Розділ 107

Приклад про весільний бенкет

ЗА ДОПОМОГОЮ двох прикладів Ісус викрив книжників і старших священиків, тож вони хочуть його вбити. Але Ісус ще не все їм сказав. Він знову розповідає приклад:

«Царство небесне можна прирівняти до царя, який влаштував весільний бенкет для свого сина. І послав він рабів, щоб вони покликали запрошених на весільний бенкет, але ті не захотіли прийти».

Бог Єгова — це Цар, який влаштовує весільний бенкет для свого Сина, Ісуса Христа. Наречена, яка складається зі 144 000 помазаних послідовників, зрештою об’єднається з Ісусом на небі. Піддані Царя — це ізраїльтяни, з якими 1513 року до н. е. Бог уклав Закон-угоду і які завдяки цьому отримали можливість стати «царством священиків». Саме тоді вони були запрошені на весільний бенкет.

Однак перший раз запрошених покликали тільки восени 29 року н. е., коли Ісус і його учні (раби царя) почали проповідувати звістку про Царство. Але ізраїльтяни, яких раби кликали з 29 до 33 року н. е., не захотіли прийти. Тож Бог дав народові запрошених ще одну можливість. Ісус розповідає:

«Тоді він вислав інших рабів, говорячи: “Скажіть запрошеним: «Я вже приготував обід, зарізав биків та відгодованих тварин, тож усе готове. Приходьте на весільний бенкет»”». Другий і останній раз запрошених почали кликати у П’ятидесятницю 33 року н. е., коли на послідовників Ісуса було вилито святий дух. Цього разу запрошених кликали до 36 року н. е.

Однак більшість ізраїльтян з погордою відмовилась і від цього запрошення. Ісус говорить: «Але ті байдуже пішли собі — один на своє поле, інший займатися торгівлею, а позосталі схопили його рабів і, назнущавшись, повбивали їх. Тоді цар розлютився, послав своє військо й вигубив тих убивць, а їхнє місто спопелив». Це сталося 70 року н. е., коли римляни дощенту зруйнували Єрусалим і знищили тих убивць.

Потім Ісус описує, що тимчасом сталося: «Відтак він [цар] сказав своїм рабам: “Весільний бенкет готовий, та запрошені виявилися недостойними. Тому підіть на дороги, що виходять з міста, і запросіть на весільний бенкет кожного, кого тільки зустрінете”». Раби так і зробили. «Весільний зал заповнився гістьми, і ті посідали за столи».

Запрошення гостей на дорогах розпочалося 36 року н. е. Першим на нього відгукнувся римський сотник Корнилій разом зі своєю сім’єю. Збирання необрізаних неюдеїв, які мали зайняти місця тих, хто відмовився від початкового запрошення, продовжується до наших днів.

У наш час весільний зал заповнюється до кінця. Ісус говорить, що відбувається далі: «Коли ж цар увійшов, щоб оглянути гостей, то побачив чоловіка, який не був одягнений у весільне вбрання. Отож цар сказав йому: “Чоловіче, як ти ввійшов сюди без весільного вбрання?” І той аж онімів. А цар наказав своїм слугам: “Зв’яжіть йому руки і ноги та викиньте геть у темряву. Там він буде плакати й скреготати зубами”».

Чоловік без весільного вбрання зображає так званих християн. Бог ніколи не визнавав їх за духовних ізраїльтян, що мають необхідні розпізнавальні ознаки. Бог ніколи не помазував їх святим духом як спадкоємців Царства. Тож їх викидають геть у темряву, де їх чекає знищення.

Ісус закінчує свій приклад такими словами: «Запрошених багато, але вибраних мало». Справді, багатьох з ізраїльського народу було запрошено стати членами Христової нареченої, але вибрано було лише кількох. Більшість зі 144 000 гостей, які отримують небесну нагороду,— це неізраїльтяни. Матвія 22:1—14; Вихід 19:1—6; Об’явлення 14:1—3.

▪ Хто і коли був запрошений на весільний бенкет у першу чергу?

▪ Коли запрошених починають кликати перший раз і хто є рабами, які їх кличуть?

▪ Коли запрошених починають кликати другий раз і кого запрошують після цього?

▪ Кого зображає чоловік без весільного вбрання?

▪ Хто є запрошеними, яких багато, і хто є вибраними, яких мало?