Розділ 43

Ісус навчає за допомогою прикладів

РОЗМОВА Ісуса з фарисеями, в якій він їм докоряє, очевидно, відбувається в Капернаумі. Пізніше того самого дня Ісус виходить з дому і йде до Галілейського моря, куди сходиться багато людей. Там він сідає у човен і, трохи відпливши, починає навчати про небесне Царство людей, які залишилися стояти на березі. Він робить це за допомогою притч, або прикладів, взятих з повсякденного життя.

Спочатку Ісус розказує про сіяча, який вийшов сіяти. Одне насіння падає при дорозі, але його видзьобують птахи. Інше насіння падає у ґрунт, який тонким шаром вкриває каміння. Оскільки молоді рослини не можуть вкоренитись достатньо глибоко, то вони гинуть під палючим сонцем. Ще інше насіння падає між терни, але терни виростають і заглушують його. А ще трохи насіння падає на добру землю і починає давати плоди у сто, в шістдесят і в тридцять разів більше, ніж було посіяно.

В іншому прикладі Ісус порівнює Боже Царство з чоловіком, який сіє насіння. Минають дні, чоловік лягає спати і встає, а весь цей час насіння росте, хоча він не знає як. Насіння виростає саме по собі і родить зерно. Коли зерно дозріває, чоловік збирає врожай.

Ісус наводить третій приклад про чоловіка, який посіяв добре насіння, але «поки люди спали», прийшов ворог і посіяв серед пшениці бур’яни. Слуги чоловіка питають його, чи не повиривати їм бур’яни. Але той відповідає: «Не треба, щоб, вириваючи бур’яни, ви часом не вирвали й пшениці. Нехай і те, і те росте разом до жнив, а під час жнив я скажу женцям спочатку позбирати бур’яни, позв’язувати їх у снопи і спалити, а потім піти та зібрати до моєї комори пшеницю».

Далі Ісус розказує людям, які стоять на березі, ще два приклади. Він пояснює, що «небесне Царство» подібне до гірчичного зернятка, яке посіяв чоловік. Ісус каже, що це насіння найдрібніше з усіх, але коли виростає, то стає найбільшою городньою рослиною. Воно робиться деревом, і в його вітті селяться птахи.

Сьогодні дехто закидає, що існує дрібніше насіння, ніж гірчичне. Але Ісус, наводячи цей приклад, не дає уроку ботаніки. З-поміж насіння, яке було відоме мешканцям Галілеї в той час, гірчичне зернятко дійсно було найдрібнішим. Слухачі зрозуміли, що Ісус хотів за допомогою цього прикладу розповісти про надзвичайний ріст.

Насамкінець Ісус порівнює «небесне царство» із закваскою, яку жінка взяла і поклала в три великі міри борошна. З часом заквасилося все тісто.

Навівши ці п’ять прикладів, Ісус розпускає людей і повертається у дім, де він зупинився. Невдовзі туди приходять дванадцять апостолів та інші учні.

Чого нас вчать приклади Ісуса

Учнів зацікавив новий метод навчання, який Ісус використав, промовляючи до людей на узбережжі. Звичайно, вони вже чули, як Ісус наводив приклади, але він ще ніколи не розповідав стільки за один раз. Тож вони питають: «Чому, коли ти навчаєш, то постійно використовуєш приклади?»

Перш за все тому, що цим він сповнює такі пророчі слова: «Розкрию уста свої та наведу приклади, і сповіщу те, що приховувалось ще від заснування світу». Але є також інша причина. Він використовує приклади, щоб виявити стан серця людей.

Насправді більшість людей бачать в Ісусі лише вмілого оповідача і чудотворця. Вони не сприймають його як Господа, якому треба служити і за яким треба самовіддано йти. Вони не хочуть міняти свої погляди і спосіб життя, не бажають, щоб його звістка справляла на них аж такий сильний вплив.

Тому Ісус каже: «Я навчаю їх за допомогою прикладів, бо, дивлячись, вони дивляться надаремно, і, слухаючи, слухають надаремно, і не розуміють суті сказаного. На них сповнюються слова з пророцтва Ісаї: “...Бо їхнє серце огрубіло”».

Однак далі Ісус говорить: «Щасливі ви, бо очі ваші бачать і вуха ваші чують. Правду кажу вам: багато пророків і праведних людей дуже хотіли побачити те, що бачите ви, але не побачили, і почути те, що чуєте ви, але не почули».

Дванадцять апостолів і ті, хто прийшов з ними, мають сприйнятливе серце. Тому Ісус каже: «Вам дано зрозуміти священні таємниці небесного царства, а їм — ні». Оскільки учні Ісуса хочуть зрозуміти значення прикладів, він пояснює їм приклад про сіяча.

Ісус розповідає, що «насіння — це Боже слово», а земля — це серце. Про насіння, посіяне у тверду землю при дорозі, він каже: «Приходить Диявол і забирає слово з їхніх сердець, щоб вони не повірили й не отримали спасіння».

