскільки між ними є очевидні розбіжності й водночас схожість, то чи ці релігії виникли незалежно одна від одної, а може, взяли свій початок з одного джерела? Тож виникають запитання: чому взагалі релігія з’явилась? І як? Відповіді на них мають  істотне значення для тих, кому хочеться знайти правду про релігію та вірування.

Походження релігії

4. Що нам відомо про засновників багатьох релігій?

⁴ Коли постає питання про походження релігії, люди різних вірувань згадують такі імена, як Мухаммед, Будда, Конфуцій та Ісус. І майже в кожній релігії ми можемо знайти головну постать, котра, на думку віруючих, заснувала «правдиву віру». Це міг бути реформатор-іконоборець, філософ-мораліст або самовідданий народний герой. Багато з них залишили по собі писання чи перекази, що стали підвалинами нової релігії. З часом їхні слова й учинки почали детально описувати, прикрашати, надаючи їм містичної аури. Декого з таких провідників боготворили.

5, 6. Як виникло багато релігій?

⁵ Хоча ці люди вважаються основоположниками відомих нам головних релігій, слід пам’ятати, що насправді вони не заснували релігії як такої. Переважно вчення цих засновників розвивалося вже на існуючих релігійних поняттях, хоча більшість з них заявляли, що мають божественне натхнення. Або ж вони змінювали й реформували релігійні системи, які так чи інакше не задовольняли їх.

⁶ Наприклад, за наявними історичними джерелами, Будда був принцем, котрого приголомшували страждання та злидні в суспільстві, де панував індуїзм. Результатом того, що він шукав розв’язань болісних проблем життя, став буддизм. Так само Мухаммеда  вкрай турбувало ідолопоклонство й аморальність у релігійних звичаях його суспільства. Згодом він твердив, що отримав особливі одкровення від Бога, котрі ввійшли в Коран і стали підґрунтям нової релігійної течії — ісламу. Протестантизм відщепився від католицизму внаслідок реформації, що виникла на початку XVI сторіччя, коли Мартін Лютер опротестував тогочасний продаж індульгенцій католицькою церквою.

7. Яке запитання стосовно релігії й далі вимагає відповіді?

⁷ Отже, що стосується нинішніх релігій, то нам добре відомий їхній початок, розвиток, їхні засновники, священні писання тощо. Але що сказати про релігії, котрі існували до них? І про релігії із сивої давнини? Повертаючись углиб історії, рано чи пізно перед нами  постане запитання: як виникла релігія? Щоб знайти відповідь на нього, слід споглянути за межі окремих релігій.

Багато теорій

8. Як люди ставилися до релігії впродовж сторіч?

⁸ Дослідження початків і розвитку релігії є порівняно новою галуззю науки. Упродовж сторіч люди більшою або меншою мірою переймали релігійні традиції середовища, в котрому народилися й виховувались. Більшість з них задовольнялась переказами прабатьків, які вважали свою релігію правдивою. Тож рідко з’являлися сумніви або бажання з’ясувати, як, коли й чому щось виникло. Сотні років через обмежені можливості пересування й зв’язку мало хто знав про існування інших релігійних систем.

9. Які зусилля докладаються, починаючи з XIX сторіччя, в пошуках походження релігії?

⁹ А втім, у XIX сторіччі ситуація почала змінюватися. Кола інтелектуалів захлеснула хвиля теорії еволюції. З приходом ери наукових досліджень у багатьох людей з’явилися сумніви щодо усталених систем, у тому числі й релігійних. Не знайшовши вказівок у тогочасній релігії, декотрі вчені почали досліджувати залишки ранніх цивілізацій чи первісних громад, які все ще жили в найвіддаленіших частинах землі. За допомогою психології, соціології, антропології та інших наук вчені намагалися з’ясувати, як і чому виникла релігія.

10. Який був результат пошуків джерел походження релігії?

¹⁰ Який був наслідок цього? Раптово відбувся сплеск багатьох суперечливих теорій (напевно, їх було стільки,  скільки самих дослідників), причім кожна намагалася перевершити інші сміливістю та оригінальністю. Висновки певних дослідників виявилися важливими, праці ж інших пішли в забуття. Короткий перегляд результатів їхніх досліджень неодмінно поглибить наші знання. Це допоможе нам ліпше зрозуміти релігійні погляди людей, з якими зустрічаємось.

