СОЛОМОН стає царем, ще будучи неповнолітнім. Він сильно любить Єгову і слухається доброї поради, яку йому дає його батько Давид. Єгова дуже задоволений Соломоном і одної ночі каже йому уві сні: «Соломоне, що ти хочеш, щоб я дав тобі?»

При цьому Соломон відповідає: «Єгово, Боже мій, я дуже молодий і не знаю, як царювати. Дай же мені мудрості, щоб я правильно царював над твоїм народом».

Єгова задоволений Соломоновою просьбою. Отже він каже йому: «Оскільки ти просив мудрості, а не довгого життя або багатства, то зроблю тебе наймудрішим чоловіком, який будь-коли жив на землі. Я також дам тобі те, чого ти не просив,— багатство й славу».

Згодом до Соломона з великою проблемою звертаються дві жінки. «Я і ця жінка живемо в одному домі,— пояснює одна з них.— Я народила хлопчика, а через два дні вона теж народила хлопчика. Тієї ж ночі її немовлятко померло. Але коли я спала, вона поклала мертве дитя коло мене, а моє забрала. Прокинувшись, я глянула на мертве немовля і зрозуміла, що воно не моє».

При цьому інша жінка каже: «Ні! Живе немовлятко моє, а мертве — її!» Перша жінка відповідає: «Ні! Мертве немовлятко твоє, а живе — моє!» Ось так ці жінки сперечались. Що ж Соломон буде робити?

Він говорить, щоб подали меча, і, коли принесли, наказав: «Розітніть це живе немовля надвоє і дайте половину одній, а половину — другій».

«Ні! — крикнула справжня мати.— Прошу, не вбивайте його! Дайте дитину їй живою!» Але та друга жінка сказала: «Хай не буде ні мені, ні тобі; розтинайте надвоє».

Зрештою Соломон промовив: «Не вбивайте немовлятко! Дайте його першій жінці. Вона його справжня мати». Соломон знає це тому, що правдива мати дуже любить немовлятко і охоче віддасть його тій другій жінці, тільки щоб воно жило. Коли люди чують, як Соломон розв’язав цю проблему, то радіють, що мають такого мудрого царя.

Протягом Соломонового царювання Бог дуже благословляє людей: земля дає щедрі врожаї пшениці і ячменю, винограду, фіґ та інших плодів. Люди є добре одягнені й живуть у гарних домах. Усякого добра є більше, ніж їм потрібно.