Розділ 94

Важливість молитви і смирення

РАНІШЕ, коли Ісус був в Юдеї, він навів приклад про те, що необхідно бути наполегливим у молитві. Тепер, під час своєї останньої подорожі в Єрусалим, він знову наголошує на потребі безупинно молитись. Ісус, очевидно, далі перебуває в Самарії або Галілеї, коли розказує своїм учням такий приклад:

«В одному місті був собі суддя, який і Бога не боявся, і людей не поважав. Жила також у тому місті вдова, що постійно приходила до нього та просила: “Розсуди мене справедливо з моїм противником”. Суддя деякий час не хотів їй допомагати, але зрештою сказав сам до себе: “Хоч і Бога я не боюсь, і людей не поважаю, та оскільки ця вдова надокучає мені, розсуджу справедливо її справу, щоб вона більше не приходила й не добивала мене”».

Далі Ісус пояснює значення цього прикладу: «Чуєте, що сказав цей неправедний суддя? Чи ж Бог не подбає про те, аби заради його вибранців, котрі день і ніч волають до нього про допомогу, було встановлено справедливість, хоча в їхньому випадку він і виявляє довготерпіння?»

Ці слова Ісуса не означають, що Бог Єгова чимось схожий на неправедного суддю. Але якщо навіть неправедний суддя відгукується на наполегливі прохання, то немає сумніву, що праведний і добрий Бог відповість на невпинні благання свого народу. Тож Ісус продовжує: «Говорю вам: він [Бог] обов’язково зробить це, притому дуже швидко».

Часто простим і бідним людям відмовляють у справедливості, тимчасом як до впливових і багатих ставляться прихильно. Однак Бог не тільки подбає про те, щоб злі були справедливо покарані, але й поведеться справедливо зі своїми служителями, давши їм вічне життя. Проте скільки людей переконані в тому, що Бог «дуже швидко» відновить справедливість?

Говорячи головним чином про віру в силу молитви, Ісус запитує: «Коли прийде Син людський, то чи знайде він справжню віру на землі?» Хоча це запитання залишається без відповіді, можна зробити висновок, що під час Христового приходу в царській владі мало хто виявлятиме таку віру.

Серед тих, хто слухає Ісуса, є люди, які надто впевнені у своїй вірі. Вони вважають себе праведними і дивляться на інших звисока. Можливо, так поводяться навіть деякі Ісусові учні. Тому для цих людей Ісус розказує приклад.

«Два чоловіки ввійшли у храм помолитися — один фарисей, а другий збирач податків. Фарисей встав і почав молитися подумки: “Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші — здирники, неправедні, перелюбники, або навіть як он той збирач податків. Я пощу двічі на тиждень і даю десятину з усього, що набуваю”».

Фарисеї відомі тим, що виявляють прилюдно свою праведність, намагаючись справити враження на інших. Щопонеділка і щочетверга вони дотримуються посту, який самі собі встановили, а також ретельно платять десятину з незначних польових трав. Кілька місяців тому вони показали свою зневагу до простих людей під час свята Наметів, сказавши: «Ці люди взагалі не знають Закону [тобто фарисейського тлумачення цього Закону], вони прокляті».

Продовжуючи свій приклад, Ісус говорить про одного такого «проклятого» чоловіка: «Збирач же податків стояв віддалік, не наважуючись навіть піднести очей до неба. Він тільки бив себе в груди і говорив: “Боже, будь милосердним до мене, грішника”». Збирач податків смиренно визнав свої провини, тому Ісус говорить про нього: «Кажу вам, цей чоловік повертатиметься додому, виявившись праведнішим, ніж фарисей; бо кожен, хто звеличується, буде принижений, а хто упокорюється, буде звеличений».

Таким чином, Ісус ще раз підкреслює важливість смирення. Оскільки учні Ісуса виросли у суспільстві, в якому самовдоволені фарисеї мають сильний вплив, а становищу і посаді надається великої ваги, не дивно, що це позначилось і на них. Але який чудовий урок смирення дає їм Ісус! Луки 18:1—14; Івана 7:49.

▪ Чому неправедний суддя задовольняє прохання вдови і який урок можна взяти з цього Ісусового прикладу?

▪ Якої віри буде шукати Ісус під час свого приходу?

▪ Кого стосується Ісусів приклад про фарисея і збирача податків?

▪ Якого мислення, характерного для фарисеїв, потрібно уникати?