11. Поясніть теорію анімізму.

¹¹ Теорію, загальновідому як анімізм, висунув англійський антрополог Едвард Тайлор (1832—1917 роки). Він гадав, що сни, видіння, галюцинації та безжиттєвість трупів змушували первісних людей доходити висновку, що в їхньому тілі живе душа (латиною: аніма). Оскільки їм часто снилися померлі близькі, як твердить ця теорія, вони припускали, що душа продовжує жити після смерті, і, покинувши тіло, оселяється в деревах, скелях, у річках тощо. Зрештою люди почали обожнювати померлих та предмети, в яких, на їхню думку, проживали душі. Саме так, за словами Тайлора, народилася релігія.

12. Поясніть теорію аніматизму.

¹² Інший англійський антрополог Р. Р. Маретт (1866—1943 роки) запропонував удосконалену версію анімізму, яку назвав аніматизмом. Дослідивши  вірування меланезійців з островів Тихого океану й тубільців Африки та Америки, Маретт дійшов висновку, що первісні люди не мали поняття про окрему душу, але про безособову чи надприродну силу, котра все оживляє. Така віра викликала в людині почуття благоговіння і страху, які стали підвалиною її первісної релігії. За Мареттом, релігія полягала переважно в емоційній реакції людини на незнане. Він часто казав, що релігія «була не стільки вигадана, скільки витанцювана».

13. Яку теорію походження релігії запропонував Джеймс Фрейзер?

¹³ У 1890 році шотландський фахівець з дослідження давнього фольклору Джеймс Фрейзер (1854—1941 роки) видав відому книжку «Золота гілка», в якій доводив, що релігія викристалізувалася з магії. За словами Фрейзера, спочатку людина намагалася керувати своїм життям і довкіллям, наслідуючи природні явища. Наприклад, вона вважала, що може ви́кликати дощ, коли покропить землю водою під громоподібний барабанний бій, або завдасть шкоди своєму ворогові, якщо встромлюватиме шпильки в його зображення. Через це в практику ввійшли ритуали, заклинання й магічні предмети. Коли вони не давали бажаних результатів, людина, замість того щоб контролювати надприродні сили, вирішила задобрювати їх та благати у них допомоги. Ритуали й заклинання перейшли в жертвоприношення й молитви, і так виникла релігія. Фрейзер твердив, що релігія — це «задобрювання вищих від людини сил або примиренням з ними».

14. Як пояснив походження релігії Зігмунд Фрейд?

 ¹⁴ Навіть відомий австрійський психоаналітик Зігмунд Фрейд (1856—1939 роки) у своїй книжці «Тотем і табу» намагався пояснити походження релігії. Вірний своїй професії, Фрейд пояснював, що найперша релігія походить з того, що він назвав батьківським комплексом. Фрейд теоретизував, що в первісних громадах, як і серед диких коней та худоби, родом керував батько. Сини, які водночас ненавиділи батька й захоплювалися ним, збунтувалися й вбили його. І як твердить Фрейд, аби здобути його силу, «ці дикі людожери з’їли свою жертву». Згодом через муки сумління вони вигадали обряди й ритуали спокутування за свої вчинки. У Фрейдовій теорії батько став Богом, обряди й ритуали — первісною формою релігії, а з’їдання вбитого батька — традицією причастя, що виконується в багатьох релігіях.

15. Що сталося з більшістю теорій про походження релігії?

¹⁵ Можна навести багато інших теорій, якими намагаються пояснити походження релігії. Однак більшість з цих теорій пішла в забуття, і жодна не вирізнялася з-поміж інших вірогідністю чи правдоподібністю.  Чому? Тому що їх не підтвердили жодні історичні свідчення чи факти. Вони були лише витвором уяви чи припущеннями дослідників, отже їх швидко заступали нові теорії.

Хибна підвалина

16. Чому довгорічні дослідження не змогли пояснити походження релігії?

