Розділ 48

Ісус іде з дому Яіра в Назарет

ЗА ЦЕЙ день Ісус зробив дуже багато: повернувся човном з Десятимістя до Капернаума, зцілив жінку, яка страждала від кровотечі, і воскресив доньку Яіра. Але день ще не закінчився. Очевидно, дорогою з дому Яіра за Ісусом ідуть двоє сліпих і кричать: «Змилосердься над нами, Сину Давидів».

Називаючи Ісуса Давидовим Сином, ці чоловіки виявляють свою віру в те, що Ісус — це спадкоємець Давидового трону, а отже, обіцяний Месія. Але Ісус робить вигляд, що ігнорує їхні прохання, можливо, для того, аби випробувати їхню наполегливість. Однак чоловіки не знеохочуються. Сліпі йдуть за Ісусом до самого дому, де він зупинився, і, коли він входить туди, вони підходять до нього.

Ісус запитує їх:

— Скажіть, ви вірите, що я можу це зробити?

— Так, Господи,— впевнено відповідають вони.

Тоді Ісус торкається їхніх очей і говорить: «Нехай вам буде за вашою вірою». Вони відразу ж прозрівають! Ісус застерігає їх: «Дивіться, щоб ніхто не дізнався про це». Але від великої радості вони нехтують застереженням Ісуса і розповідають про нього у всій цій місцевості.

Коли ті чоловіки йдуть, до Ісуса приводять чоловіка, якого демон опанував і зробив німим. Ісус виганяє демона, і німий відразу починає говорити. Спостерігаючи за цими чудесами, люди дивуються і кажуть: «Такого ще не бачив ніхто в Ізраїлі».

На те, що відбувається, дивляться також фарисеї. Вони не можуть заперечити, що Ісус здійснив ці чуда. Однак через своє вперте невірство вони знову звинувачують Ісуса в тому, що його чуда не від Бога. «Він виганяє демонів за допомогою володаря демонів»,— кажуть вони.

Невдовзі після цих подій Ісус повертається у своє рідне місто Назарет, і цього разу з ним ідуть його учні. Минув майже рік з того часу, як він навчав у синагозі рідного міста. Спочатку люди захоплювались тим, як він говорив, але потім образились на його слова і навіть намагались його вбити. Тепер Ісус, виявляючи милосердя, робить ще одну спробу допомогти своїм колишнім сусідам.

В інших місцях, де бував Ісус, люди приходили до нього натовпами, але тут цього, очевидно, не стається. Тож у суботу він іде навчати в синагогу. Більшість тих, що слухають його, дивуються. «Звідки в цього чоловіка така мудрість і сила, щоб виконувати могутні діла? — питають вони.— Хіба він не син теслі? Хіба його мати — не Марія, і хіба Яків, Йосип, Симон і Юда — не його брати? А сестри його? Хіба всі вони не з нами? Звідки ж у нього все це?»

Вони думають, що Ісус — звичайна людина: він виріс на їхніх очах і вони знають його родичів. Як він може бути Месією? Тож попри всі докази — його велику мудрість і чудеса — вони відкидають його. Через близькі родинні стосунки навіть члени сім’ї Ісуса не вірять в нього. Тому Ісус робить висновок: «Пророка шанують скрізь, тільки не в рідних краях, у рідному домі або серед родичів».

Ісус дивується їхньому невірству. Він зціляє в Назареті лише кількох хворих, покладаючи на них руки, і більше не виконує там жодних чудес. Матвія 9:27—34; 13:54—58; Марка 6:1—6; Ісаї 9:6.

▪ На що вказує те, що сліпі чоловіки називають Ісуса «Сином Давидовим»?

▪ Як фарисеї пояснюють чудеса Ісуса?

▪ Чому можна сказати, що Ісус виявляє милосердя, коли знову повертається до Назарета, щоб допомогти його мешканцям?

▪ Як Ісуса приймають у Назареті і чому?