Розділ 19

Ісус навчає самарянку

ДОРОГОЮ з Юдеї в Галілею Ісус та його учні проходять через Самарію. Опівдні, втомившись, вони зупиняються перепочити біля колодязя неподалік від міста Сихар. Цей колодязь, який викопав Яків за багато століть до часів Ісуса, зберігся аж до наших днів і розташовується біля сучасного міста Наблус.

Поки Ісус відпочиває, його учні йдуть у місто, щоб купити харчів. Коли до колодязя приходить по воду самарянка, Ісус просить її: «Дай мені напитися».

Загалом юдеї і самаряни не спілкуються між собою через глибоко вкорінене упередження. Тому жінка здивовано запитує:

— Як це ти, юдей, просиш води в мене, самарянки?

— Якби ти знала... хто каже тобі: «Дай мені напитися», ти б сама попросила його, і він дав би тобі живої води,— говорить у відповідь Ісус.

— Пане,— каже вона,— ти навіть відра не маєш, щоб зачерпнути води, а колодязь глибокий. Звідки ж ти візьмеш живу воду? Невже ти більший від нашого прабатька Якова, який дав нам цей колодязь та пив з нього сам, і його сини, і худоба?

— Кожен, хто п’є цю воду, відчуватиме спрагу знову,— каже Ісус,— а хто питиме воду, яку дам я, ніколи не відчує спраги. Бо вода, яку дам йому я, стане в ньому джерелом, котре битиме через край і даватиме вічне життя.

— Пане, дай мені тієї води, щоб я вже не хотіла пити і не приходила сюди по воду,— просить жінка.

— Іди поклич свого чоловіка та повертайся,— каже їй Ісус.

— Я не маю чоловіка.

— Правильно ти кажеш: «Я не маю чоловіка»,— погоджується Ісус,— бо в тебе було п’ять чоловіків, а той, кого маєш тепер,— не чоловік тобі.

— Пане, бачу, ти — пророк,— каже здивована жінка. Її цікавить духовне, і це видно з її подальших слів: «Наші прабатьки поклонялися на цій горі [на поблизькій горі Ґарізім], а ви [юдеї] кажете, що потрібно поклонятися в Єрусалимі».

Але Ісус пояснює, що місце поклоніння — це не головне. Він говорить: «Настає час... коли правдиві поклонники будуть поклонятися Батькові в дусі та в правді, бо саме таких поклонників він собі шукає. Бог є Дух, і ті, хто йому поклоняється, повинні поклонятися в дусі та в правді».

Ісусові слова справляють на жінку глибоке враження.

— Я знаю, що має прийти Месія, якого називають Христос,— говорить вона.— І коли він прийде, то відкрито розкаже нам про все.

— Той, хто зараз говорить з тобою, і є ним,— каже Ісус.

Подумайте: ця жінка приходить по воду опівдні, очевидно, щоб не зустрічатися з іншими жінками, котрі зневажають її за спосіб життя, який вона веде. І саме їй Ісус виявляє велику честь! Він говорить їй те, чого прямо не говорив ще нікому. А що ж відбувається потім?

Багато самарян починає вірити в Ісуса

Коли учні приносять із Сихара їжу, то бачать, що Ісус сидить біля колодязя Якова і розмовляє з самарянкою. У той час як вони підходять ближче, жінка залишає посудину для води і йде в місто.

Глибоко вражена словами Ісуса, самарянка говорить мешканцям міста: «Ходіть подивіться на чоловіка, котрий розказав мені про все, що я робила у своєму житті». Потім, сподіваючись розпалити їхню цікавість, вона додає: «Чи це не Христос?» Своїм запитанням вона досягає мети: люди йдуть, щоб побачити Ісуса на власні очі.

Тим часом учні вмовляють Ісуса поїсти того, що вони принесли. Але він відповідає: «Я маю їжу, про котру ви не знаєте».

«Невже хтось приніс йому поїсти?» — питають учні один одного. Ісус пояснює: «Моя їжа — виконувати волю того, хто мене послав, і завершити його справу. Хіба ви не говорите, що до жнив залишилося ще чотири місяці?» А далі Ісус говорить про духовні жнива: «Підведіть свої очі й погляньте на поля — вони пополовіли та готові до жнив. І вже отримує свою плату жнець та збирає для вічного життя плоди, аби як сіяч, так і жнець раділи разом».

Можливо, Ісус уже знає, які результати принесла його розмова з самарянкою: завдяки її свідченню багато людей повірить у нього. Жінка свідчить мешканцям міста: «Він розповів мені про все, що я робила у своєму житті». Тому, коли люди з Сихара приходять до Ісуса, то просять його залишитися в їхньому місті і навчати їх. Ісус приймає запрошення і зупиняється в них на два дні.

Послухавши Ісуса, багато інших самарян також починають вірити в нього. Вони говорять жінці: «Тепер ми віримо не лише через те, що ти нам розповіла; ми вже самі почули і зрозуміли, що цей чоловік — справді спаситель світу». Самарянка подає нам чудовий приклад у тому, як свідчити про Христа, намагаючись викликати у слухачів цікавість і бажання дізнатись більше.

Як ви пам’ятаєте, до жнив залишається чотири місяці (мабуть, йдеться про жнива ячменю, які в Палестині відбуваються навесні). Тож зараз, напевно, листопад або грудень. Це означає, що від Пасхи 30 року н. е. Ісус та його учні провели в Юдеї близько восьми місяців, навчаючи і хрестячи людей. Тепер вони вирушають додому в Галілею. Що їх там чекає? Івана 4:3—43.

▪ Чому самарянку дивує те, що Ісус розмовляє з нею?

▪ Чого Ісус навчає її про живу воду і про те, де треба поклонятися Богу?

▪ Як Ісус відкриває їй, хто він, і що в цьому дивного?

▪ Яке свідчення дає самарянка і з яким результатом?

▪ Який зв’язок між їжею Ісуса і жнивами?

▪ Як можна дізнатись, скільки часу Ісус служив у Юдеї після Пасхи 30 року н. е.?