¹⁶ По роках відчайдушних намагань вирішити цю проблему багато людей сьогодні дійшли висновку, що відповідь на питання про походження релігії так ніколи і не знайдеться. По-перше, кістки й залишки давніх людей не можуть розповісти нам про мислення цих людей, про їхні побоювання або чому́ вони поклонялися. Будь-які висновки, зроблені на підставі цих речових пам’яток, є в ліпшому випадку академічними припущеннями. По-друге, релігійні звичаї так званих примітивних людей, які живуть сьогодні, скажімо австралійських аборигенів, не завжди є надійним критерієм для реконструкції способу дій та мислення давніх людей. Ніхто точно не знає, чи впродовж сторіч змінювалася їхня культура і як це могло відбуватись.

17. а) Що розуміють сучасні релігієзнавці? б) Чим найбільше турбувалися дослідники релігії?

¹⁷ З огляду на всю цю неясність книжка «Релігії світу — від минулого до сучасності» (англ.) робить висновок: «Сучасний історик-релігієзнавець розуміє, що дізнатися про початки релігії неможливо». А втім, стосовно зусиль істориків, ця книжка зазначає: «У минулому занадто багато теоретиків турбувалося не стільки описом чи поясненням релігії, скільки применшенням її важливості, вони вважали, що розкриттям  ілюзорності ранніх форм релігії можна похитнути підвалини пізніших і вищих її форм».

18. а) Чому багато дослідників не змогли пояснити походження релігії?  б) Якими, очевидно, були справжні спонуки «науковців», котрі досліджували релігію?

¹⁸ У цьому останньому коментарі подається причина, чому різні «науковці», досліджуючи походження релігії, не висунули жодного розумного тлумачення. Логіка підказує, що до правильного висновку можна дійти лише на підставі правильної передумови. Якщо людина почне з хибної передумови, у неї дуже мало  шансів зробити розумний висновок. Оскільки «науковці» так і не змогли розсудливо пояснити, як виникла релігія, постають серйозні сумніви щодо правильності передумови, на котрій ґрунтуються їхні погляди. Намагаючись на основі загальнопоширених поглядів «применшити значення релігії», вони силкувалися применшити значення Бога.

19. Який основний принцип успішних наукових досліджень? Наведіть приклад.

 ¹⁹ Подібна ситуація існувала до XVI сторіччя, коли астрономи намагались багатьма способами пояснити рух планет. У той час існувало чимало теорій, але жодна з них не була задовільною. Чому? Бо вони ґрунтувалися на припущенні, що Земля є центром Усесвіту, довкола котрої обертаються зорі й планети. Справжнього прогресу не було доти, доки вчені й католицька церква не визнали факту, що Земля не є центром Усесвіту, а обертається довкола Сонця — центру Сонячної системи. Через неспроможність багатьох теорій пояснити ці факти безсторонні люди не намагалися творити нові теорії, але перевірили передумову своїх досліджень. І це забезпечило успіх.

20. а) На яку хибну передумову спиралися «наукові» пошуки походження релігії? б) На яку фундаментальну потребу вказав Вольтер?

²⁰ Такий же принцип можна застосувати й до пошуків походження релігії. Через популярність атеїзму та поширення теорії еволюції багато людей вважає доведеним те, що Бога немає. На основі цього вони роблять висновок, що пояснення існування релігії слід шукати в самій людині, тобто в її мисленні, в потребах, в побоюваннях та в її «комплексах». Вони кажуть, що Бога створила людина, так само як колись твердив Вольтер: «Якби Бога не було, його слід було б видумати». (Дивіться інформацію в  рамці на сторінці 28).

21. Який логічний висновок можна зробити, спостерігаючи за неспроможністю багатьох теорій пояснити походження релігії?

²¹ Оскільки багато теорій так і не дало задовільної відповіді, то чи не час змінити передумову, на котрій ґрунтувалися дослідження? Чи ж не мудріше було б  пошукати відповіді в іншому місці, замість безплідно прямувати тією самою колією? Відкинувши упередження, ми погодимося, що такий підхід є розсудливий і науковий. Ми побачимо його логічність, розглянувши простий приклад.

