Розділ 84

Бути учнем — велика відповідальність

ВИЙШОВШИ з дому фарисейського начальника, який, очевидно, є членом Синедріону, Ісус продовжує свою подорож до Єрусалима. За ним ідуть численні натовпи людей. Але що їх спонукує іти за Христом? Що означає бути справжнім послідовником Ісуса?

У дорозі Ісус повертається до натовпу людей і говорить те, що, можливо, їх дуже дивує: «Якщо хтось прийде до мене й не зненавидить свого батька, матері, дружини, дітей, братів і сестер, а навіть власної душі, то не може бути моїм учнем».

Що хоче сказати Ісус? Він не має на увазі, що його послідовники повинні буквально ненавидіти своїх родичів. «Зненавидіти» рідних означає любити їх менше, ніж Ісуса. Про Якова, прабатька Ісуса, сказано, що він кохав Рахіль, а Лія була ним «зненавиджена». Це означає, що Яків любив Лію менше, ніж її сестру Рахіль.

Зверніть також увагу, що, за словами Ісуса, його учень має ненавидіти «навіть власну душу», тобто життя. Цими словами Ісус хоче показати, що правдивий учень повинен любити його більше за своє життя. Отже, Ісус наголошує: той, хто стає його учнем, бере на себе велику відповідальність. Такий крок треба добре обдумати.

Ісусового учня чекають труднощі і переслідування. Це видно з подальших слів Ісуса: «Хто не несе свого стовпа мук і не йде за мною, той учнем моїм бути не може». Отже, правдивий учень має бути готовий знести таку саму ганьбу, як Ісус, і, якщо необхідно, навіть померти від рук Божих ворогів, як це невдовзі станеться з Ісусом.

Тому люди, які ходять за Ісусом, повинні добре обдумати, що означає бути його учнем. Ісус підкреслює це за допомогою такого прикладу: «Скажімо, хто з вас, бажаючи побудувати вежу, спершу не сяде й не порахує витрат, щоб з’ясувати, чи йому вистачить коштів завершити її? Інакше, якщо він закладе фундамент, але не зможе докінчити вежу, всі, хто бачитиме це, піднімуть його на сміх, кажучи: “Цей чоловік почав будувати, але докінчити не зміг”».

Тож Ісус показує людям, які за ним ходять, що той, хто хоче стати його учнем, повинен бути впевненим, що зможе виконати всі обов’язки, пов’язані з цим, подібно як чоловік, який хоче побудувати вежу, спочатку перевіряє, чи має достатньо засобів для її будівництва. Далі Ісус наводить ще один приклад:

«Або який цар, вирушаючи на війну проти іншого царя, спершу не сяде й не порадиться, чи зможе з десятитисячним військом подолати того, хто йде на нього з двадцятитисячним? Якщо ж він бачить, що не зможе, то, коли той цар ще далеко, відряджає до нього послів і просить про мир».

Потім Ісус пояснює суть своїх прикладів, кажучи: «Отже, будьте певні: жоден з вас, хто не розпрощається з усім своїм майном, не зможе бути моїм учнем». До цього повинні бути готові ті, хто ходить за Ісусом, а також всі, хто дізнається правду про нього. Якщо людина стає учнем Ісуса, вона має бути готова пожертвувати всім, чим володіє,— всім своїм майном і навіть життям. А чи ви готові до цього?

«Сіль, звичайно, добра річ»,— каже далі Ісус. У своїй Нагірній проповіді він казав, що його учні є «сіллю землі», тобто що вони позитивно впливають на людей, подібно як буквальна сіль зберігає від зіпсуття. «Але якщо сіль втратить силу, чим же її приправити? — питає Ісус.— Тоді вона непридатна ні для ґрунту, ні як добриво, і люди викидають її. Хто має вуха, нехай слухає».

Отже, Ісус показує, що навіть ті учні, які вже якийсь час перебувають з ним, повинні і далі з неослабною рішучістю йти цим шляхом. Інакше вони стануть посміховиськом для світу та непридатними в очах Бога і, що гірше, будуть ганьбити його. В результаті їх викинуть, тобто знищать, наче зіпсуту сіль, що втратила свої властивості. Луки 14:25—35; Буття 29:30—33; Матвія 5:13.

▪ Що означає «зненавидіти» своїх родичів і самого себе?

▪ Які два приклади наводить Ісус і що вони означають?

▪ У чому зміст Ісусових завершальних слів про сіль?