Розділ 77

Питання про спадщину

ЛЮДИ, очевидно, дізналися, що Ісус обідає в домі фарисея, тому на вулиці його чекає кількатисячний натовп. На відміну від фарисеїв, які противляться Ісусу і намагаються зловити його на слові, прості люди охоче і з вдячністю слухають його.

Спочатку Ісус звертається до своїх учнів: «Остерігайтеся фарисейської закваски, тобто лицемірства». Ще під час обіду Ісус виявив, що вся релігійна система фарисеїв просякнута лицемірством. Хоча фарисеї приховують свою неправедність удаваною побожністю, але вони неминуче будуть викриті. «Немає нічого старанно прихованого,— каже Ісус,— що не розкриється, чи таємного, що не стане відомим».

Далі Ісус повторює підбадьорливі слова, з якими він звертався до дванадцятьох апостолів, коли посилав їх проповідувати у Галілеї. Він говорить: «Не бійтеся тих, хто вбиває тіло і потім уже нічого не може зробити». Ісус запевняє своїх послідовників, що Бог не забуде про них, адже він не забуває навіть про звичайного горобця. Також він каже: «Коли ж приведуть вас і поставлять перед народними зборами, урядовцями та представниками влади... саме в ту годину святий дух навчить вас, що́ треба казати».

Раптом один чоловік з натовпу звертається до Ісуса з проханням: «Учителю, скажи моєму братові, аби поділився зі мною спадщиною». Мойсеїв Закон чітко говорить, що перворідний син має отримати подвійну частку спадщини, тому не повинно виникати жодних суперечок. Проте той чоловік, очевидно, хоче отримати більше, ніж йому належить за Законом.

Виявляючи розсудливість, Ісус відмовляється втручатися в цю справу. «Чоловіче, хто призначив мене судити вас чи щось між вами ділити?» — запитує він. Потім Ісус дає людям важливу пересторогу: «Будьте обачні, остерігайтеся всілякої пожадливості, бо навіть якщо людина й має достаток, її життя не залежить від її майна». І справді, хоч би скільки майна назбирала людина, зрештою вона помре і все залишить. Щоб підкреслити цю думку, а також показати безглуздя тих, хто не здобуває собі доброго імені в Божих очах, Ісус наводить приклад:

«В одного багатого чоловіка земля рясно вродила. Тож він почав міркувати собі: “Що мені робити? Я ж не маю куди зібрати свій урожай”. І сказав він: “Ось що зроблю: поруйную свої комори й побудую більші, зберу туди все своє збіжжя і все добро та скажу своїй душі: «Душе, маєш багато добра на довгі роки. Відпочивай, їж, пий і веселися»”. Але Бог промовив до нього: “Нерозумний, цієї ночі твою душу зажадають від тебе. Кому ж тоді дістанеться все, що ти наскладав?”»

На завершення Ісус каже: «Так буває з тим, хто нагромаджує скарби для себе, але не є багатий у Божих очах». Хоч учні, скоріш за все, не почнуть нерозсудливо накопичувати багатство, але щоденні турботи можуть легко завадити їм служити Єгові цілим серцем. Тому, користуючись нагодою, Ісус повторює чудову пораду, яку він дав приблизно півтора року тому в Нагірній проповіді. Звертаючись до учнів, він говорить:

«Тому кажу вам: перестаньте тривожитися за свою душу — що будете їсти, або за своє тіло — у що вдягнетесь. (...) Подивіться на круків, які не сіють, не жнуть, не мають ні стодоли, ні комори, але Бог їх годує. (...) Поспостерігайте за тим, як ростуть лілії. Вони не трудяться і не прядуть, але кажу вам: навіть Соломон у всій своїй славі не одягався так пишно, як одна з них. (...)

Тому перестаньте шукати, що вам їсти та що пити, і перестаньте жити в непевності й тривозі, бо всього того настійно шукають народи світу, але ваш Батько знає, що ви потребуєте цього. Тож і далі шукайте його царство, а все це вам додасться».

Слова Ісуса набувають особливого значення у час економічних труднощів. Людина, яка починає надмірно тривожиться про матеріальне і занедбує духовне, по суті, виявляє, що їй бракує віри в те, що Бог подбає про своїх служителів. Луки 12:1—31; Повторення Закону 21:17.

▪ Що, можливо, спонукує певного чоловіка звернутися до Ісуса з питанням про спадщину і яку пересторогу дає Ісус?

▪ Який приклад наводить Ісус і в чому його суть?

▪ Яку пораду повторює Ісус і чому вона дуже доречна?