Давні розслідування

22. Як різні теорії афінян щодо богів вплинули на їхній спосіб поклоніння?

²² У I сторіччі нашої ери Афіни (Греція) були відомим науковим центром. Афіняни створили багато філософських шкіл, наприклад, епікурейську й стоїчну. Кожна школа мала свої поняття про богів, тому люди вшановували силу-силенну богів і створювали відмінні форми поклоніння. Внаслідок цього місто було переповнене рукотворними ідолами та храмами (Дії 17:16).

23. Який цілком інший погляд про Бога представив апостол Павло афінянам?

²³ Десь 50 року н. е. християнський апостол Павло відвідав Афіни й представив афінянам цілком інший погляд. Він сказав їм: «Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в храмах, рукою збудованих, і Він не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все» (Дії 17:24, 25).

24. Що Павло розповідав афінянам про правдиве поклоніння?

²⁴ Іншими словами, Павло говорив афінянам, що правдивий Бог, який «створив світ і все, що в ньому», не є витвором людської уяви і йому неможливо служити так, як вигадала собі людина. Правдива релігія не є наслідком односторонніх прагнень людини  задовольнити якусь психологічну потребу чи заглушити певний страх. Навпаки, оскільки правдивий Бог — це Творець, який наділив людей розважливістю і здатністю мислити, то мудро було б сподіватися, що він також дасть людині можливість нав’язати з ним близькі стосунки. Отже, за словами Павла, Бог саме це й зробив. «Ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі... щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас» (Дії 17:26, 27).

25. Поясніть головну думку Павлового пояснення про походження людства.

²⁵ Зверніть увагу на головну думку Павла: Бог «ввесь людський рід... з одного створив». Хоча сьогодні на цілій землі є багато народів, вчені достеменно знають, що всі люди споріднені. І це надзвичайно важливо, бо коли ми говоримо, що люди споріднені, це означає не тільки біологічну й генетичну спільність. Вони також споріднені іншими способами.

26. Як те, що́ ми знаємо про мови, підтверджує Павлову головну думку?

²⁶ Ось що говориться про мову людини у книжці «Історія поклоніння у світі» (англ.): «Особи, які досліджували мови світу й порівнювали їх одні з одними, одностайно твердять: усі мови можна поділи на мовні сім’ї або групи, що явно походять з одного спільного джерела». Інакше кажучи, мови світу не з’явились окремо й незалежно одна від одної, в чому хотіли б переконати нас еволюціоністи. Вони теоретизують, що печерні люди в Африці, Європі та Азії спілкувалися за допомогою рохкання та рикання, яке переросло в  окремі мови. Але так не було. Докази свідчать про те, що мови «походять з одного спільного джерела».

27. Чому логічно вважати, що людські поняття про Бога та релігію вийшли зі спільного джерела?

²⁷ Якщо це можна сказати про таку характерну для людини справу, як мова, хіба ж не мудро вважати, що людські поняття про Бога та релігію також повинні мати спільне джерело? Адже релігія пов’язана з мисленням, а мислення — із здатністю користуватися мовою. Йдеться не про те, що всі релігії розвинулись з однієї релігії, але що релігійні ідеї та вірування походять з одного джерела — спільної збірки релігійних понять. Чи є докази цього? А якщо й справді релігії мають спільний початок, то який? Як нам дізнатись про це?

Різні, але подібні

28. Як ми можемо з’ясувати, чи мали релігії світу спільний початок?

²⁸ Ми можемо знайти відповідь саме в такий спосіб, в який лінгвісти дошукались відповідей на питання, пов’язані з походженням мови. Порівнюючи між собою мови й визначаючи подібності між ними, етимолог може простежити розвиток різних мов від їхнього початку. Так само, порівнюючи між собою релігії, ми можемо дослідити їхні доктрини, легенди, ритуали, обряди, інституції тощо й подивитися, чи є між ними щось спільне, і якщо так, то де їхнє коріння?

29. Чим може бути зумовлено багато відмінностей між релігіями?

