ДИВИСЬ! Корабель тоне! Він розпадається на куски! Бачиш людей, які поскакали у воду? Декотрі вже доплили до берега. Чи то не Павло між ними? Зараз довідаємося, що з ним трапилось.

Пригадай собі, протягом двох років Павло був ув’язнений в Кесарії. Потім його та інших в’язнів посадили на корабель і відправили до Рима. Поблизу острова Крит знялася жахлива буря. Вітер так кидає корабель, що ним неможливо керувати. Вдень вони не бачать сонця, а вночі — зір. Зрештою після багатьох днів люди на кораблі втрачають надію на порятунок.

Тоді Павло став серед них і промовив: «Ніхто з вас не загине, загине тільки корабель. Бо минулої ночі мені з’явився ангел Божий і сказав: «Не бійся, Павле, бо треба тобі перед кесарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе».

Десь опівночі, на 14-й день після того, як знялась буря, моряки помітили, що вода вже не дуже глибока! Боячись налетіти на скелі, моряки закинули якір. Наступного дня виявилось, що вони у затоці. Моряки вирішили плисти до берега на кораблі.

Скерований до берега корабель натрапив на мілину й загруз. Хвилі кидають корабель, розбиваючи його. Сотник дає наказ: «Усі, хто вміє плавати, першими скачіть у воду та виходьте на берег. Решта стрибайте за ними, хапайтесь уламків корабля й держіться за них». Так і зробили. І таким чином усі 276 чоловік, що були на кораблі, врятувались, як і обіцяв ангел.

Острів називався Ма́льта, його жителі були дуже привітні. Вони доглядали за урятованими з корабля. Коли погода поліпшилась, Павла взяли на інший корабель, і він поплив до Рима.