Розділ 115

Зчиняється суперечка

ТРОХИ раніше цього вечора Ісус помив апостолам ноги, давши їм чудовий урок смиренного служіння. Потім він започаткував Спомин своєї смерті, яка невдовзі його чекає. Тепер відбувається щось дуже несподіване, особливо якщо взяти до уваги недавні події. Між апостолами зчиняється гостра суперечка про те, хто з них найбільший! Мабуть, це продовження їхньої колишньої суперечки.

Можливо, ви пригадуєте, що після преображення Ісуса на горі апостоли також сперечалися, хто з них найбільший. Крім того, Яків та Іван просили Ісуса дати їм почесні місця в Царстві, що призвело до ще більшої незгоди між апостолами. Ісус проводить разом з апостолами останній вечір, і як же йому, мабуть, сумно бачити, що вони знову сваряться! Що він робить?

Ісус не картає апостолів за таку поведінку, а знову терпеливо переконує їх: «Царі народів зверхньо панують над людьми, і ті, хто має владу, називаються Добродійниками. Та ви не повинні бути такими, як вони. (...) Бо хто більший: той, хто сидить за столом, чи той, хто прислуговує? Хіба не той, хто сидить за столом?» Далі, нагадуючи їм про свій приклад, він говорить: «Я ж серед вас як той, хто прислуговує».

Попри свою недосконалість апостоли залишилися вірними Ісусу під час його випробувань. Тому він каже: «Я укладаю з вами угоду про царство, як і мій Батько уклав угоду зі мною». Завдяки цій угоді з Ісусом його вірні послідовники будуть разом з ним царювати. Ця угода поширюється тільки на обмежену кількість осіб — 144 000.

Хоч апостоли мають чудову надію правити разом з Христом у Царстві, однак тепер вони ще духовно слабкі. «Усі ви спіткнетесь через те, що станеться зі мною цієї ночі»,— каже Ісус. Але, сказавши Петру про те, що він молився за нього, Ісус настійно просить: «Ти ж, коли повернешся, зміцни своїх братів».

«Діти,— пояснює Ісус,— я пробуду з вами недовго. Ви будете мене шукати, але те, що я казав юдеям, тепер кажу і вам: “Куди я йду, ви прийти не можете”. Даю вам нову заповідь: любіть одні одних. Як я вас полюбив, так любіть одні одних і ви. По тому всі розпізнають, що ви мої учні, коли між вами буде любов».

— Господи, куди ти йдеш? — питає Петро.

— Куди я йду, зараз ти не зможеш за мною піти,— відповідає Ісус,— але потім підеш.

— Господи, чому не можу піти за тобою тепер? — хоче знати Петро.— Я готовий навіть душу свою віддати за тебе.

— Ти навіть душу готовий віддати за мене? — запитує Ісус.— Правду кажу тобі: ще сьогодні, цієї ночі, перш ніж двічі заспіває півень, навіть ти тричі зречешся мене.

— Хоч би мені довелося померти з тобою,— заперечує Петро,— нізащо не зречуся.

Інші апостоли починають говорити те саме, а Петро вихваляється: «Навіть якщо всі спіткнуться через те, що станеться з тобою, я ніколи не спіткнуся!»

Ісус нагадує апостолам, як він відправляв їх проповідувати по Галілеї без гаманця і без торби, а потім питає:

— Чи вам бракувало чогось?

— Ні! — відповідають вони.

— Тепер же той, хто має гаманець, нехай візьме його, а також торбу,— радить Ісус,— і хто не має меча, нехай продасть вбрання і купить його. Говорю ж вам, на мені має виконатися написане: «І був він зарахований до беззаконників». Бо сказане про мене вже виконується.

Тут Ісус говорить про час, коли його приб’ють до стовпа разом зі злочинцями, беззаконниками. Він також попереджає, що його послідовники зазнають жорстокого переслідування.

— Господи, ось тут два мечі,— кажуть апостоли.

— Цього достатньо,— відповідає Ісус.

Як ми побачимо, те, що вони мають з собою мечі, невдовзі дозволить Ісусу подати їм ще один важливий урок. Матвія 26:31—35; Марка 14:27—31; Луки 22:24—38; Івана 13:31—38; Об’явлення 14:1—3.

▪ Чому суперечка апостолів така несподівана?

▪ Як Ісус залагоджує цю суперечку?

▪ Що уможливлює угода, яку Ісус укладає зі своїми учнями?

▪ Яку нову заповідь дає Ісус і наскільки вона важлива?

▪ Як Петро виявляє самовпевненість і що каже Ісус?

▪ Чому Ісус тепер дає інші настанови щодо гаманця і торби?