²⁹ На перший погляд чимало релігій сьогодні досить-таки відрізняються одна від одної. Однак якщо ми знімемо з них прикраси та доповнення або якщо усунемо відмінності, зумовлені кліматом, мовою, специфікою місцевого середовища й таким іншим, то  здивуємося, наскільки більшість із них виявляться подібними.

30. У чому полягає подібність між католицизмом і буддизмом?

³⁰ Наприклад, чимало людей вважає, що важко знайти настільки різні релігії, як католицизм на Заході й буддизм на Сході. Але що ми побачимо, відкинувши всі відмінності, зумовлені мовою та культурою? Якщо ми об’єктивні, то будемо змушені визнати, що вони мають дуже багато спільного. Як католицизм, так і буддизм просякнуті ритуалами й церемоніями, під час яких використовуються свічки, кадила, свячена вода, чотки, зображення святих, пісенники, молитовники й навіть хрест. Обидві релігії мають ченців і черниць, а також відомі за целібат священиків, особливі шати, свята й страви. Цей перелік можна продовжувати. Тож постає запитання: чому дві релігії, що на перший погляд такі різні, мають стільки спільного?

31. Чим інші релігії подібні між собою?

³¹ Не менш повчальним може виявитись порівняння інших релігій. Ми побачимо, що певні вчення та вірування існують майже в кожній релігії. Більшості з нас відомі такі доктрини, як вчення про безсмертя людської душі, небесну нагороду для всіх добрих людей, вічні муки для грішників у пеклі, а також про чистилище, триєдиного бога чи божество з багатьох  богів, богородицю чи царицю небесну. Існує теж чимало легенд та міфів, в яких простежується спільне. Наприклад, є легенди про те, як людина через незаконну спробу досягнути безсмертя стягнула на себе Божу немилість, про необхідність у покутних жертвоприношеннях за гріх, про пошуки дерева життя або джерела молодості, про богів й напівбогів, що жили серед людей і плодили надлюдських нащадків, а також про катастрофічний потоп, в якому загинуло майже все людство *.

32, 33. а) Який висновок можна зробити через надзвичайну подібність релігій світу? б) На які запитання слід відповісти?

³² Який можна зробити з цього висновок? Бачимо, що народи, які вірили в ці міфи та легенди, жили далеко одні від одних. Вони відрізнялися культурою й традиціями. Їхні звичаї не мали нічого спільного між собою. Проте їхні релігійні поняття були досить схожі. Кожен із цих народів визнавав щонайменше частину таких понять, а інколи навіть усі. Постає недвозначне запитання: чому? Здається, що було спільне джерело, з котрого кожна релігія почерпнула більше або менше головних вірувань. З бігом часу ці основні поняття так прикрашалися й змінювалися, що з них розвинулись інші вчення. Але їхні основні риси легко впізнати.

³³ Постає логічний висновок, що подібність основних понять у багатьох релігіях світу — це вагомий  доказ того, що вони не з’явилися окремо й незалежно. Радше їхні поняття повинні були мати спільний початок у далекому минулому. Який саме?

Ранній золотий вік

34. Які легенди про початок історії людства спільні для багатьох релігій?

³⁴ Цікаво зазначити, що серед легенд, спільних для багатьох релігій, є розповідь про початок історії людства за часу золотого віку, коли людина була невинною, жила щасливо й мирно в тісних стосунках з Богом, не хворіла та не вмирала. Таку саму ідею минулого досконалого раю, яка різниться лише подробицями, знаходимо в писаннях і легендах багатьох релігій.

35. Поясніть вчення давнього зороастризму про ранній золотий вік.

³⁵ Авеста, священна книга давньої персидської релігії зороастризму, розповідає, що першим смертним, з ким розмовляв Ахурамазда (творець), був «праведний Їма, добрий пастух». Ахурамазда звелів йому «годувати  його світ, правити ним і дбати про нього». Для цього він мав збудувати «вару», підземну оселю для всіх живих істот. У ній «не було ні зухвалості, ні підлості, ні безглуздя, ні насильства, ні злиднів, ні облуди, ні немочі, ні каліцтва, ні величезних зубів, ні тіл неприродних розмірів. Мешканці не були опоганені злими духами. Вони жили серед запашних дерев та найвищих, найліпших і найкращих на землі золотих колон; вони були родом високим і вродливим».