Кам’янисте місце, куди впало інше насіння, представляє серця людей, які приймають слово з радістю. Але через те що слово не може глибоко вкоренитись у їхніх серцях, вони відпадають, коли приходить пора випробувань.

Насіння, що падає між терни, зображає людей, які чують слово, але тривоги, багатство та втіхи цього життя поглинають їх і повністю заглушують слово. Такі люди нічого не доводять до кінця.

А коли насіння падає на добру землю, то, за словами Ісуса, це означає, що люди з добрим та чистим серцем, почувши слово, зберігають його і витривало приносять плід.

Які ж благословення отримали учні, звернувшись до Ісуса за поясненням цих прикладів! Ісус хоче, щоб люди розуміли його приклади і навчались через них правди. Він запитує: «Хіба світильник приносять для того, щоб поставити під мірильну посудину чи під ліжко?» Ні, «його приносять, щоб поставити на підставку». Ісус додає: «Тож звертайте увагу на те, як ви слухаєте».

Поблагословлені додатковими повчаннями

Отримавши пояснення прикладу про сіяча, учні хочуть дізнатися більше. «Поясни нам,— просять вони Ісуса,— приклад про бур’яни на полі».

Учні Ісуса ставляться до його навчання зовсім не так, як люди, що слухали його на березі моря. Ті люди не мають щирого бажання дізнатись про значення прикладів, їм достатньо просто послухати Ісуса. Протиставляючи тим людям своїх допитливих учнів, які прийшли до нього в дім, Ісус каже:

«Якою мірою міряєте, такою буде відміряно й вам. І буде навіть додано». Учні «відміря́ють» Ісусу щиру цікавість та увагу, і тому поблагословлені додатковими повчаннями. Отже, відповідаючи на питання своїх учнів, Ісус пояснює:

«Сіяч, який посіяв добре насіння,— це Син людський, поле — це світ, добре насіння — сини царства, бур’яни — сини Злого, а ворог, який посіяв їх,— це Диявол, жнива — закінчення цієї системи, а женці — ангели».

Пояснивши кожну деталь цього прикладу, Ісус показує, як він сповниться. Ісус каже, що під час закінчення цієї системи женці, тобто ангели, відділять фальшивих християн, які нагадують собою бур’яни, від справжніх «синів царства». На «синів Злого» чекатиме знищення, а сини царства, «праведні», сяятимуть, як сонце, в царстві свого Батька.

Далі Ісус розповідає своїм допитливим учням ще три приклади. Спочатку він говорить: «Небесне царство можна прирівняти також до скарбу, захованого в полі. Коли чоловік знайшов цей скарб, то сховав його і на радощах пішов, продав увесь свій маєток і купив те поле».

«А ще,— продовжує Ісус,— небесне царство можна прирівняти до мандрівного купця, який шукає гарних перлин. Знайшовши одну дорогоцінну перлину, він пішов та зараз же продав увесь свій маєток і купив її».

Ісус подібний до чоловіка, який знайшов захований скарб, і до купця, який знайшов дорогоцінну перлину. Ісус, так би мовити, продав усе, коли залишив почесне становище на небі, щоб стати простою людиною. І тепер на землі він зносить ганьбу та запекле переслідування, доводячи, що гідний бути Правителем Божого Царства.

Послідовники Ісуса також повинні продати все, щоб отримати величну нагороду — стати співправителями Христа або земними підданими Царства. Чи для нас справи Божого Царства також є значно ціннішими, ніж все інше в житті, і чи ми дорожимо ними, наче скарбом та дорогоцінною перлиною?

У кінці Ісус прирівнює «небесне царство» до невода, в який потрапила всіляка риба. Рибу перебирають, непридатну викидають, а добру залишають. Як каже Ісус, саме так буде під час закінчення цієї системи: ангели відділять злих від праведних, віддавши злих на знищення.

Ісус започаткував символічне ловлення риби, коли наказав своїм першим учням бути «ловцями людей». Під наглядом ангелів ця праця триває вже багато століть. Нарешті настає час витягти «невід», який символізує працю проповідування про Царство. Завдяки цій праці у невід потрапляє всіляка риба.

Непридатну рибу знищують, а добру залишають. Якщо ми, подібно до учнів Ісуса, прагнемо дізнатися і зрозуміти більше, то будемо поблагословлені не лише додатковими повчаннями, але й вічним життям. Матвія 13:1—52; Марка 4:1—34; Луки 8:4—18; Псалом 78:2; Ісаї 6:9, 10.

▪ Де і коли Ісус навчає людей за допомогою прикладів?

▪ Які п’ять прикладів Ісус розповідає людям?

▪ Чому Ісус каже, що гірчичне зернятко найдрібніше з усього насіння?

▪ Чому Ісус навчає, використовуючи приклади?

▪ З чого видно, що учні Ісуса відрізняються від решти людей?

▪ Як Ісус пояснює приклад про сіяча?

▪ Чим учні Ісуса відрізняються від людей, які слухали його на березі?

▪ Кого або що символізують: сіяч, поле, добре насіння, ворог, жнива і женці?

▪ Які ще три приклади розповідає Ісус і чого ми з них вчимося?