Розділ 61

Зцілення юнака, опанованого демоном

ПІД час відсутності Ісуса, Петра, Якова та Івана, які, очевидно, перебувають на горі Гермон, інші учні опиняються в скрутному становищі. Повернувшись, Ісус відразу помічає — щось негаразд. Книжники сперечаються з його учнями, і довкола них зібрався численний натовп. Помітивши Ісуса, люди дивуються, підбігають до нього й починають вітатися з ним. «Про що ви сперечаєтесь?» — запитує Ісус.

Тоді з натовпу виходить один чоловік, падає на коліна перед Ісусом і пояснює: «Учителю, я привів до тебе свого сина, бо він має духа, який позбавляє його дару мови. Де тільки він схопить сина, там і кидає його на землю, а той пускає піну, скрегоче зубами і повністю знесилюється. Я просив твоїх учнів вигнати його, але вони так і не змогли цього зробити».

Книжники, мабуть, піднімають на сміх учнів через те, що їм не вдається зцілити хлопця. Саме в цей напружений момент приходить Ісус. «О покоління безвірне! — каже він.— Скільки мені ще бути з вами? Скільки ще терпіти вас?»

Ісус, очевидно, звертається до всіх присутніх, але в першу чергу, безперечно, до книжників, які завдають прикрощів його учням. Потім він просить привести до нього юнака. Однак коли хлопець наближається до Ісуса, демон кидає його на землю і зводить його тіло сильними корчами. Юнак качається по землі, пускаючи піну.

— Скільки часу це в нього? — питає Ісус.

— Ще з дитинства. Дух не раз хотів його погубити: кидав то в вогонь, то в воду,— відповідає батько і благає: — Отже, якщо можеш щось зробити, змилосердься над нами і допоможи.

Батько цього юнака, мабуть, вже багато років шукав допомоги. І тепер, коли учням Ісуса не вдалося зцілити хлопця, батько у відчаї. У відповідь на розпачливе прохання цього чоловіка Ісус підбадьорює його:

— Кажеш: «Якщо можеш»? Для того, хто вірить, можливе все.

— Вірю! — відразу вигукує батько і просить: — Допоможи, якщо мені в чомусь бракує віри!

Коли Ісус помічає, що до нього збігається багато людей, він докоряє демону: «Духу німоти й глухоти, наказую тобі: вийди з нього і більше ніколи не повертайся». Виходячи з хлопця, демон знову змушує його кричати і зводить його тіло сильними корчами. Потім, оскільки юнак нерухомо лежить на землі, більшість людей починає говорити: «Він помер!» Але Ісус бере хлопця за руку, і той встає.

Раніше, коли Ісус посилав учнів проповідувати, вони виганяли демонів. Тому тепер, увійшовши в дім, вони запитують Ісуса наодинці: «Чому ми не змогли його вигнати?»

Ісус пояснює, що їм бракує віри, кажучи: «Такий рід не змусиш вийти, хіба що молитвою». Очевидно, щоб вигнати такого сильного демона, як цей, потрібно було підготуватись. Необхідно було твердо вірити і молитися до Бога про силу і допомогу.

Тоді Ісус додає: «Правду кажу вам: якщо ви будете мати віру хоча б з гірчичне зернятко, то скажете цій горі: “Пересунься звідси он туди” — і вона пересунеться, і нічого не буде для вас неможливого». Якою ж сильною може бути віра!

Перешкоди і труднощі, які заважають нам робити поступ у служінні Єгові, можуть здаватися такими ж нездоланними і великими, як високі гори. Але Ісус показує, що треба розвивати віру у своїх серцях, зрощувати і зміцняти її. Тоді наша віра стане настільки сильною, що допоможе долати перешкоди і труднощі, які, наче гори, стоять на нашому шляху. Марка 9:14—29; Матвія 17:19, 20; Луки 9:37—43.

▪ Що бачить Ісус, коли повертається з гори Гермон?

▪ Як Ісус підбадьорює батька юнака, опанованого демоном?

▪ Чому учням не вдалося вигнати демона?

▪ Наскільки сильною, за словами Ісуса, може стати віра?