36. Як грецький поет Гесіод описує «золотий вік»?

³⁶ Якщо говорити про давніх греків, то в Гесіодовій поемі «Робо́ти і дні» описується про п’ять віків в історії людства. Перший з них називається «золотим віком», тоді людина жила в повному щасті. Гесіод написав:

«Спершу безсмертнії боги, що їх на Олімпі оселя,

Рід золотий утворили людей...

Люди жили, мов боги ті безсумні й світлі душею,

Як від тяжко́го труда, так від горя далекі однако.

Старість до них не зближалась. Могучі на руки й на ноги

За́вжди на учтах вони веселились, не відавши лиха»

(переклад В. Свідзинського).

За грецькою міфологією, цей легендарний золотий вік закінчився, коли Епіметей взяв чарівну Пандору собі за дружину, котру отримав як подарунок від олімпійського бога Зевса. Якось Пандора зняла з великої посудини кришку, і миттю з неї розлетілись лихо, злидні та хвороби, що їх людство ніколи не мало позбутися.

37. Розкажіть давню китайську легенду про «рай» на зорі історії.

³⁷ Стародавні китайські легенди також розповідають про золотий вік за часу правління Хуан-Ді  (Жовтого імператора), що, за переказами, панував сто літ (XXVI сторіччя до н. е.). Вважається, що він винайшов усе, що пов’язано з цивілізацією: одяг і житло, засоби пересування, зброю й воєнну тактику, рільництво, ремесла, шовківництво, музику, мову, математику, календар тощо. За переказами, під час його панування «в Китаї не було ні злодіїв, ні бійок, а люди були скромні й жили в мирі. З року в рік були рясні врожаї завдяки своєчасному дощу й відповідній погоді. Але найдивовижнішим було те, що навіть звірі нікого не вбивали й хижі птахи не робили кривди. Коротко кажучи, історія Китаю почалась з раю». Донині китайці вважають себе нащадками Жовтого імператора.

38. Який висновок можна зробити з того, що усі легенди про початок історії людства подібні?

³⁸ Подібні легенди про період щастя та досконалості на початку людської історії знаходимо в релігіях багатьох інших народів: єгиптян, тибетців, перуанців, мексиканців та інших. Чи випадково всі ці далекі народи з цілком різною культурою, мовою та відмінними звичаями мають однакові поняття про своє походження? Чи випадково або через збіг обставин усі вони почали однаково пояснювати своє виникнення? Логіка й досвід показують, що це неможливо. Навпаки, у сплетенні всіх цих легенд повинні бути якісь спільні зерна правди про походження людини та її релігії.

39. Яку збірну картину можна скласти зі спільних елементів багатьох легенд про початки людства?

³⁹ У всіх легендах про початки людства і справді є чимало спільних елементів. Якщо ми складемо їх докупи, то отримаємо детальнішу картину про те, як Бог створив перших чоловіка і жінку й помістив  їх у рай. Спочатку вони були дуже задоволені й щасливі, але згодом збунтувалися. Цей бунт призвів до втрати досконалого раю, і вони були змушені важко й виснажливо працювати, мучитись та страждати. Зрештою люди настільки зіпсувалися, що Бог покарав їх великим потопом, який знищив усіх, за винятком однієї сім’ї. Коли ця сім’я розмножилась, деякі нащадки об’єдналися й з одвертою зневагою до Бога почали будувати величезну вежу. Бог розладнав цей план, змішавши їхні мови й розпорошивши їх аж до кінців землі.

40. Поясніть, який існує зв’язок між Біблією і легендами про походження релігій.

⁴⁰ Чи така збірна картина є виключно результатом чиїхось теоретизувань? Ні. Таку картину початків людства описує Біблія в перших 11 розділах книги Буття. Хоча ми не будемо тут обговорювати питання  про достовірність Біблії, слід зазначити, що біблійний опис ранньої історії людства відображений в основних елементах багатьох легенд *. Ця оповідь виявляє, що, коли люди почали розходитися з Месопотамії, вони забрали із собою спогади, досвід і погляди. З часом їх прикрасили, змінили, і вони стали підмурками релігій в кожній частині світу. Іншими словами, повернувшись до вищезгаданої аналогії, можна сказати, що опис у книзі Буття є кришталево чистим джерелом, з котрого різні релігії світу взяли ідеї про походження людини та релігії. До цього вони додали свої особливі доктрини та звичаї, але зв’язок між ними легко побачити.

