Розділ 70

Ісус зціляє чоловіка, сліпого від народження

ХОЧА юдеї намагалися вкаменувати Ісуса, він залишається в Єрусалимі. У суботу він з учнями іде містом і зустрічає чоловіка, сліпого від народження. Учні запитують Ісуса: «Учителю, скажи, хто згрішив, що цей чоловік народився сліпим: він чи його батьки?»

Очевидно, учні, подібно до деяких рабинів, вірять, що людина може згрішити ще в материнській утробі. Але Ісус відповідає: «Не згрішив ані він, ані його батьки. Це сталося для того, щоб на ньому виявились Божі діла». Сліпота цього чоловіка не є наслідком якоїсь помилки чи гріха, вчинених ним або його батьками. Причиною людської недосконалості і всіх фізичних вад, у тому числі вродженої сліпоти, є гріх першої людини Адама. Але тепер вада цього чоловіка дає Ісусові можливість «виявити Божі діла».

Ісус наголошує, наскільки важливо виконувати такі діла. Він каже: «І поки ще день, ми повинні виконувати діла того, хто мене послав. Настає ніч, коли ніхто нічого робити не зможе. Тому, поки я ще у світі, я — світло для світу». Незабаром Ісус помре, його поглине морок смерті, і тоді він нічого не зможе робити. А поки цього не сталося, він — джерело світла для світу.

Сказавши ці слова, Ісус плює і змішує слину з землею. Потім він прикладає це до очей чоловіка і каже: «Іди, вмийся в купальні Сілоам». Чоловік робить те, що сказав Ісус, і прозріває. Як же він радіє, коли повертається: вперше в житті він бачить!

Сусіди та інші люди, які його знають, дивуються і питають: «Хіба це не той жебрак, який колись тут сидів?» «Так, це він»,— кажуть одні. «Ні, це не він, просто хтось схожий на нього»,— не можуть повірити інші. Але чоловік каже: «Це я».

— Як же в тебе відкрились очі? — хочуть знати люди.

— Чоловік на ім’я Ісус зробив глину, помазав нею мої очі і промовив: «Іди до Сілоаму та вмийся». Я пішов, умився і прозрів.

— А де зараз той чоловік? — запитують люди.

— Не знаю,— відповідає він.

Тоді люди відводять чоловіка, який колись був сліпим, до фарисеїв. Фарисеї теж починають розпитувати його, як він прозрів.

— Він приклав до моїх очей глину, після чого я вмився — і почав бачити,— пояснює чоловік.

Безумовно, фарисеї мали б тішитись за цього жебрака. Натомість вони починають звинувачувати Ісуса. «Цей чоловік не від Бога»,— твердять вони. Чому? «Бо не дотримується суботи». Але інші фарисеї заперечують: «Як може грішна людина виконувати такі чуда?» Отже, думки фарисеїв поділились.

Тоді вони питають чоловіка:

— А що ти скажеш про того, хто відкрив тобі очі?

— Він — пророк,— відповідає той.

Фарисеї не хочуть в це повірити. Вони вважають, що Ісус змовився з цим чоловіком, щоб обманути людей. Вони хочуть усе з’ясувати і тому кличуть батьків жебрака, щоб розпитати їх. Івана 8:59; 9:1—18.

▪ Чому чоловік народився сліпим і які неправильні уявлення існують з цього приводу?

▪ Що це за ніч, «коли ніхто нічого робити не зможе»?

▪ Як люди, які знають чоловіка, реагують на його зцілення?

▪ Чому думки фарисеїв щодо зцілення чоловіка поділись?