41. Про що слід пам’ятати під час вивчення наступних розділів цієї книжки?

⁴¹ У наступних розділах цієї книжки ми детальніше обговоримо, як виникли й розвинулись окремі релігії. З них ви дізнаєтесь не тільки про те, чим вони відрізняються, але й чим подібні. Також ви зможете побачити місце кожної релігії в певний період людської історії та в історії самої релігії; які існують зв’язки між священними книгами або писаннями; який вплив справляли інші релігійні поняття на її засновників чи провідників і як релігія впливала на поведінку людей та хід історії. Пам’ятаючи про це під час дослідження довготривалих людських пошуків Бога, ви зможете ліпше зрозуміти правду про релігію та релігійні вчення.

[Примітки]

[Запитання для вивчення]

[Вставка на сторінці 23]

З приходом ери наукових досліджень і теорії еволюції у багатьох людей з’явилися сумніви щодо релігії.

[Вставка на сторінці 34]

Здається, що існувало спільне джерело, з якого кожна релігія почерпнула свої основні вірування.

[Рамка на сторінці 28]

 Чому людина релігійна?

▪ Автор книжки «Релігії людини» (англ.) Джон Б. Носс пише: «Усі релігії так або інакше твердять, що людина не є й не може бути незалежною. Вона не лише тісно пов’язана із зовнішніми силами Природи та Суспільства, але й залежна від них. Туманно або чітко вона розуміє, що не є самостійним джерелом сили й не може існувати незалежно від світу».

Подібну думку ми знайдемо в книжці «Релігії світу — від минулого до сучасності». Там говориться: «Вивчення релігії розкриває, що важливою її особливістю є потяг до змістовного життя, а також віра в те, що життя не є випадковим і безцільним. Пошуки сенсу життя ведуть до віри в силу, яка перевершує людину, і зрештою до віри у всесвітній або надлюдський розум, прагнення і воля котрого — підтримувати найвищі цінності людського життя».

Отже, релігія задовольняє найважливішу людську потребу, так як їжа заспокоює голод. Ми знаємо, що безладне споживання їжі може усунути муки голоду, але таке харчування кінець кінцем підірве наше здоров’я. Аби провадити здоровий спосіб життя, нам потрібна раціональна й поживна їжа. Ми теж потребуємо здорової духовної поживи, щоб зберігати духовне здоров’я. Ось чому Біблія говорить: «Не хлібом самим живе людина, але всім тим, що виходить із уст Господніх» (Повторення Закону 8:3).

[Карта на сторінці 39]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Розійшовшись з Месопотамії, люди взяли із собою релігійні уявлення й спогади.

ВАВИЛОН

ЛІДІЯ

СИРІЯ

ЄГИПЕТ

АССИРІЯ

МІДІЯ

ЕЛАМ

ПЕРСІЯ

[Ілюстрації на сторінці 21]

Будда, Конфуцій, Лютер та інші не створили релігії, а ввели зміни в релігійні системи, що вже існували.

[Ілюстрація на сторінці 25]

На думку австрійського психоаналітика Зігмунда Фрейда, релігія зумовлена страхом перед особистістю батька.

[Ілюстрація на сторінці 27]

Припущення, що Земля є центром Усесвіту, призвело до хибних висновків стосовно руху планет.

 [Ілюстрації на сторінці 33]

Чому в буддизмі й католицизмі стільки спільного?

Буддійська богиня милосердя з немовлям (Китай).

Католицька Мадонна з немовлям Ісусом.

Тибетський буддист використовує молитовний барабан і чотки.

Католичка молиться, перебираючи чотки.

[Ілюстрація на сторінці 36]

Китайські легенди розповідають про золотий вік за правління міфічного Хуан-Ді (Жовтого імператора).